УХВАЛА
20 січня 2021 року
Київ
справа №805/3923/18-а
адміністративне провадження №К/9901/134/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 805/3923/18-а
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії щодо обчислення вислуги років,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Блохіна А.А., Шишова О.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просив:
1.1 визнати дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України неправомірними в частині незарахування ОСОБА_1 в наказі від 19 березня 2018 року № 60 о/с про звільнення відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» до календарної вислуги років (17 років 05 місяців 10 днів) на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції (з 07 листопада 2015 року по 01 березня 2018 рік);
1.2 зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України обчислити ОСОБА_1 вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та внести зміни до наказу № 60 о/с від 19 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (з зарахуванням йому до вислуги років (17 років 05 місяців 10 днів) на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції (з 07 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року);
1.3 зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». У разі наявності відсутніх на момент подання заяви необхідних документів для призначення пенсії надати допомогу в їх одержанні.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив службу в поліції, з якої звільнений наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19 березня 2018 року № 60 о/с «По особовому складу» відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», має право на пенсію за вислугу років. На своє звернення до Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 02 квітня 2018 про призначення пенсії за вислугу років звільненого зі служби, який має право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», 05 травня 2018 року позивач отримав від відповідача лист від 25 квітня 2018 року № Ш-870 про відмову в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю необхідної календарної вислуги років.
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі (у цьому випадку мінімально визначений законом розмір становить 23 календарних роки та 6 місяців і більше, а не 17 років 05 місяців 10 днів, які має позивач). До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Крім того відповідач зазначив, що календарна вислуга років не залежить від пільгового обчислення стажу і враховується, окрім випадків отримання права на призначення пенсії, для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні. Отже, відповідач вважає, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії, якої позивач у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не набув. Вираховуючи вищевикладене, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19 березня 2018 року № 60 о/с «По особовому складу» у відповідності до пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу протидії злочинам у бюджетній сфері управління захисту економіки в Донецькій області, з 21 березня 2018 року звільнено зі служби в поліції. Відповідно до вказаного наказу стаж служби позивача в поліції для виплати надбавки за вислугою років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 17 років 05 місяців 10 днів; вислуга років на пільгових умовах - 12 років 07 місяців 20 днів.
5. З 09 листопада 1999 року по 18 жовтня 2000 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України. З 20 вересня 2001 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
6. З 07 листопада 2015 по 21 березня 2018 року проходив службу в Національній поліції України. Період з 10 лютого 2002 року по 27 липня 2011 року рахувався позивачу як оперуповноваженому на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця. Період з 07 квітня 2014 року по 01 березня 2018 року рахувався позивачу як особі, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці, тобто у трикратному розмірі, згідно з пунктом «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
7. 02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з відповідною заявою та доданими до неї документами щодо вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років.
8. Однак листом Департаменту від 25 квітня 2018 року № Ш-870 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для призначення пенсії за вислугу років.
9. Фактично відповідач відмовив в оформленні та направленні документів щодо позивача до відповідного органу Пенсійного фонду України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України в оформленні документів для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України оформити та подати до органу Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 09 квітня 1992 року № 2262- XII. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
11. Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
11.1. Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України оформити та направити до органу Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсії за вислугою років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 07 квітня 2014 року до 01 березня 2018 року, протягом якого ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що пільгова вислуга враховується при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
13. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 805/3923/18-а - в частині визнання протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України в оформленні документів для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 та зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України оформити та подати до органу Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 09 квітня 1992 року № 2262- XII скасовано. В цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
13.1. У решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 805/3923/18-а залишено без змін.
14. Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про помилковість посилання судом першої інстанції на те, що до спірних правовідносин для визнання права на призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу, на його думку, для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
14.1. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Постанова № 393 суперечать приписам пункту "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), а отже, застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України має вищу юридичну силу. При цьому законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-XII використовує формулювання «Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії"». Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
14.2. Також суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 295/6301/17 та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17.
IV. Касаційне оскарження
15. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 січня 2019 року.
16. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
17. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що у Верховному Суді існує різна практика розгляду справ цієї категорії. А саме, задовольняючи аналогічні позовні вимоги, суди посилаються на правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року у справі № 8-рп/99, постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а та Верховного Суду України від 27 травня 2008 року у справі № 21-2438во07.
