ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2020 справа №914/180/20
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД»
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонду державного майна України
про: визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та укласти договір,
Представники
позивача: Радь І.І.;
відповідача: Жуган І.О.;
третьої особи: не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
23.01.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та укласти договір.
28.01.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 26.02.2020р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою.
30.01.2020р. позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№255/20.
31.01.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» про забезпечення позову у справі №914/180/20 задовольнити повністю; вжити заходів до забезпечення позову, а саме: заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури приватизації та/або відчуження окремого індивідуально визначеного майна готелю «Лісова пісня», загальною площею 5774,7 кв.м, що розташований за адресою: Волинська область, місто Ковель, бульвар Лесі Українки, будинок 12 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
13.02.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№378/20.
19.02.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №14-11-00884 від 11.02.2020р. про скасування заходів забезпечення позову у справі №914/180/20 відмовити повністю.
25.02.2020р. відповідачем подано до суду відзив на позов товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» у справі № 914/180/20, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№9611/20.
У підготовчому засіданні 26.02.2020р. сторони участь повноважних представників забезпечили.
26.02.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» про зміну предмета позову (вх.№430/20 від 18.02.2020р.); залучити до участі у справі Фонд державного майна України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; відкласти підготовче засідання на 11.03.2020р.
У підготовче засідання 11.03.2020р. з`явилися представники сторін. Третя особа участі повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 11.03.2020р. підготовче засідання відкладено на 26.03.2020р.
Крім того, ухвалою від 16.03.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
24.03.2020р. на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13579/20.
25.03.2020р. на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13601/20.
26.03.2020р. відповідачем подано до суду заяву про проведення 26.03.2020р. судового засідання без участі його повноважного представника, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13738/20. При цьому, 26.03.2020р. аналогічну заяву від відповідача, яка надійшла на електронну адресу суду, зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13732/20.
26.03.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженими карантинним заходами, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13733/20
У підготовче засідання 26.03.2020р. учасники справи участі повноважних представників не забезпечили.
26.03.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, відповідно до якої, ухвалив: продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 29.04.2020р.
29.04.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із запровадженими карантинним заходами, призначеного на 29.04.2020р., яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№16766/20.
Враховуючи те, що у зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відпустці, підготовче засідання, відкладене на 29.04.2020р., не відбулося, 04.05.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив підготовче засідання призначити на 20.05.2020р.
У підготовче засідання 20.05.2020р. учасники справи участі повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення підготовчого засідання.
При цьому, 20.05.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№1188/20 та, розглянувши яке, суд зазначає наступне:
20.05.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1188/20 від 20.05.2020р.); відмовити Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі (вх.№13601/20 від 25.03.2020р.); закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 03.06.2020р.
У судове засідання 03.06.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник відповідача. Інші учасники справи участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечили. При цьому, 03.06.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженими карантинним заходами, а також клопотання про зупинення провадження у справі, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19005/20 та вх.№1282/20 відповідно.
Протокольною ухвалою від 03.06.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 17.06.2020р.
Крім того, ухвалами від 05.06.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав позивача та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
09.06.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: викладену в п.3 прохальної частини клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№19005/20) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити; судове засідання з розгляду спору по суті у справі №914/180/20, відкладене на 17.06.2020р. о 14:15год, провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Закарпатської області.
У судове засідання 17.06.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник відповідача. Інші учасники справи участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечили. При цьому, 17.06.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема, з підстав запровадження карантинних заходів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19892/20.
Водночас, у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті, Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1282/20 від 03.06.2020р.).
Протокольною ухвалою від 17.06.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 15.07.2020р.
Крім того, ухвалами від 19.06.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав позивача та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
На виконання наказу в.о. голови суду №27 від 13.07.2020р. «Про тимчасові заходи попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19», в період з 14.07.2020р. по 15.07.2020р. проведено санітарну дезінфекцію приміщення Господарського суду Львівської області.
У зв`язку із вищевикладеним, відкладене на 15.07.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті у цій справі не відбулося.
Враховуючи наведене, 16.07.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 19.08.2020р.
У судове засідання 19.08.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник відповідача. Інші учасники справи участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечили. При цьому, 19.08.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№24706/20.
Протокольною ухвалою від 19.08.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 09.09.2020р.
Крім того, ухвалами від 21.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав позивача та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
Враховуючи те, що у зв`язку із відпусткою судді Король М.Р. відкладене на 09.09.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті у цій справі не відбулося, 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 07.10.2020р.
У судове засідання 07.10.2020р. з розгляду спору по суті учасники справи участь повноважних представників не забезпечили. При цьому, 07.10.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№28984/20 та вх.№28985/20.
Протокольною ухвалою від 07.10.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 21.10.2020р.
Крім того, ухвалами від 08.10.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав учасників цієї справи та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
У судовому засіданні 21.10.2020р. з розгляду спору по суті, в якому учасники справи забезпечили участь повноважених представників, оголошено перерву до 06.11.2020р.
Після закінчення перерви, у судове засідання 06.11.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник відповідача. Інші учасники справи участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечили. При цьому, 06.11.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№31121/20.
Протокольною ухвалою від 06.11.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 16.11.2020р.
Крім того, ухвалами від 06.11.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав учасників цієї справи та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
У судове засідання 16.11.2020р. з розгляду спору по суті з`явилися представники сторін. Третя особа участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечила.
При цьому, 16.11.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження (вх.№28985/20 від 07.10.2020р.). Крім того, протокольною ухвалою від 16.11.2020р. суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про поновлення строку на подачу доказу експертного звіту, поновити позивачу строк на подання доказу та долучити такий до матеріалів справи.
Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.
Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Отже, процесуальні строки (в тому числі і для подання відзиву на позовну заяву), які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в тому числі і строк для подання відзиву на позов, закінчилися 07.08.2020р.
Суд також враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).
Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Позиція позивача:
Позивач, із врахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову, стверджує, що відповідачем безпідставно прийнято наказ №00019 від 08.01.2020р., яким скасовано приватизацію об`єкта малої приватизації державної власності державного окремого індивідуально визначеного майна - Готелю «Лісова пісня», чим, на думку позивача, порушено його права на приватизацію вищевказаного майна шляхом викупу об`єкта державної власності, що перебуває в оренді в порядку ст.18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній до 07.10.2019р.).
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати вищевказаний наказ та зобов`язати відповідача забезпечити проведення відповідно до законодавства інвентаризацію, оцінку державного окремого індивідуально визначеного майна - Готелю «Лісова пісня» та визначити ціну його продажу шляхом викупу Товариству з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД»; зобов`язати відповідача протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати проведення оцінки державного окремого індивідуально визначеного майна - Готелю укласти з позивачем договір купівлі- продажу державного окремого індивідуально визначеного майна - Готелю, в порядку ст.18 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній до 07.10.2019р.).
Позиція відповідача:
відповідач проти позову заперечив повністю, зазначивши, що спірний наказ прийнято у зв`язку із зміною у 2020р. органу приватизації спірного майна з відповідача на третю особу.
Позиція третьої особи:
третя особа просила відмовити у задоволенні позову, зокрема, зазначивши, що орендар цілісного майнового комплексу не виконав всі умови визначені ч.2 ст.18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», зокрема, вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, не визначена суб`єктом оціночної діяльності, а отже, орендар, станом на момент подання позову, не одержав права на викуп спірного майна відповідно до чинного законодавства.
При цьому, третя особа зазначила, що, оскільки наказом Фонду державного майна України №1574 від 28.12.2019р. визнано таким, що втратив чинність, зокрема, наказ №728 від 23.07.2019р., яким будівлю Готелю включено до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації в 2019р., та, в подальшому, відповідно до наказу №138 від 24.01.2020р., з огляду на дискреційні повноваження Фонду державного майна України, останнім прийнято рішення про приватизацію вищевказаного об`єкта шляхом продажу на аукціоні з умовами.
За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив таке:
06.03.2019р. Фонд державного майна України наказом №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворив регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Згідно з п. 2 даного наказу регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України №459 від 15.05.2019р., днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019р.
Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 15.05.2019р. зареєстровано юридичну особу орган державної влади: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Січових Стрільців , будинок 3; ідентифікаційний код 42899921).
25.10.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» (надалі по тексту «Орендар», «позивач») та Регіональним відділення Фонду державного майна України по Волинській області, правонаступником майна, прав та обов`язків якого, враховуючи зазначене вище, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (надалі по тексту «Орендодавець», «відповідач») укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1259 (надалі по тексту «Договір»), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно готель «Лісова пісня» літера А-5 (надалі по тексту «Готель», «майно») площею 5774,7 кв. м, розміщене за адресою: 45001, Волинська обл., м. Ковель, бульвар Лесі Українки, 12 (реєстровий номер 39950170.8НЖЦВВФ021), що перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (надалі по тексту «Балансоутримувач»), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2018р. і становить за незалежною оцінкою 8898342,25грн. без урахування ПДВ.
Відповідність вищевказаної визначеної вартості Готелю вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам підтверджено також у складеному за результатами проведення судовим експертом лабораторії будівельно- та земельно-технічних досліджень Львівського НДІСЕ Малетичем Ігорем Володимировичем судової оціночно-будівельної експертизи висновку експерта №2941 від 15.05.2020р.
Відповідно до п.1.2. Договору, майно передається в оренду з метою: 3804,8кв.м для розміщення готелю; 1412,8кв.м для розміщення офісів; 38,2кв.м для торгівлі непродовольчими товарами; 446,2кв.м для розміщення кафе, барів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; 72,7кв.м для розміщення кафе, барів, які здійснюють продаж товарів підакцизної групи.
Цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 25.10.2018р. до 14.10.2028р. включно (п.10.1. Договору).
Так, 25.10.2018р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування Готель, що підтверджується актом приймання-передавання, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п.6.5. Договору право на викуп орендованого майна набувається на підставах, визначених статтею 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Згідно з п.4.4.Договору, для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар звертається до Орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018р. №686, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018р. за №711/32163.
Відповідно до абз.2 п.5.8. Договору, у разі, якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, він зобов`язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід`ємних поліпшень.
Як зазначає позивач, він, користуючись правом, наданим п.6.5. Договору та вимогами п.3 Порядку №686, підготував повний пакет документів, необхідний для отримання згоди відповідача, як орендодавця Готелю, на здійснення невід`ємних поліпшень та разом із заявою подав:
1) опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення (наказ позивача №01-19п від 17.01.2019р. «Про затвердження проектно-кошторисної документації на Капітальний ремонт покрівлі, зовнішніх прорізів, водопровідної та каналізаційної мереж готелю «Лісова пісня», розташованого за адресою Волинська обл., м.Ковель, бульвар Лесі Українки (вулиця Калініна), 12»);
2) інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна (у відповідь на лист позивача №5 від 29.01.2019р. Фонд державного майна України, як орган управління державним майном Готелем, своїм листом №10-50-3217р. від 19.02.2019р. на підставі протокольного рішення №2 від 15.02.2019р. засідання Комісії з розгляду питань щодо розпорядження державним майном, яке обліковується на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України», повідомив про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень);
3) довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року (довідка Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» №4/01/19 від 16.01.2019р. про балансову вартість Готелю на початок 2019 року);
4) завірену копію проектно-кошторисної документації (робочий проект «Капітальний ремонт покрівлі, зовнішніх прорізів, водопровідної та каналізаційної мереж готелю «Лісова пісня», розташованого за адресою Волинська обл., м.Ковель, бульвар Лесі Українки (вулиця Калініна), 12»);
5) звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень (експертний звіт № 220/18/К щодо розгляду кошторисної документації «Капітальний ремонт покрівлі, зовнішніх прорізів, водопровідної та каналізаційної мереж готелю «Лісова пісня», розташованого за адресою: Волинська обл., м. Ковель, бульвар Лесі Українки (вулиця Калініна), 12», затверджений 16.01.2019р.).
Листом №11-04-578 від 13.03.2019р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області надано позивачу погодження на здійснення невід`ємних поліпшень майна для проведення будівельних робіт, зазначених в експертному звіті щодо розгляду проектно-кошторисної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт покрівлі, зовнішніх прорізів, водопровідної та каналізаційної мереж готелю «Лісова пісня», розташованого за адресою: Волинська обл., м. Ковель, бульвар Лесі Українки (вулиця Калініна), 12», затвердженого виконавчим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектекспертиза» № 220/18/К від 16.01.2019р.
Листом №8 від 22.03.2019р. позивач надав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області графік виконання відповідних робіт.
Листом №12 від 26.04.2019р. позивач повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області про завершення виконання робіт з капітального ремонту готелю «Лісова пісня» та, на виконання пункту 9 Порядку № 686, надав копії актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату зазначених робіт.
Висновком судового експерта Маркуса Якова Ісааковича, складеного за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження від 29.05.2019р. №3/5-19, встановлено факт здійснення робіт, а також те, що роботи ідентифіковані цим експертним дослідженням покращили фізичний і технічний стан майна та його споживчі якості, мають невід`ємний характер і є невід`ємними поліпшеннями орендованого нерухомого майна - Готелю, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без заподіяння йому шкоди та зменшення його ринкової вартості.
Згідно з Аудиторським звітом щодо підтвердження витрат, понесених позивачем та їх фінансування у зв`язку із здійсненням невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, складеним Аудиторською фірмою «Віталіна-аудит» 31.05.2019р., сума витрат, пов`язаних із здійсненням невід`ємних поліпшень позивачем Готелю становить 5208030,22грн. з ПДВ.
Листом №23 від 14.06.2019р. позивач повідомив відповідача про здійснення позивачем невід`ємних поліпшень орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, на суму, що перевищує 25% ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна, та просив розпочати процедуру приватизації Готелю шляхом викупу.
14.06.2019р. позивач подав відповідачу заяву про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, окремого індивідуально визначеного майна Готелю.
Наказом відповідача №00335 від 10.07.2019р. «Про прийняття рішення про включення об`єкта до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації» прийнято рішення про включення Готелю до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
Наказом Фонду державного майна України №728 від 23.07.2019р. Готель включено до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації в 2019 році.
Наказом відповідача №00504 від 06.08.2019р. «Про прийняття рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності» прийнято рішення про приватизацію, зокрема, Готелю.
Наказом відповідача №00509 від 07.08.2019р. «Про забезпечення здійснення заходів з приватизації об`єктів державної власності» Управлінню забезпечення реалізації повноважень у Волинській області було доручено визначити спосіб приватизації, зокрема, Готелю.
Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області відповідача №98 від 23.08.2019р. «Про визначення способу приватизації об`єктів малої приватизації державної власності - окремого майна» визначено спосіб приватизації Готелю шляхом викупу орендарем позивачем.
Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №124 від 20.09.2019р. «Про визначення дати оцінки та створення комісії з інвентаризації об`єктів малої приватизації державної власності - окремого майна» визначено дату оцінки Готелю станом на 30.09.2019р.
Враховуючи викладене, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, останній визнав за позивачем право на приватизацію Готелю шляхом викупу.
Разом з тим, Наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області відповідача №147 від 07.10.2019р. «Про призупинення приватизації об`єктів малої приватизації державної власності» призупинено вчинення дій щодо приватизації Готелю шляхом викупу орендарем - позивачем.
Прийняття відповідачем вищевказаного наказу №147 від 07.10.2019р., на думку позивача, є порушенням його права на приватизацію Готелю шляхом викупу об`єкта державної власності, що перебуває в оренді в порядку ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній до 07.10.2019 року).
У зв`язку із викладеним, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.
Водночас, після отримання відзиву на позовну заяву та клопотання про скасування заходів забезпечення позову у цій справі, як зазначає позивач, він отримав від відповідача наказ від 08.01.2020 року за №00019 «Про скасування рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності», відповідно до якого, скасовано рішення про приватизацію Готелю.
Враховуючи наведене, позивачем подано заяву про зміну предмету позову, яку, як зазначено вище, прийнято судом.
Так, у вказаній заяві, позивач просив суд:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 08.01.2020 №00019 «Про скасування рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності»;
2) зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях забезпечити проведення відповідно до законодавства інвентаризації, оцінки державного окремого індивідуально визначеного майна - готелю «Лісова пісня» загальною площею 5774,7 кв. м, що розташований за адресою: Волинська область, місто Ковель, бульвар Лесі Українки, будинок 12, та визначити ціну його продажу шляхом викупу товариству з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД»;
3) зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати проведення оцінки державного окремого індивідуально визначеного майна - готелю «Лісова пісня» загальною площею 5774,7 кв. м, що розташований за адресою: Волинська область, місто Ковель, бульвар Лесі Українки, будинок 12, укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» договір купівлі- продажу державного окремого індивідуально визначеного майна - готелю «Лісова пісня» загальною площею 5774,7 кв. м, що розташований за адресою: Волинська область, місто Ковель, бульвар Лесі Українки, будинок 12, в порядку ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній до 07.10.2019 року).
