Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2020 року справа №320/8250/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію по інвалідності з розрахунку 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також щомісячну доплату до пенсії за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом ІІ групи довічно, перебуває на обліку в у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності.
Позивач зазначає, що постановою Таращанського районного суду Київської області від 05.12.2007 у справі №2-а-477/2007 позивачу відмовлено у задоволенні позову, проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.02.2011, постанову Таращанського районного суду Київської області від 05.12.2007 скасовано, постановлено нове рішення, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести позивачу перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.07.2007 з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 440,00 грн., з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати.
Також, позивач зазначає, що постановою Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2008 у справі №2-а-148/2008 її позов задоволено частково, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести позивачу перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 11.01.2007, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, заробітної плати, та виплату позивачу додаткової пенсії, відповідно до ст. 50 з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивач вказує, що постановою Таращанського районного суду Київської області від 16.12.2010 у справі №2-а-5358/2010, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 залишено без змін, її позов задоволено, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести позивачу перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2010 з урахуванням виплачених сум.
Позивач пояснює, що у серпні 2020 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, однак листом від 03.09.2020 №9152/П-02/8-1000/20 відповідач відмовив їй у перерахунку пенсії, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, чим порушив конституційні права позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/8250/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.10.2020 на адресу суду від відповідача на виконання ухвали суду від 21.09.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 12.10.2020 №1000-0803-8/82979.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.10.2020 №1000-0803-8/82979, підписаний представником управління за довіреністю Тетяною Бондаренко, повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду.
05.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 13.10.2020 №1000-0803-8/83402, підписаний уповноваженою особою відповідача.
Так, у відзиві на позовну заяву від 13.10.2020 №1000-0803-8/83402 відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що виплати, передбачені статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії постанов Кабінету Міністрів України №745 та №1210 та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, здійснюється у розмірах, визначених цими нормативними актами. Іншого чинним законодавством не передбачено. Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також відповідач зазначив про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без наведення поважних причин пропуску відповідного строку.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 07 червня 1996 року. Зареєстрованим місцем проживання позивача з 14.10.1980 є: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Також, згідно з довідкою виконавчого комітету Таращанської міської ради від 10.09.2020 №542, позивач дійсно з 14.10.1980 по даний час зареєстрований та проживає в м. Тараща Київської області. Станом на 01.01.2015 територія м. Тараща відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 за №106 по забрудненості відносилася до 4 категорії (а.с.14).
Відповідно до експертного висновку Спеціалізованої ЛКК по встановленню причинного зв`язку захворювання та смерті з впливом аварії на ЧАЕС Київської обласної лікарні №2 від 15.12.1997 №13987 комісією на засіданні №17 від 15.12.1997 було розглянуто звернення позивача і надану нею документацію та встановлено їй діагноз: Гіпертонічна хв. ІІІ ст. Стан після перенесеного /24.УП.97р./ ОНМК з ішемічного типу з наявністю виразного лівобічного гемипарезу. ХНМК ІІ-ІІІ ст. з утрудненням венозного відтоку. ДЕ ІІ-ІІІ ст. з вестибулопатією. Висновок: Захворювання викликане впливом аварії на ЧАЕС (а.с.11).
Згідно з витягом із Акту огляду у МСЕК до довідки Сер.КИО - І №064742 від 13.01.1998 позивачу з 08.01.1998 встановлено довічно ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.11).
28.01.1998 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_2 та вкладку до вказаного посвідчення № НОМЕР_3 потерпілого від Чорнобильської катастрофи №1 від 30.01.1998 (а.с.9).
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Таращанський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) та отримує пенсію по 2 групі інвалідності, пов`язаної з наслідками аварії на ЧАЕС та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 від 23.01.2008 (а.с.9) та не заперечується сторонами.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що пенсію позивачу призначено згідно із статями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, постановою Таращанського районного суду Київської області від 05.12.2007 у справі №2-а-477/2007 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.07.2007 з послідуючим перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати. У задоволенні вимоги про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести перерахунок виплат додаткової пенсії у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" відмовлено (а.с.15-16).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 у справі №22-а-12597/08, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 10.02.2011, постанову Таращанського районного суду Київської області від 05.12.2007 скасовано, постановлено нове рішення, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести позивачу перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.07.2007 з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати в розмірі 440,00 грн., з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати (а.с.17-20).
Також, постановою Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2008 у справі №2-а-148/2008 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести позивачу перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 11.01.2007, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (а.с.21).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 у справі №22-а-21389/08 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області залишено без розгляду та повернуто апелянту (а.с.22).
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 16.12.2010 у справі №2-а-5358/2010, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 залишено без змін, позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області провести позивачу перерахунок та виплату державної пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2010 з урахуванням виплачених сум (а.с.23-24).