17.1. Відмовляючи у задоволенні аналогічних позовних вимог, суди посилаються на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17.
18. 09 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 805/3923/18-а з Донецького окружного адміністративного суду.
19. 23 січня 2019 року справа № 805/3923/18-а надійшла до Верховного Суду.
20. 21 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
21. 08 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2020 року № 762/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.В., суддів Радишевську О.Р., Смоковича М.І.
V. Позиція Верховного Суду
23. При вчиненні дій з підготовки справи для касаційного розгляду колегією суддів встановлено таке.
24. Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту "а" статті 12 Закону № 2262-XII, а отже, застосуванню підлягає саме Закон № 2262-XII, оскільки відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України він має вищу юридичну силу. При цьому законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-XII використовує формулювання: «Види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії»». Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
24.1. Також суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 295/6301/17 та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17.
25. Як на підставу для касаційного оскарження заявник касаційної скарги посилається на той факт, що у Верховному Суді існує різна практика розгляду справ цієї категорії, а саме: задовольняючи аналогічні позовні вимоги, суди посилаються на правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року у справі № 8-рп/99, постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а та Верховного Суду України від 27 травня 2008 року у справі № 21-2438во07.
26. Дослідивши вказані доводи касаційної скарги, колегія суддів у цій справі зазначає таке.
27. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя Гриців М.І., судді Берназюк Я.О., Гімон М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.), постановою від 27 червня 2018 року, розглянувши справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року у справі №750/9775/16-а (провадження №К/9901/18705/18), проаналізувавши норми Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393, зауважила, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою № 393.
28. З урахуванням викладеного колегія суддів у справі № 750/9775/16-а дійшла висновку, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
29. Додатково колегія суддів у справі № 750/9775/16-а послалася на правовий висновок щодо застосування Постанови № 393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років прокурорам і слідчим, викладений у постанові Верховним Судом України від 27 травня 2008 року (21-2438во17).
30. Водночас у справі № 725/1959/17 (провадження №К/9901/16562/18) колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя Берназюк Я.О., судді Гриців М.І., Коваленко Н.В.) у постанові від 19 вересня 2018 року дійшла висновку, що у Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах, оскільки вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (провадження №К/9901/2268/18), колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прийнято (головуючий суддя Берназюк Я.О., судді Гриців М.І., Коваленко Н.В.).
32. З наведеного вбачається неоднакове застосування норм права у питанні призначення пенсії відповідно до приписів Закону № 2262-XII, а саме: із урахуванням саме календарної вислуги років або із урахуванням вислуги років, в тому числі, обчисленої на пільгових умовах (Постанова № 393).
33. Дослідивши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та правові позиції Верховного Суду та Верховного Суду України, викладені вище, колегія суддів у цій справі зазначає таке.
34. Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
35. На думку колегії суддів, у цій справі норми пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII визначають саме кількість вислуги років, яка необхідна особі для призначення пенсії, а не порядок обчислення цієї вислуги років.
36. У той же час приписами статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
37. Кабінетом Міністрів України визначено такий порядок у Постанові № 393.
38. Підпункт «а» пункту 3 Постанови № 393 передбачає певний перелік служби (роботи), яка зараховується на пільгових умовах (один місяць служби за три місяця до вислуги років) для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
39. Зважаючи на те, що колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів Смоковича М.І., Радишевська О.Р., висловлена позиція щодо призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, із урахуванням вислуги років, обчисленої, в тому числі, на пільгових умовах, то зазначення цього висновку у цій справі, водночас буде відступленням від висновків, що були викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17.
40. Відповідно до частини другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
41. Приписами частини першої статті 347 КАС України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
42. Згідно з частиною четвертої статті 347 КАС України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
43. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне передати справу № 805/3923/18-а на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
44. Керуючись статтями 343, частиною другою статті 346, частиною четвертою статті 347, 355, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
УХВАЛИВ:
1. Справу № 805/3923/18-а за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: М.І. Смокович
О.Р. Радишевська
