Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2020 року справа №380/3793/20
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого суддіКузана Р.І.,
секретар судового засіданняКрасневич Ю.Б.,
за участю:
представника позивачаКупець О.І.,
представник відповідачаКулі Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: 79000, вул.Костюшка, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 39420875) (далі відповідач-1), Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, вул.Костюшка, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 43348711) (далі відповідач-2) в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.09.2020, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язків начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту «Смільниця» Львівської митниці ДФС;
- стягнути із Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що з 04.11.2015 відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №869-о від 03.11.2015 він обіймав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 № 858 утворено юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того згідно з додатком № 2 до вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України було видано наказ «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25.11.2019 № 30-рг, пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС. Після чого, 21.12.2019 в.о. начальника митниці, головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинським О.Р. видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», з відповідним Додатком до наказу Львівської митниці ДФС. Позивач зазначає, що у зазначеному Додатку вказано список, який складався з 213 осіб, зокрема і позивача, які не переведені та яким має бути вручено повідомлення про наступне вивільнення. Позивач зазначає, що лише після внесення змін до Закону України «Про державну службу» 10.03.2020 ним отримано попередження про наступне вивільнення.
Після цього, 13.04.2020 Львівською митницею ДФС прийнято наказ №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача звільнено з 15.04.2020 із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту «Смільниця» Львівської митниці ДФС.
ОСОБА_1 вважає вказаний наказ Львівської митниці ДФС незаконним, прийнятим з порушенням норм права, оскільки під час прийняття такого Львівська митниця ДФС застосувала законодавство України про працю, яке не могло застосовуватися у правовідносинах з нею в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 № 858 та наказу ДФС України «Про реорганізацію митниць ДФС» від 25.11.2019 № 30-рг. Позивач звертає особливу увагу на те, що з врахуванням дати початку реорганізації Львівської митниці ДФС (28.11.2019), її строків (три місяці), визначених пунктом 4 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг, чинних як станом на 28.11.2019 так і на 28.12.2019 норм Закону України «Про державну службу» та Кодексу Законів про працю України, процедура вивільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» передбачала, зокрема, необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці та надання одночасної пропозиції працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації. А тому, оскільки реорганізація Львівської митниці ДФС мала закінчитись до 28.02.2020, на думку позивача, йому повинні були вручити до 28.12.2012 попередження про наступне вивільнення та запропонувати іншу роботу в Галицькій митниці Держмитслужби. Однак, цих дій вчинено не було та Львівською митницею ДФС, Галицькою митницею Держмитслужби було порушено вимоги ч.1,3 статті 49-2 КЗпП України.
Крім цього, позивач також зазначає, що весь період, починаючи з моменту реорганізації, вручення повідомлення про наступне вивільнення, винесення наказу про його звільнення, у Галицькій митниці Держмитслужбі були наявні вакантні посади в тому числі і посада на якій працював позивач, але разом з тим запропоновані йому не були.
Тому, на думку позивача наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » підлягає скасуванню, що в свою чергу слугуватиме підставою для поновлення його на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту «Смільниця» Львівської митниці ДФС. Просив позов задовольнити повністю та зобов`язати відповідача-2 виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 25.05.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідачі 16.06.2020 та 23.06.2020 подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просять у задоволенні позову відмовити повністю. Відзиви обґрунтовані тим, що з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби. На підставі цього, 10.03.2020 позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-УІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 ст.40 Кодексу законів про працю України. В подальшому, наказом Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 був звільнений 15.04.2020 із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідачі вказують, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Зазначають, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Статтею 83 Закону України «Про державну службу» визначено перелік підстав для припинення державної служби, зокрема, пунктом 4 частини 1 цієї статті визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Відповідачі звертають увагу, що Законом України «Про державну службу» визначено, що даний закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, натомість, правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб (в тому числі реорганізація, ліквідація) Львівської митниці ДФС (як юридичної особи) врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та до правовідносин, пов`язаних зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням не мають жодного відношення. Відтак відповідачі зазначають, що слід розмежовувати правовідносини щодо припинення юридичної особи та правовідносини, пов`язані із припиненням державної служби, адже такі врегульовані різними нормативно-правовими актами та починаються в різні моменти.
