Суть: Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платни…

Суддя: Олендер І.Я.

Результат рішення: У задоволенні скарги відмовлено.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2а/1570/7117/2011

адміністративне провадження № К/9901/26157/18, № К/9901/26159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, треті особи: Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Держана податкова інспекція у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року (суддя Кравченко М.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року (судді: Крусян А.В. (головуючий), Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі № 2а/1570/7117/2011.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (далі - позивач, ДП «Морський торговельний порт «Южний») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ ОВП у м. Одесі МГУ ДФС), треті особи: Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), Держана податкова інспекція у м. Южному Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 № 0000101530, № 0000171530, № 0000071530, № 0000081530, № 0000091530.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000101530, № 0000171530, № 0000071530, № 0000081530, № 0000091530 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 28.03.2011 № 0000101530, № 0000171530, № 0000071530, № 0000081530, № 0000091530. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами, якими є документи первинного бухгалтерського обліку підприємства, підтвердив показники податкової звітності, а також довів реальність господарських операцій з відповідними контрагентами.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, СДПІ ОВП у м. Одесі МГУ ДФС, ГУ ДФС в Одеській області, ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області подали апеляційні скарги, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просили скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Морський торговельний порт «Южний» у повному обсязі.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року апеляційні скарги СДПІ ОВП у м. Одесі МГУ ДФС, ГУ ДФС в Одеській області, ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення № 0000071530 від 28.03.2011 щодо донарахування суми податку на додану вартість, що перевищує 1 085 953,76 грн та суми штрафу, що перевищує 271 488,00 грн; № 0000081530 від 28.03.2011 щодо донарахування суми податку на прибуток, що перевищує 683 320,00 грн та суми штрафу, що перевищує 279 838,20 грн. В задоволенні іншої частинини позовних вимог відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що досліджуючи окремі господарські операції вчинені позивачем з його контрагентами, судом апеляційної інстанції не було встановлено реальність здійснення операції з придбання позивачем товарів (надання послуг/робіт), оскільки позивач не надав до суду всіх необхідних первинних документів. Щодо решти оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючим органом не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем чинного податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ДП «Морський торговельний порт «Южний» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року у справі № 2а/1570/7117/2011.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції СДПІ ОВП у м. Одесі МГУ ДФС подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Морський торговельний порт «Южний» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно положень статуту ДП «Морський торговельний порт «Южний», затвердженого наказом Міністра транспорту та зв`язку України, ДП «Морський торговельний порт «Южний» є державним унітарним підприємством, яке діє як комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України.

В період з 30.11.2010 по 02.03.2011 на підставі направлень від 29.11.2010 № 216, від 26.01.2011 № 3, наказів від 21.12.2010 № 278, від 26.01.2011 № 28, від 27.01.2011 № 230, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок співробітники ДПІ у м. Южному Одеської області провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010. За результатами перевірки складено акт від 11.03.2011 № 46/6/23-1008/04704790.

У вказаному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 649 045,00 грн, Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 177 796,00 грн, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не утриманий податок з доходу в сумі 2 128,62 грн, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, в результаті чого позивачем несвоєчасно була оприбуткована готівка у розмірі 1 021,20 грн, яка надійшла до каси підприємства та проведено готівкові розрахунки в розмірі 1 011,00 грн без подання одержувачем коштів платіжного документа, інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року.

За наслідками проведення перевірки та на підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011: № 0000101530 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 6 117,00 грн; № 0000171530 про застосування штрафних санкцій у сумі 39 540,00 грн за порушення інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року; № 0000071530 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1 472 245,00 грн, у тому числі за основним платежем 1 177 796,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 294 449,00 грн; № 0000081530 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 4 561 306,00 грн, у тому числі за основним платежем 3 649 045,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 912 261,00 грн; № 0000091530 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 661,00 грн, у тому числі за основним платежем 2 129,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 532,00 грн.

Судом першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза по матеріалам справи № 2а/1570/7117/2011. За її результатами був складений висновок №5/004/1453/1 від 18.05.2012, яким встановлено, що даними податкового та бухгалтерського обліку ДП «Морський торговельний порт «Южний» не підтверджуються висновки акту перевірки №46/6/23-1008/04704790 від 11.03.2011, зазначені у п. 3.1.1 акту щодо заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 Декларації «Інші доходи» всього на суму 172 396,00 грн, у тому числі: за 4 квартал 2009 року - у сумі 169 817,00 грн, за 1 квартал 2010 року - у сумі 2 579,00 грн.

Контролюючий орган в п. 3.1.1 вказаного акта перевірки від 11.03.2011 зазначив, що позивачем у періоді, що перевірявся, занижено показники задекларованих у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 49 673,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2009 року завищено у сумі 246 756,00 грн, за 4 квартал 2009 року занижено у сумі 426 756,00 грн, за 2 квартал 2010 року занижено на суму 49 673,00 грн. Таке заниження, на думку перевіряючих контролюючого органу відбулося на підставі того, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, було невірно визначено суму приросту (убутку) авансів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем щомісячно обчислюються валові доходи з урахуванням авансів отриманих на початок та на кінець звітних періодів з відображенням у меморіальному ордеру № 17 «Облік доходів». Згідно розшифровки валових доходів відповідно до додатку 11 до акта перевірки ДП «Морський торговельний порт «Южний» у 3 кварталі 2009 року у рядку 01.1 декларації визначило суму доходу, отриманого від надання послуг без ПДВ у розмірі 294 806 876,00 грн, за даними перевірки ця сума складає 294 380 120,00 грн, відхилення складає 426 756,00 грн; у 4 кварталі 2009 року підприємство у рядку 01.1 декларації визначило суму доходу, отриманого від надання послуг без ПДВ у розмірі 348 321 154,00 грн, за даними перевірки ця сума складає 348 747 910,00 грн, відхилення складають 426 756,00 грн; у 2 кварталі 2010 року підприємство у рядку 01.1 декларації визначило дохід, отриманий від надання послуг без ПДВ у сумі 221 991 864,00 грн, за даними перевірки ця сума складає 222 041 537,00 грн, відхилення складає 49 673,00 грн.

Таким чином, в порушення п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинний у перевіряємий період та п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок невірного визначення суми приросту (убутку) авансів отриманих ДП «Морський торговельний порт «Южний» за перевіряємий період занижено загальну суму валового доходу на 49 673,00 грн в т.ч. по періодам: 3 квартал 2009 року завищено на 426 756,00 грн, у 4 кварталі 2009 року занижено на 426 756,00 грн та у 2 кварталі 2010 року занижено на 49 673,00 грн (доказів на спростування встановлених обставин надано не було).

Контролюючим органом відповідно до п. 3.1.1.2 вказаного акта перевірки від 11.03.2011 встановлено, що позивачем у перевіряючому періоді неправомірно завищені лінійні норми витрат пального, що призвело до завищення списання паливно-мастильних матеріалів, що в свою чергу потягло за собою заниження балансової вартості запасів на кінець звітних періодів, що призвело до заниження сум скоригованого валового доходу на 100 767,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновком ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» № 1/7253-4 від 13.01.2009 підтверджується, що тимчасова базова лінійна норма витрати палива для автомобіля Тоуота Саmrу Premium з двигуном робочим об`ємом 3456куб.см., потужністю 203 кВт, автоматичною коробкою передач, спорядженою масою 1545кг становить 11,2 літра бензину на 100км. Наказом начальника ДП «Морський торговельний порт «Южний» від 02.02.2009 № 51 були введені в дію норми витрат палива, нормативи витрат мастильних матеріалів, а також коригуючі коефіцієнти, що враховують дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори. Згідно з розпорядженням начальника порту від 29.07.2009 № 158, з серпня 2009 року було введено в дію нове програмне забезпечення, яке при формуванні звіту з ПММ не передбачало відокремлення конкретної величини витрат палива на роботу клімат-контролю, тобто, коефіцієнт, який розраховується згідно з п. 3.1.13, закладений початково. Тобто, проведеною перевіркою не були враховані витрати палива на роботу клімат-контролю даних автомобілів, що складає додатково на споживання палива 11313,26 л, що підтверджується відповідною таблицею розрахунку витрат палива помісячно за період, що перевірявся. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції зазначив щодо правомірності списання позивачем палива в автобазі порту в період з 01.07.2009 по 30.09.2010, тоді як висновки контролюючого органу щодо допущеного позивачем завищення норм витрат пального та невідповідності значенню приросту ТМЦ в цій частині є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем Порядку складання декларації про прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, а також допущення невідповідності задекларованих даних приросту у деклараціях з податку на прибуток та додатках К1/1 до цих декларацій, в результаті чого відбулося безпідставне заниження суми приросту запасів, що призвело до заниження суми скоригованого валового доходу на суму 305 236,00 грн. Так, згідно Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерством Фінансів України від 30.11.1999 № 291, на субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин та акумуляторів у запасі. Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, запаси - активи: які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Наявність матеріальної складової в складі витрат майбутніх періодів передбачена додатком 3 до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007. Тобто, пункт 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить конкретної вказівки щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості по статті «витрати майбутніх періодів». Відповідно до норм П(С)БО 9 витрати майбутніх періодів є статтею активів, але не кваліфікуються як запаси. Для витрат майбутніх періодів відсутні поняття «зберігання» і «місця зберігання або склад». Отже, витрати майбутніх періодів не є запасами і не мають місць зберігання, таких як склад або виробництво, а тому на статтю «витрати майбутніх періодів» не розповсюджується норми п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому числі в частині матеріальної складової.

Також суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість висновків контролюючого органу, що позивачем занижено суми приросту запасів по операціях з заміни шин та акумуляторів, що призвело до заниження суми валового доходу на 5 584 009,00 грн. Судами попередніх інстанцій встановлено, що передача шин та акумуляторів з місць зберігання в експлуатацію оформлена актами передавання в експлуатацію. Облік роботи шин, а саме, дата установки її на автомобіль та дата зняття з автомобілю, кількість кілометрів її пробігу з початку експлуатації, технічний стан шини при установці та причини зняття шини з експлуатації визначається у картах обліку роботи автомобільної шини. Вказаним актом перевірки встановлено, що шини та акумулятори на зберіганні (на складі) обліковуються на бухгалтерських рахунках 201 - «сировина та матеріали» та 207 - «запасні частини». Шини та акумулятори в момент передачі в експлуатацію в подальшому обліковуються на балансовому рахунку 390.01 «Витрати майбутніх періодів», передача в оборот оформлюється актом на передачу в експлуатацію.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Такий порядок обліку запасів визначено наказом ДП «Морський торговельний порт «Южний» від 15.01.2008 № 31 «Про облікову політику в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Южний». В пункті 9 вказаного наказу встановлено, що аналітичний облік запасів вести в розрізі їх найменування. Балансову вартість таких предметів у разі передачі їх зі складу в експлуатацію списувати на відповідні статті витрат. Здійснювати обов`язкове ведення кількісного обліку таких предметів у розрізі матеріально-відповідальних осіб до моменту їхньої ліквідації (списання з балансу).

В червні 2010 року позивач самостійно прийняв рішення щодо порядку виникнення валових витрат при заміні шин і акумуляторів починаючи з 01.07.2009, а саме при заміні шин і акумуляторів валові витрати виникають лише по тих, що стали непридатні для подальшої експлуатації і не підлягають ремонту, (а для шин термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу) та зняті з обліку згідно актів на списання. Таким чином, оскільки податковий облік приросту (убутку) балансової вартості по етапі «витрати майбутніх періодів» нормами п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено, стаття «витрати майбутніх періодів» не кваліфікується як запаси і не має поняття «місця зберігання» і платник податку не зобов`язаний вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості по статті «витрат майбутніх періодів», суд зазначив, що донарахування валових доходів в акті перевірки внаслідок розрахунку приросту (убутку) запасів, а саме шин і акумуляторів в 3 кв. 2009 року на суму 4 651 713,00 грн є безпідставним. Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім зазначених у Законі. Така ж позиція знайшла міститься у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 04.06.2004 № 3770 «Про розгляд листа щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів». Крім того, листом ДПА України від 11.11.2009 № 9365/4/15-1216 зазначено, що з 01.07.1999 витрати на технічне обслуговування власних легкових автомобілів підприємств, які безпосередньо використовуються в господарській діяльності платника податків, у тому числі витрати на заміну шин та акумуляторів, включаються до складу валових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що стаття «витрати майбутніх періодів» не кваліфікується як запаси і не має поняття «місця зберігання», а тому платник податку не зобов`язаний вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості по статті «витрати майбутніх періодів», у зв`язку з чим позивач правомірно обліковував автомобільні шини та акумулятори на бухгалтерських рахунках 201, 207, а висновок щодо заниження суми валового доходу на суму 5 584 009,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в пункті 3.1.1.3 вказаного акта перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01.6 декларацій «інші доходи» показників за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 01.6 декларацій «інші доходи» у сумі 172 396,00 грн, у тому числі за 4 кв. 2009 року занижено у сумі 169 817,00 грн, за 1 кв. 2010 року занижено у сумі 2 579,00 грн. Також, в акті перевірки зазначено, що під час визначення суми валового доходу по податкових періодах встановлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними Декларацій про прибуток підприємства по рядку 01.6.

Судами встановлено, що сума 169 809,00 грн по акту перевірки № 319/23-50/04704790 від 17.11.2009 була визначена як завищена та з метою виправлення виявлених порушень у минулому податковому періоді, а також для вірного відображення показників у податковому обліку за рік, при складанні декларації по доходам за 2009 рік рядок 01.6 був занижений на 169 817,00 грн. Таким чином, в декларації за 9 місяців 2009 року була відображена сума по рядку 01.6 на 169 817,00 грн більше, ніж по проводкам за аналогічний період, а в 4 кв. 2009 року при складанні річної декларації була врахована сума завищення в попередньому кварталі. Висновком судово-економічної експертизи №5/004/1453/1 встановлено, що висновки акту перевірки від 11.03.2011 № 46/6/23-1008/04704790 щодо заниження задекларованих ДП «Морський торговельний порт «Южний» показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи» всього на суму 172 396,00 грн, у тому числі за 4 кв. 2009 року у сумі 169 817,00 грн, за 1 кв. 2010 року у сумі 2 579,00 грн даними податкового та бухгалтерського обліку не підтверджуються. Тобто, підтведжено відсутність заниження задекларованих ДП «Морський торговельний порт «Южний» показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи» на суму 172 396,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 16.10.2008 № 1270 про затвердження фінансових планів підприємства галузі на 2009 рік, пунктом 1.5. якого наказано передбачити у фінансових планах дооцінку основних фондів з наближенням їх до реальної вартості, з урахуванням чого перерахувати показники амортизаційних відрахувань та відповідно капітальних вкладень за рахунок власних коштів. На виконання вказаного наказу ДП «Морський торговельний порт «Южний» було укладено договір від 25.05.2009 № Т/УП-316 з підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» на надання послуг з проведення оцінки об`єктів рухомого і нерухомого майна. Вартість послуги з проведення оцінки об`єктів рухомого і нерухомого майна, наданої підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» склала 3 000 000,00 грн та включена до складу валових витрат у серпні 2009 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат на проведення оцінки об`єктів нерухомого і рухомого майна, на проведення робіт по паспортизації та інших робіт по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд), земель, на проведення проектно-вишукувальних робот з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «Морський торговельний порт «Южний» в постійне користування земель водного фонду, на проведення первинної інвентаризації об`єктів нерухомості (будинків, споруд, комплексів), оскільки наданими позивачем доказами обґрунтовано зв`язок понесених витрат з веденням його господарської діяльності. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «витрати» до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем проводились роботи по паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації об`єктів нерухомості та земель, які включені до складу валових витрат у сумі 1 020 661,90 грн.

Відповідно до положень статуту ДП «Морський торговельний порт «Южний», затвердженого наказом Міністра транспорту та зв`язку України, порт є державним унітарним підприємством, яке діє як комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України. З метою забезпечення захисту майнових інтересів держави в особі Мінтрансзв`язку органом державного управління підприємством було видано окреме доручення № 132/16/11-08, яким позивача зобов`язано вжити вичерпних заходів щодо оформлення до 01.09.2008 свідоцтв про право державної власності на об`єкти нерухомості, що знаходяться на балансі підприємства, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні. На виконання цього доручення та п. 5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв`язку України від 18.02.2008 були проведені роботи з паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) та земель на суму 1 020 662,00 грн. Отже, вказані витрати безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства, оскільки паспортизація основних фондів (приміщень, споруд) та земель була проведена згідно з окремим дорученням Міністра транспорту та зв`язку України від 23.01.2008 № 132/16/11-08, а тому на підставі пп.5.2.1 п.5.2.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні бути включені до складу валових витрат. Крім того, відсутність порушень в діях позивача під час віднесення до валових витрат вартості робіт з паспортизації та інших робіт по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) у розмірі 1 020 662,00 грн підтверджується листом ДПА України від 19.02.2003 № 1253/6/15-2416.

Також, на виконання вказаного доручення та п. 5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв`язку України від 18.02.2008 на підставі договору № СД/Т/ВКБ-314(9) від 23.12.2009 ПП «Геозем 8» були виконані проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «Морський торговельний порт «Южний» в постійне користування земель водного фонду (акваторії Аджалицького лиману) на суму 1 238 632,00 грн. Проведення проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою є обов`язковою передумовою оформлення права постійного користування на землю згідно вимог чинного законодавства. Саме з цією метою та на виконання вимог окремого доручення Міністра транспорту та зв`язку України від 23.01.2008 №132/16/11-08 був укладений договір № СД/Т/ВКБ-314(9) від 23.12.2009 на виконання проектно-вишукувальних робіт з розробки землеустрою. Проведені роботи безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства, а тому на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат у порядку, передбаченому для придбання результатів робіт. Крім того, відсутність порушень в діях позивача під час віднесення до валових витрат вартості проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення йому в постійне користування земель водного фонду у розмірі 1 238 632,00 грн підтверджено листом ДІІА України від 19.02.2003 № 1253/6/15-2416.

Крім того, на виконання доручення № 132/16/11-08 та п. 5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв`язку України від 18.02.2008 на підставі договору № ТХ-866 від 05.11.2008 КП «Южненське МБТІ» були проведені роботи по технічній інвентаризації та виготовленню паспортів на будинки та споруди для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості на суму 664 236,00 грн. Витрати у розмірі 664 236,00 грн безпосередньо пов`язані з веденням господарської діяльності порту, оскільки паспортизація та інвентаризація була проведена згідно з окремим дорученням Міністра транспорту та зв`язку України від 23.01.2008 №132/16/11-08, а тому на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат, що свідчить про відсутність вказаних порушень з боку позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов`язкових платежів), визначених зазначеним Законом). Відповідно до пп.14.1.16 Закону України «Про систему оподаткування» збір на обов`язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів). За таких обставин, правомірним є віднесення позивачем до складу валових витрат суми пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на загальну суму 13 047,93 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на суму 458 533,00 грн, оскільки останні нараховувались на пожежну автоцистерну АЦ-40, яка фактично не використовувалась в господарській діяльності платника податку. Однак, судами встановлено, що позивач на підставі укладеного з ПП «ВКФ «Банга» договору від 11.06.2009 № Т/СН-520 придбав автомобіль спеціального призначення (Автоцистерна пожежна АЦ-40 (5233Н2)-268.01). Також встановлено, що автоцистерна була отримана позивачем у несправному стані, а саме: розкомплектована, частина обладнань непридатна до використання, відсутні сертифікат відповідності на транспортний засіб та сертифікат відповідності двигуна нормам Євро-2, а МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області відмовило позивачу у реєстрації пожежної автоцистерни АЦ-40, оскільки відсутнє оформлене «ДП ДержавтотрансНДІпроект» та видане виробником свідоцтво про узгодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобіль. Позивачем у вересні 2009 року дану автоцистерну введено в експлуатацію, присвоєно їй інвентарний номер та віднесено до основних фондів 2 групи. Так як служба пожежної безпеки є невід`ємною частиною господарської діяльності позивача та відноситься до виробничих підрозділів порту, автомобіль «Автоцистерна пожежна АЦ-40», який був придбаний для виконання службових обов`язків підрозділу, є виробничим основним фондом. За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань у періоді, який підлягав перевірці, на суму 458 533,00 грн.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на суму 36 855,00 грн внаслідок невірного розподілення по групах основних виробничих фондів (передавальні пристрої - система аудіо- відео трансляції та зв`язку), суд апеляційної інстанції зазначив наступне. Так, згідно акту прийому-передачі основних засобів від 31.07.2009 № 1189, на підставі наказу начальника порту від 06.07.2009 № 584 «Система аудіо- і відеотрансляції та зв`язку» введена в експлуатацію у липні 2009 року та присвоєно їй інвентарний № 48060, оприбутковано по бухгалтерському рах.104 «Машини та обладнання» та у податковому обліку віднесено до основних фондів групи 3.

Відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 14426, передавальний пристрій - це лінії електропередач, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв`язку. Інвентарним об`єктом передавальних пристроїв вважається лінія від розподільчого пристрою електростанції до розподільчого пристрою приймальних підстанцій і від підстанцій до інших службових приміщень. До класу «Обладнання» відносяться пристрої (машини, апаратура, прилади та інші), які виробляють або перетворюють енергію, матеріали і (або) інформацію. До класифікаційного групування «Обладнання інформаційне» відносяться машини, апарати та інші пристрої, призначення яких реалізація процесів обробки даних. Це технічні засоби усіх видів зв`язку, інформаційно-облікового обслуговування. До них відносяться і близьке по значенню спеціалізоване обладнання для запису і тиражування аудіо - та відеозапису. Технічні засоби зв`язку згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97 включають в себе апаратуру, яка використовується в радіомовленні, телебаченні, радіозв`язку (код 30.20.11), а також устаткування для радіо, телебачення та зв`язку (код 32.20.1). Інвентарним об`єктом по класу «Обладнання інформаційне» може бути кожний окремий пристрій, який не входить до складу інших інвентарних об`єктів, укомплектований всіма пристосуваннями і приладдям для виконання і передачі повідомлень. Оскільки інв. № 48060 «Система аудіо - та відеотрансляції та зв`язку» складається з вузлів які підпадають під класифікацію обладнання та устаткування для радіо, телебачення та зв`язку відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, а також відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 14426, цей об`єкт не підпадає під класифікацію 1, 2 та 4 груп основних фондів, тому витрати на створення системи аудіо - та відеотрансляції та зв`язку в податковому обліку відображенні в 3 (третій) групі податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання контролюючого органу на Закон України «Про телекомунікації» як на підставу виявленого порушення є неправомірним, оскільки відповідно до п. 2 ст. 5 вказаного Закону його дія не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування, за винятком їх використання в умовах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану. Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірним.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу завищення позивачем суми валових витрат в результаті включення до їх складу витрат, пов`язаних з поліпшенням невиробничих фондів (реконструкція другого поверху з улаштуванням музею історії порту та 50% вартості виконаних робіт будівельно-монтажним управлінням порту по заміні вікон у приміщенні медсанчастини), суд апеляційної інстанції зазначив, що не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем положень пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1., пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат, пов`язаних з поліпшенням невиробничих фондів у сумі 1 183 522,00 грн внаслідок реконструкції другого поверху з улаштуванням музею історії порту. Бухгалтерською довідкою № 3247/13/104/11 від 14.04.2011 та інвентарною карткою обліку основних засобів під інвентарним № 1420 підтверджується, що на балансі ДП «Морський торговельний порт «Южний» обліковується профілакторій порту, який представляє собою 5-ти поверхову будівлю, в холі якого знаходяться фотографії та макет, які відображають історію порту. Об`єкт основних фондів «Профілакторій» (інв. № 1420) використовується безпосередньо у господарській діяльності підприємства та відноситься до виробничих фондів групи 1. Згідно з П(С)БУ 7 об`єкт основних засобів - конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, єдиний фундамент, і відповідно до Інструкції № 64 «інвентарним об`єктом за субрахунком 103 «Будинки та споруди» є кожна окрема будівля» - другий поверх профілакторію не обліковується окремо. Таким чином, витрати у 3 кв. 2009 року по реконструкції другого поверху будівлі профілакторію правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат, а також на підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем про правомірність віднесення до складу валових витрат 50% вартості виконаних робіт будівельно-монтажним управлінням порту по заміні вікон у приміщенні медсанчастини у сумі 99 032,00 грн, яка використовується позивачем.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на 2 585 281,00 грн внаслідок необґрунтованого застосування підвищених норм амортизації для портальних кранів «Кондор». Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач придбав два портальних крана «Kondor» у АТ «Alekon Holding AS».

Так, згідно контракту № 09-017K-AL2008 від 30.12.2008, актів виконаних робіт від 26.08.2009 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «Кondor» зав. № 11100000-2989 та від 27.08.2009 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «Kondor» зав. № 1407 AT «Alekon Holding AS» (Естонія) виконало для «Морський торговельний порт «Южний» монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам «Kondor» зав. № 1407 та «Kondor» зав. № 11100000-2989. Послуги з проведення пуско-налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 4 675 421,00 грн.

Відповідно до контракту № SN-7/2009 від 29.09.2009, актів виконаних робіт від 19.03.2010 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «LPS 280» зав. № 140.842 та від 19.03.2010 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана 280» зав. № 140.843 фірма «Лібхерр-Верк Ненцінг Гмбх» (Німеччина) виконало для ДП «Морський торговельний порт «Южний» монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам 280 зав. № 140.842 та 280 зав. №140.843. Послуги з проведення пуско-налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 1 089 380,00 грн.

Вказані крани були введені в експлуатацію у серпні 2009 року, їм були присвоєні інвентарні номери віднесені до основних фондів третьої групи та для цілей нарахування амортизаційних відрахувань ДП «Морський торговельний порт «Южний» збільшив балансову вартість 3 групи основних фондів станом на 01.10.2009 (тобто з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів) на вартість вказаних кранів у розмірі 33 183 753,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що платник податку на прибуток після 01.01.2004 для нарахування амортизації веде окремий податковий облік основних фондів, витрати на придбання яких здійснено до 01.01.2004 та після 01.01.2004. Іншого поділу з метою нарахування амортизації після 01.01.2004 чинне законодавство на момент винекнення спірних правовідносин не передбачало.

При нарахуванні амортизації на портальні крани, портом застосовувалась норма амортизаційних відрахувань у розмірі 6%, яка застосовується при придбанні нових основних фондів, замість застосування норми 3,75%, як для тих, що були у використанні, а тому правомірними є висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань у розмірі 2 585 281,00 грн.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу завищення позивачем валових витрат на суму 13 180,00 грн в результаті включення до їх складу витрат на закордонне відрядження, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

17.02.2010 позивач отримав запрошення на 1 Міжнародну конференцію GlobalРОRТ-2010 «Санкт-Петербург - морская столица России. Екология» №Э-434 від 05.02.2010, а 25.02.2010 між ТОВ «Бізнес-Еліт» та ДП «Морський торговельний порт «Южний» було укладено договір № 45-2010/СД/УП-26 на участь у заході та оформлено відповідну заяву (додаток №1 до Договору). На підставі вказаних документів було видано наказ № 73-в від 02.03.2010 про відрядження начальника порту та першого заступника начальника порту з інвестицій та розвитку до Росії у м. Санкт-Петербург, Естонії у м. Таллінн терміном на 4 доби з 16 березня 2010 року по 19 березня 2010 року для участі в міжнародній конференції «Санкт-Петербург - морська столиця Росії. Екологія», а також для ознайомлення з виробничими потужностями та технологією переробки вантажів конкуруючими портами Усть-Луга та Новоталинськ (Мууга), на відрядження з каси порту видано кошти у розмірі 1293 євро, кожному. Тематика 1 Міжнародної конференції GlobalРОRТ-2010 «Санкт-Петербург - морская столица России. Экология» безпосередньо стосується основної діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», оскільки на ній були порушені такі питання як екологічна ситуація в басейнах Балтійського, Чорного, Каспійського та Японського морів, забруднення транскордонних рік, удосконалення екологічного законодавства та впровадження економічних механізмів природокористування, оцінка та ліквідація накопиченої екологічної шкоди, проблеми очищення стічних вод, екологія портів.

На підставі наказу в.о. першого заступника начальника порту - заступника начальника порту з експлуатації № 200-в від 31.05.2010 - в.о. головного механіка порту був відряджений до Греції у м. Афіни терміном на 4 доби з 06.06.2010 по 09.06.2010 для відвідування Міжнародної морської виставки «Посейдонія-2010», на якій висвітлювались нові тенденції впливу ринку сфер морських послуг та перспективи їх розвитку, технологічні процеси використання матеріалів, способів очистки та окраски техніки; на відрядження з каси порту видано кошти у розмірі 1194 євро. В матеріалах справи наявний інвойс, з якого вбачається перебування ОСОБА_1 в готелі Греції з 06.06.2010 по 09.06.2010, загальний рахунок за готель склав 1200 євро. Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження від 10.06.2010 № 42, ОСОБА_1 повернув до каси підприємства 1 426,45 грн.

Також, в матеріалах справи наявний інвойс з готелю «Три сестри» м. Талін, Естонія, згідно якого ОСОБА_3 у період з 18.03.2010 по 19.03.2010 орендував кімнату у готелі, за що сплатив 165,02 євро. ОСОБА_4 згідно зі звітом про використання коштів, наданих на відрядження від 23.03.2010 повернув до каси підприємства 485,23 євро. Доказів (інформації) щодо перебування ОСОБА_4 у місті Санкт-Петербург, Росія, та його витратах на готель, тощо надано не було.

Представником позивача в судовому засіданні будь-яких доказів суду апеляційної інстанції для обґрунтування позовних вимог в цій частині не надав.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, у порушення п.п. 5.3.9 п.5.3., п.п.5.4.8 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесено витрати на відрядження у сумі 13 179,82 грн без наявності підтверджуючих документів щодо зв`язку такого відрядження з основною діяльністю порту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору поставки товарів від 11.05.2010 ДП ««Морський торговельний порт «Южний» придбало у ТОВ «Юг-Капітал» електрообладнання (резистори ланцюга постійного струму, плати фільтрів живлення, плати управління, трансформатори). Загальна вартість придбаного товару складає 302 471,98 грн. ТОВ «Юг-Капітал» видало позивачу податкові накладні від 28.05.2010 № 263 на загальну суму 216 671,98 грн. На підставі цього позивач оформив приймальні акти від 28.05.2010 № 2648, від 06.07.2010 № 3119, з яких встановлено, що товари придбані у ТОВ «Юг капітал» передані на відповідальне зберігання. Сума ПДВ по вказаними податковим накладним у загальному розмірі 41 171,99 грн була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні та липні 2010 року.

Висновки відповідача викладені у п.3.2.2.1 В) вказаного акта перевірки, а також посилання на нікчемність договору № СД/Т/СН-93 від 11.05.2010 є безпідставними, оскільки укладений з ТОВ «Юг-Капітал» договір виконаний у повному обсязі і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, податкові накладні № 263 від 28.05.2010 та № 326 від 06.07.2010, виписані ТОВ «Юг-Капітал» по господарським операціям, що відбулися між позивачем та ТОВ «Юг-Капітал», в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, тобто є чинними. Однак, ДП «Морський торговельний порт «Южний» не надало суду всіх необхідних первинних документів, що підтверджують реальність здійснення операції з придбання позивачем у ТОВ «Юг Капітал» електрообладнання, а саме: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, документів, підтверджуючих оплату товарів позивачем, рахунки-фактури на отриманий товар.

У зв`язку з встановленими обставинами, суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючим органом правомірно встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Юг-Капітал» у травні та липні 2010 року на суму 41 171,99 грн та завищення податкового зобов`язання позивачу.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками контролюючого органу про заниження позивачем у червні 2010 року суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 149 347,00 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДП «Морський торговельний порт «Южний» в червні 2010 року провело коригування податкових зобов`язань по ПДВ у сумі їх зменшення на суму 149 347,00 грн в зв`язку зі зміною умов договору з ТОВ «Тіс Міндобрива» (розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 77/3931 до податкової накладної № 3931 від 30.04.2010 на суму зменшення ПДВ 69 786,47 грн та № 78/4571 до податкової накладної № 4571 від 31.05.2010 на суму зменшення ПДВ 79 560,36 грн). Згідно з проведеним коригуванням податкове зобов`язання ДП «Морський торговельний порт «Южний» було зменшене в червні 2010 року на суму ПДВ 149 347,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу, що викладені в пп. 3.2.2 вказаного акта перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 91 842,24 грн внаслідок невключення позивачем вказаної суми ПДВ до складу податкових зобов`язань продавців банкрутів у вересні 2009 року в сумі 1166,67грн. та в жовтні 2009 року в розмірі 90 675,50 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у вересні 2009 року ДП «Морський торговельний порт «Южний» придбало у ПП «Сервіс-Актив» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 7 000,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 1 166,67 грн. На підтвердження здійснення господарської операції ПП «Сервіс-Актив» була надана ДП «Морський торговельний порт «Южний» податкова накладна від 22.09.2009 № 191 на загальну суму 7 000,00 грн в тому числі ПДВ 1 166,67 грн, відповідно до якої ДП «Морський торговельний порт «Южний» придбав у ПП «Сервіс-Актив» стартер екскаватора «PW-100» № 600-813-3320. Придбання вказаного стартеру підтверджується прибутковою накладною № 22/09 від 22.09.2009. Стартер екскаватора «PW-100» № 600-813-3320 був прийнятий на відповідальне зберігання відповідно до акту від 22.09.2009. Податкова накладна від 22.09.2009 № 191 була внесена ДП «Морський торговельний порт «Южний» до реєстру отриманих податкових накладних та сума ПДВ 1 166,67 грн, зазначена у податковій накладній, внесена до складу податкового кредиту за вересень 2009 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у жовтні 2009 року придбав у ТОВ «Південсудрем Сервіс» послуги по ремонту суден на загальну суму 544 053,60 грн в тому числі ПДВ у розмірі 90 675,57 грн. На підтвердження факту здійснення господарської операції ТОВ «Південсудрем Сервіс» були виписані та видані ДП «Морський торговельний порт «Южний» податкові накладні: № 9 від 09.10.2009 на загальну суму 65 497,59 грн, в тому числі ПДВ 10 916,27 грн, з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс» надало позивачу послугу з ремонту судна «ПлК -1/16» по договору №Т/ФЛ-386 від 12.06.2009; № 10 від 09.10.2009 на загальну суму 282 990,00 грн, в тому числі ПДВ 47 165,00 грн, з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс» надало позивачу послугу з ремонту судна р/к «Арктур» по договору №Т/Фл-387 від 12.06.2009; № 11 від 30.10.2009 на загальну суму 195 565,80 грн, в тому числі ПДВ 32 594,30 грн, з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс» надало позивачу послугу з ремонту судна «ПРК-Бриз» по договору № Т/ФЛ-379 від 12.06.2009. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та сума ПДВ у розмірі 90 675,50 грн включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2009 року.

На підтвердження правомірності включення до податкового кредиту сум у розмірі 1 166,67 грн та 90 675,57 грн були надані належним чином оформлені податкові накладні видані ПП «Сервіс Актив» №191 від 22.09.2009 та ТОВ «Південсудрем Сервіс» № 9, № 10 від 09.10.2009 та № 11 від 30.09.2009.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки в якості неправомірності включення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинах позивача з ПП «Сервіс-Актив» та ТОВ «Південсудрем Сервіс» до складу податкового кредиту у жовтні та грудні 2009 року відповідач зазначає, що контрагенти позивача рішеннями господарського суду визнані банкрутами та відомості щодо припинення їх діяльності внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно 27.05.2010 року та 01.06.2010 року. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість таких висновків, оскільки судом встановлено, що державна реєстрація припинення ПП «Сервіс-Актив» та ТОВ «Південсудрем Сервіс» відбулася 27.05.2010 та 01.06.2010 відповідно, при цьому господарські операції, що підтверджені податковими накладними були проведені повністю у вересні-грудні 2009 року, тобто в час, коли вказані підприємства не припинили свою господарську діяльність. Крім того, анулювання реєстрації продавця в якості платника ПДВ автоматично не веде до недійсності усіх податкових накладних, виписаних продавцем покупцям в період дії його реєстрації платника ПДВ.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу, що викладені у пп.3.7.3 вказаного акта перевірки стосовно того, що ДП «Морський торговельний порт «Южний» здійснювало господарські операції з ВАТ «Чорномортехфлот» відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що проведеною перевіркою контролюючим органом встановлено, що ВАТ «Чорномортехфлот» по договору від 30.03.2009 № Т/ОКС-142, за перевіряємий період виконано робіт на загальну суму 40 022 741,77 грн (з ПДВ), що підтверджується актами прийому наданих послуг, що спростовує викладений висновок контролюючого органу щодо реального ненастання правових наслідків, що обумовлені укладенням Договору № Т/ОКС-142. Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ по виконанню днопоглиблювальних робіт, які виконувалися відповідно до договору з ВАТ «Чорномортехфлот» від 30.03.2009 № Т/ОКС-142 на загальну суму 4 800 807,00 грн. Зміст вказаного договору не суперечить інтересам держави і суспільства, як і не суперечить і моральним засадам суспільства, а збитки завдані позивачу зумовлені лише неналежним з боку ВАТ «Чорномортехфлот» виконанням зобов`язань за укладеним правочином, що послужило підставою для звернення позивача в листопаді 2010 року до суду з позовом про стягнення з ВАТ «Чорномортехфлот» на користь ДП «Морський торговельний порт «Южний» 12 743 112,65 грн, де: 5 623 681,99 грн - залишок непогашеного авансу; 1 919 868,35 грн - пеня за порушення строків виконання зобов`язання за договором № Т/ОКС-142 від 30.03.2009; 795 211,75 грн - штраф за порушення строків виконання зобов`язання за договором №Т/ОКС-142 від 30.03.2009; 4 404 350,56 грн - збитки, які були понесені ДП «Морський торговельний порт «Южний» внаслідок невірного застосування підрядником коефіцієнта, завищення відстані до центру звалища ґрунту та відмови останнього провести корегування ціни у відповідності до умов укладеного договору. Згідно рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011 (набрало законної сили) позов ДП «Морський торговельний порт «Южний» було задоволено частково, стягнено з ПАТ «Чорномортехфлот» 4 170 615,97 грн боргу, 25 500,00 грн державного мита. В решті позовних вимог відмовлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що проведеною перевіркою контролюючим органом встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати ДП «Морський торговельний порт «Южний» завищені на 842 грн. Судом встановлено, що витрати на придбання палива підзвітними особами відображені в меморіальному ордеру № 15 бухгалтерськими проводками Дт 20301 «Нафтопродукти КТ 372 «Розрахунки з підзвітними особами». ОСОБА_5 здійснив придбання товару у ТОВ «КонтинентНафтоТрейд» без підтвердження відповідними розрахунковими документами 02.04.2010 на суму авансового звіту 1728,00 грн та 13.05.2010 у сумі 1641,00 грн, що склало валові витрати у сумі 842,42 грн.

Підпунктом 3.2 пункту 3 зазначеного Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, визначено, що касовий чек повинен містити такі обов`язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери «ПДВ»; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що такими документами є чеки, видані, зокрема, на заправках нафтопродуктами ТОВ «Континент НафтоТрейд», які містять всі необхідні реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, а саме: назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці, індивідуальний податковий номер, код ЄДРПОУ, назву операції виплати, суму коштів, яка видається за операцією виплати, літерне позначення ставки ПДВ, позначення форми виплати (готівкою) та суму коштів за даною формою виплати; загальну суму виданих коштів у межах чека, порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) та час проведення розрахункової операції, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, напис «фіскальний чек». Наявний в матеріалах справи чек відображає усі інші обов`язкові реквізити, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства, оскільки він невірно відірваний оператором. В зв`язку з тим, що додатковий чек заправки не видають, можливості відтворити невірно надірваний чек у позивача не має. Таким чином висновки відповідача, що викладені у пунктах 3.1.2.8 Д), 3.2.2.1 Г), 3.5.8, 3.5.11 вказаного акта перевірки, є помилковими та призвели до безпідставного нарахування штрафних санкцій.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в порушення вимог податкового законодавства віднесено до валових витрат за 3 квартал 2010 року авансові платежі, сплачені неплатникам податку на прибуток та неприбутковим організаціям, на суму 51 090,00 грн. Проведеною контролюючим органом перевіркою виявлено, що позивачем віднесено до валових витрат за 3 квартал 2010 року авансові платежі, сплачені неплатникам податку на прибуток та неприбутковим організаціям, в сумі 51 090,00 грн, які обліковуються станом на 30.09.2010 по дебету на бухгалтерських рахунках 37101 «Розрахунки по передплаті за ТМЦ» та 37105 «Розрахунки по авансах по послугах», а саме: Рах. 37101 «Розрахунки по передплаті за ТМЦ»: ФОП ОСОБА_6 - 6 238,00 грн; Рах. 37105 «Розрахунки по авансах по послугах»: ФОП ОСОБА_7 - 3 826,00 грн; Одеський обласний наркологічний диспансер - 10 247,00 грн; кошти фізичних осіб - 1 800,00 грн; Южненська міська лікарня - 28 979,00 грн. В результаті даного порушення валові витрати позивача необґрунтовано було завищено на 51 090,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги ДП «Морський торговельний порт «Южний» цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення, які на його думку допущено відповідачем та вказує на неврахування судом апеляційної інстанції окремі положення податкового законодавства щодо оформлення відповідних первинних документів на підтвердження відповідних даних податкового обліку, а також на підтвердження реальності господарських операцій з його контрагентами, зазначає, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат витрати на закордонне відрядження працівників ДП «Морський торговельний порт «Южний», що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

В доводах касаційної скарги СДПІ ОВП у м. Одесі МГУ ДФС цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем в процесі здійснення ним господарської діяльності, а також вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень чинного податкового законодавства щодо оформлення позивачем відповідних первинних документів, непідтвердження ним реальності господарських операцій з відповідними контрагентами та недотримання позивачем вимог чинного законодавства, що вплинуло на непідтвердження відповідних даних податкового обліку, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на порушення допущені позивачем в процесі здійснення ним господарської діяльності та зазначає про обґрунтованість постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ДП «Морський торговельний порт «Южний».

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 5.1. статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

11.2. Підпункт 5.2.5 пункту 5.2. статті 5.

До складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов`язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов`язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

11.3. Підпункти 5.3.2, 5.3.8, 5.3.9 пункту 5.3. статті 5.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Виплату дивідендів.

Виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов`язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов`язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов`язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

11.4. Пункти 5.9, 5.11 статті 5.

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

11.5. Підпункти 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1. статті 8.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов`язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід`ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов`язання платника податку.

До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов`язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

11.6. Підпункти 8.2.1, 8.2.2 пункту 8.2. статті 8.

Визначення основних фондів та їх груп.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов`язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп`ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

11.7. Підпункт 8.6.1 пункту 8.6. статті 8.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов`язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

11.8. Підпункт 8.7.1 пункту 8.7. статті 8.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов`язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об`єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об`єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов`язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

11.9. Підпункт 11.2.3 пункту 11.2. статті 11.

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб`єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом «б» цього підпункту, зобов`язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

11.10. Підпункт 11.3.1 пункту 11.3. статті 11.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

12. Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об`єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об`єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

12.2. Підпункти 4.5.1, 4.5.2 пункту 4.5 статті 4.

Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

12.3. Пункту 5.3 статті 5.

Звільняються від оподаткування операції з поставки товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання дипломатичним персоналом цих дипломатичних місій та членами їх сімей, які проживають разом з особами цього персоналу. Порядок звільнення та перелік операцій, що підлягають звільненню, встановлюються Кабінетом Міністрів України виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

12.4. Пункт 6.5 статті 6.

Місцем поставки послуг вважається: а) за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»-«е» цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента; в) при наданні послуг агентами, посередниками чи іншими учасниками ринку нерухомого майна (нерухомості) (далі - ріелтерами), іншими особами, відповідальними за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт із будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості (включаючи послуги архітекторів та дизайнерів), інших подібних послуг, пов`язаних з продажем або будівництвом нерухомості, - місце, де така нерухомість розташована або буде розташована; г) місце, де фактично надаються послуги у сфері: культурної, артистичної, спортивної, наукової, освітньої, розважальної або подібної їм діяльності, включаючи діяльність організаторів (продюсерів) у таких сферах діяльності, та пов`язаних з ними послуг; діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування); оцінки нерухомого майна (нерухомості); проведення будь-яких робіт з рухомим майном, які змінюють його якісну характеристику; д) місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з: передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем; надання обов`язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи; надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів); е) при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об`єктів - місце надання таких послуг.

12.5. Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

12.6. Підпункти 7.3.1, 7.3.6 пункту 7.3 статті 7.

Датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення податкових зобов`язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов`язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

12.7. Підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

13. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

13.3. Частини перша, друга, п`ята статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

14. Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 14426:

14.1. Пункт 2.

Передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв`язку тощо).

15. Наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»:

15.1. Пункт 1.3.

Норма на виконання транспортної роботи Hw застосовується для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів та вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах (може застосовуватись для легкових автомобілів і автобусів з причепами, які виконують транспортну роботу, що обліковується в тонно-кілометрах).

Право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємств та затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.

15.2. Підпункт 2.1.5 пункту 2.1.

Для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, встановлюються тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств-власників автомобілів на договірних засадах.

16. Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України № 64 від 17.07.2000:

16.1. Пункт 2.5.

Основні засоби в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії за інвентарними об`єктами.

