Справа № 136/2125/19
Провадження № 22-ц/801/2130/2020
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Сопрун В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 рокуСправа № 136/2125/19м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді Сопруна В.В.,
суддів Стадника І.М., Оніщука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" Шеремет М.П., Гули А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №136/2125/19 за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про поновлення на роботі, стягнення премії, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД", ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року, на додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року, постановлене у складі судді Кривенка Д.Т., в приміщенні Липовецького районного суду Вінницької області,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (далі відповідач, ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" (до перейменування ТОВ «Концерн «Сімекс Агро»), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 161 від 03.07.2019 генерального директора ТOB «Концерн «Сімекс Агро» в частині зменшення премії за червень 2019 року на 100 %; визнати незаконним і скасувати наказ № 117 від 20.08.2019 виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» «Про припинення трудового договору» щодо його звільнення з 20.08.2019 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України - стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 21.08.2019 по день фактичного поновлення на роботі, моральну шкоду в сумі 50000 грн; -визнати пропущеним з поважних причин та поновити процесуальний строк на звернення до суду з даним позовом про вирішення трудового спору; позов задовольнити.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року, позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ № 117 від 20.08.2019 «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України)тапоновлено його на посаді головного інженераТовариства з обмеженою відповідальністю«ТАС АГРО ЗАХІД». Стягнуто зТовариства з обмеженою відповідальністю«ТАС АГРО ЗАХІД» на користь позивачасередній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 173 371 (сто сімдесят три тисячі триста сімдесят одна) грн 46 коп., моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн, а всього 223 371 (двісті двадцять три тисячі триста сімдесят одна) грн 46 коп. Рішення суду в частині поновлення на робот та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вмежаходного місяця допустити до негайного виконання. В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД"в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3002,11 грн, стягнуто на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 11 674,50 грн, а також витрати пов`язані із переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 485,10 грн, а всього 12 159,60 грн.
Не погодившись із рішенням суду та додатковим рішенням, Товариство зобмеженою відповідальністю"ТАСАГРО ЗАХІД" подало апеляційні скарги, вказуючи, що дані рішення суду першої інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення з урахуванням викладеного в апеляційних скаргах.
ОСОБА_1 також оскаржив рішення суду в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні наказу № 161 від 03.07.2019 року, просить в цій частині рішення скасувати, позов задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційні скарги ТОВ "ТАСАГРО ЗАХІД" підлягають до часткового задоволення, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити за таких підстав.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає частково.
Задовольняючи позовчастково,суд першоїінстанції виходивз того,що винесеннянаказу № 117 від 20.08.2019 року і подальшезвільнення ОСОБА_1 проведене з порушенням норм трудового законодавства і тому його звільнення є незаконним.
Судом встановлено, що 03.07.2019 генеральним директором ОСОБА_3 було видано наказ за №161 (т.1 а.с.16), відповідно до якого за недостатній контроль використання ЗЗР та невиконання розпоряджень по підготовці заходів щодо їх збереження, в результаті що призвело до крадіжки ЗЗР і при цьому нанесено збитки в сумі 81 360 грн., зменшено премію за червень 2019 року працівникам, серед яких головний інженер ОСОБА_1 на 100%.
20.08.2019 згідно із наказом №117 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади головного інженера ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» за власним бажанням (ст..38 КЗпП України), про що вчинено запис за
22.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс Агро» перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД», останнє є правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «Концерн «Сімекс Агро», на що вказує Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с.95), Статут ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» ( т.1 а.с.104-118).
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ №161 від 03.07.2019 року, яким ОСОБА_1 позбавлено премії за червень 2019 р. є законним, оскільки зазначені в ньому підстави ґрунтуються на законодавстві, так як премія працівників ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» носить регулярний характер і є додатковою складовою щомісячної заробітної плати (оплати праці) працівників товариства, що визначається за результатами їх роботи виконання чи неналежного виконання покладених на них обов`язків щомісячно.
Враховуючи те, що факт невиконання позивачем ОСОБА_1 розпорядження генерального директора товариства ОСОБА_3 знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду даної справи, підтверджено належними доказами та не спростовано позивачем, при цьому, власникреалізував свої повноваження щодо позбавлення працівника премії на основі нормативно правових актів, які діють у товаристві та норм діючого законодавства, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов у цій частині не підлягає до задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що заяву про звільнення за власним бажанням написав власноручно, проте не мав на меті звільнятися .
Стаття 38 КЗпП України визначає письмове попередження власника про звільнення за два тижні. Проте закон не забороняє власнику провести звільнення працівника у такий строк, про який він просить. За бажанням позивача в даному випадку строк попередження про звільнення скоротився до одного дня.
Зміст зазначеної заяви спростовує доводи позивача про те, що він не мав бажання звільнятися за власним бажанням. Мотиви звільнення будь-якого значення не мають.
Колегією суддів, встановлено, що позивача звільнено на підставі власноручно написаної ним заяви, його волевиявлення на звільнення не спростоване належними та допустимими доказами у справі, крім того, обставин написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням під тиском адміністрації ним не доведено, а тому звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Крім того, відсутність дати при подачі заяви на самій заяві не заслуговує на увагу, оскільки відповідач, звільняючи позивача з займаної ним посади, виходив лише з власноручно написаної останнім заяви про звільнення. При цьому заява не містила прохання відтермінувати звільнення. Позивач міг відкликати заяву про звільнення до видання наказу, зафіксувавши факт подання такої заяви власникові або уповноваженому ним органу.
Разом з тим , колегія суддів, приходить до висновку що в позові слід відмовити з підстав пропуску спеціального строку визначеного ст.233 КЗпП України.
Частиною першоюстатті 233 КЗпП Українивизначено строки, коли працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Початок перебігу строків починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).
Такий правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі№ 6-2426цс15.
Вказаністроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
Відповідно достатті 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
При цьому нормиКЗпП Українине містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Даною статтею не визначається перелік поважних причин, які можуть бути підставою для поновлення строку, що свідчить про те, що їх поважність оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо залежно відфактичних обставин. Під поважними причинами пропуску строку, встановленого частиною першоюстатті 233 КЗпП України, варто розуміти такі причини, що об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду і підтверджуються належними доказами.
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), зауважив, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями228та223 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбаченийстаттею 233 КЗпП Українимісячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Як пояснив позивач в суді апеляційної інстанції, з наказом про звільнення він був ознайомлений в день його видачі, тобто 20 серпня 2019 року, запис в трудову книжку про його звільнення було внесено 24 жовтня 2019 року, оскільки трудова книжка в нього залишилась на руках після оформлення пенсії в березні 2019 року. Копію наказу про звільнення отримав по пошті 22 вересня 2019 року.
З позовом в суд звернувся в суд 25 листопада 2019 року.
В обґрунтування поважності причин пропуску місячного строку на звернення до суду, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції зазначив, 18.09.2019 р. він звертався за вирішенням даного питання в позасудовому порядку з скаргою до управління Держпраці у Вінницькій області.
Однак, зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можна вважати поважними.
Не дотримався позивач і встановленого законом строку для звернення до суду за вирішенням трудового спору з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а саме з 20 серпня 2019, тобто з моменту звільнення з роботи.
Сподівання на вирішення спору у позасудовий спосіб, не є непереборними обставинами, які перешкоджали позивачу одночасно звернутися в суд з позовом про поновлення на роботі, іншого заявником під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не доведено.
Устатті 129 Конституції Україниоднією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.
Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі.
Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечить рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеногостаттею 8 Конституції України.
Звернення позивача до управління Держпраці у Вінницькій області, не є поважною причиною пропуску строку подання позову про поновлення на роботі, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає позов.
Враховуючи, що позивач ознайомився 20 серпня 2019 року з наказом про звільнення , запис в трудову книжку про його звільнення було внесено 24 жовтня 2019 року, копію наказу про звільнення отримав по пошті 22 вересня 2019 року, з позовом в суд звернувся в суд 25 листопада 2019 року, колегія суддів, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що ОСОБА_1 пропустив встановлений трудовим законодавством місячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, не навів достатніх та обґрунтованих підстав об`єктивної неможливості звернення до суду з позовом у передбаченийстаттею 233 КЗпП Українистрок.
Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» судовий збір в сумі 2873,78 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції, допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду та додаткове рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову про поновлення на роботі, виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД", ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року, в частині задоволення позову про поновлення на роботі, в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат, та додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року, скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконнимі скасуваннінаказу №117від 20.08.2019«Про припиненнятрудового договору»щодо його звільненняз 20.08.2019за власнимбажанням (ст.38КЗпП України)та поновленнійого нароботі в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 78 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2020 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Оніщук В.В.
Стадник І.М.