Відповідачі переконані, що визначальним моментом встановлення події з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов`язаних із припиненням державної служби є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення. Саме на даному етапі, коли особі вручено попередження про наступне вивільнення і виникають правовідносини, пов`язані із припиненням державної служби. Враховуючи наведене, оскільки попередження про наступне вивільнення позивачем було отримано 10.03.2020 (про що і вказує у позовній заяві), відповідно до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції чинній на момент такого вручення, тобто в редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-ІХ. Тобто, в даному випадку, вручення попередження про наступне вивільнення є подією, фактом, на момент вчинення яких застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідачі також звертають увагу на те, що твердження позивача про необхідність застосування до правовідносин, пов`язаних з вивільненням працівників положень ст. 492 КзПП України, в редакції чинній станом на 28.11.2019 (дата початку реорганізації Львівської митниці ДФС) та якою передбачено двохмісячний строк для попередження про наступне вивільнення, а також обов`язок роботодавця пропонувати іншу роботу (посаду) з врахуванням переважного права на залишення на роботі є безпідставним, оскільки, як було зазначено, правовідносини, пов`язані з припиненням державної служби виникли з моменту письмового вручення позивачу попередження про наступне вивільнення, а відповідно до ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено 30-денний строк для попередження про вивільнення, а також право (не обов`язок) суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).
З огляду на наведене, відповідачі вважають, що наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є законним та таким що винесений із дотриманням норм чинного законодавства України.
Ухвалою від 09.08.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
Представником позивача 03.11.2020 подано додаткові пояснення. Зазначає, що інформація у попередженні про вивільнення ОСОБА_1 зазначено недостовірну інформацію, оскільки станом на його вручення вакантними у Галицькій митниці Держмитслужби були 269 посади, а на момент звільнення (13.04.2020) вакантними були 255 посад. Вказує, що таким чином позивача було введено в оману.
Представником відповідача-2 16.11.2020 подано до суду додаткові пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзивах на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просила суд у задоволені позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 04.11.2015 відповідно до наказу Львівської митниці ДФС №869-о від 03.11.2015 обіймав посаду Головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС, що підтверджується копією вказаного наказу, який наявний в матеріалах справи. (т.1, а.с.17)
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з п.1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 цього наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
В подальшому, наказом ДФС України від 24.03.2020 №14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС», внесено зміни до наказу від 25.11.2019 №30-рг, замінивши слова «три місяці» словами «шість місяців» в пункті 4 цього наказу.
28.11.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
З дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.
21.12.2019 Львівською митницею ДФС видано наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УШ «Про державну службу» згідно списку, в який був включений ОСОБА_1
07.02.2020 наказом Львівської митниці ДФС № 03 «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 «Про попередження про наступне вивільнення» наказ №666 був скасований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, та з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено, даний наказ №666 від 21.12.2019 було скасовано як такий, що не реалізований.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» було зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-Vlll «Про державну службу», зі змінами. В додатку до вищезазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення» у пункті 78 був зазначений ОСОБА_1 головний державний інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС. (т.2, а.с.17-23)
10.03.2020 позивачу було скеровано попередження про наступне вивільнення із займаної посади 13.04.2020 на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. ОСОБА_1 ознайомився з вказаним попередженням 10.03.2020, що підтверджується його власноручним підписом на такому. (т.2, а.с.14)
13.04.2020 Львівською митницею ДФС прийнято наказ №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УІІІ «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнено ОСОБА_1 з 15.04.2020 із займаної посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Смільниця» Львівської митниці ДФС. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.
Позивач, вважаючи прийнятий наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020 протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування та поновлення на посаді.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Цією постановою, зокрема передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.
Як вже зазначалось, наказом ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 цього наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Пунктом 2 цього наказу створено комісії з реорганізації митниць ДФС та затверджено їх голів. Голів комісій зобов`язано, зокрема, забезпечити неухильне дотримання термінів, визначених планом заходів, пов`язаних з реорганізацією (п.5.3 Наказу.)
Запис про прийняте рішення щодо початку процедури припинення Львівської митниці ДФС внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019.
Суд встановив, що лише 24.03.2020 наказом ДФС України №14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС», внесено зміни до наказу від 25.11.2019 №30-рг, замінивши слова «три місяці» словами «шість місяців» в пункті 4 цього наказу. Тобто, в період з 01.03.2020 по 24.03.2020 строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений, відтак дії по виконанню плану заходів, пов`язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, вчинялись у цей період з порушенням строку та без належних підстав.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі порядок №1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019. На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.
Згідно з штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019 (т.3 а.с. 104-122), штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн. (в тому числі по митному посту «Смільниця» - 49 штатних одиниць з фондом оплати праці 231190 грн.).
Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 11.11.2019 становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4 446 466 грн. (в тому числі по митному посту «Смільниця» - 49 штатних одиниць з фондом оплати праці 231190 грн.) (т.3, а.с. 78-102).
З пояснень представника відповідачів судом встановлено, що станом на 08.12.2019 штат Галицької митниці Держмитслужби був заповнений на понад 30 відсотків за рахунок переведення працівників з інших митниць та призначення нових працівників.
Суд встановив, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).
Згідно з наданою представником відповідача 2, інформацією станом на 13.04.2020 (момент звільнення) у Галицькій митниці Держмитсулби вакантиними були 255 посади, зокрема і посади головного державного інспектора відділу №1, №2 та №4 митного поста «Смільниця» Галицької митниці Держмитслужби (т.3 а.с. 155-159).
Таким чином, в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а навпаки штатний розпис новоствореного органу передбачав збільшення штатних одиниць.
Як вже зазначалось судом, Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.
Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 та ч.4 ст.40 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та на момент звільнення позивача з займаної посади) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Отже, вказана норма КЗпП України визначає загальний порядок припинення трудового договору з працівником з ініціативи власника, у разі проведення реорганізації юридичної особи.
Спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України «Про державну службу».
Статтею 83 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та на момент звільнення позивача з займаної посади) визначені підстави для припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону) (п.4 ч.1 ст. 83 Закону).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Станом на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України «Про державну службу» не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу. Тобто, на цей час діяли загальні норми щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи власника у зв`язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, що визначені КЗпП України.
Загальною нормою (ч.2 ст.40 КЗпП України) передбачено, що звільнення з підстав, зокрема, реорганізації підприємства, установи чи організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч.4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Відповідно до ч.1-3 ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Таким чином, на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, законодавством був визначений обов`язок Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попередити працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Оскільки таке заплановане звільнення працівників було масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС мала довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Наказом Львівської митниці ДФС №631 від 27.11.2019 затверджено план заходів, пов`язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, в п.1 розділу ІІІ якого визначено здійснення заходів щодо переведення, звільнення працівників Львівської митниці ДФС, які належать до номенклатури посад начальника Львівської митниці ДФС, з дотриманням законодавства про працю. Зміни до вказаного плану заходів у цій частині на момент звільнення позивача не вносились.
Листом від 17.12.2019 №4343/8/13-70-04 Львівська митниця ДФС повідомила Галицьку митницю Держмитслужби про заплановане до 21.12.2019 вручення посадовим особам Львівської митниці ДФС повідомлення про наступне вивільнення та забезпечення одночасно з попередженням про звільнення надання пропозицій працівникам митниці іншої роботи в Галицькій митниці Держмитслужби. (т.3, а.с.225)
Суд встановив, що в грудні 2019 року Львівською митницею ДФС не подано до Львівського обласного центру зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників. Наказ №666 від 21.12.2019 «Про попередження про наступне вивільнення» не реалізований, попередження про наступне звільнення працівникам Львівської митниці ДФС не надсилались.
Суд критично оцінює доводи відповідачів щодо поважності причин невиконання наказу №666 від 21.12.2019 «Про попередження про наступне вивільнення» у зв`язку з перебуванням з 23.12.2019 в стані тимчасової непрацездатності Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Лозинського О.Р. та перебуванням у відпустці відповідального за виконання цього наказу члена комісії ОСОБА_2 .