Інвентарним об`єктом за субрахунком 103 «Будинки та споруди» є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині нього комунікації, тобто: система опалення приміщення, включаючи котельну установку для опалення (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня мережа водогазопроводу і каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні й сигналізаційні мережі та вентиляційні пристрої загальносанітарного значення, підйомники (ліфти).

Якщо будівлі стоять поруч і мають загальну стіну, але кожна з них - самостійне конструктивне ціле, вони вважаються окремими інвентарними об`єктами.

Земля і будівлі, розташовані на ній, є окремими основними засобами і в бухгалтерському обліку відображаються окремо.

Надвірні приміщення, огорожі та інші надвірні споруди, що обслуговують будівлю (сарай, паркан, колодязь), становлять разом з нею один інвентарний об`єкт. Якщо ці будівлі та споруди обслуговують два і більше приміщень, вони вважаються самостійними інвентарними об`єктами.

Зовнішні прибудови до будівлі, що мають самостійне господарське значення, приміщення котельних, які стоять окремо, а також капітальні надвірні прибудови (склади, гаражі) вважаються також самостійними інвентарними об`єктами.

17. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59:

17.1. Пункт 1.1 Розділу ІІ.

Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.

Термін відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, не повинен перевищувати одного року. Термін відрядження працівників авіаційних компаній, які направляються за кордон для виконання авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях Організації Об`єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об`єднаних Націй, не повинен перевищувати шести місяців. Термін відрядження працівників державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати періоду проведення таких заходів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності юридичною особою мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

19. Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

20. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

22. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

23. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

24. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

25. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

26. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

27. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 № 0000101530, № 0000171530, № 0000091530, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження фактичного здійснення операцій з придбання товару/отримання послуг/виконання робіт, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового обліку за такими операціями, а також порушення положень законодавства щодо службових відряджень, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням вимог статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду судами даної справи) щодо оцінки доказів, та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, тоді як контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення та оформлення яких чітко передбачено законодавством.

Положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів, зокрема, такі документи мають містити інформацію про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також бути підписаними особою уповноваженою на такі дії.

У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції документи по господарським операціям з контрагентом позивача - ТОВ «Юг-Капітал» (щодо придбання відповідного електрообладнання), які не відповідають встановленим законодавством вимогам, а також не було надано документів, які б дали змогу чітко вистежити переміщення товарно-матеріальних цінностей, їх зберігання/установлення, що є результатом належного виконання договору. Так суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ДП «Морський торговельний порт «Южний» не надало суду всіх необхідних первинних документів, що підтверджують реальність здійснення операції з придбання позивачем у ТОВ «Юг Капітал» електрообладнання, а саме: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, документів, підтверджуючих оплату товарів позивачем, рахунки-фактури на отриманий товар. Крім того, виключно належна оформленість податкових накладних за господарськими операціями ДП «Морський торговельний порт «Южний» з ТОВ «Юг-Капітал», на що посилається позивач, не може беззаперечно свідчити про реальність таких операцій та про фактичний рух активів.

28. Колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на 2 585 281,00 грн внаслідок необґрунтованого застосування підвищених норм амортизації для портальних кранів «Kondor» враховуючи наступне

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно контракту № 09-017K-AL2008 від 30.12.2008, актів виконаних робіт від 26.08.2009 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «Кondor» зав. № 11100000-2989 та від 27.08.2009 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «Kondor» зав. № 1407 AT «Alekon Holding AS» (Естонія) виконало для «Морський торговельний порт «Южний» монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам «Kondor» зав. № 1407 та «Kondor» зав. № 11100000-2989. Послуги з проведення пуско-налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 4 675 421,00 грн. Відповідно до контракту № SN-7/2009 від 29.09.2009, актів виконаних робіт від 19.03.2010 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «LPS 280» зав. № 140.842 та від 19.03.2010 «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана 280» зав. № 140.843 фірма «Лібхерр-Верк Ненцінг Гмбх» (Німеччина) виконало для ДП «Морський торговельний порт «Южний» монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам 280 зав. № 140.842 та 280 зав. №140.843. Послуги з проведення пуско-налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 1 089 380,00 грн. Вказані крани були введені в експлуатацію у серпні 2009 року, їм були присвоєні інвентарні номери віднесені до основних фондів третьої групи та для цілей нарахування амортизаційних відрахувань ДП «Морський торговельний порт «Южний» збільшив балансову вартість 3 групи основних фондів станом на 01.10.2009 (тобто з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів) на вартість вказаних кранів у розмірі 33 183 753,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 № 1344, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 № 1957 встановлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено. Зокрема, пунктом 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 № 1957, визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 у зв`язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Пунктом 1 розділу II Перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 № 1957 для цілей податкового обліку платників податку зобов`язано вести окремий облік витрат, пов`язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року. При цьому зазначений Закон не передбачає подальшого поділу чи розмежування таких витрат залежно від того, чи були такі основні фонди новими.

Таким чином, платник податку на прибуток після 01.01.2004 для нарахування амортизації веде окремий податковий облік основних фондів, витрати на придбання яких здійснено до 01.01.2004 та після 01.01.2004. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що при нарахуванні амортизації на портальні крани, позивачем неправомірно застосовувалась норма амортизаційних відрахувань у розмірі 6%, яка застосовується при придбанні нових основних фондів, замість застосування норми 3,75%, як для тих, що були у використанні, оскільки портальні крани «Кondor» зав. № 11100000-2989 (1985 року випуску) та «Kondor» зав. № 1407 (1993 року випуску) були у використанні, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано позивачем, такі операції не є придбанням нових основних фондів груп 1, 2 і 3 у відповідності до положень вказаного законодавства, а тому обґрунтованими є висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань у розмірі 2 585 281,00 грн.

29. Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу завищення позивачем валових витрат в результаті включення до їх складу витрат на закордонне відрядження працівників ДП «Морський торговельний порт «Южний», колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, у порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесено витрати на відрядження у сумі 13 179,82 грн без наявності підтверджуючих документів щодо зв`язку такого відрядження з основною діяльністю позивача, оскільки, позивачем судам попередніх інстанцій не було надано належних та достатніх доказів (інформації) щодо перебування відповідного працівника ДП «Морський торговельний порт «Южний`у місті Санкт-Петербург (Російська Федерація), його витратах на готель, тощо.

30. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем та контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

31. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби слід залишити без задоволення.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

34. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі № 2а/1570/7117/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова

Джерело:ЄДРСР 93053220

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 24.11.2020 по справі № 2а/1570/7117/2011 Касаційний адміністративний суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

119 941 793

24 860

2 748

529 953

23 360 677

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 24.11.2020 по справі № 2а/1570/7117/2011 Касаційний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!