ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1616/19 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Відповідач, Національне агентство) про визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства «Про обрання та внесення Кабінету Міністрів України подання про призначення на посаду Голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ОСОБА_1 , на посади заступників Голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 », оформленого протоколом засідання Національного агентства від 21.01.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення Національне агентство допустило порушення процедури скликання засідання, що має своїм наслідком скасування ухваленого за результатами такого засідання акту.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (далі - Апелянт-1, ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити ухвалу про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, а в разі, якщо суд не знайде підстав для закриття провадження у справі, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свою позицію з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі №826/4264/17, обґрунтовує тим, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Крім того, наголошує, що суд безпідставно не залучив ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що Позивач, як виконуючий обов`язки керівника секретаріату Національного агентства, був вправі станом на 21.01.2019 року скликати засідання, у той час чинним законодавством і статутом взагалі не деталізовано процедуру скликання та проведення засідання членів Національного агентства. Наголошує, що оскільки законодавством та статутом не передбачено порядку направлення подання до Кабінету Міністрів України щодо призначення членів Національного агентства, то це було здійснено ОСОБА_1 на виконання рішення від 21.01.2019 року. Крім того, звертає увагу на безпідставності розгляду судом першої інстанції даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Крім того, на вказане судове рішення Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати його та ухвалити нове, в якому відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.08.2019 року у справі №826/4264/17, даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Звертає увагу що судом було безпідставно кваліфіковано неподання відзиву як визнання позову, оскільки станом на 16.03.2019 року останнє не розпочало свою діяльність. Наголошує, що судом безпідставно не було залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, а справу без наявних на те правових підстав розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Стверджує, що судом не було належним чином перевірено вплив оскаржуваного рішення на права та обов`язки ОСОБА_2 . Окремо наголошує на тому, що спірне рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства за наслідками проведеного скликаного у встановленому порядку засідання Національного агентства.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.09.2020 року, яке у подальшому відкладено на 02.12.2020 року.

Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (далі - Третя особа-2, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - Третя особа-3, ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - Третя особа-4, ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 (далі - Третя особа-5, ОСОБА_6 ) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_2 просить залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №826/4264/17 є безпідставним та не повинно братися до уваги, оскільки на той час діяли інші норми КАС України та законодавства про освіту. Наголошує, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_2 правомірно виконував обов`язки керівника секретаріату Національного агентства. Звертає увагу, що виключно керівник секретаріату вправі за наявності вмотивованої вимоги скликати засідання Національного агентства, що підтверджується також висновком науково-правової експертизи. Так само, на переконання Позивача, саме до його компетенції як виконуючого обов`язки керівника секретаріату належать повноваження щодо представництва інтересів Відповідача, у тому числі направляти подання Кабінету Міністрів України про призначення керівного складу Національного агентства. Окремо наголошує, що прийняття протиправного рішення від 21.01.2019 року у подальшому мало своїм наслідком звільнення ОСОБА_2 із Національного агентства.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційні скарги від інших учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача просив вимоги апеляційної скарги задовольнити повністю з викладених у ній підстав. Крім того, підтримав вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_1 наполягав на задоволенні вимог його апеляційної скарги, не заперечуючи й проти задоволення апеляційної скарги Національного агентства.

Позивач просив суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позицію апелянтів підтримав також ОСОБА_4 .

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 21.01.2019 року відбулося засідання Національного агентства, за результатами якого прийнято рішення «Про обрання та внесення Кабінету Міністрів України подання про призначення на посаду Голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ОСОБА_1 , на посади заступників Голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 », яке оформлено протоколом № 1 (т. 1 а.с. 220-230).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про вищу освіту, а також Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки засідання Національного агентства було скликано та проведено з порушенням процедури без наявних на те правових підстав.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Як було встановлено раніше, предметом оскарження у цій справі є рішення зборів членів Національного агентства від 21.01.2019 року, яким, зокрема, внесено подання до Кабінету Міністрів України про призначення на посаду Голови Національного агентства ОСОБА_1., заступників Голови Національного агентства - ОСОБА_3 ОСОБА_6., ОСОБА_4., ОСОБА_5., а підставою такого оскарження за доводами Позивача - дотримання порядку скликання та проведення засідання членів Національного агентства, на якому ці рішення ухвалено.

У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_2 , заперечуючи проти закриття провадження у справі та неможливості застосування до спірних правовідносин постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №826/4264/17, зазначає, що, по-перше, Національне агентство є суб`єктом владних повноважень, адже здійснює управління у сфері вищої освіти, по-друге, є юридичною особою публічного права, наділене владно-управлінськими функціями, по-третє, правове регулювання спірних правовідносин є відмінним від того, яке було чинне у 2017 році.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Правовий статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначено Законом України «Про вищу освіту» (далі - Закон).

Так, статтею 17 цього Закону передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому, приписи ч. 1 і абз. 2 ч. 5 ст. 19 Закону визначають, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти складається з двадцяти трьох осіб, які призначаються Кабінетом Міністрів України на підставі рішення Конкурсної комісії за результатами конкурсного відбору, що відбувається з дотриманням принципів гендерного балансу та галузевого представництва. Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти призначаються на посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та працюють на постійній основі.

У свою чергу, як і в редакції Закону, чинного станом на момент прийняття Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови у справі №826/4264/17, так й у чинній редакції, у пункті 8 частини першої статті 12 було встановлено, що управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється, зокрема, Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 18 Закону Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти: 1) формує вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію освітніх програм і подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 2) аналізує якість освітньої діяльності закладів вищої освіти; 3) проводить інституційну акредитацію; 5) формує єдину базу даних запроваджених закладами вищої освіти спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на кожному рівні вищої освіти; 6) проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти; 7) формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти України, за якими можуть визначатися рейтинги закладів вищої освіти України; 8) розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; 9) розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присудження ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність; 10) акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти, веде їх реєстр; 11) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

За правилами ч. 2 ст. 18 Закону Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти щороку готує та оприлюднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства, звіт про власну діяльність, формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення якості вищої освіти та направляє зазначені документи Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України та закладам вищої освіти для їх обговорення та належного реагування.

Частинами першою та другою статті 20 Закону передбачено, що засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин його членів. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Національного агентства з якості вищої освіти.

У разі виникнення у члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти конфлікту інтересів він зобов`язаний утриматися від голосування.

Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти виконують покладені на них функції на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів.

Члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти діють на засадах відкритості та прозорості. Інформація про діяльність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (рішення, протоколи засідань тощо) оприлюднюється на офіційному веб-сайті.

Згідно пункту 9 Статуту Національного агентства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №244 (із змінами), Національне агентство:

? формує вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію освітніх програм і подає його МОН для затвердження;

? розробляє порядок інституційної акредитації закладів вищої освіти і подає його МОН для затвердження;

? аналізує якість освітньої діяльності закладів вищої освіти;

? проводить ліцензійну експертизу, готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти;

? формує галузеві експертні ради у складі від дев`яти до п`ятнадцяти членів на строк не більше ніж три роки з числа осіб, які мають науковий ступінь у відповідній галузі знань або досвід фахової роботи в галузі не менш як п`ять років, крім представників органів студентського самоврядування;

? формує за поданням закладів вищої освіти та наукових установ, що провадять освітню діяльність у сфері вищої освіти, пропозиції, зокрема з метою запровадження міждисциплінарної підготовки, щодо переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на відповідних рівнях вищої освіти, і подає його МОН;

? погоджує розроблені МОН стандарти освітньої діяльності та стандарти вищої освіти за кожною спеціальністю;

? формує єдину базу даних запроваджених закладами вищої освіти спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти на кожному рівні вищої освіти;

? приймає рішення про акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми за результатами акредитаційної експертизи освітньої програми;

? приймає рішення про акредитацію відповідної освітньої програми відповідно до письмової заяви закладу вищої освіти, що має відповідний сертифікат про інституційну акредитацію;

? у порядку, затвердженому МОН, приймає рішення про акредитацію чи відмову в інституційній акредитації відповідного закладу вищої освіти;

? скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

? скасовує рішення спеціалізованої вченої ради на підставі подання Апеляційного комітету за результатами розгляду звернення, заяви або скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

? формує критерії оцінки якості освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти, за якими можуть складатися рейтинги закладів вищої освіти;

? подає пропозиції щодо надання закладу вищої освіти статусу національного в порядку та за критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України;

? встановлює один раз на сім років відповідність діяльності національного закладу вищої освіти критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, для підтвердження чи позбавлення його такого статусу;

? вносить Кабінетові Міністрів України подання щодо надання національному закладу вищої освіти за результатами конкурсного відбору в разі відповідності критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, статусу дослідницького;

? встановлює один раз на сім років відповідність діяльності дослідницького закладу вищої освіти критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України, для підтвердження чи позбавлення його такого статусу;

? розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені;

? подає МОН для схвалення порядок присудження наукових ступенів спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ) для внесення в установленому порядку Кабінетові Міністрів України;

? погоджує розроблений МОН порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів;

? розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та подає його МОН для затвердження, акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присудження ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність;

? акредитує незалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти та веде їх реєстр;

? бере участь в установленому законом порядку у формуванні показників державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою за рівнями вищої освіти та спеціальностями з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях на ринку праці;

? щороку готує та оприлюднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства, звіт про свою діяльність, формує пропозиції щодо законодавчого забезпечення якості вищої освіти та подає зазначені документи Верховній Раді України, Президентові України, Кабінетові Міністрів України та закладам вищої освіти для їх обговорення і належного реагування;

? затверджує положення про комітети Національного агентства;

? затверджує та оприлюднює порядок оскарження рішень Національного агентства;

? затверджує порядок висунення кандидатур і обрання членів галузевих експертних рад та положення про них;

? здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Аналіз наведених норм чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, сутність якого у порівнянні з нормами матеріального права, які були використані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року у справі №826/4264/17, свідчить про те, що функції Національного агентства як органу управління у сфері вищої освіти мають як владний характер (результати здійснення яких мають обов`язковий характер для учасників правовідносин у сфері вищої освіти), так і такі, що не містять владної складової, зокрема, результати здійснення яких підлягають погодженню чи затвердженню Урядом України чи центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Таким чином, на переконання судової колегії з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у вже згаданій неодноразово вище справі №826/4264/17, Національне агентство, вчиняючи на виконання покладених на нього законом повноважень з реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти діяння чи приймаючи рішення (індивідуальні акти), які не вимагають погодження чи затвердження та є обов`язковими для учасників правовідносин у сфері вищої освіти, діє як суб`єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій.

Проте оскаржуване Позивачем у цій справі рішення засідання Національного агентства від 21.01.2019 року щодо обрання на посаду Голови Національного агентства та його заступників, а також внесення подань Кабінету Міністрів України про їх призначення, не пов`язані із здійсненням владних управлінських функцій Національного агентства, покладених на нього законом для реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Відповідач, ухвалюючи наведені рішення, діяв не як суб`єкт владних повноважень у розумінні КАС.

Отже, як вірно зазначили Апелянти, спірні правовідносини, що виникли між ОСОБА_2 та Національним агентством, не є публічно-правовими, що виключає вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства.

До того ж судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 року №№71-р, 72-р, 73-р, 74-р, 75-р (т. 1 а.с. 187-191) ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 призначено відповідно на посади Голови та заступників Голови Національного агентства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, судова колегія приходить до висновку про необхідність вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково визначивши наявність публічно-правового спору у межах даних правовідносин, не врахувавши всупереч приписів ч. 5 ст. 242 КАС України висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №826/4264/17 з аналогічних правовідносин.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного оцінка іншим доводам апеляційних скарг не надавалася.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Окремо судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 319 КАС України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, а також що він має право протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови на звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова

Повний текст постанови складено та підписано « 09» грудня 2020 року.