Справа № 2а/1570/7117/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іванова Е.А.
судді Ефіменко К.С.
судді Соколенко О.М.
секретар Чиженко А.О.
за участю: представників позивача Славутського В.С. Семака В.Ю.(за довіреністю)
представника відповідача Галюрова М.Ю. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Одесі адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний»" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі ДПС про скасування податкових повідомлень -рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Морський торгівельний порт «Южний»звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одесі ДПС, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000101530 від 28.03.2011 року про сплату 6117 грн., № 0000171530 від 28.03.2011 року про сплату 39540 грн., № 0000071530 від 28.02.2011 року про сплату 1472245 грн., № 0000081530 від 28.03.2011 року про сплату 4561306 грн. та № 0000091530 від 28.03.2011 року про сплату 2129 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС за результатами планової виїзної перевірки ДП «Морський торгівельний порт «Южний»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року був складений акт на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «МТП «Южний»оскаржило їх до ДПА в Одеській області та ДПА України, які за результатами розгляду скарг позивача прийняли рішення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишили без змін, а скарги без задоволення. Позивач не погоджується із рішеннями податкових органів про результати розгляду скарг а також із податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що прийняті на підставі помилкових висновків, що суперечать вимогам чинного законодавства України, викладених у акті перевірки, тому позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав заперечення у письмовому вигляді, що мотивоване тим, що всі податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі податкового законодавства, діючого на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що проводила планову перевірку ДП «МТП «Южний». Що стосується порушення стосовно безпідставного списання палива, то свідок пояснила, що підприємством при віднесення до складу валових витрат вартості списаного пального застосовувалась підвищена норма витрат пального, оскільки підприємство відносило легковий автотранспорт, що ним використовувався в службових цілях до спеціалізованого, тоді, як вказані автомобілі не відносяться до спеціалізованого автотранспорту. За таких обставин СДПІ по роботі з ВПП вважає, що коефіцієнт витрат пального позивачем підвищений необґрунтовано, що призвело до завищення валових витрат. Що стосується обліку шин та акумуляторів, то свідок пояснила, що підприємством ведеться облік шин та акумуляторів, але він ведеться не на матеріальних бухгалтерських рахунках витрати майбутніх періодів. При передачі шин та акумуляторів в експлуатацію підприємство включало їх у витрати майбутніх періодів (рахунок 390). При розрахунку приросту (убутку) запасів підприємство повинно на початок звітного періоду складати звіт, де відображаються всі залишки на початок звітного року та ці залишки не повинні змінюватися протягом всього звітного року, незалежно від того, що підприємство подає звітність квартал, півріччя, 9 місяці та рік. В даному випадку позивачем цей залишок було змінено, що вплинуло на оподатковуваний прибуток підприємства. Свідок зазначила, що у шин та акумуляторів є термін використання та коли він ще не закінчився підприємство не повинно списувати ці шини та акумулятори. Свідок також зазначила, що позивачем неправомірно зроблено коригування в бік збільшення суми валових витрат на суму 169 тис. за 9 місяців 2009 року, оскільки актом попередньої перевірки ця сума була визначена як завищена, тому таке коригування в бік збільшення є неправомірним. Свідок зазначила, що позивач повинен був надати уточнюючі розрахунки та зменшити валові витрати на вказану суму. Що стосується віднесення до складу валових витрат, витрат, пов'язаних з поліпшенням невиробничих фондів, а саме музею порту, що знаходиться на другому поверсі будинку профілакторію порту, то свідок зазначила, що вказаний музей відноситься до невиробничої сфери тому всі ремонтні роботи, що проводяться в музеї не повинні відноситись до валових витрат підприємства. Що стосується нарахування амортизації на пожежну автоцистерну, то свідок пояснила, що вказана пожежна цистерна не придатна до експлуатації, а тому та такий транспортний засіб не може нараховуватись амортизація. Що стосується витрат на створення системи аудіо та відео трансляції, то свідок зазначила, що система аудіо та відео трансляції є складовою основних фондів І групи та не може бути віднесена до основних фондів ІІІ групи, а тому сума амортизаційних відрахувань нараховувалась неправильно та була завищена.
Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Южному Одеської області була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.
За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Южному був складений акт від 11.03.2011 року № 46/6/23-1008/04704790, яким встановлено порушення ДП «МТП «Южний»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3649045 грн., Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1177796 грн., Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не утриманий податок з доходу в сумі 2128,62 грн., «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», в результаті чого позивачем проведено готівкові розрахунки в розмірі 1011 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа, а також портом несвоєчасно була оприбуткована готівка у розмірі 1021,2 грн., яка надійшла до каси підприємства, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»(Т.2 а.с.1-113).
На підставі вказаного акту Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 року: № 0000101530, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 6117 грн.; № 0000171530, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 39540 грн. за порушення «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»; № 0000071530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1472245 грн. з них 1177796 грн. основного платежу та 294449 грн. штрафних санкцій; № 0000081530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у сумі 4561306 грн. з яких основного платежу 3649045 грн. та 912261 грн. штрафних санкцій, № 0000091530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2661 грн. з яких 2129 грн. основного платежу та 532 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.25-29).
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПА в Одеській області та ДПА України та за результатами розгляду скарг ДПА в Одеській області та ДПА України були винесені рішення відповідно від 16.06.2011 року № 21166/10/25-0007 та від 26.08.2011 року № 15430/6/25-0415, якими податкові органи залишили без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування до ДП «МТП «Южний»штрафних (фінансових) санкцій, а скарги позивача без задоволення (Т. 1 а.с. 50-78).
Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000081530 від 28.03.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4561306 грн. з яких 3649045 грн. основного платежу та 912261 грн. штрафних санкцій, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У пункті 3.1.1.А. акту перевірки від 11.03.2011 року зазначено, що підприємством у перевіряємому періоді занижено показники задекларованих у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 49673 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року завищено у сумі 246756 грн., за 4 квартал 2009 року занижено у сумі 426756 грн., за 2 квартал 2010 року занижено на суму 49673 грн. Таке заниження, на думку перевіряючих відбулося на підставі того, що підприємством протягом перевіряємового періоду було невірно визначено суму приросту (убутку) авансів отриманих (Т.2 а.с.7).
Судом встановлено, що підприємством щомісячно обчислюються валові доходи з урахуванням авансів отриманих на початок та на кінець звітних періодів з відображенням у меморіальному ордеру № 17 «Облік доходів».
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в редакції, що діяла під час проведення перевірки, фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені та фіксують факти здійснення господарських операцій. Між тим, зазначені первинні документи є одночасно тими документами, які є підтверджуючими щодо правомірності віднесення до складу валових доходів відповідного звітного періоду здійснених платником податку.
Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинний у перевіряємому періоді датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно розшифровки валових доходів, що є додатком 11 до акту перевірки ДП «МТП «Южний»у 3 кварталі 2009 року підприємство у рядку 01.1 декларації визначило суму доходу, отриманого від надання послуг без ПДВ у розмірі 294806876 грн., за даними перевірки ця сума складає 294380120 грн., отже відхилення складає «-» 426756 грн. У 4 кварталі 2009 року підприємство у рядку 01.1 декларації визначило суму доходу, отриманого від надання послуг без ПДВ у розмірі 348321154 грн., проте за даними перевірки ця сума складає 348747910 грн., отже відхилення складають 426756 грн. У 2 кварталі 2010 року підприємство у рядку 01.1 декларації визначило дохід, отриманий від надання послуг без ПДВ у сумі 221991864 грн., проте за даними перевірки ця сума складає 222041537 грн., отже відхилення складає 49673 грн. (Т.2 а.с.143).
Отже на порушення п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинний у перевіряємий період та п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок невірного визначення суми приросту (убутку) авансів отриманих, підприємством за перевіряємий період занижено загальну суму валового доходу на 49673 грн. в т.ч. по періодам: 3 квартал 2009 року завищено на 426756 грн., у 4 кварталі 2009 року занижено на 426756 грн. та у 2 кварталі 2010 року занижено на 49673 грн. та доказів, що це спростовують суду не надано.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що ДП «МТП «Южний»у перевіряємому періоді невірно визначило суму приросту (убутку) авансів отриманих, що потягло за собою заниження валового доходу на 49673 грн.