Відповідно до п.16 Порядку №1074 у складі комісії з припинення органу виконавчої влади за рішенням голови комісії визначається заступник голови комісії - представник органу виконавчої влади, що припиняється, або утвореного органу виконавчої влади, або органу виконавчої влади, до якого переходять права та обов`язки органу виконавчої влади, що припиняється, який у разі відсутності голови комісії з припинення органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин виконує його обов`язки.
Тобто, діяльність державного органу та виконання ним повноважень не може залежати лише від можливості виконання своїх обов`язків керівником такого державного органу. Ба більше, на переконання суду, надання відпустки без збереження заробітної плати відповідальному за виконання плану заходів з реорганізації Львівської митниці ДФС не є поважною причиною для невиконання таких заходів, а свідчить про неналежне здійснення контролю за виконанням плану заходів керівниками відповідачів, що призвело до затягування процедури реорганізації Львівської митниці ДФС. При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідачів, що на цей час член комісії з припинення Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 була працівником Галицької митниці Держмитслужби і не підпорядковувалась голові комісії з припинення Львівської митниці ДФС, оскільки зміни до складу цієї комісії не вносились, а тому всі члени комісії зобов`язані були виконувати накази керівника.
Як наслідок, значна частина працівників Львівської митниці ДФС, в тому числі позивач, не були попереджені про наступне вивільнення та їм не було запропоновано вакантні посади для переведення до новоствореного митного органу.
Суд встановив, що позивач з 08.12.2019 і до часу звільнення з займаної посади фактично не виконував своїх безпосередніх обов`язків за посадою. Відповідно до розпоряджень керівника Львівської митниці ДФС №109-р від 10.12.2019 та №5-р від 10.02.2020 робоче місце позивачу з понеділка по четвер з 09:00 до 18:00 та у п`ятницю з 09:00 до 16:45 з обідньою перервою з 13:00 до 13:45 визначено за адресою м.Львів, вул. Городоцька, 369 (т.4, а.с.6-8).
Заробітна плата позивачу виплачувалась Галицькою митницею Держмитслужби, в межах кошторису видатків затверджених на 2019-2020 роки відповідно до листа ДФС України №1/7д/99-99-05-19 від 09.01.2020.
Суд зазначає, що відповідно до визначення, наведеного в ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Таким чином, дотримання позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку та отримання ним заробітної плати від Галицької митниці Держмитслужби свідчить про фактичне виникнення трудових відносин між позивачем та цим органом.
Законом України №378- IX від 12.12.2019 внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Цим Законом ст.49-2 КЗпП України доповнено частиною шостою такого змісту: «вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень». Вказані зміни набрали чинності з 02.02.2020.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» з 13.02.2020 набрали чинності зміни до Закону України «Про державну службу», відповідно до яких частину 3 статті 87 Закону доповнено новим абзацом першим такого змісту:
«Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».
Таким чином, на момент звільнення позивача з займаної посади не було змінено підстав припинення державної служби (реорганізація державного органу), однак було запроваджено певні особливості щодо процедури звільнення державних службовців.
Зокрема, змінено строк попередження державного службовця про наступне звільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів), а також передбачений до цього часу обов`язок пропонувати вакантну посаду державному службовцю при звільненні у зв`язку з реорганізацією державного органу, змінено словами «може пропонувати державному службовцю будь яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)». Тобто, законом встановлено певну свободу дій керівника державного органу щодо надання пропозицій про переведення державних службовців до реорганізованого органу. Однак, на переконання суду, в кожному випадку надання таких пропозицій чи відмова у їх наданні має бути належним чином обґрунтовані.
Суд зазначає, що надання суб`єктом призначення або керівником державного органу пропозиції зайняття вакантної посади має наслідком переведення державного службовця на цю посаду, у разі його згоди на переведення.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про державну службу» державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
В контексті вказаних норм Закону України «Про державну службу» суд зазначає, що передбачене в ст.87 цього Закону право (а не обов`язок) керівника державного органу пропонувати державному службовцю вакантну посаду, не може трактуватись як можливість прийняття рішення таким керівником на власний розсуд, без будь якого обґрунтування такого рішення. При переведенні державних службовців керівник державного органу в першу чергу оцінює професійну підготовку та компетентність державного службовця.