Зі змісту довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.10.2020 вбачається, що позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, та, зокрема, у 2014 році позивач отримала 17877,04 грн., а саме: у січні 2014 року - 1419,21 грн., у лютому 2014 року - 1419,21 грн., у березні 2014 року - 1419,21 грн., у квітні 2014 року - 1419,21 грн., у травні 2014 року - 1447,68 грн., у червні 2014 року - 1479,95 грн., у липні 2014 року - 1517,91 грн., у серпні 2014 року - 1517,91 грн., у вересні 2014 року - 1533,09 грн.; у жовтні 2014 року - 1533,09 грн., у листопаді 2014 року - 1572,00 грн., у грудні 2014 року - 1598,57 грн. (а.с.76).
Судом встановлено, що 12.08.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просила провести перерахунок та виплату її основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.12).
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Управління обслуговування громадян) листом від 03.09.2020 №9152/П-02/8-1000/20 повідомило позивачу про те, що порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, та здійснюється у розмірах, визначених цим нормативним актом (а.с.13).
У листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.09.2020 №9152/П-02/8-1000/20 також зазначено про те, що пунктом 11 Постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 встановлено, що мінімальний розмір пенсії для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а саме особам з інвалідністю 2 групи - 125% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Водночас повідомлено про те, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VІІІ, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.13).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до положень статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у розмірі, визначеному у постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 у справі №22-а-12597/08, Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2008 у справі №2-а-148/2008 та від 16.12.2010 у справі №2-а-5358/2010, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Так, суд апеляційної інстанції у справі №2-а-5110/11 дійшов висновку, що позивач, зокрема, має законне право на доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також, у справі №2-а-148/2008 суд дійшов висновку, що позивач, зокрема, має законне право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Крім того, у справі №2-а-5358/2010 суд дійшов висновку, що позивач, зокрема, має законне право на державну пенсію відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Щодо позовних вимог про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).
Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону №796 (тут і далі - у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII (далі - у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 Закону №796-XII підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №3491-VI та постанови №745.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема, питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06.12.2012 №5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (далі - Закон №5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.
Вказана норма Закону №5515-VI також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII, прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, передбачено не було. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Лише Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, розділ "Прикінцеві положення" Закону України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Відтак, тільки з 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Отже, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 правове регулювання правовідносин щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру іншими законами, крім Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не здійснювалося.
При цьому, суд враховує принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Таким чином, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, повинно було нараховувати та виплатити пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 46-52).
Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нарахування та виплати позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 основної державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до положень статей 39, 50, 54 Закону України №796-ХІІ, суд погоджується з доводами позивача, що у вказаний період його пенсія була обчислена у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскільки відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, викладена у листі від 03.09.2020 №9152/П-02/8-1000/20, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування в цій частині.
Згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи той факт, що спірна відповідь (відмова) надана відповідачем на виконання владних управлінських функцій і така відмова стосується прав та інтересів позивача щодо перерахунку пенсії, суд дійшов висновку, що відповідь (відмова) від 03.09.2020 №9152/П-02/8-1000/20 є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині оскарження дій відповідача щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.09.2020 №9152/П-02/8-1000/20.
Водночас суд констатує, що починаючи з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно із судовими рішеннями - постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 у справі №2-а-5110/11, постановою Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2008 у справі №2-а-148/2008 та постановою Таращанського районного суду Київської області від 16.12.2010 у справі №2-а-5358/2010.
Суд звертає увагу позивача, що на території України діють чинні нормативні акти, які є обов`язковими для застосування в правовідносинах, що ними регулюються. При цьому застосування чинних нормативних актів є обов`язковим незалежно від того, чи існують такі, що набрали законної сили судові рішення про це.
При цьому відсутність у постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 у справі №2-а-5110/11, Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2008 у справі №2-а-148/2008 та від 16.12.2010 у справі №2-а-5358/2010 кінцевої дати виплати пенсії з урахуванням перерахунку не породжує у боржника обов`язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії та додаткової пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням. Такий обов`язок у боржника припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат.
У рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними у пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Як встановлено судом вище, у період з 01.11.2011 по 31.12.2011 Законом України "Про внесення змін до Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI, з 01.01.2012 по 31.12.2012 Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI, з 01.01.2013 по 31.12.2013 Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-VI, з 03.08.2014 по 31.12.2014 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 25-33).
Суд наголошує на тому, що право особи на отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не залежить від наявності рішення суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити відповідні суми, оскільки таке право безпосередньо встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому самі по собі судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2009 у справі №2-а-5110/11, Таращанського районного суду Київської області від 27.02.2008 у справі №2-а-148/2008 та від 16.12.2010 у справі №2-а-5358/2010 в даному випадку не породжують у відповідача обов`язку здійснити нарахування пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Приймаючи до уваги, що повноваження відповідача з призначенням та виплати пенсії у даному випадку не передбачають дискреційних повноважень відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної, додаткової пенсії та доплати до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Суд зазначає, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд переконаний, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Такий висновок суд робить, виходячи з наступного.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що виплата позивачеві основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу для відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Таким чином, позивач не пропустила строк звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність відмови в частині перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог у цій частині, та не були спростовані відповідачем.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачувала, оскільки є звільненою від сплати судового збору як особа, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії) на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 03.09.2020 №9152/П-02/8-1000/20.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Ярославська, буд.40) здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення суду складено 20.11.2020.
Суддя Кушнова А.О.
