ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2018 року справа №805/3923/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів Блохіна А.А., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року (повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року у м. Слов'янську) у справі № 805/3923/18-а (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії щодо обчислення вислуги років,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії щодо обчислення вислуги років.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції, з якої звільнений наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19 березня 2018 року № 60 о/с «По особовому складу» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», має право на пенсію за вислугу років. На своє звернення до Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 02.04.2018 про призначення пенсії за вислугу років звільненого зі служби, який має право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», 05.05.2018 позивач отримав від відповідача лист № Ш-870 від 25.04.2018 про відмову в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю календарної вислуги років. Не погодившись з таким рішенням, просив суд:
визнати дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України неправомірними в частині не зарахування ОСОБА_1 в наказі № 60 о/с від 19.03.2018 про звільнення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п. 2 ч. 1 ст. 77 до календарної вислуги років (17 років 05 місяців 10 днів) на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції (з 07.11.2015 по 01.03.2018);
зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України обчислити ОСОБА_1 вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та внести зміни до наказу № 60 о/с від 19.03.2018 про звільнення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п. 2 ч. 1 ст. 77 (з зарахуванням йому до вислуги років (17 років 05 місяців 10 днів) на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції (з 07.11.2015 по 01.03.2018);
зобов'язати Департамент захисту економіки Національної поліції України оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». У разі наявності відсутніх на момент подання заяви необхідних документів для призначення пенсії надати допомогу в їх одержанні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 0540/5283/18-а позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України в оформленні документів для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1, зобов'язано Департамент захисту економіки Національної поліції України оформити та подати до органу Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 09.04.1992 № 2262- XII. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції зазначив, що пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсії згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а отже, період участі позивача в антитерористичній операції з 07.04.2014 по 01.03.2018 в пільговому обчислені необхідно враховувати при визначенні стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Вказані норми Закону № 2262 не ставлять набуття права на пенсію за вислугу років у залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги, адже вказаними нормативно-правовими актами не встановлено виключень стосовно того, що вислуга в пільговому обчисленні не може бути зарахована до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. Зі вказаного вище слідує, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі (в даному випадку мінімально визначений законом розмір становить 23 календарних роки та 6 місяців і більше, а не 17 років 05 місяців 10 днів, які має позивач). До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Відповідач вважає, що Законом не передбачено зарахування до календарної вислуги років, яка відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає право на призначення пенсії за вислугою років, вислуги років у пільговому обчисленні. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 календарних років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Тому, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років, що складає 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Позивачем рішення суду не оскаржувалось.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, позивача, його представника, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.
За вивченням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 19.03.2018 № 60 о/с «По особовому складу» у відповідності до пункту 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», підполковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу протидії злочинам у бюджетній сфері управління захисту економіки в Донецькій області, з 21 березня 2018 року звільнено зі служби в поліції. Відповідно до вказаного наказу, стаж служби позивача в поліції для виплати надбавки за вислугою років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 17 років 05 місяців 10 днів; вислуга років на пільгових умовах - 12 років 07 місяців 20 днів.
З 09.11.1999 по 18.10.2000 ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України. З 20.09.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 07.11.2015 по 21.03.2018 проходив службу в Національній поліції України. Період з 10.02.2002 по 27.07.2011 рахувався позивачу, як оперуповноваженому, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця. Період з 07.04.2014 по 01.03.2018 рахувався позивачу, як особі, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці, тобто у трикратному розмірі, згідно підпункту «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з відповідною заявою та доданими до неї документами, щодо вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років.
Однак листом Департаменту від 25.04.2018 року № Ш-870 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для призначення пенсії за вислугу років.
Фактично відповідач відмовив в оформленні та направленні документів щодо позивача до відповідного органу Пенсійного фонду України.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що пільгова вислуга враховується при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262 ), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Частиною другої статті 17 Закону № 2262 передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Колегія суддів вважає неприйнятним посилання суду першої інстанції на те, що до спірних правовідносин для визнання права на призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам п. "а" ст.12 Закону №2262 застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу.
При цьому законодавець у назві статті 17 Закону № 2262 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 295/6301/17 та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73042834 та 76613907 відповідно).
Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
За п.п.5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративній справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідач при розгляді звернення позивача про оформлення та подання документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу правомірно враховував лише вислугу в календарному обчисленні, тому діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки, по-перше, цією постановою справа направлена на новий розгляд, і інформація щодо розгляду її по суті при новому розгляді відсутня, а по-друге, існують інші судові рішення того ж суду, прийняті, в тому числі, пізніше в часі, якими недвозначно висловлено правовий висновок зі спірного питання.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, що призвело до ухвалення судового рішення, в оскаржуваній частині, з порушенням норм матеріального та процесуального права та є безумовною підставою для скасування судового рішення, в цій частині, та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову.
Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення, в частині задоволення позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 805/3923/18-а - в частині визнання протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України в оформленні документів для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 та зобов'язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України оформити та подати до органу Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 09.04.1992 № 2262- XII - скасувати.
В цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року у справі № 805/3923/18-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 27 листопада 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.В. Сіваченко
Судді А.А. Блохін
О.О. Шишов