Іншими словами, при масовому звільненні працівників у зв`язку з реорганізацією державного органу, надання переваги одним працівникам у вигляді пропозиції зайняття вакантної посади у новоствореному державному органі повинно бути належно обґрунтоване, рівно ж як і відмова у наданні такої пропозиції іншим державним службовцям, за наявності вакантних посад у цьому державному органі. Тобто, така поведінка суб`єкта призначення або керівника державного органу не повинна викликати сумніви як у державних службовців так і сторонніх осіб у неупередженості такого керівника. В іншому випадку ці дії можна вважати дискримінаційними по відношенню до окремих державних службовців.
Як вже зазначалось судом за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно, до Галицької митниці Держмитслужби призначено в порядку переведення з Львівської митниці ДФС 933 працівника. (т.3, а.с.160)
Відповідачами не надано доказів проведення перевірок рівня професійної підготовки чи професійної компетентності щодо переведених працівників, а також не надано доказів проведення такої перевірки відносно позивача.
Суд також звертає увагу, що відповідачами не надано суду доказів невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді чи недостатньої кваліфікації.
Відтак, відповідачами не надано належного обґрунтування підстав ненадання пропозиції позивачу зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби.
Суд враховує, що позивач 25.02.2020 звертався до керівників Галицької митниці Держмитслужби та Львівської митниці ДФС з заявами про переведення (вх.№8/72/10-12) (т.1 а.с.27) на рівнозначну посаду та про звільнення у зв`язку з переведенням (вх№22/ДЗН/13-70-04) (т.1 а.с. 25).
Листом №7.4-1-12/10/8621 від 23.03.2020 відповідач-2 повідомив ОСОБА_1 , що Галицькою митницею Держмитслужби проводиться робота щодо підбору особового складу та роз`яснено процедуру звільнення та переведення працівників під час реорганізації державного органу. Львіська митниця ДФС у відповідь на заяву позивача листом № 20/ДЗН/13-70-04 від 23.04.2020 обмежилась лише наданням роз`яснень щодо процедури звільнення та переведення працівників під час реорганізації державного органу. Тобто, позивачу не було надано відповіді по суті його звернень.
Відповідачами не надано суду доказів невідповідності позивача займаній посаді чи недостатньої кваліфікації.
Відтак, відповідачами не надано належного обґрунтування підстав ненадання пропозиції позивачу зайняття вакантної посади у Галицькій митниці Держмитслужби та причин відмови у задоволенні його заяв про переведення до цього органу.
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем -1 не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного наказу від 13.04.2020 №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржуваний наказ №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020 на предмет відповідності його вказаним критеріям, суд дійшов висновку, що такий наказ прийнятий відповідачем без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим, а також прийнятий без дотримання принципу рівності перед законом та є дискримінаційним. Крім цього, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів у справі суд зазначає, що Львівською митницею ДФС такий наказ прийнято без дотримання принципів безсторонності, добросовісності та пропорційності, а тому суд вважає його протиправним та таким, що слід скасувати.
Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
З аналізу вищевикладеного слідує, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту «Смільниця» Львівської митниці ДФС, а саме з 16.04.2020.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З наявної в матеріалах справи довідки №13-70-05/38-409 від 01.12.2020 (т.4 а.с.2), судом встановлено, що розмір заробітної плати позивача за лютий 2020 року становив 3747,85 грн., за березень 2020 року 3747,85 грн. В лютому та березні 2020 року було 41 робочий день. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 340,71 грн. (3747,85 грн.+ 3747,85 грн.: 41). З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 16.04.2020 по 23.12.2020 (172 день), розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу становить 58602,12 грн. (172 день * 340,71 грн.)
Розмір заробітку за один місяць, обрахований відповідно до пункту 8 Порядку, та стягнення якого підлягає до негайного виконання у зв`язку з поновленням позивача на посаді, становить 6984,63 грн.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України. При цьому, оскільки позивача протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід здійснити саме з цього державного органу.
З урахуванням викладеного та виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, відтак позов слід задовольнити повністю.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, положеннями вказаної норм закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт. У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.
Проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що відсутні достатні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язків начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №86-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного посту «Смільниця» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020.
Стягнути із Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58602 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот дві) грн. 12 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6984 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 63 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 30.12.2020
СуддяР.І. Кузан
