Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 136/2125/19
провадження № 61-515св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року у складі судді Кривенко Д. Т. та постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» (далі - ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», товариство) про поновлення на роботі, стягнення премії, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що в період з 09 жовтня 2012 року по 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», яке до перейменування мало назву ТОВ «Концерн «Сімекс Агро», та займав посаду головного інженера.
03 липня 2019 року відповідачем видано наказ № 161 про зменшення йому щомісячної премії за червень 2019 року. Із цим наказом роботодавець позивача своєчасно не ознайомив та перед його видачею жодних пояснень не вимагав. Зі змістом наказу та підставами його видачі позивач ознайомився наприкінці вересня 2019 року.
На підставі наказу № 117 від 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України) з 20 вересня 2019 року. Трудову книжку у день звільнення відповідач не видав. Належним чином оформлену трудову книжку позивач отримав лише 25 жовтня 2019 року. Також у день звільнення відповідач не надав позивачу належним чином засвідчену копію наказу про звільнення з роботи.
Незаконні дії відповідача позивач оскаржив 18 вересня 2019 року до управління Держпраці у Вінницькій області.
Наказ відповідача № 161 від 03 липня 2019 року позивач вважає незаконним, оскільки посада, яку він займав - головного інженера товариства, згідно із штатним розписом належить до адміністративного персоналу з ненормованим робочим днем та щомісячною оплатою праці (місячний тарифний фонд заробітної плати) в розмірі 14 907,00 грн, яка за структурою складається з посадового окладу (11 825,00 грн) та планової премії (3 082,00 грн).
Порядок виплати, невиплати або зменшення премії визначено Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативними актами, у тому числі штатним розписом, кошторисом витрат на оплату праці працівників, Положенням про преміювання працівників ТОВ «Концерну «Сімекс - Агро» за поточні результати праці за підсумками роботи за місяць, які діють та застосовуються у товаристві. На підставі вищевказаних нормативних актів відповідачем, за підсумками роботи за місяць, працівникам виплачується щомісячна премія, яка носить системний, а не разовий характер і є додатковою складовою щомісячної заробітної плати (оплати праці) працівників цього товариства.
Згідно із наказом відповідача № 161 від 03 липня 2019 року ОСОБА_1 зменшено на 100% щомісячну премію за червень 2019 року, за недостатній контроль використання засобів захисту рослин (далі - ЗЗР) та невиконання розпоряджень по підготовці заходів щодо їх збереження, що призвело до крадіжки ЗЗР і нанесення збитків товариству в сумі 81 360,00 грн. В наказі не вказано жодних реальних фактів, обставин і підстав для його видачі, не зазначено доказів причетності та/або вини позивача у крадіжці ЗЗР, тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) особи та негативними для відповідача наслідками. Жодних пояснень відповідач від нього не вимагав. Відповідно до його посадової інструкції, як головного інженера, не передбачені повноваження (обов`язки), пов`язані із збереженням ЗЗР.
Наказ № 117 від 20 серпня 2019 року «Про припинення трудового договору» позивач вважає також незаконним. Вказаний наказ виданий всупереч вимогам діючого законодавства та призвів до порушення його права на працю, оскільки позивача звільнено без його особистого волевиявлення на припинення трудового договору.
У липні 2019 року відповідач запропонував ОСОБА_1 власноруч написати та підписати заяву на звільнення з роботи за власним бажанням без зазначення дати звільнення та дати підпису на заяві. Будучи зацікавленим у збереженні роботи, позивач вимушено погодився і під примусом керівництва написав таку заяву, яка в подальшому була приєднана до матеріалів його особової справи.
У період з 05 серпня 2019 року по 16 серпня 2019 року позивач проходив курс стаціонарного лікування в Комунальному закладі Вінницький реабілітаційний центр судинних патологій (КЗ ВРЦСПІ). 19 серпня 2019 року, по завершенню курсу лікування, у перший робочий день він прийшов на роботу та надав лікарняний лист. Але керівник його повідомив, що його буде звільнено з роботи 20 серпня 2019 року за власним бажанням на підставі поданої ним раніше заяви, без зазначення дати написання та дати звільнення з візою керівника товариства, датованою 16 серпня 2019 року, тобто день коли він перебував ще на лікарняному. Наступного дня позивачу надали для ознайомлення наказ про звільнення з роботи, на якому він поставив свій підпис, але копію наказу на його прохання не надали, мотивуючи тим, що він звільнився з роботи за власним бажанням, а не з ініціативи роботодавця. При цьому, не був внесений відповідний запис до його трудової книжки про його звільнення в установленому діючим законодавством порядку. Позивач вважає, що його звільнено в односторонньому порядку, без його волевиявлення на припинення трудових відносин, є незаконним, тому він підлягає поновленню на попередній роботі на посаді головного інженера ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» з 21 серпня 2019 на умовах безстрокового трудового договору, із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач вважає, що незаконними діями відповідача в особі керівництва ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» йому завдано непоправної моральної шкоди, ступінь якої у грошовому еквіваленті він оцінив у 50 000,00 грн.
Внаслідок незаконного позбавлення його щомісячної премії в липні 2019 року позивач втратив авторитет та повагу серед колег по роботі та змушений був постійно виправдовуватися, відчуваючи почуття власного приниження, його переживання ще більш поглибились, коли згодом його змусили написати заяву на звільнення, в результаті чого він пережив сильний психоемоційний стрес та відчуття меншовартості та пригніченості, адже за тривалий період роботи на посаді головного інженера у товаристві, він завжди належно виконував свої трудові обов`язки, дотримувався виробничої дисципліни, сумлінно виконував законні розпорядження керівництва та вимагав цього від своїх підлеглих, користуючись авторитетом та повагою серед членів трудового колективу, дисциплінарних стягнень не мав взагалі. Крім цього, події пов`язані із його поспішним звільненням з роботи у незаконний спосіб, набули достатньо широкого розголосу серед колег по роботі та оточуючих людей, перед якими він змушений до цього часу виправдовуватися, відчуваючи почуття приниження, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимушує його вживати додаткових заходів та зусиль для організації свого життя.
Відповідно до судової практики вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду. Водночас щомісячна премія є складовою частиною щомісячної заробітної плати (оплати праці), відтак в цій частині вимоги не можуть обмежуватись строком також. При цьому, зі змістом наказу про зменшення премії та підставами його видачі ОСОБА_1 ознайомився наприкінці вересня 2019 року, після отримання 26 вересня 2019 року його представником засобами поштового зв`язку відповіді від відповідача, отож строк звернення до суду із даними вимогами також не пропущений. Копію оспорюваного наказу про звільнення з роботи № 117 від 20 серпня 2019 року позивач отримав 22 вересня 2019 року. Факт невидачі відповідачем в день звільнення з роботи (20 серпня 2019 року) належним чином оформленої трудової книжки, тобто із записом про звільнення з роботи, підтверджений під час проведення інспекційного відвідування відповідача інспектором управління Держпраці у Вінницькій області за його скаргою, отож позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказів про зменшення премії та про звільнення з роботи і поновлення на роботі заявлені з дотриманням встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України місячного строку, а з урахуванням протиправних дій відповідача пропущений цей строк з поважних причин. Разом з цим, вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача моральної (немайнової) шкоди є похідними від інших позовних вимог та залежать від наслідків їх судового вирішення, тому в цій частині строк також не пропущений.
Позивач просив:
визнати пропущеним з поважних причин та поновити процесуальний строк на звернення до суду з даним позовом про вирішення трудового спору;
визнати незаконним та скасувати наказ № 161 від 03 липня 2019 року генерального директора ТOB «Концерн «Сімекс Агро» в частині зменшення премії за червень 2019 року на 100% головному інженеру ОСОБА_1 та нарахувати і виплатити вказану щомісячну премію у розмірі 100%;
визнати незаконним і скасувати наказ № 117 від 20 серпня 2019 року виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 з 20 серпня 2019 року за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України) та поновити його на посаді головного інженера ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» з 21 серпня 2019 року на умовах безстрокового трудового договору;
стягнути одноразово на його користь з відповідача ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 серпня 2019 року по день фактичного поновлення на роботі;
стягнути одноразово на його користь з відповідача ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» у відшкодування моральної (немайнової) шкоди 50 000,00 грн;
рішення суду в частині поновлення на робот та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допустити до негайного виконання.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» про поновлення на роботі, стягнення премії, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 117 від 20 серпня 2019 року виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 20 серпня 2019 року за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України) та поновлено ОСОБА_1 па посаді головного інженера ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД».
Стягнуто з ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 173 371,46 грн та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн, а всього 223 371,46 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допущено до негайного виконання.
В іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 161 від 03 липня 2019 року в частині зменшення премії за червень 2019 року на 100% головному інженеру ОСОБА_1 та нарахування і виплати вказаної щомісячної премії у розмірі 100%, суд першої інстанції виходив з того,що факт невиконання позивачем ОСОБА_1 розпорядження генерального директора товариства ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду даної справи, при цьому, власник реалізував свої повноваження щодо позбавлення працівника премії на основі нормативно-правових актів, які діють у товаристві та норм діючого законодавства. Премія працівників товариства носить регулярний характер і є додатковою складовою щомісячної заробітної плати (оплати праці) працівників товариства, що визначається за результатами їх роботи, виконання чи неналежного виконання покладених на них обов`язків щомісячно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту волевиявлення позивача на звільнення на момент видачі такого наказу, наявності обставин, зумовлених неможливістю продовжувати роботу та необхідність розірвання трудового договору, оспорюваний наказ не містить дати, якою мав намір звільнитись позивач та дати написання такої заяви, а волевиявлення на звільнення позивачем заперечується, відповідачем не спростовано тверджень про складання ним цієї заяви задовго до дня звільнення та відсутність наміру на звільнення. Отже, звільнення позивача відбулось з порушенням встановленого законом порядку, що свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою відновлення порушених прав працівника.
Середній заробіток ОСОБА_1 складає 612,62 грн. Розрахунок середньомісячного заробітку позивача в період з 21 серпня 2019 року по 28 вересня 2020 року, тобто день поновлення його на роботі, становить 173 371,46 грн (612, 62 грн х 283 робочих дні).
Суд першої інстанції врахував, що позивач є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, інвалідність йому встановлена безстроково, проходить постійно курси лікування в медичних закладах, вживав активні дії щодо встановлення наявності чи відсутності в діях відповідача порушення трудового законодавства шляхом звернення до Управління Держпраці у Вінницькій області та останнім їх було констатовано, про що зазначено у відповідному акті та розважливо розраховував, що Управління Держпраці у Вінницькій області може видати припис, щодо усунення відповідачем виявлених порушень законодавства, який є обов`язковим для виконання, тому поновив позивачу строк на звернення до суду із вимогами про поновлення його на роботі.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції врахував вимоги розумності і справедливості, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач внаслідок незаконних дій відповідача, характер немайнових та майнових втрат, їх тривалість, можливість їх відновлення та з урахуванням інших обставин, а саме: стану його здоров`я, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, ступеня вини відповідача та інших обставин, що мають істотне значення, вважає.
Додатковим рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року стягнуто з ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 002,11 грн, стягнуто на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 11 674,50 грн, а також витрати пов`язані із переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 485,10 грн, а всього 12 159,60 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційні скарги ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», ОСОБА_1 задоволені частково.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року, в частині задоволення позову про поновлення на роботі, в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат, та додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року, скасовано.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування наказу № 117 від 20 серпня 2019 року «Про припинення трудового договору» щодо його звільнення з 20 серпня 2019 року за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України), поновлення його на роботі, в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 873, 78 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що наказ № 161 від 03 липня 2019 року, яким ОСОБА_1 позбавлений премії за червень 2019 року є законним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судових витрат, колегія суддів виходила з того, що позивача звільнено на підставі власноруч написаної заяви, його волевиявлення на звільнення не спростоване належними та допустимими доказами, обставини написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням під тиском адміністрації не доведені, тому звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Відсутність дати при подачі заяви на самій заяві не має правового значення, оскільки відповідач, звільняючи позивача з займаної ним посади, виходив лише з власноручно написаної останнім заяви про звільнення. При цьому заява не містила прохання відтермінувати звільнення. Позивач міг відкликати заяву про звільнення до видання наказу, зафіксувавши факт подання такої заяви власникові або уповноваженому ним органу.
Разом з тим, враховуючи, що позивач ознайомився 20 серпня 2019 року з наказом про звільнення, запис в трудову книжку про його звільнення був внесений 24 жовтня 2019 року, копію наказу про звільнення отримав поштою 23 вересня 2019 року, з позовом до суду звернувся 25 листопада 2019 року, колегія суддів зробила висновок про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що ОСОБА_1 пропустив встановлений трудовим законодавством місячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, не навів достатніх та обґрунтованих підстав об`єктивної неможливості звернення до суду з позовом у передбачений статтею 233 КЗпП України строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 161 від 03 липня 2019 року в частині зменшення премії за червень 2019 року на 100 % головному інженеру ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної премії у розмірі 100 % скасувати та ухвалити в цій частин рішення про задоволення позовних вимог, в решті задоволених позовних вимог рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року та додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін, постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасувати повністю.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що про факт позбавлення премії позивач дізнався у липні 2019 року, коли отримав зарплату за червень. До суду позивач оскаржив не факт позбавлення його щомісячної премії, а саме незаконність такого позбавлення. Про незаконність позбавлення щомісячної премії позивач дізнався наприкінці 2019 року, коли його представник 26 вересня 2019 року поштою отримав копію оспорюваного наказу. Зверненню до суду передувала скарга від 18 вересня 2019 року до Управління Держпраці у Вінницькій області, відповідь на яку була отримана представником позивача 21 жовтня 2019 року. Запис про звільнення позивача з роботи внесений відповідачем до трудової книжки лише 24 жовтня 2019 року. Копію наказу про звільнення отримав представник позивача 23 вересня 2019 року. Суд апеляційної інстанції незаконно відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску спеціального строку позовної давності з формальних підстав. Суд апеляційної інстанції не застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 913/912/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19). Відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині визнання та скасування наказу № 161 від 03 липня 2019 року суди зробили помилковий висновок, що керівник ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» мав право позбавляти щомісячної премії ОСОБА_1 всупереч приписам пункту 4.1 посадової інструкції (відповідальність можлива за невиконання наказу або іншого розпорядчого документа). В частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував усі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Законні та справедливі рішення суду першої інстанції помилково скасовані судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції стягнув з позивач судовий збір у розмірі 2 873,78 грн, не зважаючи на те, що позивач звертався до суду за вирішенням трудового спору, а також те, що він є особою з інвалідністю 2 групи.
