Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2020 року Справа № 160/7922/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.
при секретарі судового засідання Ткаченко Ю.А.
за участі:
представника позивача Біленко М.С.
представника відповідача Жежеля С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Комунального закладу "Музей історії міста Кам`янське" Кам`янської міської ради до Кам`янської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальний заклад "Музей історії міста Кам`янське" Кам`янської міської ради (далі - КЗ "Музей історії міста Кам`янське", позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кам`янської міської ради (далі - Кам`янська міськрада, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кам`янської міської ради Дніпропетровської області шодо незабезпечення проведення робіт з встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, що була надана у постійне користування для функціональних цілей Комунальному закладу «Музей історії міста Кам`янське» Кам`янської міської ради, у розмірі 1,1529 гектарів за адресою: пр. Леніна, 39 у м. Дніпродзержинську;
- зобов`язати Кам`янську міську раду Дніпропетровської області вжити відповідно до вимог чинного законодавства України заходи щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки, що була надана у постійне користування для функціональних цілей КЗ «Музей Істрії міста Кам`янське» Кам`янської міської ради, у розмірі 1,1529 гектарів за адресою: пр. Леніна, 39 у м. Дніпродзержинську, з метою віднесення визначенної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, без зміни користувача.
В обгрунтування позовну зазначено, що земельна ділянка у розмірі 1,1529 гектарів за адресою: пр. Леніна, 39 у м. Дніпродзержинську була надана у постійне користування для функціональних цілей КЗ «Музей Істрії міста Кам`янське» у 1995 році, проте відповідачем рішення про віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення не прийнято, межі земель історико-культурного призначення не встановлено та не закріплено на місцевості. Відповідачем вчиняються дії щодо часткового відчуження земельної ділянки, на якій знаходиться музей, чим порушуються права позивача.
Ухвалою суду від 20.07.2020 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, бездіяльність державних та комунальних органів щодо внесення відомостей до державного реєстру та не зміна цільового призначення земельної ділянки відповідно до вимог діючого законодавства жодним чином не можуть позбавити позивача будь-яких прав на спірну земельну ділянку. Державний акт позивача на право постійного користування земельною ділянкою не ніким не оскаржувався, не припинявся та не скасовувався у передбачений законом спосіб.
На підставі ухвали від 06.08.2020 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
10.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.12.1994 року рішенням Дніпродзержинської міської ради народних депутатів № 349, Дніпродзержинському музею історії міста передана у постійне користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1,1529 га.
06.01.1995 року позивачу видано Державний акт на право постійного користування землею № 36 Дніпродзержинському музею історії за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1,1529 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, для функціональних цілей.
24.06.2005 року рішенням міської ради № 569-19/IV вилучено із користування Дніпродзержинського музею історії земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0167 гектарів і передано в користування фізичній особі. 14.09.2007 року рішенням міської ради за № 252-14/V, вилучено із користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0,0929 гектарів, з передачею фізичним особам. Графа 14 п. 15 додатку до рішення міської ради від 24.06.2005 року № 569-19/IV частково втратила чинність. Залишено в користуванні земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,0433 гектарів.
Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 22.04.2009 року № 205, з метою образного висвітлення історії та культури міста з подальшим формуванням історичної пам`яті як основного чинника почуття національної ідентичності та консолідації навколо спільної історії, відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу», згідно з п.п. 1 п. «а» ст. 29, п. 3 ч. 4 ст. 42, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено створити в музеї історії міста експозицію під відкритим небом «Історія міста в знаках та символах» на примузейній території».
Розпорядженням міського голови Дніпродзержинської міської ради № 56-р від 19.02.2016 року «Про демонтаж пам`яток та пам`ятних знаків епохи тоталітарного режиму на території м. Дніпродзержинська» вирішено питання про демонтаж об`єктів пам`яток та пам`ятних знаків забезпечення проведення процедури передачі демонтованих об`єктів на збереження до музею історії.
30.09.2016 року рішенням Кам`янської міської ради № 487-10/VII, змінено найменування Музею історії м. Дніпродзержинська на Комунальний заклад «Музей історії міста Кам`янське» Кам`янської міської ради. Цим же рішенням затверджено статут Комунального закладу «Музей історії міста Кам`янське», згідно з яким власником та засновником Музею є територіальна громада м. Кам`янського в особі Кам`янської міської ради.
Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.11.2020 року №0-4-0.221-7441/2-20, який надано на запит суду, відомості щодо земельної ділянки по проспекту Свободи (Леніна) 39, м. Кам`янське внесені до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями згідно державного акту на право постійного користування землею серії ДП «б/н» від 06 січня 1995 року. Земельна ділянка обліковується, як заклади культурно-просвітницького обслуговування (шифр рядка 46), землі громадського призначення.
Вважаючи, що невчинення відповідачем дій щодо віднесення земельної ділянки, на якій розташовано музей до земель історико-культурного призначення, призводить до порушення прав позивача, оскільки Камянською міською радою поступово передаються частини земельної ділянки іншим особам, КЗ "Музей історії міста Кам`янське" звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
є) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 53 ЗК України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про музеї та музейну справу» музей - науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про музеї та музейну справу» визначено, що територія, відведена для музею, належить до земель історико-культурного призначення. На цій території та в музейних будівлях (спорудах) забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, та інша діяльність, несумісна з діяльністю музею як закладу культури.
Досліджені судом докази засвідчили, що КЗ «Музей історії міста Кам`янське» - є музеєм, на території якого розташовано будівля музею і експозиційна площадка «Музей під відкритим небом». Позивач користується земельною ділянкою по проспекту Свободи (Леніна) 39, м. Кам`янське на підставі Державного акту про право постійного користування землею з 1995 року. Проте, земельна ділянка обліковується, як заклади культурно-просвітницького обслуговування, землі громадського призначення.
Наведені норми матеріального права засвідчили, що спірна земельна ділянка в силу закону віднесена до земель історико-культурного призначення, проте, власником земельної ділянки - Камянською міською радою не вчиняються дії щодо належного оформлення цільового призначення земельної ділянки. Фактична зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимог КЗ «Музей історії міста Кам`янське» щодо протиправною бездіяльності відповідача та необхідністю зобов`язання Камянську міську раду вчинити певні дії.
Проте, суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи, в постійному користуванні КЗ «Музей історії міста Кам`янське» перебуває земельна ділянка площею не 1,1529 га, а 1,0433 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином, вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо земельної ділянки площею 1,1529 га є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Отже, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивачем при зверненні із позовом, сплачено судових збір у розмірі 2102 грн., що підтверджено квитанцією від 17.06.2020 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок відповідача в розмірі 1051 грн.
В частині розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 16600 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
До матеріалів справи долучено орієнтовний розрахунок судових витрат, копії угоди про надання правової допомоги від 05.03.2020 року між адвокатом ОСОБА_1 та позивачем; додаткової угоди №1 від 05.03.2020 року, акту №2 про приймання-передачі наданих послуг на суму 16600 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 .
Проаналізувавши надані документи, суд зазначає, що предметом укладеної угоди є надання необхідної правової допомоги при розгляді цивільних, адміністративних та кримінальних справ; акт приймання-передачі наданих послуг містить загальні назви послуг, які надавались адвокатом. Представником позивача не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; доказів сплати позивачем послуг адвоката.
Таким чином, позивачем у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку документально не підтверджено та не доведено понесені витрати на професійну правничу допомогу, що виключає можливість відшкодування таких витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Комунального закладу "Музей історії міста Кам`янське" Кам`янської міської ради (адреса: 51935, м. Кам`янське, пр.Свободи, буд.39; реєстраційний номер облікової картки платника податків: 02216201) до Кам`янської міської ради (адреса: 51909, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24604168) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Кам`янської міської ради Дніпропетровської області щодо незабезпечення проведення робіт з встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, що була надана у постійне користування Комунальному закладу «Музей історії міста Кам`янське» Кам`янської міської ради на підставі Державного акту про право постійного користування землею від 06.01.1995 року за адресою: пр. Леніна, 39 у м. Дніпродзержинську.
Зобов`язати Кам`янську міську раду Дніпропетровської області вжити відповідно до вимог чинного законодавства України заходи щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки, що була надана у постійне користування для функціональних цілей Комунального закладу «Музей історії міста Кам`янське» Кам`янської міської ради на підставі Державного акту про право постійного користування землею від 06.01.1995 року за адресою: пр. Леніна, 39 у м. Дніпродзержинську, з метою віднесення визначенної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, без зміни користувача.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Присудити на користь Комунального закладу "Музей історії міста Кам`янське" Кам`янської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янської міської ради судові витрати у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено 06 січня 2021 року (у зв`язку з перебуванням судді у відпустці).
Суддя М.В. Бондар