У Пункті 3.1.1.2 акту перевірки ДПІ у м. Южному зазначило, що під час проведення перевірки встановлено заниження ДП «МТП «Южний»задекларованих показників у рядку 01.2 декларацій «приріст балансової вартості запасів»всього у сумі 5939629 грн.
Вказане заниження відбулося в результаті того, що підприємством здійснювалося списання паливно-мастильних матеріалів, використаних при експлуатації легкових автомобілів, які обслуговують управління порту із застосуванням завищеного коефіцієнта норми витрат пального, завищення суми запасів, використаних не в господарській діяльності підприємства, в наслідок невідповідності задекларованих даних приросту у деклараціях з податку на прибуток та додатках К1/1, що призвело до заниження суми скоригованого валового доходу на суму 305236 грн., а також в результаті того, що в червні 2010 року Портом самостійно прийнято рішення щодо порядку виникнення валових витрат при заміні шин та акумуляторів, починаючи з 01.07.2009 року.
Судом встановлено, що ДП «МТП «Южний»здійснювалось списання паливно-мастильних матеріалів, використаних при експлуатації службових автомобілів.
Експлуатаційні норми витрачання палива розраховуються на підставі базових лінійних норм, встановлених по моделях (модифікаціях) автомобілів, та системи нормативів і коригуючи коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43.
Відповідно до п. 2.1.5 цього Наказу, в редакції, що діяла у перевіряємому періоді для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, встановлюються тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах.
На виконання вказаної норми, ДП «Державний автотранспортний науково-досліний проектний інститут»за замовленням ДП «МТП «Южний»розроблено індивідуальні лінійні норми витрат палива для автомобільного транспорту порту, які зазначені у Висновку № 1/7253-4 (Т.1 а.с.79-80) та які введено в дію наказом начальника порту від 02.02.2009 року № 51 (Т.1 а.с.81).
Цим же наказом затверджено величини коефіцієнтів коригування, що підвищують норми витрат палива (Т.1 а.с.82-83).
Наказом Міністерства транспорту України № 43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»(надалі Наказ № 43) визначено, що нормування витрат палива, це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючи коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.
Розділом 3 Наказу № 43 визначено, що урахування дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, наведених у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми.
Судом встановлено, що у перевіреному періоді ДП МТП "Южний" здійснювалось списання ПММ, використаного при експлуатації легкових автомобілів, які обслуговують управління порту згідно з фактичним пробігом автомобіля на підставі лінійних норм витрат на 100 км пробігу автомобіля, з урахуванням наступних коефіцієнтів коригування, що підвищують норми витрат палива, а саме: п.п. 3.1.15 - для оперативних транспортних засобів, які обладнані спеціальною світловою і звуковою сигналізацією та виконують невідкладні службові завдання, пов'язані з підвищеними швидкостями руху з відступом від окремих правил дорожнього руху згідно з розділом 3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 р. N 1306 в умовах міста - до 10 %;- за межами міста - до 20 %.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах»спеціальні світлові сигнальні пристрої синього кольору та звукові сигнальні пристрої можуть установлюватися виключно на службових транспортних засобах, які використовуються для пересування осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, або на транспортних засобах міліції, оперативних або спеціальних транспортних засобах військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, служб безпеки дорожнього руху, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, служб інкасації та перевезення цінностей Національного банку України та банків України, Управління державної охорони України за наявності спеціального дозволу, який видається Департаментом Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.
Тобто вищевказаним Указом Президента встановлений перелік підприємств, які мають право використовувати спеціальні світлові і звукові сигнальні пристрої та номерні знаки на службових транспортних засобах, та ДП МТП «Южний»не відноситься до таких підприємств.
Тому коефіцієнт коригування витрат пального - 10% в умовах міста та 20 % за межами міста може застосовуватись тільки для наведеної категорії автомобілів, а оскільки позивач не відноситься до підприємств, які мають прав використовувати спеціальні світлові і звукові сигнальні пристрої та номерні знаки на службових транспортних засобах, то ДП «МТП «Южний»не має право використовувати вищевказаний коефіцієнт витрат пального.
Відповідно до п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом.
Методологічні принципи формування інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9.
Відповідно до п. 4 цього Положення як запаси розглядаються активи, які утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.
До виробничих запасів п. 6 Положення відносить зокрема паливо.
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно завищені лінійні норми витрат пального, що призвело до завищення списання паливно-мастильних матеріалів, що в свою чергу потягло за собою заниження балансової вартості запасів на кінець звітних періодів, що призвело до заниження сум скоригованого валового доходу на 100767 грн. в тому числі по періодам: 4 квартал 2009 року - 20723 грн. 4 квартал 2009 року - 23335 грн., 1 квартал 2010 року 17436 грн., 2 квартал 2010 року 16958 грн., 3 квартал 2010 року - 22315 грн.
Отже, суд приходить до висновку, що податковою інспекцією правомірно донарахований позивачу податок на прибуток підприємств на зазначену суму.
Судом встанови встановлено, що ДП «МТП Южний»проводилось коригування залишків запасів на вартість товарно-матеріальних цінностей та товарів, використаних на невиробничі потреби, у тому числі до таких запасів відносилось 50 відсотків витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів.
Оскільки, як вже встановлено судом, підприємство завищило норми витрат пального на автотранспорт управління порту, і як слід завищила витрачену суму паливно-мастильних матеріалів на легковий автотранспорт, що і потягло за собою неправомірне завищення суми запасів, використаних не в господарській діяльності, в результаті чого ДП «МТП «Южний»завищило суми скоригованого валового доходу на 50383 грн., в тому числі по періодах 3 квартал 2009 року на 10 361 грн., 4 квартал 2009 року - на 11 668 грн., 1 квартал 2010 року на 8 718 грн., 2 квартал 2010 року на 8 479 грн., 3 квартал 2010 року на 11 157 грн.
У зв'язку із тим, що підприємство завищило списання паливно-мастильних матеріалів, а також завищило запаси, використані не у господарській діяльності, під час складання додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток в частині розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, встановлено невідповідність значення приросту (убутку) залишків товарно-матеріальних цінностей, задекларованих у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств з показниками рядку 01.2 декларації за 1 півріччя 2010 року та за 3 квартали 2010 року у розмірі 305236 грн.
Відповідно п.п. 3.1 п. 3 „Порядку складання декларації про прибуток підприємств", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, показники, відображені в декларації та у відповідних додатках з однаковим кодом рядків, повинні збігатися.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем порушено норму, викладену у п.п. 3.1. п. 3 „Порядку складання декларації про прибуток підприємств", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 та допущено невідповідність задекларованих даних приросту у деклараціях з податку на прибуток та додатках К1/1 до цих декларацій, в результаті чого відбулося безпідставне заниження суми приросту запасів, що і призвело до заниження суми скоригованого валового доходу на 305236 грн., в тому числі по періодах: 2 квартал 2010 року - 241259 грн., 3 квартал 2010 року 63977 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що донарахування позивачу валового доходу у сумі 305236 грн. з боку податкової інспекції є правомірним.
Що стосується заниження портом суми приросту запасів при операціях з заміни шин та акумуляторів, в результаті чого валові доходи порту було занижено на 5584009 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП «МТП «Южний»передачу шин та акумуляторів з місць зберігання в експлуатацію оформлював актами передавання в експлуатацію. Облік роботи шин, а саме дата установки її на автомобіль та дата зняття з автомобілю, кількість кілометрів її пробігу з початку експлуатації, технічний стан шини при установці та причини зняття шини з експлуатації визначається у картах обліку роботи автомобільної шини, що містяться в матеріалах справи (Т.3 а.с.1-252, Т.4 а.с.1-253).
Актом перевірки встановлено, що шини та акумулятори на зберіганні (на складі) обліковуються на бухгалтерських рахунках 201 -«сировина та матеріали»та 207 -«запасні частини». В момент передачі зі складу в експлуатацію (встановленні на транспортний засіб) шини та акумулятори обліковуються на балансовому рахунку 390.01 «витрати майбутніх періодів», і передача з місць зберігання в експлуатацію оформлюється актами. Таким чином, в податковому обліку шини та акумулятори в експлуатації не враховувались у складі балансової вартості запасів та не були враховані при розрахунку приросту (убутку) відповідно до п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Такий порядок обліку запасів визначено Наказом ДП «МТП Южний»від 15.01.2008 року № 31 «Про облікову політику в ДП «МТП «Южний»пунктом 9 якого встановлено, що аналітичний облік запасів вести в розрізі їх найменування. Балансову вартість таких предметів у разі передачі їх зі складу в експлуатацію списувати на відповідні статті витрат. Здійснювати обов'язкове ведення кількісного обліку таких предметів у розрізі матеріально-відповідальних осіб до моменту їхньої ліквідації (списання з балансу).
Таким чином, податковим органом встановлено, що Портом зменшувалась вартість запасів за п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в момент установлення шин та акумуляторів на автомобіль, тобто з моменту, коли автошини та акумулятори почали використовуватися в господарській діяльності.
У червні 2010 року Портом самостійно прийнято рішення щодо порядку виникнення валових витрат при заміні шин і акумуляторів починаючи з 01.07.2009 року, а саме при заміні шин і акумуляторів валові витрати виникають лише по тих, що стали непридатні для подальшої експлуатації і не підлягають ремонту, (а для шин -термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу) та зняті з обліку згідно актів на списання.
Проте суд вважає неправомірним застосування ДП «МТП «Южний»такого порядку обліку запасів, коли вартість запасів (шин та акумуляторів) зменшується в момент установки шин та акумуляторів на автомобіль, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Мінфіну від 20.10.1999 року № 246 (надалі П(С)БО 9) придбані запасні частини зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 первісною вартістю запасів є собівартість запасів.
Порядок проведення технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів встановлений нормами Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу від 30.03.1998 року № 102.
Згідно п. 1.3. Положення № 102 технічне обслуговування -це комплекс операцій чи операція з підтримки робото здатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із внесеними змінами до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до п. 3.19 Положення № 102, операції, пов'язані із заміною на дорожньо-транспортних засобах шин та акумуляторних батарей не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожньо-транспортних засобів.
Водночас наказом Мінтрансу України від 08.12.1997 року № 420 затверджено норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, що є обов'язковими для автотранспортних підприємств незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості.
Враховуючи вищенаведене, витрати, пов'язані з заміною у встановленому порядку акумуляторних батарей та шин, лише тих, що стали непридатні для подальшої експлуатації і не підлягають ремонту, (а для шин -термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу) на дорожньо-транспортних засобах автомобільного транспорту включаються до складу валових витрат згідно п.п. 5.2.1 з урахуванням дії п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за умови експлуатації дорожнього транспортного засобу у господарській діяльності.
Згідно Порядку розрахунку приросту (убутку) запасів за відповідний податковий період приріст (убуток) розраховується наростаючим підсумком за відповідні звітні періоди (квартал, півріччя, три квартали, рік), при цьому, протягом календарного року вартість залишків запасів на кінець звітного періоду зменшується на вартість залишків запасів лише на початок звітного року. Таким чином вартість запасів на початок звітного року є незмінною протягом календарного року.
У зв'язку із зміною порядку розрахунку приросту (убутку) та прийняттям рішення щодо виникнення валових витрат при заміні шин і акумуляторів лише по тих, що стали непридатні для подальшої експлуатації і не підлягають ремонту, (а для шин термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу) та зняті з обліку згідно актів на списання починаючи з 01.07.2009 року., Портом було зроблено розрахунок, в якому приріст шин та акумуляторів, які обліковувались на рахунку 390.01 «витрати майбутніх періодів" за три квартали 2009 року, визначено невірно, а саме: валовий доход по рядку 01.2 Декларації було збільшено лише на суму різниці між вартістю шин та акумуляторів на початок та кінець 3 кварталу 2009 року у розмірі 619 884 грн. (станом на 01.07.2009 залишок 4 651 713 грн., станом на 01.10.2009 залишок 5 271 597 грн., сума приросту запасів склала 619 884 грн.), а не у вигляді різниці між їх вартістю на початок звітного року та кінець звітного періоду 2009 року у розмірі 5 271 597 грн. (станом на 01.01.2009 залишок 0,0 грн., станом на 01.10.2009 залишок 5 271 597 грн., сума приросту запасів склала 5 271 597 грн.).
Невірне визначення приросту (убутку) запасів Портом призвело до заниження суми приросту запасів при операціях з заміни шин та акумуляторів, в результаті чого валові доходи Порту було занижено на 5584009 грн.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ДП «МТП «Южний»безпідставно було занижено валовий дохід Порту на 5584009 грн. внаслідок невірного визначення ним приросту (убутку) запасів, тому донарахування валового доходу у цій сумі Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків відбулося правомірно.
Пунктом 3.1.1.3 (стор. 16) акту перевірки встановлено, що перевіркою відображених у рядку 01.6 декларацій «інші доходи»показників за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 декларацій «інші доходи»всього у сумі 172396 грн, у тому числі за 4 квартал 2009 року занижено у сумі 169817 грн., за 1 квартал 2010 року занижено у сумі 2579 грн.
Як зазначено у акті перевірки, під час визначення суми валового доходу по податкових періодах встановлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними Декларацій про прибуток підприємства по рядку 01.6. Таким чином, в порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в наслідок невідповідності даних податкового обліку, який базується на даних бухгалтерського обліку підприємством при визначенні валового доходу у рядку 01.6 декларації «інші доходи»не в повному обсязі віднесені суми отриманих доходів, що призвело до заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи»всього у сумі 172396 грн. в т.ч. по періодам 4 квартал 2009 року - 169817 грн., 1 квартал 2010 року - 2579 грн.
Як зазначає позивач в адміністративному позові сума 169809 по акту перевірки № 319/23-50/04704790 від 17.11.2009 року (Т.5 а.с.130-174) була визначена як завищена та з метою виправлення виявлених порушень у минулому податковому періоді, а також для вірного відображення показників у податковому обліку за рік, при складанні декларації по доходам за 2009 рік рядок 01.6 був занижений на 169817 грн.
Таким чином в декларації за 9 місяців 2009 року була відображена сума по рядку 01.6 на 169817 грн. більше, ніж по проводкам за аналогічний період, а в 4 кварталі 2009 року при складанні річної декларації була врахована сума завищення в попередньому кварталі.
Відповідно до ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Ухвалою суду від 13.12.2011 року для з'ясування питання чи підтверджуються даними податкового бухгалтерського обліку, первинними документами ДП «МТП «Южний»висновки в акті перевірки від 11.03.2011 року № 46/6/23-1008/04704790 щодо заниження задекларованих ДП «МТП «Южний» показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи»всього на суму 172396 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року -у сумі 169817 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 2579 грн. зазначені у п. 3.1.1. акту була призначена судово-економічна експертиза, висновком якої № 5/004/1453/1 встановлено, що висновки акту перевірки від 11.03.2011 року № 46/6/23-1008/04704790 щодо заниження задекларованих ДП «МТП «Южний»показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи»всього на суму 172396 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року - у сумі 169817 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 2579 грн. даними податкового та бухгалтерського обліку ДП «МТП «Южний»не підтверджуються.
Згідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
За таких обставин, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, щодо відсутності заниження задекларованих ДП «МТП «Южний»показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи»на суму 172396 грн., а висновки податкового органу щодо такого заниження суд вважає неправомірними.
Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: зокрема, резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від оплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Проте, в порушення вищенаведеного законодавства ДП «МТП «Южний» віднесено до валових витрат за 3 квартал 2010 року авансові платежі, сплачені неплатникам податку на прибуток та неприбутковим організаціям, в сумі 51090 грн., які обліковуються станом на 30.09.2010 року по дебету на бухгалтерських рахунках 37101 «Розрахунки по передплаті за ТМЦ»та 37105 «Розрахунки по авансах по послугах», а саме: Pax. 37101 «Розрахунки по передплаті за ТМЦ» ФОП ОСОБА_6 -6 238 грн.; Pax. 37105 «Розрахунки по авансах по послугах»: ФОП ОСОБА_7 - 3 826 грн.; Одеський обласний наркологічний диспансер - 10 247 грн., кошти фізичних осіб -1 800 грн.; Южненська міська лікарня - 28 979 грн., в результаті даного порушення валові витрати ДП «МТП «Южний»необґрунтовано було завищено на 51 090 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року - на 51090 грн.
Суд погоджується з вказаним висновком податкового органу, викладеного в акті перевірки та вважає його правомірним.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 16.10.2008 року № 1270 про затвердження фінансових планів підприємства галузі на 2009 рік, пунктом 1.5. якого наказано передбачити у фінансових планах дооцінку основних фондів з наближенням їх до реальної вартості, з урахуванням чого перерахувати показники амортизаційних відрахувань та відповідно капітальних вкладень за рахунок власних коштів (Т.1 а.с.96-97).
На виконання вказаного наказу ДП «МТП «Южний»укладений договір від 25.05.2009 року № Т/УП-316 з підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення»на надання послуг з проведення оцінки об'єктів рухомого і нерухомого майна порту.
Судом встановлено, що вартість послуги з проведення оцінки об'єктів рухомого і нерухомого майна порту, наданої Підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення»склала 3000000 грн. та включена до складу валових витрат у серпні 2009 року.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинний у перевіряємому періоді, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.3. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено перелік витрат, які не включаються до складу валових та у даному переліку відсутні витрати на проведення оцінки об'єктів нерухомого і рухомого майна.
Відповідно до 18 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).
З огляду на вищевикладені норми, суд вважає правомірним віднесення ДП «МТП «Южний»до складу валових витрат витрати на проведення оцінки об'єктів нерухомого і рухомого майна у сумі 3000000 грн., а висновок податкового органу щодо завищення підприємством валових витрат у 3 кварталі 2009 року на суму 3000000 грн. є необґрунтованим.
На сторінці 21 акту перевірки зазначено, що протягом перевіряємого періоду ДП «МТП «Южний»проводились роботи по паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації об'єктів нерухомості та земель, які включені до складу валових витрат у сумі 1020661,90 грн.
Податковий орган вважає включення ДП «МТП «Южний»вказаної суми до складу валових витрат безпідставним та зазначає, що підприємство неправомірно завищило валові витрати на суму 1020661,90 грн.
Суд погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 409 "Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж" передбачено, що наявність паспортів основних фондів є обов'язковим при їх експлуатації.
Враховуючи вищенаведене, вартість робіт по паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) та земель повинні збільшувати первинну вартість об'єкту основних засобів та в подальшому збільшувати амортизаційні відрахування.
Крім того, підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на, серед іншого, придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Отже, в порушення 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»у перевіряємому періоді до складу валових витрат ДП «МТП «Южний»неправомірно віднесена вартість робіт по паспортизації та інших робіт по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) та земель серед яких є й соціального призначення на суму 1 020 662 грн., в тому числі по періодах: квартал 2009 року - 344 230 грн. квартал 2009 року - 436 944 грн., квартал 2010 року - 96 689 грн., квартал 2010 року - 131 201грн., квартал 2010 року - 11 598 грн.
У пункті 3.1.2 (Г) акту перевірки (стор. 24 акту) зазначено, що ДП «МТП «Южний»завищено валові витрати на суму 1238632 грн., яка затрачена підприємством на проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «МТП Южний»в постійне користування земель водного фонду (акваторії Аджалицького лиману).
Суд погоджується з висновками податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат на суму 1238632 грн. з огляду на наступне.
23.09.2009 року ДП «МТП «Южний»укладено договір № СД/Т/ВКБ-319 з ПП «Геозем 8»на виконання проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «МТП «Южний»в постійне користування земель водного фонду (акваторії Аджалицького лиману), вартість яких складає 1238632 грн.
Підпунктом 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, серед іншого на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нематеріальний актив -об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 8 «нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242, нематеріальний актив -немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Відповідно до п. 5 цього Положення, бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами, зокрема, права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень, тощо).
Таким чином витрати на проведення проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення ДП «МТП «Южний»в постійне користування земель водного фонду (акваторії Аджалицького лиману) є витратами на придбання нематеріальних активів, а тому не можуть бути віднесені до складу валових, отже висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат у 1 кварталі 2010 року на суму 1238632 грн. є правомірними.
В акті перевірки на стор. 29 акту податковим органом зазначено, що ДП «МТП «Южний»у 3 кварталі 2009 року завищив валові витрати, пов'язані з поліпшенням невиробничих фондів у сумі 1183522 грн., а саме реконструкція другого поверху з улаштуванням музею історії порту.
Суд погоджується з висновками, викладеними податковим органом в акті перевірки стосовно завищення валових витрат у сумі 1183522 грн., пов'язаних з реконструкцією другого поверху з улаштуванням музею історії порту з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Музей історії порту є структурним підрозділом порту, про що свідчить Положення про музей історії порту, затверджене розпорядженням начальника ДП «МТП «Южний»(Т. 5 а.с.197-199).
Згідно акту комісії про прийняття в експлуатацію виконаних робіт по реконструкції на об'єкті: реконструкція холу другого поверху з улаштуванням музею від 20.09.2009 року, ДП «МТП «Южний»прийнятий до експлуатації об'єкт «реконструкція холу другого поверху з улаштуванням музею», вартістю 1183522 грн. (Т. 5 а.с.205).
Відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат виключаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.1.7 цього закону та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних актівів над вартістю їх продажу, визначені в порядку встановленому ст. 8 цього закону.
Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Згідно п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.
Як вбачається з довідки ДП «МТП «Южний», на балансі ДП «МТП «Южний»об'єкт основних засобів з назвою «Музей порту»не обліковується. Під інвентарним № 1420 на балансі обліковується профілакторій порту, в холі якого знаходяться фотографії та макет, які відображають історію порту (Т.1 а.с.103).
Отже музей порту, який знаходиться у холі другого поверху профілакторію порту відноситься до невиробничих фондів порту та бухгалтерський облік вартості невиробничих фондів ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку, а тому ДП «МТП «Южний»неправомірно відніс до складу валових витрат витрати, пов'язані на реконструкцію другого поверху профілакторію порту з улаштуванням музею історії Порту у розмірі 1183522 грн.
Теж саме стосується віднесення до складу валових витрат 50% вартості виконаних будівельно-монтажним управлінням Порту робіт по заміні вікон у приміщенні медсанчастини порту, яка складає 99032 грн.
Оскільки приміщення медсанчастини порту відноситься до невиробничих фондів порту, то витрати, пов'язані із поліпшенням приміщення вказаної медсанчастини, а саме заміна вікон, не можуть бути віднесені до складу валових витрат, тому суд вважає висновки податкового органу щодо неправомірного завищення портом валових витрат обґрунтованими.
На стор. 33 акту перевірки зазначено, що ДП «МТП Южний»віднесено до складу валових витрат пенсії, призначені ОСОБА_9 відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»на загальну суму 13047,93 грн., що призвело до завищення валових витрат на цю суму.
Проте суд вважає хибними висновки податкового органу щодо неправомірного включення до складу валових витрат суму пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»на загальну суму 13047,93 грн. та відповідне завищення валових витрат з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом).
Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування», що діяв у перевіряємому періоді зазначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»у сумі 13048 грн., тому висновки податкового органу щодо завищення валових витрат на вказану суму є необґрунтованими.
На сторінці 36 акту перевірки зазначено, що ДП «МТП «Южний»завищені валові витрати на 842 грн., у зв'язку із включенням позивачем до складу валових витрат на паливо, придбане підзвітними особами за готівку, по касових чеках, які не містять обов'язкових реквізитів та не можуть бути враховані як розрахункові документи.
Суд погоджується з висновками податкового органу з приводу завищення валових витрат на суму 842 грн. та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Положення визначено, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.
Проте, квитанції на оплату пального не відповідають вищевикладеним вимогам (Т.1 а.с. 112), а тому сума 842,42 грн. не може бути віднесена до складу валових витрат, оскільки надані до матеріалів справи розрахункові документи не містять обов'язкових реквізитів, а тому не можуть бути враховані як розрахункові документи, отже висновок податкового органу щодо неправомірного завищення валових витрат на вказану суму є правомірним.
На сторінці 37 акту перевірки встановлено завищення валових витрат на суму 13180 грн. в результаті включення до складу валових витрат витрати на закордонне відрядження.
Суд погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Наказом ДП «МТП -«Южний»від 02.03.2010 року № 73-в відряджено начальника порту ОСОБА_8 та першого заступника начальника порту ОСОБА_10 до Росії м. Санкт-Петербург», Естонії м. Таллін терміном на 4 доби для участі в конференції (Т.1 а.с.117).
Наказом ДП «МТП -Южний»від 31.05.2010 року № 200-в відряджено головного механіка порту до Греції м. Афіни терміном на 4 доби для відвідування міжнародної морської виставки «Посейдонія -2010»(Т.1 а.с.118).
Судом встановлено, що головному механіку ОСОБА_11 видано з каси порту кошти у розмірі 1194 євро на закордонне відрядження до м. Афіни, Греція проте авансовим звітом про використання коштів на відрядження від 10.06.2010 року № 42 (Т.1 а.с.222) на загальну суму 1344 євро підтверджено відшкодування витрат на суму 144 євро (добові).
Судом встановлено, що з каси порту видано кошти у розмірі 1293 євро першому заступнику начальника порту з інвестицій та розвитку (управління порту) ДП «МТП «Южний»ОСОБА_10 на закордонне відрядження до м. Таллін, Естонія, м. Санкт-Петербург, Росія, та авансовим звітом про використання коштів на відрядження № 101 від 23.03.2010 року на загальну суму 806,77 євро підтвердження відшкодування витрат на суму 641,75 євро (Т.1 а.с. 226).
Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат проживання у сумі 165,02 євро наданий лише інвойс «THE THREE SISTERS HOTEL»від 18.03.2010 року, запрошення приймаючої сторони чи будь-які інші підтверджуючі документи, що підтверджують витрати на закордонне відрядження не надані. На підтвердження витрат на проживання у сумі 1200 євро наданий лише інвойс «ATHENAEUM InterContinental»від 09.06.2010 року, інші підтверджуючі документи, що підтверджують витрати на відрядження не надані.
Тобто позивачем, у порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесено витрати на відрядження у сумі 13179,82 грн. без наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю порту.
На стор.38 акту зазначено, що позивачем у перевіряємому періоді завищено валові витрати на суму 664236 грн. в результаті включення до складу валових витрат витрати у сумі 664236 грн. по проведенню первинної інвентаризації об'єктів нерухомості (будинків, споруд, комплексів), виготовленню технічної документації на будівлі, споруди, комплекси, які виконані у попередніх податкових періодах.
Суд погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки з наступних підстав.
Пунктом 8 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»встановлено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат, зокрема, інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1997 № 409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж»передбачено, що наявність паспортів основних фондів є обов'язковим при їх експлуатації
Враховуючи викладене, роботи по паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) та земель повинні збільшувати первинну вартість об'єкту основних засобів.
Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ДП «МТП «Южний» неправомірно збільшив валові витрати, шляхом включення до їх складу витрати у сумі 664236 грн. по проведенню первинної інвентаризації об'єктів нерухомості (будинків, споруд, комплексів), виготовленню технічної документації на будівлі, споруди, комплекси.
На сторінці 43 акту перевірки зазначено, що ДП «МТП «Южний»у перевіряємому періоді завищило суму амортизаційних відрахувань на 2585281 грн. внаслідок необґрунтованого застосування підвищених норм амортизації для портальних кранів «Кондор».
Суд погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДП «МТП «Южний»придбало два портальних крана, які раніше були у використанні (б/в) «Kondor»у АТ "Alekon Holding AS" (продавець) та останній здійснював монтаж, пусконалагоджувальні роботи і випробування зазначених кранів в обсязі повного технічного огляду.
Судом також встановлено, що вказані крани були введені в експлуатацію у серпні 2009 року, їм присвоєні інвентарні номери та віднесено до основних фондів третьої групи та для цілей нарахування амортизаційних відрахувань ДП «МТП «Южний»збільшив балансову вартість 3 групи основних фондів станом на 01.10.2009 року (тобто з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів) на вартість вказаних кранів у розмірі 33183753 грн.
Згідно п.п. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік»дію підвищених норм амортизації зупинено на 2004 рік для основних фондів групи 1,2,3 крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1,2,3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року.
У п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 01.07.2004 року зазначено, що норми амортизаційних відрахувань, наведені у ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для основних фондів груп 1,2,3 застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1,2,3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.
Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням і поліпшенням основних фондів груп 1,2,3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.
Отже вищевказаними законами встановлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено (нараховано), а також від перебування основних фондів в експлуатації. Тобто для основних фондів, які перебували в експлуатації до 1 січня 2004 року застосовуються норми, які діяли до 01.01.2004 року, а саме: група 1 -1,25%, група 2 -6,25 %, група 3 -3,75 %, група 4 -15 %.
Проте, як встановлено судом, при нарахуванні амортизації на портальні крани, портом застосовувалась норма амортизаційних відрахувань у розмірі 6%, яка застосовується при придбанні нових основних фондів, замість застосування норми 3,75 %, як для тих, що були у використанні, що на думку суду, є неправомірним, оскільки суперечить вищевикладеним нормам, тому суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань у розмірі 2585281 грн.
На сторінці 46 акту перевірки встановлено, що ДП «МТП «Южний»у перевіряємому періоді неправомірно завищило суму амортизаційних відрахувань на 458533 грн., в наслідок того, що амортизаційні відрахування нараховувались на пожежну автоцистерну АЦ-40, яка фактично не використовувалась в господарській діяльності платника податку.
Суд погоджується з вказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ДП «МТП «Южний»придбало у «ВКФ «Банга»у власність автоцистерна пожежна АЦ-40, проте вказана автоцистерна була отримана портом у несправному стані, а саме: розкомплектована, частина обладнань непридатна до використання, відсутні сертифікат відповідності на транспортний засіб та сертифікат відповідності двигуна нормам Євро -2. ДП «МТП «Южний»МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Одеській області було відмовлено у реєстрації пожежної автоцистерни АЦ-40, оскільки відсутнє оформлене «ДП ДержавтотрансНДІпроект» та видане виробником свідоцтво про узгодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобіль (Т.6 а.с.82).
Проте, пожежну автоцистерну АЦ-40 без врахування вказаних обставин було введено в експлуатацію у вересні 2009 року, присвоєно інвентарний номер, а також віднесено до основних фондів 2 групи.
Відповідно до п.2. «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561, основними засобами вважаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), а згідно п. З цих Методичних рекомендацій бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити, зокрема відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання.
Пунктом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку визначено, що нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Підпунктом 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно п.п. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно п.п. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на, зокрема, придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Відповідно до п.п. 8.1.4 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.
Отже, судом встановлено, що пожежна автоцистерна АЦ-40 не використовувалась ДП «МТП «Южний»у господарській діяльності, а тому на вказану автоцистерну не можна було нараховувати амортизаційні відрахування.
Факт невикористання ДП «МТП «Южний»пожежної автоцистерни АЦ-40 в господарській діяльності підприємства та неправомірність нарахування амортизації встановлено також актом Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 11.08.2010 року № 05-13/505 (Т.5 а.с.67-129).
За таких обставин суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно завищення суми амортизаційних відрахувань у перевіряємому періоді на 458533 грн. є обґрунтованими.
На сторінці 46 акту перевірки зазначено, що ДП «МТП «Южний»у перевіряємому періоді завищив суму амортизаційних відрахувань на суму 36855 грн. внаслідок невірного розподілення по групах основних виробничих фондів, а саме передавальні пристрої -система аудіо- відео трансляції та зв'язку була невірно віднесена до основних фондів 3 групи заміть першої.
З вказаним висновком податкового органу суд погоджується та зазначає наступне.
Як встановлено судом Портом прийнято в експлуатацію аудіовідеообладнання, встановлене в приміщеннях управління порту для проведення нарад, зборів, конференцій, тощо, а також прийняті роботи з модернізації системи аудіо- та відео трансляції в управлінні порту.
Система аудіовідеообладнання а також аудіо- та відео трансляції портом віднесено до основних фондів третьої групи.
Підпунктом 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно п.п. 8.2.2 п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основні фонди підлягають розподілу за групами. До першої групи основних фондів відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Законом України «Про телекомінукації»телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів, телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.
Таким чином, витрати на створення системи аудіо- відео трансляції та зв'язку в податковому обліку відображаються як створення основних фондів першої групи (передавальні пристрої) за умови їх використання в господарській діяльності платника податку, а тому суд приходить до висновку, що позивач неправомірно завищив суму амортизаційних відрахувань на 36855 грн., отже висновки податкового органу щодо вказаного завищення є обґрунтованими.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000081530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3649045 грн. основного зобов'язання та нараховані штрафні санкції у сумі 912261 грн.
Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Оскільки судом визнано безпідставними висновки податкового органу щодо заниження позивачем у перевіряємому періоді показнику у рядку 01.6 декларацій «інші доходи» у сумі 172396 грн., то суд зменшує донарахований податковим органом податок на прибуток підприємств на 25% від вказаної суми, що складає 43099 грн., також у зв'язку з тим, що суд визнав правомірним віднесення у перевіряємому періоді ДП «МТП «Южний»до складу валових витрат вартість послуг з проведення оцінки об'єктів нерухомого і рухомого майна порту, вартістю 3000000 грн., суд також зменшує донарахованих податковим органом податок на прибуток підприємств на 25 % від вказаної суми, що складає 750000 грн., також суд визнав правомірним віднесення позивачем у перевіряємому періоді до складу валових витрат суму пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»у розмірі 13048 грн., отже суд також зменшує донарахований податковим органом податок на прибуток на 25% від вищевказаної суми, що складає 3262 грн.
Отже, загальна сума податку на прибуток підприємств, яка зменшується судом та в частині якої податкове повідомлення рішення № 0000081530 підлягає скасуванню складає 796361 грн.
Відповідно до п. 11 Розділу 10 Перехідних положень ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
На день прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000081530 розмір штрафних санкцій встановлювався ПК України, а саме 25% суми нарахованого податкового зобов'язання.
Оскільки сума основного зобов'язання, що зменшується судом складає 796361 грн., то відповідно на 25% вказаної суми зменшується розмір штрафних санкцій, що складає 199087,75 грн.
Отже, за таких обставин податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000051830 підлягає скасуванню в частині донарахованої суми податку на прибуток, що перевищує 2852694 грн. та суми штрафу, що перевищує 713173 грн. та в цій частині позов підлягає задоволенню.
По податковому повідомленню-рішенню від 28 березня 2011 року № 0000071530, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1472245 грн. з яких 1177796 грн. основного платежу та 294449 грн. слід зазначити наступне.
У п.п. 3.2.2. (Б) акту перевірки зазначено, що ДП «МТП «Южний»завищено суму податкового кредиту у розмірі 91842,24 грн. в наслідок не включення позивачем вказаної суми ПДВ до складу податкових зобов'язань продавців -банкрутів у вересні 2009 року в сумі 1166,67 грн. та в жовтні 2009 року в розмірі 90675,5 грн.
Суд не погоджується із вказаними висновками акту перевірки та вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що у вересні 2009 року ДП «МТП «Южний»придбало у ПП «Сервіс-Актив»товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 7000 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1166,67 грн.
На підтвердження здійснення господарської операції ПП «Сервіс-Актив»була надана ДП «МТП «Южний» податкова накладна від 22.09.2009 року № 191 на загальну суму 7000 грн. в тому числі ПДВ 1166,67 грн., з якої вбачається, що ДП «МТП «Южний»придбав у ПП «Сервіс-Актив»стартер екскаватора «PW-100»№ 600-813-3320 (Т.1 а.с.146).
Придбання вказаного стартеру підтверджується прибутковою накладною № 22/09 від 22.09.2009 року (Т.5 а.с.218).
Стартер екскаватора «PW-100»№ 600-813-3320 був прийнятий на відповідальне зберігання ОСОБА_12, про що свідчить акт від 22.09.2009 року (Т.5 а.с.219).
Судом встановлено, що податкова накладна від 22.09.2009 року № 191 була внесена ДП «МТП «Южний»до реєстру отриманих податкових накладних та сума ПДВ 1166,67 грн., зазначена у податковій накладній внесена до складу податкового кредиту за вересень 2009 року.
Судом також встановлено, що позивач у жовтні 2009 року придбав у ТОВ «Південсудрем Сервіс»послуги по ремонту суден на загальну суму 544053,6 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 90675,57 грн.
Для підтвердження факту здійснення господарської операції ТОВ «Південсудрем Сервіс»були виписані та видані ДП «МТП «Южний»податкові накладні: № 9 від 09.10.2009 року на загальну суму 65497,59 грн. в тому числі ПДВ - 10916,27 грн., з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс»надало позивачу послугу з ремонту судна «ПлК -1/16»по договору № Т/ФЛ-386 від 12.06.2009 року; №10 від 09.10.2009 року на загальну суму 282990 грн. з них ПДВ у розмірі 47165 грн., з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс»надало позивачу послугу з ремонту судна р/к «Арктур»по договору Т/Фл-387 від 12.06.2009 року; № 11 від 30.10.2009 року на загальну суму 195565,80 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 32594,30 грн., з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс»надало позивачу послугу з ремонту судна «ПРК-Бриз»по договору № Т/ФЛ-379 від 12.06.2009 року (Т.1 а.с.147-149).
Вказані податкові накладні були включені ДП «МТП «Южний»до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та сума ПДВ у розмірі 90675,5 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2009 року.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним у перевіряємому періоді, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Судом встановлено, що на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту сум у розмірі 1166,67 грн. та 90675,57 грн. були надані належним чином оформлені податкові накладні видані ПП «Сервіс -Актив»№ 191 від 22.09.2009 року та ТОВ «Південсудрем Сервіс»№ 9, 10 від 09.10.2009 року та № 11 від 30.09.2009 року.
Податковий орган в акті перевірки в якості неправомірності включення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинах позивача з ПП «Сервіс-Актив»та ТОВ «Південсудрем Сервіс»до складу податкового кредиту у жовтні та грудні 2009 року зазначає, що контрагенти позивача «Сервіс-Актив»та ТОВ «Південсудрем Сервіс»рішеннями господарського суду визнані банкрутами та відомості щодо припинення їх діяльності внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відповідно 27.05.2010 року та 01.06.2010 року.
Проте суд вважає хибними такі твердження податкової інспекції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», в редакції, що діяла у перевіряємий період, юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Судом встановлено, що державна реєстрація припинення ПП «Сервіс-Актив»та ТОВ «Південсудрем Сервіс»відбулася 27.05.2010 року та 01.06.2010 року, при цьому господарські операції, що підтверджені податковими накладними були проведені повністю у вересні-грудні 2009 року, тобто ще в той час, коли вказані підприємства не припинили свою господарську діяльність та крім того анулювання реєстрації продавця в якості платника ПДВ автоматично не веде до недійсності усіх податкових накладних, виписаних продавцем покупцям в період дії його реєстрації платника ПДВ.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ДП «МТП «Южний» правомірно вніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Сервіс-Актив»та ТОВ «Південсудрем Сервіс»у вересні та грудні 2009 року у загальному розмірі 91842,24 грн., тому дії податкового органу щодо донарахування позивачу суми ПДВ у вказаному розмірі є безпідставним.
Отже суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000071530 в частині донарахування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 91842,24 грн. підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Також підлягає скасуванню сума донарахованих штрафних санкцій у розмірі 25% від суми 91842,24 грн. що складає 22960,56 грн.
В акті перевірки податковою інспекцією зроблений висновок щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у травні та липні 2010 року на суму 41171,99 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Юг Капітал».
Суд погоджується із вказаними висновками акту перевірки та зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до договору поставки товарів від 11.05.2010 року ДП «МТП «Южний»придбав у ТОВ «Юг -Капітал» електрообладнання (резистори ланцюга постійного струму, плати фільтрів живлення, плати управління, трансформатори). Загальна вартість придбаного товару складає 302471,98 грн.
Судом встановлено, що ТОВ «Юг-Капітал»видало позивачу податкові накладні від 28.05.2010 року № 263 на загальну суму 216671,98 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 36111,99 грн. та від 06.07.2010 року № 326 на загальну суму 30360 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 5060 грн. (Т.1 а.с.152-153).
ДП «МТП «Южний»були оформлені також приймальні акти від 28.05.2010 року № 2648, від 06.07.2010 року № 3119 з яких вбачається, що товари нібито придбані у ТОВ «Юг капітал»передані на відповідальне зберігання до ДП «МТП «Южний»(Т.1 а.с.154-155).
Сума ПДВ по вищевказаним податковим накладним у загальному розмірі 41171,99 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні та липні 2010 року.
Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у перевіряємому періоді датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Проте, ДП «МТП «Южний»не надало суду всіх необхідних первинних документів, що підтверджують реальність здійснення операції з придбання позивачем у ТОВ «Юг Капітал»електрообладнання, а саме товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарів, документів, підтверджуючих оплату товарів позивачем, рахунки-фактури на отриманий товар.
Крім того, як зазначено в акті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 23.07.2010 року № 2610/232-00/36700448 свідоцтво платника ПДВ -ТОВ «Юг-Капітал»анульовано 15.07.2010 року.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено реальності здійснення господарської операції з контрагентом «Юг-Капітал», оскільки не надано всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції та крім того у липні 2010 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - ТОВ «Юг-Капітал», отже податкові накладні, отримані позивачем від вказаних контрагентів не мають доказовості здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а тому суми ПДВ зазначені у таких податкових накладних не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у травні та липні 2010 року.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Юг-Капітал»у травні та липні 2010 року на суму 41171,99 грн. та відповідно завищення податкового зобов'язання позивачу.
Актом перевірки встановлено, що ДП «МТП «Южний»занизило суму ПДВ, нараховану на обсяг послуг, отриманих від нерезидента на митній території України у сумі 1152960 грн.
Суд погоджується з висновками акту перевірки та вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності з Контрактом №09-017K-AL2008 від 30.12.2008, актів виконаних робіт від 26.08.2009р. „Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «Кondor»зав.№11100000-2989 та від 27.08.2009р. „Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана „Kondor" зав.№1407 AT „Alekon Holding AS"(Естонія) виконало для ДП «МТП «Южнй»монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам Kondor" зав. №1407 та „Kondor" зав. №11100000-2989 на території України, а також пред'явило портальні крани робочій комісії і органам Держгірпромнагляду України.
Фактично послуги нерезидента з проведення пуско - налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 4 675 421 грн.
У відповідності з Контрактом №SN-7/2009 від 29.09.2009, актів виконаних робіт від 19.03.2010 „Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана „LPS 280" зав. №140.842 та від 19.03.2010 „Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана 280»зав. №140.843 фірма „Лібхерр-Верк Ненцінг Гмбх" (Німеччина) виконало для ДП МТП «Южний»монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам 280»зав. №140.842 та 280»зав. №140.843, а також пред'явило портальні крани робочій комісії і органам Держгірпромнагляду України.
Фактично послуги нерезидента з проведення пуско - налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 1 089 380 грн.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно з п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" місцем поставки послуг вважається, зокрема, за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»-«е»цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом -місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого -місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
Відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Відповідно п. 5.5 «Порядку складання та надання податкової декларації з ПДВ», затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України, включаються у строку 7 розділу 1 „Податкові зобов'язання податковій декларації з ПДВ.
Проте, як встановлено судом підприємством не були нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на послуги нерезидентів - AT „Аlеkоn Holding AS" (Естонія) та фірми «Лібхерр-Верк Ненцінг Гмбх" (Німеччина), отримані на території України, що і призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 1152960 грн.
Отже, виходячи з викладеного, суд вважає висновки Державної податкової інспекції у м. Южному про те, що ДП «МТП «Южний»занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1152960 правомірними.
В акті перевірки ДПІ у м. Южному зроблений висновок щодо завищення ДП «МТП «Южний»податкового кредиту у розмірі 169 грн. в результаті того, що до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по придбаному підзвітними особами за готівку пального, вартість якого не відноситься до складу валових витрат.
Як встановлено судом, підзвітними особами було придбано пальне 30.03.2010 року та 08.05.2010 року, про що свідчать відповідні квитанції у яких зазначено суму ПДВ 84,58 грн. та 84 грн., які були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.
Проте, як вже раніше встановлено судом, вказані квитанції на оплату пального не відповідають нормам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614, які встановлюють вимоги до фіскального касового чеку на товари, а тому сума 169 грн. не може бути віднесена до складу податкового кредиту, оскільки надані до матеріалів справи розрахункові документи не містять обов'язкових реквізитів, а тому не можуть бути враховані як розрахункові документи, отже висновок податкового органу щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту на суму 169 грн. є правомірним.
ДПІ у м. Южному Одеської області в акті перевірки зроблено висновок щодо заниження позивачем у червні 2010 року суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 149347 грн.
Суд погоджується із вказаним висновком акту перевірки виходячи з наступного.
Пунктом 4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг), копія залишається у продавця (п. 23 Порядку № 165).
Отже, у разі здійснення розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ постачальник товарів (послуг) повинен надавати покупцю товарів (послуг) оригінал розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної незалежно від того, звернувся покупець за таким розрахунком чи ні.
У випадку надання постачальником товарів (послуг) покупцю товарів (послуг) розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної засобами зв'язку (поштою) розрахунок надсилається з повідомленням про його вручення. При цьому датою отримання такого розрахунку буде дата його вручення.
Відповідно до пп. 4.5.1 та 4.5.2 п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку -постачальника, то постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Таким чином, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню в одному податковому періоді.
Судом встановлено, що під час визначення суми проведених коригувань податкових зобов'язань по ПДВ встановлено, що ДП «МТП «Южний»в червні 2010 року було проведено коригування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі їх зменшення на «-»149 347 грн., в зв'язку зі зміною умов договору по ТОВ c Міндобрива», (розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №77/3931 до по податкової накладної №3931 від 30.04.2010 на суму зменшення ПДВ «-»69786,47 грн., розрахунок 78/4571 до податкової накладної № 4571 від 31.05.2010 на суму зменшення ПДВ «-»79560,36 грн.). Згідно проведеного коригування податкове зобов'язання ДП «МТП»Южний»було зменшено в червні 2010 року на суму ПДВ 149 347 грн.
Судом встановлено, що вказані розрахунки були надіслані ДП «МТП «Южний»до ТОВ «Тіс Міндобрива»та отримані ним лише 30.11.2010 року.
Таким чином, суд приходить др. Висновку, що Портом при зменшенні сум податкових зобов'язань у червні 2010 року на суму 149347 грн. оригінал розрахунку коригування не надано покупцю послуг в тому же періоді, про що свідчить дата отримання покупцем розрахунку. В результаті цього заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ у червні 2010року у сумі 149 347 грн. відбулося неправомірно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000071530 яким позивачу донарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1472245 грн. з яких 1177796 грн. основного зобов'язання та 294449 грн. штрафних санкцій підлягає частковому скасуванню у сумі, що перевищує 1085953,76 грн. основного зобов'язання та суми штрафу, що перевищує 713173 грн. та відповідно в цій частині позов підлягає задоволенню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000091530 від 28.03.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2661 грн. з яких 2129 грн. основного зобов'язання та 532 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.29) то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У пункті 5.3.8. акту перевірки податковим органом зазначено, що ДП «МТП «Южний»занизило податок з доходів фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 2128,62 грн., що відбулося внаслідок того, що позивачем не утримано податок з доходу виплаченого працівникам ОСОБА_11 та ОСОБА_10, яким виплатили грошове відшкодування без наявності підтверджуючих документів (чеків на проживання у відрядженні) у загальній сумі 14190,82 грн.
Суд погоджується із вказаними висновками акту перевірки та зазначає наступне.
Згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що був чинний у перевіряємому періоді, об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.
Відповідно до абз. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що діяв у перевіряємому періоді, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді, серед іншого, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Наказом ДП «МТП -«Южний»від 02.03.2010 року № 73-в відряджено начальника порту ОСОБА_8 та першого заступника начальника порту ОСОБА_10 до Росії м. Санкт-Петербург», Естонії м. Таллін терміном на 4 доби для участі в конференції (Т.1 а.с.117).
Наказом ДП «МТП -Южний»від 31.05.2010 року № 200-в відряджено головного механіка порту до Греції м. Афіни терміном на 4 доби для відвідування міжнародної морської виставки «Посейдонія -2010»(Т.1 а.с.118).
Судом встановлено, що головному механіку ОСОБА_11 видано з каси порту кошти у розмірі 1194 євро на закордонне відрядження до м. Афіни, Греція проте авансовим звітом про використання коштів на відрядження від 10.06.2010 року № 42 (Т.1 а.с.222) на загальну суму 1344 євро підтверджено відшкодування витрат на суму 144 євро (добові).
Судом встановлено, що з каси порту видано кошти у розмірі 1293 євро першому заступнику начальника порту з інвестицій та розвитку (управління порту) ДП «МТП «Южний»ОСОБА_10 на закордонне відрядження до м. Таллін, Естонія, м. Санкт-Петербург, Росія, та авансовим звітом про використання коштів на відрядження № 101 від 23.03.2010 року на загальну суму 806,77 євро підтвердження відшкодування витрат на суму 641,75 євро (Т.1 а.с. 226).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат проживання у сумі 165,02 євро наданий лише інвойс «THE THREE SISTERS HOTEL»від 18.03.2010 року, будь-які документи, що підтверджують витрати на закордонне відрядження не надані. На підтвердження витрат на проживання у сумі 1200 євро наданий лише інвойс «ATHENAEUM InterContinental»від 09.06.2010 року, інші документи, що підтверджують витрати на відрядження не надані.
Отже судом встановлено, що працівникам ДП «МТП «Южний»ОСОБА_11 та ОСОБА_10 виплачено суму грошового відшкодування у загальному розмірі 14190 грн. без документів, підтверджуючих витрати цих осіб на вказану суму, тому суд приходить до висновку, що позивачем необхідно було утримати з вказаної суми податок з доходу фізичних осіб у сумі 1128,62 грн., чого ним зроблено не було.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000091530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2661 грн. з яких 2129 грн. -основного зобов'язання та 532 грн. -штрафних санкцій є правомірним та скасуванню не підлягає.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 0000101530, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України»у сумі 6117 грн., слід зазначити наступне.
У пункті 3.5.11 акту перевірки податковим органом зазначено, що позивачем у порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»до авансових звітів включені касові чеки та інші документи, які в порушення «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 не містять обов'язкових реквізитів та не можуть бути враховані розрахункові документи.
Як вже було встановлено судом раніше, квитанції на придбання дизельного палива на суму 504 грн. та 507,50 грн. датовані відповідно 30.03.2010 року та 08.05.2010 року не відповідають вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614, які встановлюють вимоги до фіскального касового чеку на товари, тобто не містять обов'язкових реквізитів, а тому не можуть бути враховані як розрахункові документи.
Відповідно до п. 3.1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач неправомірно включив до авансових звітів вищевказані касові чеки, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів, визначених п. 3.2. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, а тому не можуть бути враховані як розрахункові документи.
Відповідальність за порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначає Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 відповідно до абз. 6 ч. 1 якого у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
Отже суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1011 грн. за порушення п. 3.1. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Судом встановлено, що відповідно до фіскальних звітних чеків за 10.11.2009 року (виконаний 11.11.2009 року) та за 19.01.2010 року (виконаний 20.01.2010 року) по реєстратору розрахункових операцій фіскальний № 1533000855 були проведені готівкові кошти у сумі 978 грн. та 43,20 грн. на загальну суму 10121,20 грн., які не обліковані у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків.
Відповідно до п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до ст. 1 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
У ст. 1 вказаного Положення міститься визначення поняття книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);
Проте судом встановлено, що у ДП «МТП «Южний»відсутні Z звіти за 10.11.2009 року та 19.01.2010 року, тобто готівка, що надійшла до каси ДП «МТП «Южний»у розмірі 1021,20 грн. не оприбуткована у книзі обліку розрахункових операцій та доказів зворотного суду не надано.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Оскільки сума не оприбуткованої позивачем у Книзі обліку розрахункових операцій готівкових коштів складає 1021,20 грн., то п'ятикратний її розмір складає 5106 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно застосовані до позивача також і штрафні санкції за не оприбуткування готівки, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № 0000101530 є правомірним та не може бути скасоване, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 0000171530, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 39540 грн. за порушення «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, то слід зазначити наступне.
Наказом ДП «МТП -«Южний»від 02.03.2010 року № 73-в відряджено начальника порту ОСОБА_8 та першого заступника начальника порту ОСОБА_10 до Росії м. Санкт-Петербург», Естонії м. Таллін терміном на 4 доби для участі в конференції (Т.1 а.с.117).
Наказом ДП «МТП -Южний»від 31.05.2010 року № 200-в відряджено головного механіка порту до Греції м. Афіни терміном на 4 доби для відвідування міжнародної морської виставки «Посейдонія -2010»(Т.1 а.с.118).
Судом встановлено, що головному механіку ОСОБА_11 видано з каси порту кошти у розмірі 1194 євро на закордонне відрядження до м. Афіни, Греція проте авансовим звітом про використання коштів на відрядження від 10.06.2010 року № 42 (Т.1 а.с.222) на загальну суму 1344 євро підтверджено відшкодування витрат на суму 144 євро (добові).
Судом встановлено, що з каси порту видано кошти у розмірі 1293 євро першому заступнику начальника порту з інвестицій та розвитку (управління порту) ДП «МТП «Южний»ОСОБА_10 на закордонне відрядження до м. Таллін, Естонія, м. Санкт-Петербург, Росія, та авансовим звітом про використання коштів на відрядження № 101 від 23.03.2010 року на загальну суму 806,77 євро підтвердження відшкодування витрат на суму 641,75 євро (Т.1 а.с. 226).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат у сумі 165,02 євро та у сумі 1200 євро надані лише інвойси «THE THREE SISTERS HOTEL»від 18.03.2010 року, та «ATHENAEUM InterContinental»від 09.06.2010 року, проте не надано будь-яких документів, що підтверджують відшкодування витрат у розмірі 1200 євро, що в еквіваленті у національній валюті складає 11411,57 грн. та у розмірі 165,02 євро, що у еквіваленті у національній валюті складає 1768,25 грн.
Сума коштів у розмірі 1200 євро, що в еквіваленті у національній валюті складає 11411,57 грн. та у розмірі 165,02 євро, що у еквіваленті у національній валюті складає 1768,25 грн. та витрачання яких не підтверджено відповідними документами не повернуті працівниками до каси підприємства.
Відповідно до п. 1.4 Розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59 за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження; на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером; на оплату телефонних рахунків; на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Указані в цьому пункті витрати можуть бути відшкодовані лише за наявності документів (в оригіналі), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків (багажних квитанцій), страхових полісів тощо. Документи, що підтверджують вартість таких витрат, проведених за кордоном, оформлюються відповідно до законодавства країни відрядження.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей», заборгованість працівників підприємства, установи, організації у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної у підзвіт, стягується у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.
Відповідно до ст. 3 вказаного закону, суми, стягнуті відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих підприємству, установі або організації, а решта - перераховується до Державного бюджету України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно застосовані штрафні санкції за порушення позивачем Інструкції про службові відрядження в Україні та за кордон», оскільки документи, які підтверджують витрати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 коштів на закордонне відрядження у сумі 1200 євро, що в еквіваленті у національній валюті складає 11411,57 грн. та у розмірі 165,02 євро, що у еквіваленті у національній валюті складає 1768,25 грн. відсутні.
Загальний розмір коштів, витрати яких не підтверджено відповідними документами складає 13179,82 грн. та відповідно до ст. 2 Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей»потрійний розмір вказаної суми складає 39540 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 0000171530 є правомірним та не можу бути скасоване, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «МТП «Южний» про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний»" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі ДПС задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі : №0000071530 від 28.03.2011р. в частині донарахованої суми податку на додану вартість, що перевищує 1085953,76грн. та суми штрафу, що перевищує 271488грн.;
№0000081530 від 28.03.2011р. в частині донарахованої суми податку на прибуток, що перевищує 2852694грн. та суми штрафу, що перевищує 713173грн..
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 18 жовтня 2012 року
Суддя Е.А.Іванов
Суддя К.С.Ефіменко
Суддя О.М.Соколенко
18 жовтня 2012 року
.