Аргументи інших учасників справи
У квітні 2021 року ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що на відміну від обставин, викладених у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року, ОСОБА_1 не мав жодних перешкод для своєчасного звернення до суду. Трудова книжка була видана позивачеві задовго до дня звільнення та не могла бути видана у день звільнення, судом апеляційної інстанції застосовано норми статті 233 КЗпП України та взято до уваги початок перебігу строку з моменту вручення копії наказу про звільнення. Зміст заяви позивача про звільнення від 20 серпня 2019 року спростовує його доводи про те, що він не мав бажання звільнятися за власним бажанням. Мотиви бажання будь-якого значення не мають. Встановивши, що позивач в день підписання наказу про звільнення належним чином не повідомив відповідача про своє небажання звільнитися та про відкликання раніше поданої заяви про звільнення, позивача було звільнено. Також не надходило заяви і під час підписання позивачем обхідного листа. Відповідач вважає, що апеляційним судом прийнято законне, справедливе та обґрунтоване рішення, яким відмовлено в поновленні строку для звернення до суду, оскільки не було жодних об`єктивних причин пропуску цих строків з підстав, що не залежали від волі позивача. Наказ № 161 від 03 липня 2019 року в частині зменшення премії ОСОБА_1 є реалізацією повноважень роботодавця щодо позбавлення працівника премії на основі нормативно-правових актів, які діють у товаристві та норм діючого законодавства України, відтак наказ є законним, прийнятим відповідно до внутрішніх документів відповідача, що не суперечать чинному законодавству України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 136/2125/19, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року відмовлено.
У квітні 2021 справа № 136/2125/19 надійшла до Верховного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 913/912/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, від 11 липня 2018 року у справі № 821/761/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 229/2676/17, від 20 травня 2020 року у справі № 279/3334/17-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 200/5893/18-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 367/6153/15-ц та у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16, від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що з 09 жовтня 2012 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного інженера ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» згідно із наказом № 132 від 09 жовтня 2012 року.
03 липня 2019 року генеральним директором Смаль І. В. видано наказ №161, відповідно до якого за недостатній контроль використання ЗЗР та невиконання розпоряджень по підготовці заходів щодо їх збереження, що призвело до крадіжки ЗЗР та нанесено збитки в сумі 81 360 грн, зменшено премію за червень 2019 року працівникам, серед яких головний інженер ОСОБА_1 на 100%.
22 липня 2019 ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» перейменовано на ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро».
Згідно з наказом № 117 «Про припинення трудового договору» від 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено 20 серпня 2019 року з посади головного інженера за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України), на підставі заяви ОСОБА_1 від 16 серпня 2019 року.
Позивач ознайомився 20 серпня 2019 року з наказом про звільнення, запис до трудової книжки про його звільнення внесений 24 жовтня 2019 року, копію наказу про звільнення позивач отримав поштою 23 вересня 2019 року, з позовом до суду звернувся 25 листопада 2019 року.
ОСОБА_1 у період з 05 серпня 2019 року по 16 серпня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ Вінницький реабілітаційний центр судових патологій (КЗ ВРЦСП).
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких підстав.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, про те, що наказ № 161 від 03 липня 2019 року, яким ОСОБА_1 позбавлений премії за червень 2019 року є законним, оскільки зазначені в ньому підстави ґрунтуються на законодавстві, так як премія працівників ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» носить регулярний характер і є додатковою складовою щомісячної заробітної плати (оплати праці) працівників товариства, що визначається за результатами їх роботи виконання чи неналежного виконання покладених на них обов`язків щомісячно.