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з такого:
відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приватизація переданого в оренду державного та комунального майна здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Частиною 1 ст.7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (надалі по тексту «Закон») визначено, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону, державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема, затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону, порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; прийняття рішення про приватизацію; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
Статтею 18 Закону визначено, що приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації.
Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.
Орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.
У разі, якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем.
Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень.
Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації.
Відповідно до п.2 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №686 від 25.05.2018р. (надалі по тексту «Порядок №686»), процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: 1) подання заяви і пакета документів орендарем; 2) розгляд заяви і документації орендаря; 3) прийняття відповідного рішення.
Згідно з п.3 Порядку №686, для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву і такі документи: 1) опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення; 2) інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна; 3) приписи органів пожежного нагляду, охорони праці (за їх наявності); 4) довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року; 5) завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди; 6) звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.
Відповідно до пп.2 п.4 Порядку №686, інформація про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень надається на підставі наданих орендарем документів, зокрема у разі оренди приміщень, частин будівель і споруд - органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном, або за його дорученням чи за його відсутності - балансоутримувачем.
Пунктом 7 Порядку № 686 визначено, що згода на здійснення поліпшень надається з урахуванням висновків комісії та умов договору у формі листа орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна. У листі вказується на необхідність першочергового використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно для здійснення поліпшень, які збільшують вартість орендованого державного майна.
Згідно положень п.п.8, 9 Порядку №686, після отримання згоди орендар складає графік виконання робіт і подає його орендодавцю. Після здійснення дозволених орендарю невід`ємних поліпшень орендар надає орендодавцю інформацію про завершення виконання робіт з поданням копій підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату зазначених робіт.
Судом встановлено, що позивач, в порядку ч.2 ст.18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» виконав всі передбачені умови, внаслідок чого одержав право на викуп орендованого майна, а саме Готелю, що перебуває на балансі Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України», відповідно до укладеного з відповідачем Договору.
При цьому, суд відхиляє твердження третьої особи у цій справі про невиконання позивачем таких умов з огляду на те, що вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, не визначена суб`єктом оціночної діяльності.
Так, з технічного звіту, складеного 20.11.2018р. фізичною особою-підприємцем Тарановим Дмитром Валерійовичем, вбачається загальний технічний стан приміщень будівлі.
Висновком судового експерта Маркуса Якова Ісааковича №3/5-19 від 29.05.2019р., складеного за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження, встановлено факт здійснення робіт, а також те, що роботи ідентифіковані цим експертним дослідженням покращили фізичний і технічний стан майна та його споживчі якості, мають невід`ємний характер і є невід`ємними поліпшеннями орендованого нерухомого майна - Готелю, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без заподіяння йому шкоди та зменшення його ринкової вартості.
Згідно з Аудиторським звітом щодо підтвердження витрат, понесених позивачем та їх фінансування у зв`язку із здійсненням невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, складеним 31.05.2019 Аудиторською фірмою «Віталіна-аудит», сума витрат, пов`язаних із здійсненням невід`ємних поліпшень позивачем Готелю становить 5208030,22грн. з ПДВ.
Також, відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 31.05.2019р., складеного фізичною особою-підприємцем Скоробогатовим Юрієм Борисовичем на замовлення позивача, вартість невід`ємних поліпшень, здійснених позивачем, як орендарем, за час оренди складає 4123023,92грн. без ПДВ.
Суд зазначає, що зазначені документи є належними та достатніми доказами на підтвердження здійснення позивачем невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, а також вартості таких поліпшень.
Водночас, щодо проведеної відповідачем перевірки дотримання законодавства під час оренди, здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, включення державного майна до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, за результатами якої складено акт №45/12, в якому, зокрема, зазначено, що позивач фактично не здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна Готелю, а отже, відповідачем невірно визначено спосіб приватизації вказаного об`єкту - шляхом викупу, суд зазначає, що визначення невірного способу приватизації відповідачем не є підставою для зміни процедури приватизації, оскільки положення Закону не містять норм, згідно яких, допущені органом приватизації недоліки (порушення) були б підставою для відповідної зміни.
Крім того, з огляду на встановлені судом щодо вчинених позивачем, відповідачем та третьою особою дій в процесі приватизації Готелю, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, але не виключно, наказами відповідача №00335 від 10.07.2019р. «Про прийняття рішення про включення об`єкта до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації», третьої особи №728 від 23.07.2019р., відповідача №00504 від 06.08.2019 «Про прийняття рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності», №00509 від 07.08.2019р. «Про забезпечення здійснення заходів з приватизації об`єктів державної власності», Управління забезпечення реалізації повноважень у Волинській області відповідача №98 від 23.08.2019р. «Про визначення способу приватизації об`єктів малої приватизації державної власності - окремого майна», №124 від 20.09.2019р. «Про визначення дати оцінки та створення комісії з інвентаризації об`єктів малої приватизації державної власності - окремого майна», підтверджено факт визнання за позивачем права на приватизацію Готелю шляхом викупу.
Разом з тим, відповідач, прийнявши спірний Наказ №00019 від 08.01.2020р., фактично відмінив пройдену позивачем процедуру приватизації Готелю шляхом викупу.
Суд звертає увагу, що ч.6 ст.12 Закону передбачено виключний перелік підстав припинення приватизації об`єкта приватизації. Так, органи приватизації припиняють приватизацію об`єкта приватизації у таких випадках: включення об`єкта приватизації до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; виключення об`єкта великої приватизації з переліку об`єктів, що підлягають приватизації; ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об`єкта комунальної власності.
Відтак, орган приватизації має право припинити приватизацію об`єкта приватизації у випадках, визначених ч.6 ст.12 Закону,
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для прийняття спірного наказу у зв`язку із зміною органу приватизації вказаного майна з відповідача на третю особу.
При цьому, впродовж розгляду цієї справи, відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-якої із вищевказаних, передбачених ч.6 ст.12 Закону, підстав для припинення приватизації Готелю.
Таким чином, з огляду на встановлену судом відсутність підстав для прийняття відповідачем спірного наказу, враховуючи, що такий наказ у частині, що стосується Готелю, не відповідає вимогам Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та порушує права позивача на приватизацію шляхом викупу орендованого та поліпшеного майна Готелю, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування спірного наказу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині, що стосується Готелю.
Разом з тим, суд, враховуючи положення ч.2 ст.237 ГПК України, відповідно до якої, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд не надає оцінку спірному наказу в частині, що стосується інших, ніж Готель, об`єктів.
Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача забезпечити проведення відповідно до законодавства інвентаризації, оцінки Готелю та визначення ціни його продажу шляхом викупу позивачем, а також зобов`язання відповідача протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати проведення оцінки Готелю укласти з позивачем договір купівлі-продажу Готелю, в порядку ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції чинній до 07.10.2019 року), суд зазначає наступне:
відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Дискреційні повноваження в більш звуженому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки державного органу.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, державний орган зобов`язаний виконати конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, наявні підстави зобов`язання його до цього в судовому порядку, в тому числі шляхом визнання його актів незаконними.
Разом з тим, впродовж дії спірного наказу у відповідача були відсутніми підстави продовжувати приватизацію Готелю шляхом викупу такого позивачем, в тому числі, провести інвентаризацію, оцінку Готелю, визначити ціну його продажу та, відповідно, укласти з позивачем договір купівлі-продажу.
Таким чином, заявлені позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити відповідні дії щодо продовження проведення процедури приватизації Готелю шляхом викупу позивачем, є передчасними, а відтак, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Щодо розподілу судових витрат
відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав квитанції №47945, №47967, №47978 від 22.01.2020р. про сплату судового збору в загальному розмірі 6306,00грн. за подання позовної заяви.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи наявність підстав для задоволення позову, на відповідача слід покласти 2102,00грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 08.01.2020 №00019 «Про скасування рішення про приватизацію об`єктів малої приватизації державної власності»
3. В решті позову відмовити
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: Україна, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Січових Стрільців , будинок 3; ідентифікаційний код: 42899921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВЕР ПАРК ЛТД» (місцезнаходження: Україна, 43026, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11; ідентифікаційний код: 41954609) 2102,00грн. судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено 26.11.2020р.
Суддя М.Р. Король
