ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/196/20м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Головея В.М.,
Разюк Г.П.,
секретар судового засідання - Бебик А.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: Урсу І.М., за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті"
на рішення Господарського суду Херсонської області
від 30 червня 2020 року (повний текст складено 01.07.2020р.)
по справі № 923/196/20
за позовом: Лазурненської селищної ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності,-
суддя суду першої інстанції: Закурін М.К.
час та місце винесення рішення: 30.06.2020р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 02.12.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2020р. Лазурненська селищна рада (позивач, Селищна рада) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті» (відповідач, ТОВ «Табіті»), з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.03.2020р., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2019р., укладеного між сторонами, та повернення земельних ділянок до комунальної власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що при укладені спірного договору сторонами допущено порушення діючого законодавства, а саме його укладено з порушенням положень статті 134 Земельного кодексу України.
Так, Лазурненська селищна рада зазначила, що продаж земельної ділянки повинен був здійснюватися на конкурентних засадах, оскільки на ній не знаходилося будь-якого нерухомого майна, належного ТОВ «Табіті».
Позивач вказує, що у даному випадку земельні торги не проводились, оскільки відповідачем були надані документи про знаходження на земельній ділянці за кадастровим номером 652475500:01:063:0099, площею 1,0814 га незавершеного будівництва бази відпочинку.
Однак, позивач зазначив, що відповідач надав недостовірні дані, оскільки Декларація про початок будівництва за №ХС 082170802344 була скасована наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Херсонській області від 17.04.2018р.
Таким чином на момент подання відповідачем заяви про викуп земельної ділянки ТОВ «Табіті» не було власником незавершеного будівництва бази відпочинку, а тому не мало право на викуп земельної ділянки на неконкурентних засадах.
Водночас, викуплену земельну ділянку за кадастровим номером 652475500:01:063:0099 було поділено відповідачем на 6 окремих земельних ділянок, а саме: 652475500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 652475500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 652475500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 652475500:01:001:1206 площею 0,1081 га.
Враховуючи вказані обставини, позивач вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2019р. є недійсним за статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020р. у справі №923/196/20 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги Лазурненської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті" повністю задоволені; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №808 від 30.08.2019, укладений між Лазурненською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Табіті»; зобов`язано ТОВ «Табіті» повернути Лазурненській селищній раді земельні ділянки з кадастровими номерами: 652475500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 652475500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 652475500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 652475500:01:001:1206 площею 0,1081 га.
У вказаному рішенні Господарський суд Одеської області дійшов висновку про доведеність позивачем, що «об`єкт незавершеного будівництва» не являється «об`єктом нерухомості», а тому продаж земельної ділянки, на якій він розміщений, повинен відбуватися за положеннями частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, тобто на конкурентних засадах; земельна ділянка з кадастровим номером 652475500:01:063:0099 за спірним договором купівлі-продажу продавалася без застосування попередньої процедури проведення земельних торгів, визначеної положеннями статей 128 та 135 Земельного кодексу України, якими встановлений відповідний порядок продажу земельних ділянок на земельних торгах, а тому його укладення не відповідає приписам наведених правових норм; безпосередньо сам об`єкт «незавершеного будівництва» був збудований самочинно, а тому у відповідності до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України відповідач не набув права власності на нього (як на «об`єкт нерухомого майна»), у зв`язку з чим договір купівлі-продажу є недійсним за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки не відповідає положенням статей 128, 134, 135 Земельного кодексу України.
Водночас місцевий господарський суд зазначив, що за результатами недійсності договору сторони зобов`язані повернути одна одній все, що за ними отримано, а саме позивач - вартість земельної ділянки у сумі 1 081 400 грн., а відповідач - земельні ділянки з кадастровими номерами: 652475500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 652475500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 652475500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 652475500:01:001:1206 площею 0,1081 га.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Табіті" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 23.06.2020р. по справі №923/196/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Лазурненської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті" відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ТОВ «Табіті» посилається на не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неналежної оцінки доказів та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що стало підставою для прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вважає, що позивач, звертаючись до суду, не довів належними та допустимими доказами обґрунтування порушення його цивільних прав й охоронюваних законом інтересів, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний ним спосіб.
ТОВ «Табіті» зазначає, що місцевий господарський суд помилково зауважив, що скасування Управлінням ДАБІ у Херсонській області реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2017р. №ХС082170802344 позбавило права власності ТОВ «Табіті» на об`єкт нерухомого майна незавершеного будівництва бази відпочинку, який знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 652475500:01:063:0099, площею 1,0814 га.
Також, відповідач вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 652475500:01:063:0099, як об`єкт права власності наразі не існує, а відтак витребування новоутворених земельних ділянок за іншими кадастровими номерами, право власності на які виникли після укладання оскаржуваного договору купівлі - продажу, у даному спорі неможливо, оскільки це - інші позовні вимоги.
Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті» викладені в апеляційній скарзі.
15.10.2020р. від Лазурненської селищної ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 30.06.2020р. у даній справі - без змін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті" на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020р. у справі №923/196/20 та призначено розгляд справи на 02.12.2020р.
01.12.2020р. від представників Лазурненської селищної ради до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю її адвокатів в іншому судовому засіданні.
Згідно з ч.11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд зазначає, що жодного доказу щодо участі представників позивача в іншому судовому процесі заявником до господарського суду не надано.
Окрім цього, апеляційний суд констатує, що позивач був своєчасно, 03.11.2020р. року, повідомлений про дату, час і місце розгляду справи - 02.12.2020р., що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.10.2020р. за трек номером 6511912817390.
Відповідно, Лазурненська селищна рада мала мало достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
Таким чином, судова колегія відзначає, що позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника, а також не надано жодного доказу у підтвердження причини неможливості бути присутнім у судовому засіданні 02.12.2020р.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки представника відповідача не позбавляє суд права вирішити спір, оскільки ним не заявлено про необхідність надання додаткових доказів, клопотань або інших заяв, які він не мав можливості своєчасно подати суду, які могли б вплинути на встановлені судом першої інстанції обставини.
При цьому, відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020р., присутність сторони в судовому засіданні 02.12.2020р. не визнавалась обов`язковою.
Таким чином, клопотання Лазурненської селищної ради про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки повідомлені її представниками причини неявки судом поважними не визнаються з огляду на те, що юридична особа не позбавлена права направити в суд іншого представника.
Крім того, відповідно до ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи, зокрема, викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення.
Колегія суддів враховує, що свою позицію у справі позивач виклав як у позовної заяві, так і у запереченнях на апеляційну скаргу.
При цьому, судом також врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
У судовому засіданні 02.12.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до рішення Лазурненської селищної ради №729 від 19.04.2019р. "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення" Селищна рада прийняла рішення про продаж і передачу у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Табіті" земельної ділянки з кадастровим номером 652475500:01:063:0099, площею 1,0814 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне; під об`єктом: "літнє кафе, вбиральня з душовоми, побутові приміщення, склад, навіс, альтанка, огорожа, зовнішні рукомийники, водонапірний бак, мостіння".
30.08.2019р. між Лазурненською селищною радою, як продавцем, та ТОВ «Табіті", як покупцем, укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного спору про його недійсність, є наступні:
- "Продавець … передає у власність Покупцю … земельну ділянку площею 1,0814 га, кадастровий номер 652475500:01:063:0099 в межах згідно з планом, що передається у власність шляхом викупу" (пункт 1.1.),
- "Місце розташування земельної ділянки: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне" (пункт 1.2.),
- "Продаж … земельної ділянки провадиться за 1 081 400 грн …" (пункт 2.1.),
- "Незавершене будівництво "бази відпочинку" готовністю 18%, що розміщена на відчужуваній земельній ділянці належить Покупцю на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором … від 10.05.2018р. за № 41024700, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 125878165247 …" (пункт 3.7.).
Як слідує з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12436855 від 10.05.2018р. до Реєстру були внесені відомості про реєстрацію об`єкта нерухомого майна - "незавершеного будівництва "бази відпочинку" готовністю 18 %", який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 652475500:01:063:0099 площею 1,0814 га та зазначено, що власником його є ТОВ "Табіті" (а.с. 17).
Місцевим господарським судом встановлено, що 21.06.2018р. Херсонським окружним адміністративним судом у справі №821/723/18 прийняте рішення, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018р., яким установлені наступні обставини:
- 24.03.2017р. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області зареєструвало Декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ХС 082170802344, а саме: будівництво бази відпочинку між пансіонатом "Канни" та дитячим оздоровчим табором "Чорноморська хвиля" за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4; вид будівництва - нове; замовник - ТОВ "ПР Трейдінг Компані";
- відповідно до декларації від 24.03.2017р. №ХС 082170802344 будівництво ведеться на земельній ділянці з кадастровим номером 6524755500:01:063:0099;
- 17.04.2018р. Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області виданий наказ № 57-ск, яким скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2017р. №ХС082170802344 з будівництва бази відпочинку між пансіонатом "Канни" та дитячим оздоровчим табором "Чорноморська Хвиля" за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4.
Наведені обставини і стали підставою звернення Лазурненської селищної ради до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч.ч. 1 та 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Доказів незаконності рішення Лазурненської селищної ради №729 від 19.04.2019р. "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення", відповідно до якого селищна рада прийняла рішення про продаж і передачу у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Табіті" земельної ділянки з кадастровим номером 652475500:01:063:0099, площею 1,0814 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, у матеріалах не міститься. Інформації щодо скасування цього рішення позивач до суду не надав.
Порядок продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності врегульовано ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України.
Так, згідно зі статтею 127 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановленому главою 21 цього Кодексу.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч.2 134 Земельного кодексу України).
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12436855 від 10.05.2018р., наявного у матеріалах справи, вбачається, що на земельній ділянці площею 1,0814 га, кадастровий номер 652475500:01:063:0099, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4, розташовано нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Табіті», а саме: «незавершене будівництво бази відпочинку готовністю 18 %», об`єкт житлової нерухомості.
Вказане будівництво було розпочато на підставі Декларації №ХС 082170802344 про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована 24.03.2017р. Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області. Реєстрацію вказаної декларації в подальшому було скасовано Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області виданий наказ № 57-ск від 17.04.2018р.
Саме скасування Управлінням ДАБІ у Херсонській області реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт позивач вважає підставою для віднесення об`єкту незавершеного будівництва до збудованого самочинно, що, в свою чергу позбавляє відповідача набування на такий об`єкт права власності (як на «об`єкт нерухомого майна»), у незалежності від його державної реєстрації у Реєстрі.
Однак, судова колегія зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права власності на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Виходячи з аналізу та змісту вищезазначених норм, вбачається що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скасування Управлінням ДАБІ у Херсонській області реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2017 року №ХС082170802344 позбавило право власності ТОВ «Табіті» на об`єкт нерухомого майна «незавершеного будивництва готовністю 18 %, який знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 652475500:01:063:0099.
Інших доказів на спростування інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо права власності ТОВ «Табіті» на об`єкт нерухомого майна: «незавершеного будівництва «бази відпочинку» готовністю 18%», який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 652475500:01:063:0099 площею, 1,0814 га, у матеріалах справи не міститься. Отже, власником вищенаведеного нерухомого майна з 10.05.2018р. і станом на даний час є ТОВ «Табіті», право власності зареєстровано, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписами статті 203 вказаного Кодексу передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна колегія приходить до висновку про те, що сторонами при укладанні договору від 30.08.2019р. купівлі-продажу земельної ділянки, не було порушено вимог чинного законодавства України, дефектів відповідних елементів у договорі купівлі-продажу не вбачається, що унеможливлює визнання такого договору недійсним.
Відтак доводи апелянта у цій частині є необґрунтованими.
З приводу вимоги про повернення земельних ділянок судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка, як об`єкт права власності, - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
За частинами 1, 2, 6, 7 ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, що земельна ділянка за кадастровим номером 652475500:01:063:0099 не існує як об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з її поділом на земельні ділянки з кадастровими номерами 652475500:01:001:1205 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1207 площею 0,2702 га; 652475500:01:001:1210 площею 0,2704 га; 652475500:01:001:1208 площею 0,1622 га; 652475500:01:001:1209 площею 0,1081 га; 652475500:01:001:1206 площею 0,1081 га.
Земельні ділянки з новоутвореними кадастровими номерами, що є предметом витребовування від ТОВ «Табіті», є об`єктами, відносно яких виключається можливість вирішення питання про їх витребування у даній справі, оскільки такі правовідносини регулюються нормами ст.ст. 330 та 388 Цивільного кодексу України про витребування майна.
Апеляційна колегія погоджується з апелянтом, що судом першої інстанції, без належного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, було прийнято неправильне рішення про повернення земельних ділянок, право власності на які виникли після укладання оскаржуваного договору купівлі - продажу, тобто, місцевий господарський суд вирішив питання про повернення земельних ділянок, які є новоствореним нерухомим майном, що в свою чергу розглядається за іншими позовними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіті" - задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті» задовольнити.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 30.06.2020р. у справі №923/196/20 скасувати.
У задоволенні позову Лазурненської селищної ради відмовити.
Стягнути з Лазурненської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 27 484,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений 07.12.2020 року.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Головей В.М.
Суддя Разюк Г.П.
