Ухвала
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа №372/3909/19
провадження №61-17867ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації садівничого товариства «Авгур», третя особа - Обухівська районна державна адміністрація Київської області, про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою, зобов`язання демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та шлагбаум,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до громадської організації садівничого товариства «Авгур» (далі - ГО СТ «Авгур»), третя особа - Обухівська районна державна адміністрація Київської області, з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача - ГО СТ «Авгур» усунути перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою, які перебувають у користуванні позивача на підставі договору оренди, та яка знаходиться за адресою: Київська область Обухівський район, с. Підгірці, шляхом надання вільного доступу йому, ОСОБА_1 , членам його сім`ї та представникам обслуговуючих організацій до будинку та земельної ділянки, яка знаходиться за вказаною адресою, зобов`язати ГО СТ «Авгур» демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та шлагбаум, що розташовані на під`їзній дорозі до будинку та земельної ділянки за наведеною вище адресою, заборонити ГО СТ «Авгур» встановлювати ворота чи інші засоби обмеження руху на під`їзній дорозі, яка веде до будинку та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2020 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є зобов`язання усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою, зобов`язання демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та шлагбаум.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність, а також значення справи для сторін і суспільствата прийшов висновку, що дана справа є незначної складності.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації садівничого товариства «Авгур», третя особа - Обухівська районна державна адміністрація Київської області, про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою, зобов`язання демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та шлагбаум.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська
