ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про зупинення провадження у справі
"28" січня 2021 р. Справа№ 910/5587/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Романовій Ю.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.01.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 (повний текст підписано 23.09.2020)
у справі №910/5587/19 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Державного агентства резерву України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство фінансів України (третя особа - 1)
Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (третя особа - 2)
про стягнення 19 766 930,07 грн.
В судовому засіданні 28.01.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №910/5587/19, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного агентства резерву України на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1 230 972,99 грн. 3% річних, 3 766 518,42 грн. інфляційних втрат та 74 962,37 грн. судового збору, в частині стягнення з Державного агентства резерву України на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 14 769 438,66 грн. пені відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено частково, у задоволенні касаційної скарги Державного агентства резерву України відмовлено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2019 у справі № 910/5587/19 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені у сумі 14 769 438,66 грн. скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2019 у справі № 910/5587/19 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/5587/19 у задоволенні позову про стягнення 14 769 438,66 грн. пені відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 09.10.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 14 769 438,66 грн. пені та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині, крім того апелянт просить зупинити провадження у справі №910/5587/19 до набрання законної сили постановою Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/17317/17.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 27.10.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
09.11.2020 від представника позивача надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення №14005-П20 від 30.10.2020 про сплату 332 312,37 грн. судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №910/5587/19 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2021.
В апеляційній скарзі апелянтом викладено клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що станом на дату подання апеляційної скарги Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/17317/17 розглядається аналогічний спір про стягнення, серед іншого, пені з Держрезерву на підставі п. 14 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» (за період з 29.09.2000 по 06.12.2017). Справа №910/17317/17 була передана колегією суддів Касаційного господарського суду на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду у справі №910/14310/18, на який посилався суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 підтримав своє клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 заперечував проти задоволення вказаного клопотання позивача та просив його відхилити.
Представник третьої особи - 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 вирішення питання щодо розгляду клопотання позивача про зупинення провадження у справі залишив на розсуд суду.
Представник третьої особи - 2 в судове засідання апеляційної інстанції 28.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2020, зокрема, справу №910/17317/17 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з мотивів необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №910/14310/18.
Так суд зазначив: «Розглядаючи касаційну скаргу, суд з`ясував, що Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів розглядалася справа № 910/14310/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державного агентства резерву України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства фінансів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення 32 460 703, 73 грн.
Залишаючи без змін прийняті у вказаній справі рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019, Верховний Суд виходив з обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про те, що оскільки Державне агентство резерву є суб`єктом господарювання, яке належить до державного сектору економіки, та порушило строки оплати грошового зобов`язання за Генеральною угодою №28/552 від 29.12.1998 та Угодою № 28/2 від 15.01.1999 і не виконало рішення Вищого арбітражного суду України від 25.01.2001 у справі № 8/160 про стягнення відповідної заборгованості, то несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня - на підставі пунктів 14, 16 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Разом з цим, колегія суддів зазначила, що відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. За змістом частини чотирнадцятої статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" не вбачається встановлення іншого строку, ніж визначено наведеним положенням. Водночас вказівка на те, що пеня нараховується за кожний день прострочення, не є встановленням іншого строку, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, з огляду на те, що Законом України "Про державний матеріальний резерв" не визначено строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання ані у роках, ані у місяцях; також не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою, до якої розраховується пеня або вказівкою на подію, яка має неминуче настати відповідно до статей 251, 252 ЦК України. З огляду на це Суд відхилив доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини чотирнадцятої статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" і частини шостої статті 232 ГК України та дійшов висновку про те, що позивач у цій справі заявив вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за Генеральною угодою №28/552 від 29.12.1998 та Угодою №28/2 від 15.01.1999 за період, що перевищує шість місяців з дня, коли таке зобов`язання мало бути виконано, тому визнав правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо існування підстав для відмови у задоволенні позову у цій частині.»
Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2020 касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у цій справі прийнято до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.09.2020 зупинено провадження у цій справі до надходження від Науково-консультативної ради при Верховному Суді наукового висновку у цій справі.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
У даній справі, що розглядається, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення 19 766 930,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеної між сторонами угоди від 15.01.1999 № 28/2 на постачання у 1999 році нафти на нафтопереробні підприємства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3 766 518,42 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2018 по березень 2019, 14 769 438,66 грн. пені за період з 26.10.2018 по 26.04.2019 та 1 230 972,99 грн. 3 % річних за період з 26.10.2018 по 26.04.2019.
Відмовляючи у задоволенні позову у справі №910/5587/19, суд першої інстанції, зокрема, посилався на наступні правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2019 у справі № 910/4375/18 та від 20.08.2019 у справі №910/14310/18:
«Оскільки Державне агентство резерву є суб`єктом господарювання, яке відноситься до державного сектору економіки, та порушило строки оплати грошового зобов`язання за Генеральною угодою №28/552 про порядок та умови поставки нафти підприємствами АТ "Укрнафта" Державному комітетові України по матеріальних резервах та розрахунки за неї від 29.12.1998, воно несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня - на підставі п.п. 14, 16 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Зі змісту ч. 14 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" не вбачається встановлення іншого строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, оскільки вказівка на те, що пеня нараховується за кожний день прострочення, свідчить лише на визначення порядку її обрахунку, а отже не є встановленням іншого строку ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з наступним.
У ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
За змістом ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Законом України "Про державний матеріальний резерв" не визначено строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання ані у роках, ані у місяцях, тощо. Також не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою до якої розраховується пеня або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, визначення нарахування пені за кожний день прострочення не є встановленням іншого строку ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України.»
Оскільки в основу оскаржуваного рішення у даній справі покладені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.08.2019 у справі №910/14310/18, необхідність відступлення від яких стали підставою для передання на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/17317/17, колегія суддів вважає, що з метою забезпечення сталості та єдності судової практики є достатні правові підстави для зупинення провадження у даній справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/17317/17.
Керуючись ст. ст. 228, 234, 235 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційне провадження у справі №910/5587/19 зупинити до набрання законної сили постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/17317/17 та опублікування повного тексту судового рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали підписано 09.02.2021.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська
