Справа № 136/2125/19
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
Іменем України
"20" жовтня 2020 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі
головуючого судді Кривенко Д.Т.
за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Лісунь М.В.,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Шеремет М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець питання про вирішення судових витрат у цивільній справі №136/2125/19, -
ВСТАНОВИВ:
28.09.2020 Липовецьким районним судом Вінницької області було ухвалено рішення у цивільній справі №136/2125/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про поновлення на роботі, стягнення премії, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 117 від 20.08.2019 виконуючого обов`язки генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) та поновлено ОСОБА_1 па посаді головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 173 371 (сто сімдесят три тисячі триста сімдесят одна) грн. 46 коп. та моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн., а всього 223 371 (двісті двадцять три тисячі триста сімдесят одна) грн. 46 коп.
Ураховуючи те, що матеріали справи не містили документального обґрунтування понесених судових витрат сторонами спору, утім сторони до закінчення судових дебатів у справі клопотали про розподіл витрат, тому суд визначив сторонам строк для надання відповідних доказів та призначив судове засідання.
05.10.2020 позивачем надано до суду розрахунок судових витрат, відповідно до якого він просив суд стягнути із відповідача на його користь судові витрати у розмірі 15 309, 10 грн., у тому числі транспортні витрати представника 485, 10 грн. та витрати на правничу правову допомогу 14 824, 00 грн..
12.10.2020 представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, обґрунтовуючи тим, що наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки вказана справа не являється складною (фактично вирішення трудового спору). Також є незрозумілий розрахунок вартості послуг, у той час як вартість однієї години становить приблизно 167 грн. (2500 грн. /15 годин = 167 грн./год.), а позивач та його представник визначили, що сума гонорару за одну годину становить 50% від встановленого законодавством України у відповідний період офіційний прожитковий мінімум для працездатної особи, у розрахунку наведена сума 1051 грн., яка в п`ять разів перевищує вартість послуг за годину порівняно з першим етапом і є неспівмірною зі складністю справи, а також характером та складністю наданих послуг. Крім цього, не є витратами у справі подання скарги ОСОБА_1 до Управління Держпраці Вінницької області, оскільки вона не була необхідним заходом для вирішення справи, а сплачена сума 1000 грн. не стосується справи взагалі і Договору про надання правової допомоги, скарга не мала суттєвого значення для вирішення справи по суті, не вплинула на застосування строків позовної давності, або ж не слугувала жодним доказом по справі, отже, такі витрати були не пов`язані з розглядом справи і не були необхідними і доцільними. Також звернення з адвокатським запитом до ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» було також безпідставним на думку представника відповідача, оскільки Відповідачем і без запиту надавалися всі документи, що запитувані Позивачем. Не були необхідними по справі розрахунки проведені представником позивача щодо визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вони готувались кілька разів, що оцінено в загальному розмірі 2149,50 грн. (1051,00 грн +549,25 грн + 549,25 грн.). Ці послуги адвоката, а відповідно і витрати не були необхідними по справі та неминучими, при цьому були зроблені адвокатом Лісунь М.В. невірно, з грубим порушенням норм чинного законодавства, до уваги судом не приймались при ухваленні рішення. Наразі Позовна заява підписана та подана безпосередньо Позивачем - гр. ОСОБА_1 , в той час, коли згідно наданого розрахунку витрат на правничу допомогу адвокат надавав послугу подання матеріалів позовної заяви до суду, тому безпідставним розподіл судових витрат в цій частині також, оскільки є достатні підстави вважати, що вказані документи були підготовлені виключно гр. ОСОБА_1 .
У судовомузасіданні позивач та його представник просили стягнути судові витрати на користь позивача із відповідача у розмірі наведеному у розрахунку.
Представник відповідача -адвокат Шеремет М.П. наполягав на зменшенні розміру судових витрат до 500 грн., обгрунтовуючи свою позицію аргументами наведеними у елопотанні.
Суд, вислухавши учасників цивільного процесу, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи в рамках якої розглядається питання про судові витрати, дійшов висновку про таке.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ст..133 ЦПК України), витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду (ст..138 ЦПК України).
Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат не було вирішено в рішенні Липовецького районного суду Вінницької області від 28.09.2020.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, яка встановлена йому безтерміново, на що вказує довідка до акту огляду медико - соціальною експертною комісією, яка додана до матеріалів справи (а.с.11).
Відповідно до приписів ст.. п.9 ч.1 ст.5 Закону України, від 08.07.2011, № 3674-VI "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Зважаючи на викладене позивач при зверненні до суду із даним позовом був звільнений від сплати судового збору, утім вимоги на вирішення суду позивач ставив як майнові так і немайнові, відтак розмір судового збору судом визначається відповідно до Закону України «Про судовий збір», а саме :
- 768, 40 грн. - за вимогами про визнання незаконним та скасування наказу №161 від 03.07.2019 в частині зменшення премії ОСОБА_1 ;
- 768, 40 грн. за вимогами про визнання незаконним і скасування наказу № 117 від 20.08.2019 виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 з 20.08.2019 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) та поновлення на посаді головного інженера ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» з 21.08.2019 на умовах безстрокового трудового договору;
- 2 233, 37 грн. (визначено судом на день ухвалення рішення з урахуванням суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу) - за вимогами про стягнення з відповідача ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на користь позивача середнього заробітку заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 21.08.2019 по день фактичного поновлення на роботі та стягнення одноразово на його, ОСОБА_1 , користь з відповідача ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» у відшкодування моральної (немайнової) шкоди 50 000,00 грн.;
Позов було задоволено частково за винятком вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 161 від 03.07.2019 генерального директора ТOB «Концерн «Сімекс Агро» в частині зменшення премії за червень 2019 року на 100 % (відсотків) головному інженеру ОСОБА_1 та нарахування і виплати щомісячну премії у розмірі 100 % (відсотків), отож з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір 768, 40 грн. компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, решта слід стягнути із відповідача в дохід держави.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив із матеріалів справи, що представником позивача у справі №136/2125/19 був адвокат Лісунь М.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №429 (а.с.46), який діяв на підставі ордера серія ВН №036715 від 21.11.2019 (а.с.47 Т. №1), Договору №01/09Б-2019 про представництво інтересів клієнта в суді від 18.09.2019 (а.с.45 Т №1).
На підтвердження понесених судових витрат 05.10.2020 представником позивача було надано розрахунок транспортних витрат (а.с.60 Т.№2), автобусні квитки (а.с.66 - 71 Т.№2), Додаткову угоду №1 до договору №01/09Б-2019 про представництво інтересів клієнта в суді (надання правничої допомоги) від 18.09.2019 укладену 28.11.2019 (а.с.61 Т.№2), квитанції про сплату позивачем грошових коштів за Договором про надання правничої допомоги (а.с.62, 63, Т.№2), розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу (а.с.64 Т.№21).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Як було встановлено представником відповідача було подане клопотання про зменшення розміру витрать на професійну правничу допомогу.
Дослідивши додані до заяви про ухвалення додаткового рішення розрахунок про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату за надання професійної правничої допомоги у справі N 136/2125/19 з детальним описом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 04.10.2020, копії квитанцій (а.с.62, 63), згідно яких ОСОБА_1 було сплачено 14 824, 00 грн. (1000 грн. + 1500 грн. + 12 324,00 грн.).
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Лісунь М.В. враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.
Із розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу встановлено, що 18.09.2019 адвокатом було надано попередню консультацію щодо характеру спірних правовідносин, порядку їх врегулювання та подання скарги ОСОБА_1 до Управління Держпраці Вінницької області, запитів до ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД».
Суд вважає, що не можна вважати такими, що пов`язані саме з розглядом справи, складання та подачу скарги до Управління Держпраці Вінницької області, оскільки скарга не була необхідним заходом для вирішення справи, не мала суттєвого значення для вирішення справи по суті, не слугувала жодним доказом по справі.
Суд погоджується із доводами представника відповідача в частині безпідставності подання представником позивача запиту до ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», так як усі запитувані документи були зібрані у справі та складнощів у їх отриманні позивачем суду не надано.
Наразі суд не вбачає підстав для стягнення витрат на підготовку розрахунків розміру середнього заробітку Позивача, за період вимушеного прогулу, який оцінено в загальному розмірі 2149,50 грн. (1051,00 грн. + 549,25 грн. + 549,25 грн.), оскільки здійснення вказаних розрахунків не було необхідним при розгляді даної справи, оскільки виключно на суд покладається обов"язок визначення розміру середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача в разіі задоволення позову і самотійне проведення адвокатом позивача таких розрахунків не може вважатись необхідним елементом наданої правової допомоги.
У той же час суд вважає, що не залежно від порядку розгляду справи (спрощене чи загальне позовне провадження) необхідність вивчення матеріалів та їх правовий аналіз для підготовки процесуальних документів адвокатом та подача позову є обов`язковим, а розмір витрат в цій частині є співрозмірним проведеній роботі, тому витрати в розмірі 1500 грн. є обґрунтовані.
Що стосується доводів представника відповідача щодо визначення розміру оплати послуг (погодинної оплати) на першому та другому етапах обумовлених у Додатковій угоді №1 від 28.11.2019, суд вважає, що такі витрати було узгоджено сторонами договору, де на першому етапі була стала сума 2 500 грн., а на другому етапі сторони дійшли згоди щодо визначення вартості роботи адвоката за 1 годину у розмірі 50% від встановленого законодавством прожиткового мінімуму, отож інші витрати розраховані саме за такою формулою.
Адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Крім того, відповідно до Договору та Додаткової угоди адвокат як представник клієнта має право, зокрема, при провадженні в судах з цивільних справ на складання і подачу заяв, скарг, відзиву, заперечень, письмових пояснень та інше.
Із матеріалів справи убачається, що такі дії відповідають умовам договору про надання правової допомоги та додатковій угоді, а час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим.
Разом із тим суд вважає, що посилання представника відповідача, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо позивачем, що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісунь М.В. не підтверджено, оскільки позивачем доведено реальність надання правничої допомоги, а також очевидна участь представника була в судових засіданнях цього суду.
За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 11674, 50 грн. грн. оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі та заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі N 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі N 910/3929/18 та інших.
Водночас також суд вважає, що підлягають стягненню із відповідача витрати представника позивача пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 485, 10 грн., оскільки вони також підтверджені документально та ґрунтуються на приписах ст..138 ЦПК України.
З огляду на викладен е суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3002, 11 грн., з яких:
- 768, 40 грн. за вимогами про визнання незаконним і скасування наказу № 117 від 20.08.2019 виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 з 20.08.2019 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) та поновлення на посаді головного інженера ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» з 21.08.2019 на умовах безстрокового трудового договору;
- 2 233, 37 грн. - за вимогами про стягнення з відповідача ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на користь позивача середнього заробітку заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 21.08.2019 по день фактичного поновлення на роботі та стягнення одноразово на його, ОСОБА_1 , користь з відповідача ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» у відшкодування моральної (немайнової) шкоди 50 000,00 грн.;
Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768, 40 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 11 674, 50 грн. а також витрати пов`язані із переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 485, 10 грн., а всього 12 159, 60 грн.
У стягненні решти судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Т. Кривенко
