УХВАЛА
28 грудня 2022 року
м. Київ
справа №380/3793/20
адміністративне провадження №К/990/34971/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №380/3793/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2021 року задоволено частково заяву адвоката Купця Олега Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №380/3793/20.
У серпні 2022 року Галицька митниця Держмитслужби звернулась до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року за нововиявленими обставинами.
20 жовтня 2022 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відмовлено Галицькій митниці Держмитслужби у задоволенні заяви про перегляд додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року за нововиявленими обставинами у справі №380/3793/20.
На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції Галицькою митницею Держмитслужби вдруге подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 8 грудня 2022 року.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються.
У касаційній скарзі скаржником зазначено, що касаційна скарга подана на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №380/3793/20.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що зазначена скаржником ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №380/3793/20 відсутня.
Натомість згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень по справі №380/3793/20, наявна ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №380/3793/20.
Отже, скаржнику необхідно уточнити, яке саме рішення суду ним оскаржуються.
Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що матеріали касаційної скарги, які надійшли до суду, не містять документа про сплату судового збору.
Як вбачається з касаційної скарги, скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі у справі №240/6150/18, як на підставу для звільнення від сплати судового збору вказує, що у вказаному рішенні Суд дійшов висновку, що судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.
Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку, що задоволенню воно не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про судовий збір», стаття 7 якого містить вичерпний перелік умов повернення судового збору за ухвалою суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 зазначив, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 КАС України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий бір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС України та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.
Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволені заяви про перегляд додаткової постанови за нововиявленими обставинами.
Отже, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі у справі №240/6150/18 як на підставу для звільнення від сплати судового збору є недоречним, оскільки у вказаному рішенні Суд дійшов висновку, що судовий збір не слід сплачувати тільки при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.
Натомість, ухвала суду про відмову у задоволені заяви про перегляд додаткової постанови за нововиявленими обставинами є об`єктом справляння судового збору.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач повинен був сплачувати судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного адміністративного суду про перегляд додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року за нововиявленими обставинами у справі №380/3793/20 у розмірі, що передбачено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 2481,00 грн.
На підставі викладеного, скаржник за подання касаційної скарги має сплатити: 2481,00 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання документа про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №380/3793/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду