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Підприємства самостійно встановлюють умови та розміри оплати праці, в тому числі перелік надбавок та доплат, у колективному договорі з дотриманням законодавства, генеральної, галузевої угод (стаття 15 Закону України «Про оплату праці», стаття 97 КЗпП України).
Частиною першою статті 9-1 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
При вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні указаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Суди встановили, що згідно із посадовою інструкцією головного інженера ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро», головний інженер підпорядковується безпосередньо генеральному директору підприємства та несе відповідальність за несвоєчасне та неякісне виконання посадових завдань та доручень керівництва.
Відповідно до Розділу 6 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» затвердженого загальними зборами трудового колективу 01 березня 2014 року, передбачено, що працівник несе відповідальність (в тому числі матеріальну) за порушення трудової, технологічної та виробничої дисципліни у відповідності до законодавства, у тому числі щодо невиконання або неналежного виконання з власної вини покладених на нього трудових обов`язків, у передбачених випадках та в інших випадках відповідно до чинного законодавства.
Положенням про преміювання працівників ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» за поточні результати праці за підсумками роботи за місяць визначено, що щомісячно з метою стимулювання до високопродуктивної праці, підвищення якості їх роботи визначається фонд преміювання. Сума премії визначається за кожний місяць з урахуванням виконання основних показників. Премія може не нараховуватись та не виплачуватись конкретному працівнику частково або повністю, зокрема у випадку несвоєчасного і неякісного виконання покладених на нього виробничих завдань і функцій, невиконання розпоряджень керівника підрозділу або директора підприємства (видається наказ на підставі відповідної записки керівника структурного підрозділу.
Відповідно до Положення про оплату праці, яке погоджено генеральним директором ТОВ «Концерн «Сімекс - Агро» та оловою ради трудового колективу, визначено, що додаткова заробітна плата встановлюється та змінюється адміністрацією підприємства згідно з положень Колективного договору, фінансових результатів діяльності підприємства та результатів праці кожного працівника. Розміри додаткової оплати праці працівників визначаються в межах лімітів фонду оплати праці, та пункту 4.4. Зміни працівнику розміру додаткової заробітної плати відбуваються на підставі рішення адміністрації підприємства.
Враховуючи те, що факт невиконання позивачем ОСОБА_1 розпорядження генерального директора товариства Смаль І. В. знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду даної справи, підтверджено належними доказами та не спростовано позивачем, при цьому, власник реалізував свої повноваження щодо позбавлення працівника премії на основі локальних правових актів, які діють у товаристві та норм діючого законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Разом із цим, колегія суддів не може погодитись з постановою суду апеляційної інстанції в частині підстав відмови в задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Відмовляючи в задоволенні даних позовних вимог апеляційний суд зазначив, що звільнення позивача відбулось з дотримання вимог трудового законодавства та одночасно вказав на те, що підставою відмову є те, що позивач пропустив встановлений трудовим законодавством строк для звернення до суду та не навів достатніх та обґрунтованих підстав об`єктивної неможливості звернення до суду у передбачений законом строк.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Отже, стаття 38 КЗпП України зобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин.
При цьому, за змістом статті 38 КЗпП України право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує обов`язку роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави.
При цьому сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Встановивши, що позивача звільнено на підставі власноруч написаної ним заяви, його волевиявлення на звільнення не спростовано належними та допустимими доказами, обставини написання заяви про звільнення під тиском адміністрації не доведені, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
Відхиляючи посилання позивача на відсутність конкретної дати на заяві про звільнення, апеляційний суд вірно зазначив, що заява не містила прохання відтермінувати звільнення. Позивач мав право відкликати заяву про звільнення до видання наказу, зафіксувавши факт подання такої заяви власникові або уповноваженому органу.
Таким чином, встановивши необґрунтованість позовних вимог належало відмовити в задоволенні позовних вимог саме з цих підстав, оскільки лише при встановленні обґрунтованості позовних вимог та пропуску строку без поважних причин, суд відмовляє в позові у зв`язку з пропуском установленого строку для звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Отже, відмовити в задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим.
Крім того колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 873,78 грн з огляду на наступне.
За змістом пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей-осіб з інвалідністю та недієздатних осіб з інвалідністю.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, сплачений ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 873,78 грн компенсується йому за рахунок держави.
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду дають підстави для висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, тому постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди та судового збору слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, компенсувати ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 873,78 грн за рахунок держави.
В іншій частині постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в нескасованій частині слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» судового збору за подання апеляційної скарги змінити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 873,78 грн за рахунок державиу порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в іншій частині та рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про зменшення премії та нарахування і виплати вказаної щомісячної премії залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов
