Суть: Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5

Суддя: Кравченко М.М.

Результат рішення: Позов задоволено.

Справа № 2а/1570/7117/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, треті особи: Головне управління ДФС в Одеській області, Держана податкова інспекція у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, треті особи: Головне управління ДФС в Одеській області, Держана податкова інспекція у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Співробітники Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області провели планову виїзну перевірку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами цієї перевірки 11.03.2011 року Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області склала акт № 46/6/23-1008/04704790, яким встановлені порушення позивачем: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3649045,00 грн.; Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 1177796,00 грн.; Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не утриманий податок з доходу в сумі 2128,62 грн.; Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в результаті чого позивачем несвоєчасно була оприбуткована готівка у розмірі 1021,20 грн., яка надійшла до каси підприємства та проведено готівкові розрахунки в розмірі 1011,00 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа; Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року.

На підставі цього акту перевірки Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 6117,00 грн.;

- від 28.03.2011 року № НОМЕР_2, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 39540,00 грн. за порушення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року;

- від 28.03.2011 року № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1472245,00 грн., у тому числі за основним платежем 1177796,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 294449,00 грн.;

- від 28.03.2011 року № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, у сумі 4561306,00 грн., у тому числі за основним платежем 3649045,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 912261,00 грн.;

- від 28.03.2011 року № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2661,00 грн., у тому числі за основним платежем 2129,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 532,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Оскільки в судовому засіданні, що було призначене на 01.12.2015 року, представники не заявляли клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів, суд на підставі ст.122 та ст.128 КАС України вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 30.11.2010 року по 02.03.2011 року на підставі направлень від 29.11.2010 року № 216, від 26.01.2011 року № 3, наказів від 21.12.2010 року № 278, від 26.01.2011 року № 28, від 27.01.2011 року № 230, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок співробітники Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області провели планову виїзну перевірку Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами цієї перевірки 11.03.2011 року Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області склала акт № 46/6/23-1008/04704790 «Про результати планової виїзної перевірки Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» код 04704790 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року» (т.2 а.с.1-113).

В акті перевірки встановлені порушення з боку позивача вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3649045,00 грн., Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 1177796,00 грн., Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не утриманий податок з доходу в сумі 2128,62 грн., Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в результаті чого позивачем несвоєчасно була оприбуткована готівка у розмірі 1021,20 грн., яка надійшла до каси підприємства та проведено готівкові розрахунки в розмірі 1011,00 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документа, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 6117,00 грн. (т.1 а.с.25);

21.04.2011 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» подало скарги до Державної податкової адміністрації в Одеській області на податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Державна податкова адміністрація в Одеській області рішенням про результати розгляду первинних скарг від 16.06.2011 року податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 залишила без змін, а скарги без задоволення (т.1 а.с.50-59).

24.06.2011 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» подало скаргу до Державної податкової адміністрації України на податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Державна податкова адміністрація України рішенням про результати розгляду скарги від 26.08.2011 року податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 залишила без змін, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.60-78).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Податковий орган в п.3.1.1 А) акту перевірки від 11.03.2011 року зазначив, що підприємством у періоді, що перевірявся, занижено показники задекларованих у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 49673,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року завищено у сумі 246756,00 грн., за 4 квартал 2009 року занижено у сумі 426756,00 грн., за 2 квартал 2010 року занижено на суму 49673,00 грн. Таке заниження, на думку перевіряючих відбулося на підставі того, що підприємством протягом періоду, що перевірявся, було невірно визначено суму приросту (убутку) авансів отриманих.

Суд встановив, що підприємством щомісячно обчислюються валові доходи з урахуванням авансів отриманих на початок та на кінець звітних періодів з відображенням у меморіальному ордеру № 17 «Облік доходів».

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені та фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначені первинні документи є одночасно тими документами, які є підтверджуючими щодо правомірності віднесення до складу валових доходів відповідного звітного періоду здійснених платником податку.

Згідно з пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно розшифровки валових доходів відповідно до додатку 11 до акту перевірки Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» у 3 кварталі 2009 року у рядку 01.1 декларації визначило суму доходу, отриманого від надання послуг без ПДВ у розмірі 294806876,00 грн., за даними перевірки ця сума складає 294380120,00 грн., відхилення складає – 426756,00 грн.; у 4 кварталі 2009 року підприємство у рядку 01.1 декларації визначило суму доходу, отриманого від надання послуг без ПДВ у розмірі 348321154,00 грн., за даними перевірки ця сума складає 348747910,00 грн., відхилення складають 426756,00 грн.; у 2 кварталі 2010 року підприємство у рядку 01.1 декларації визначило дохід, отриманий від надання послуг без ПДВ у сумі 221991864,00 грн., за даними перевірки ця сума складає 222041537,00 грн., відхилення складає 49673,00 грн.

Податковим органом відповідно до п.3.1.1.2 А) акту перевірки від 11.03.2011 року встановлено, що підприємством у перевіряючому періоді неправомірно завищені лінійні норми витрат пального, що призвело до завищення списання паливно-мастильних матеріалів, що в свою чергу потягло за собою заниження балансової вартості запасів на кінець звітних періодів, що призвело до заниження сум скоригованого валового доходу на 100767,00 грн., в тому числі по періодам: 3 кв. 2009 року – 20723,00 грн., 4 кв. 2009 року – 23335,00 грн., 1 кв. 2010 року – 17436,00 грн., 2 кв. 2010 року – 16958,00 грн., 3 кв. 2010 року – 22315,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.2.1.5 Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, встановлюються тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які розробляються головним інститутом Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення - згідно з додатком Е).

Висновком ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» № 1/7253-4 від 13.01.2009 року підтверджується, що тимчасова базова лінійна норма витрати палива для автомобіля Тоуота Саmrу Premium з двигуном робочим об’ємом 3456 куб. см, потужністю 203 кВт, автоматичною коробкою передач, спорядженою масою 1545 кг становить 11,2 літра бензину на 100 км.

Відповідно до пунктів 1.3, 3 Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи надається керівникам підприємства та затверджується наказом по підприємству.

Під час розгляду справи суд встановив, що на виконання вимог п.5 вказаного висновку ДП «ДержавтотрансНДІпроект» та п.п.1.3, 3 Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, норма витрат палива, нормативи витрат мастильних матеріалів, а також коригуючі коефіцієнти, що враховують дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори, були введені в дію наказом начальника Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» від 02.02.2009 року № 51.

Згідно з п.3.1.13 Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 у разі використання клімат-контролю залежно від фактичної температури повітря застосовуються коефіцієнти: від 0° до 25°С - до 5%, нижче 0° або вище 25°С - від 5% до 10%.

Відповідно до розпорядження начальника порту від 29.07.2009 року № 158 з серпня 2009 року було введено в дію нове програмне забезпечення, яке при формуванні звіту з ПММ не передбачало відокремлення конкретної величини витрат палива на роботу клімат-контролю, тобто коефіцієнт, який розраховується згідно з п.3.1.13, закладений початково.

Однак, перевіряючими не були враховані витрати палива на роботу клімат-контролю даних автомобілів, що складає додатково на споживання палива 11313,26 л, що підтверджується відповідною таблицею розрахунку витрат палива помісячно за період, що перевірявся.

Крім того, правомірність позиції позивача щодо відсутності факту завищення лінійних норм витрат пального підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» від 14.08.2012 року № 05-19/419 та висновком на заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» від 12.09.2012 року.

Згідно з п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом.

Методологічні принципи формування інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9. Відповідно до п.4 цього Положення як запаси розглядаються активи, які утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством. До виробничих запасів п.6 Положення відносить зокрема паливо.

Таким чином, суд вважає, що списання палива в автобазі порту в період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року проводилось правомірно та відповідно до наказу начальника порту від 02.02.2009 року № 51 та наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, а висновок податкового органу щодо допущеного завищення норм витрат пального та невідповідності значенню приросту ТМЦ є безпідставним.

Також, суд не погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем ОСОБА_1 складання декларації про прибуток підприємств, затвердженого Наказом ДПА України від 29.0.2003 року № 143, та допущення невідповідності задекларованих даних приросту у деклараціях з податку на прибуток та додатках К1/1 до цих декларацій, в результаті чого відбулося безпідставне заниження суми приросту запасів, що призвело до заниження суми скоригованого валового доходу на 305236,00 грн.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерством Фінансів України від 30.11.1999 року № 291, на субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин та акумуляторів у запасі.

Пунктом 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого Наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 року № 102, передбачено, що операції із заміни на автомобілі шин не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення авто, тобто це є одним з елементів технічного обслуговування.

Згідно з п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі – запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, запаси - активи: які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Суд зазначає, що наявність матеріальної складової в складі витрат майбутніх періодів передбачена додатком 3 до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року.

Тобто, пункт 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить конкретної вказівки щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості по статті «витрати майбутніх періодів».

Відповідно до норм П(С)БО 9 витрати майбутніх періодів є статтею активів, але не кваліфікуються як запаси. Для витрат майбутніх періодів відсутні поняття «зберігання» і «місця зберігання або склад».

Таким чином, суд вважає, що витрати майбутніх періодів не є запасами і не мають місць зберігання, таких як склад або виробництво, а тому на статтю «витрати майбутніх періодів» не розповсюджується норми п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому числі в частині матеріальної складової.

Суд не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем суми приросту запасів при операціях із заміни шин та акумуляторів, в результаті чого валові доходи було занижено на 5584009,00 грн.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що позивач передачу шин та акумуляторів з місць зберігання в експлуатацію оформлював актами передавання в експлуатацію. Облік роботи шин, а саме дата установки її на автомобіль та дата зняття з автомобілю, кількість кілометрів її пробігу з початку експлуатації, технічний стан шини при установці та причини зняття шини з експлуатації визначається у картах обліку роботи автомобільної шини, що знаходяться в матеріалах справи (т.3 а.с.1-252; т.4 а.с.1-253).

В акті перевірки зазначено, що шини та акумулятори на зберіганні (на складі) обліковуються на бухгалтерських рахунках 201 – «сировина та матеріали» та 207 – «запасні частини». В момент передачі зі складу в експлуатацію (встановленні на транспортний засіб) шини та акумулятори обліковуються на балансовому рахунку 390.01 «витрати майбутніх періодів» і передача з місць зберігання в експлуатацію оформлюється актами. Таким чином, в податковому обліку шини та акумулятори в експлуатації не враховувались у складі балансової вартості запасів та не були враховані при розрахунку приросту (убутку) відповідно до п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений порядок обліку запасів визначено Наказом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» від 15.01.2008 року № 31 «Про облікову політику в Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Южний». В пункті 9 вказаного наказу встановлено, що аналітичний облік запасів вести в розрізі їх найменування. Балансову вартість таких предметів у разі передачі їх зі складу в експлуатацію списувати на відповідні статті витрат. Здійснювати обов’язкове ведення кількісного обліку таких предметів у розрізі матеріально-відповідальних осіб до моменту їхньої ліквідації (списання з балансу).

Тобто, податковим органом встановлено, що позивачем зменшувалася вартість запасів за п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в момент установлення шин та акумуляторів на автомобіль, тобто з моменту, коли шини та акумулятори почали використовуватися в господарській діяльності.

В червні 2010 року позивач самостійно прийняв рішення щодо порядку виникнення валових витрат при заміні шин і акумуляторів починаючи з 01.07.2009 року, а саме при заміні шин і акумуляторів валові витрати виникають лише по тих, що стали непридатні для подальшої експлуатації і не підлягають ремонту, (а для шин – термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу) та зняті з обліку згідно актів на списання.

Таким чином, оскільки податковий облік приросту (убутку) балансової вартості по етапі «витрати майбутніх періодів» нормами п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено, стаття «витрати майбутніх періодів» не кваліфікується як запаси і не має поняття «місця зберігання» і платник податку не зобов’язаний вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості по статті «витрат майбутніх періодів», донарахування валових доходів в акті перевірки внаслідок розрахунку приросту (убутку) запасів, а саме шин і акумуляторів в 3 кв. 2009 року на суму 4651713,00 грн. є безпідставним.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім зазначених у Законі. Така ж позиція знайшла своє відображення у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 04.06.2004 року № 3770 «Про розгляд листа щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів».

Крім того, безпідставність нарахування вищевказаних грошових зобов’язань підтверджується листом ДПА України від 11.11.2009 року № 9365/4/15-1216, відповідно до якого з 01.07.1999 року витрати на технічне обслуговування власних легкових автомобілів підприємств, які безпосередньо використовуються в господарській діяльності платника податків, у тому числі витрати на заміну шин та акумуляторів, включаються до складу валових витрат.

Тобто, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо обліку автомобільних шин та акумуляторів на бухгалтерських рахунках 201, 207 та відсутність факту заниження доходів на суму 5584009,00 грн.

В пункті 3.1.1.3 акту перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01.6 декларацій «інші доходи» показників за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 декларацій «інші доходи» у сумі 172396,00 грн., у тому числі за 4 кв. 2009 року занижено у сумі 169817,00 грн., за 1 кв. 2010 року занижено у сумі 2579,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що під час визначення суми валового доходу по податкових періодах встановлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку та даними Декларацій про прибуток підприємства по рядку 01.6.

За цих підстав відповідач вважає, що в порушення пп.4.1.4. п.4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок невідповідності даних податкового обліку, який базується на даних бухгалтерського обліку підприємством при визначенні валового доходу у рядку 01.6 декларації «інші доходи» не в повному обсязі віднесені суми отриманих доходів, що призвело до заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи» всього у сумі 172396,00 грн. в тому числі по періодам 4 кв. 2009 року – 169817,00 грн., 1 кв. 2010 року – 2579,00 грн.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що сума 169809,00 грн. по акту перевірки № 319/23-50/04704790 від 17.11.2009 року (т.5 а.с.130-174) була визначена як завищена та з метою виправлення виявлених порушень у минулому податковому періоді, а також для вірного відображення показників у податковому обліку за рік, при складанні декларації по доходам за 2009 рік рядок 01.6 був занижений на 169817,00 грн.

Таким чином, в декларації за 9 місяців 2009 року була відображена сума по рядку 01.6 на 169817,00 грн. більше, ніж по проводкам за аналогічний період, а в 4 кв. 2009 року при складанні річної декларації була врахована сума завищення в попередньому кварталі.

Висновком судово-економічної експертизи № 5/004/1453/1 встановлено, що висновки акту перевірки від 11.03.2011 року № 46/6/23-1008/04704790 щодо заниження задекларованих Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи» всього на суму 172396,00 грн., у тому числі за 4 кв. 2009 року у сумі 169817,00 грн., за 1 кв. 2010 року у сумі 2579,00 грн. даними податкового та бухгалтерського обліку не підтверджуються.

Тобто, суд встановив про відсутність заниження задекларованих Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи» на суму 172396,00 грн.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 16.10.2008 року № 1270 про затвердження фінансових планів підприємства галузі на 2009 рік, пунктом 1.5. якого наказано передбачити у фінансових планах дооцінку основних фондів з наближенням їх до реальної вартості, з урахуванням чого перерахувати показники амортизаційних відрахувань та відповідно капітальних вкладень за рахунок власних коштів (т.1 а.с.96-97).

На виконання вказаного наказу Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» було укладено договір від 25.05.2009 року № Т/УП-316 з підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» на надання послуг з проведення оцінки об’єктів рухомого і нерухомого майна.

Суд встановив, що вартість послуги з проведення оцінки об’єктів рухомого і нерухомого майна, наданої Підприємством громадської організації інвалідів «Центр економіко-правового забезпечення» склала 3000000,00 грн. та включена до складу валових витрат у серпні 2009 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.3. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено перелік витрат, які не включаються до складу валових та у даному переліку відсутні витрати на проведення оцінки об’єктів нерухомого і рухомого майна.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

Тобто, суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат витрати на проведення оцінки об’єктів нерухомого і рухомого майна у сумі 3000000,00 грн., а висновок податкового органу щодо завищення підприємством валових витрат у 3 кварталі 2009 року на суму 3000000,00 грн. є необґрунтованим.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем проводились роботи по паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації об'єктів нерухомості та земель, які включені до складу валових витрат у сумі 1020661,90 грн.

Відповідно до положень Статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», затвердженого наказом Міністра транспорту та зв'язку України, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» є державним унітарним підприємством, яке діє як комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

З метою забезпечення захисту майнових інтересів держави в особі Мінтрансзв'язку органом державного управління підприємством було видано окреме доручення № 132/16/11-08, яким позивача зобов’язано вжити вичерпних заходів щодо оформлення до 01.09.2008 року свідоцтв про право державної власності на об’єкти нерухомості, що знаходяться на балансі підприємства, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні.

На виконання цього доручення та п.5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв’язку України від 18.02.2008 року були проведені роботи з паспортизації та інші роботи по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) та земель на суму 1020662,00 грн.

Згідно з пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі ст.8 і 9 та пп.7.9.4 цього Закону. Витрати на паспортизацію основних фондів (приміщень, споруд) та земель не входять до переліку витрат, передбачених пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Отже, вищевказані витрати безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, оскільки паспортизація основних фондів (приміщень, споруд) та земель була проведена згідно з Окремим дорученням Міністра транспорту та зв’язку України від 23.01.2008 року № 132/16/11-08, а тому на підставі пп.5.2.1 п.5.2.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні бути включені до складу валових витрат.

Крім того, відсутність порушень в діях позивача під час віднесення до валових витрат вартості робіт з паспортизації та інших робіт по виготовленню технічної документації основних фондів (приміщень, споруд) у розмірі 1020662,00 грн. підтверджується листом ДПА України від 19.02.2003 року № 1253/6/15-2416.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на 2585281,00 грн. внаслідок необґрунтованого застосування підвищених норм амортизації для портальних кранів «Кондор».

Суд встановив, що ДП «МТП «Южний» придбало два портальних крана «Kondor» у АТ «Alekon Holding AS».

Відповідно до контракту № 09-017K-AL2008 від 30.12.2008 року, актів виконаних робіт від 26.08.2009 року «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «Кondor» зав. № 11100000-2989 та від 27.08.2009 року «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана „Kondor» зав. № 1407 AT «Alekon Holding AS» (Естонія) виконало для ДП «МТП «Южний» монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам «Kondor» зав. № 1407 та «Kondor» зав. № 11100000-2989.

Послуги з проведення пуско - налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 4675421,00 грн.

Відповідно до Контракту № SN-7/2009 від 29.09.2009 року, актів виконаних робіт від 19.03.2010 року «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана «LPS 280» зав. № 140.842 та від 19.03.2010 року «Про завершення монтажних робіт і приймання портального крана 280» зав. № 140.843 фірма «Лібхерр-Верк Ненцінг Гмбх» (Німеччина) виконало для ДП «МТП «Южний» монтаж, налагоджувальні та пускові роботи по портальним кранам 280 зав. № 140.842 та 280 зав. № 140.843.

Послуги з проведення пуско - налагоджувальних робіт та монтажу портальних кранів було отримано на загальну суму 1089380,00 грн.

Вказані крани були введені в експлуатацію у серпні 2009 року, їм були присвоєні інвентарні номери віднесені до основних фондів третьої групи та для цілей нарахування амортизаційних відрахувань ДП «МТП «Южний» збільшив балансову вартість 3 групи основних фондів станом на 01.10.2009 року (тобто з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів) на вартість вказаних кранів у розмірі 33183753,00 грн.

Згідно з пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Тобто, нарахування амортизації на портальні крани у сумі на 2585281,00 грн. здійснене позивачем відповідно до закону.

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем валових витрат на суму 1238632,00 грн., яка витрачена на проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земель водного фонду.

З метою забезпечення захисту майнових інтересів держави в особі Мінтрансзв'язку органом державного управління підприємством було видано окреме доручення № 132/16/11-08, яким зобов’язано позивача вжити вичерпних заходів щодо оформлення до 01.09.2008 року свідоцтв про право державної власності на об’єкти нерухомості, що знаходяться на балансі підприємства, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні.

На виконання цього доручення та п.5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв’язку України від 18.02.2008 року на підставі Договору № СД/Т/ВКБ-314(9) від 23.12.2009 року ПП «Геозем 8» були виконані проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою щодо відведення Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» в постійне користування земель водного фонду (акваторії Аджалицького лиману) на суму 1238632,00 грн.

Витрати на проектно-вишукувальні роботи з розробки проекту землеустрою не входять до переліку витрат, що передбачені пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок за результатами розгляду та погодження відповідного проекту землеустрою. Умови і терміни розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи і терміни розроблення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, проведення проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою є обов’язковою передумовою оформлення права постійного користування на землю. Саме з цією метою та на виконання вимог Окремого доручення Міністра транспорту та зв’язку України від 23.01.2008 року № 132/16/11-08 був укладений Договір № СД/Т/ВКБ-314(9) від 23.12.2009 року на виконання проектно-вишукувальних робіт з розробки землеустрою.

Таким чином, суд вважає, що проведені роботи безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, а тому на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат у порядку, передбаченому для придбання результатів робіт.

Крім того, відсутність порушень в діях позивача під час віднесення до валових витрат вартості проектно-вишукувальних робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення йому в постійне користування земель водного фонду у розмірі 1238632,00 грн. підтверджується листом ДІІА України від 19.02.2003 року № 1253/6/15-2416.

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем пп.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1., пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат пов'язаних з поліпшенням невиробничих фондів у сумі 1183522,00 грн. внаслідок реконструкції другого поверху з улаштуванням Музею історії порту.

Відповідно до П(С)БУ 7 «Основні засоби» об’єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Згідно з п.2.5 Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ № 64 від 17.07.2000 року, інвентарним об’єктом за субрахунком 103 «Будинки та споруди» є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині неї комунікації, тобто: система опалення приміщення, включаючи котельну установку для опалення (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні й сигналізаційні мережі та вентиляційні пристрої загальносанітарного значення, підйомники (ліфти).

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які валові витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, у сумі що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Підпунктом 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Згідно з пп.8.2.2 вищезазначеної статті основні фонди розподіляються за групами: Група 1 - будівлі, споруди та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі; Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні. Електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; Група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4; Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними зчитування інформації, інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із пп.8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із пп.8.2.2 цієї статті, які є невід’ємною частиною, розміщенні або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів.

Бухгалтерською довідкою № 3247/13/104/11 від 14.04.2011 року та інвентарною карткою обліку основних засобів під інвентарним № 1420 підтверджується, що на балансі Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» обліковується профілакторій порту, який представляє собою 5-ти поверхову будівлю, в холі якого знаходяться фотографії та макет, які відображають історію порту. Об’єкт основних фондів «Профілакторій» (інв. № 1420) використовується безпосередньо у господарській діяльності підприємства та відноситься до виробничих фондів групи 1.

Згідно з П(С)БУ 7 об’єкт основних засобів - конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, єдиний фундамент, і відповідно до Інструкції № 64 «інвентарним об’єктом за субрахунком 103 «Будинки та споруди» є кожна окрема будівля» - другий поверх профілакторію не обліковується окремо.

Таким чином, витрати у 3 кв. 2009 року по реконструкції другого поверху будівлі профілакторію правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

На підставі зазначеного, суд також погоджується з позивачем про правомірність віднесення до складу валових витрат 50 % вартості виконаних робіт будівельно-монтажним управлінням порту по заміні вікон у приміщенні медсанчастини у сумі 99032,00 грн., яка використовується позивачем.

Суд погоджується з позивачем про правомірність віднесення до складу валових витрат пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ОСОБА_2 на загальну суму 13047,93 грн.

Відповідно до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом).

Статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить зокрема, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Суд не погоджується з доводами відповідача про застосування штрафних санкцій до позивача за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті України у сумі 6117,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.3.1 п.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Підпунктом 3.2 пункту 3 зазначеного Положення визначено, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери «ПДВ»; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.

Такими документами є чеки, видані, зокрема, на заправках нафтопродуктами ТОВ «Континент НафтоТрейд», які містять всі необхідні реквізити, що передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, а саме: назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці, індивідуальний податковий номер, код ЄДРПОУ, назву операції виплати, суму коштів, яка видається за операцією виплати, літерне позначення ставки ПДВ, позначення форми виплати (готівкою) та суму коштів за даною формою виплати; загальну суму виданих коштів у межах чека, порядковий номер видаткового чека, дату (день, місяць, рік) та час проведення розрахункової операції, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, напис «фіскальний чек».

Суд погоджується з доводами позивача, що наявний в матеріалах справи чек не містить напис «фіскальний чек» але відображає усі інші обов’язкові реквізити, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства, оскільки він невірно відірваний оператором. В зв’язку з тим, що додатковий чек заправки не видають, можливості відтворити невірно надірваний чек у позивача не має (т.1 а.с.112).

Таким чином висновки відповідача, що викладені у пунктах 3.1.2.8 Д), 3.2.2.1 Г), 3.5.8, 3.5.11 Акту перевірки є помилковими та призвели до безпідставного нарахування штрафних санкцій.

Суд не погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося в завищенні валових витрат на суму 13180,00 грн. в результаті включення до складу валових витрат витрати на закордонне відрядження без наявності підтверджуючих документів щодо зв’язку відрядження з основною діяльністю порту.

Відповідно до п.1.1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідно до пп.5.4.8 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Суд встановив, що 17.02.2010 року позивач отримав запрошення на 1 Міжнародну конференцію GlobalРОRТ-2010 «Санкт-Петербург - морская столица ОСОБА_3. Екология» № Э-434 від 05.02.2010 року, а 25.02.2010 року між ТОВ «Бізнес-Еліт» та ДП «Морський торговельний порт «Южний» було укладено договір № 45-2010/СД/УП-26 на участь у заході та оформлено відповідну заяву (додаток №1 до Договору).

На підставі зазначених вище документів було видано наказ № 73-в від 02.03.2010 року про відрядження ОСОБА_3 - першого заступника начальника порту з інвестицій та розвитку до Росії у м. Санкт-Петербург, Естонії у м. Таллінн терміном на 4 доби з 16 березня 2010 року по 19 березня 2010 року для участі в міжнародній конференції «Санкт-Петербург - морська столиця Росії. Екологія», а також для ознайомлення з виробничими потужностями та технологією переробки вантажів конкуруючими портами Усть-Луга та Новоталинськ (Мууга) (т.1 а.с.117).

Тематика 1 Міжнародної конференції GlobalРОRТ-2010 «Санкт-Петербург - морская столица ОСОБА_3. Экология» безпосередньо стосується основної діяльності Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», оскільки на ній були порушені такі питання як екологічна ситуація в басейнах Балтійського, Чорного, Каспійського та Японського морів, забруднення транскордонних рік, удосконалення екологічного законодавства та впровадження економічних механізмів природокористування, оцінка та ліквідація накопиченої екологічної шкоди, проблеми очищення стічних вод, екологія портів.

На підставі Наказу в.о. першого заступника начальника порту - заступника начальника порту з експлуатації № 200-в від 31.05.2010 року ОСОБА_4 - в.о. головного механіка порту був відряджений до Греції у м. Афіни терміном на 4 доби з 06.06.2010 року по 09.06.2010 року для відвідування Міжнародної морської виставки «Посейдонія-2010», на якій висвітлювались нові тенденції впливу ринку сфер морських послуг та перспективи їх розвитку, технологічні процеси використання матеріалів, способів очистки та окраски техніки.

Суд вважає, що зазначені питання безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача. При цьому, наявність запрошення для участі у зазначеному заході не передбачалась.

Крім того, висновки відповідача про не підтвердження витрат на проживання під час закордонних відряджень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також не відповідають дійсності.

Згідно з ст.ст. 626, 901 Цивільного кодексу України договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому, підтверджуючий документ повинен мати обов'язкові реквізити, встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних документів.

Відповідно до Постанови Правління Національно банку України від 30.12.2003 року № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.2004 року за № 159/8758, встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, вважаються такі документи: договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору; документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що підтверджуючим документом про надання послуг проживання у закордонному готелі є інвойс, який містить усі обов'язкові реквізити (назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис).

При цьому, позивач надав до суду всі необхідні документи в підтвердження обґрунтованості включення до складу валових витрат витрати на закордонні відрядження та підтвердження визначення їх розміру, що також спростовує висновок податкового органу про заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 2128,62 та застосування штрафних санкцій у розмірі 39540,00 грн.

Що стосується завищення валових витрати на суму 664236,00 грн., суд зазначає наступне.

З метою забезпечення зростання прибутків та платежів до Державного бюджету України, спрямування коштів на розвиток виробництва відповідно до визначених пріоритетних завдань Міністерства 23.01.2008 року органом державного управління підприємством було видано окреме доручення № 132/16/1 1-08, яким зобов’язано позивача (державне унітарне підприємством, яке діє як комерційне підприємство, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України) вжити вичерпних заходів щодо оформлення до 01.09.2008 року свідоцтв про право державної власності на об’єкти нерухомості, що знаходяться на балансі підприємства, а також правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у користуванні.

На виконання цього доручення та п.5 Протоколу апаратної наради Міністерства транспорту та зв’язку України від 18.02.2008 року на підставі Договору № ТХ-866 від 05.11.2008 року КП «Южненське МБТІ» були проведені роботи по технічній інвентаризації та виготовленню паспортів на будинки та споруди для здійснення державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомості на суму 664236,00 грн.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат виграти на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі ст.8 і ст.9 та пп.7.9.4 цього Закону. Однак, витрати на паспортизацію будівель не входять до переліку витрат, передбачених положеннями Закону про прибуток.

Також, відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, суд вважає, що витрати у розмірі 664236,00 грн. безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності порту, оскільки паспортизація та інвентаризація була проведена згідно з Окремим дорученням Міністра транспорту та зв’язку України від 23.01.2008 року № 132/16/11-08, а тому на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються до складу валових витрат, що свідчить про відсутність вказаних порушень з боку позивача.

Що стосується завищення суми амортизаційних відрахувань на 458533,00 грн., суд зазначає наступне.

На підставі договору від 11.08.2009 року № Т/СН-520 позивач придбав у ПП «ВКФ «Банга» автомобіль спеціального призначення (Автоцистерна пожежна АЦ-40 (5233Н2)-268.01) для використання в господарській діяльності.

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів від 21.09.2009 року № 4374 пожежну автоцистерну оприбутковано по бухгалтерському рахунку 105 «Транспортні засоби» та у податковому обліку включено до 2 (другої) групи. Амортизація нараховувалася відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з 01.10.2009 року з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів.

Згідно з пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до пп.8.3.5 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп основних фондів 2, 3 і 4 ведеться за сукупною вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 21.04.2003 року № 3859/6/15-1116 вказується, що для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 та 4 - з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Згідно з пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із пп.8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із пп.8.2.2 цієї статті, які є невід’ємною частиною, розміщенні або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, зазначена норма закону пов’язує витрати не з фактом використання, а з наміром використання в господарській діяльності. Про такий намір вказується й у пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону у визначенні терміна «основні фонди», а саме: під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів.

Таким чином, так як служба пожежної безпеки є невід’ємною частиною господарської діяльності позивача та відноситься до виробничих підрозділів порту, автомобіль «Автоцистерна пожежна АЦ-40», який був придбаний для виконання службових обов’язків підрозділу, є виробничим основним фондом.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на суму 36855,00 грн. внаслідок невірного розподілення по групах основних виробничих фондів, а саме передавальні пристрої - система аудіо - відео трансляції та зв'язку була невірно віднесена до основних фондів 3 групи замість першої.

Згідно з Актом приймання-передачі основних засобів від 31.07.2009 року № 1189 на підставі Наказу начальника Порту від 06.07.2009 року № 584 «Система аудіо - і відеотрансляції та зв’язку» введено в експлуатацію у липні 2009 року, присвоєно інвентарний № 48060, оприбутковано по бухгалтерському рахунку 104 «Машини та обладнання» та у податковому обліку віднесено до основних фондів групи 3.

Як вже було зазначено вище, відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 14426, передавальний пристрій - це лінії електропередач, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв’язку. Інвентарним об’єктом передавальних пристроїв вважається лінія від розподільчого пристрою електростанції до розподільчого пристрою приймальних підстанцій і від підстанцій до інших службових приміщень. До класу «Обладнання» відносяться пристрої (машини, апаратура, прилади та інші), які виробляють або перетворюють енергію, матеріали і (або) інформацію. До класифікаційного групування «Обладнання інформаційне» відносяться машини, апарати та інші пристрої, призначення яких реалізація процесів обробки даних. Це технічні засоби усіх видів зв’язку, інформаційно-облікового обслуговування. До них відносяться і близьке по значенню спеціалізоване обладнання для запису і тиражування аудіо - та відеозапису.

Технічні засоби зв’язку згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97 включають в себе апаратуру, яка використовується в радіомовленні, телебаченні, радіозв’язку (код 30.20.11), а також устаткування для радіо, телебачення та зв’язку (код 32.20.1). Інвентарним об’єктом по класу «Обладнання інформаційне» може бути кожний окремий пристрій, який не входить до складу інших інвентарних об’єктів, укомплектований всіма пристосуваннями і приладдям для виконання і передачі повідомлень.

Так як інв. № 48060 «Система аудіо - та відеотрансляції та зв’язку» складається з вузлів які підпадають під класифікацію обладнання та устаткування для радіо, телебачення та зв’язку відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, а також відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 14426, цей об’єкт не підпадає під класифікацію 1, 2 та 4 груп основних фондів, тому витрати на створення системи аудіо - та відеотрансляції та зв’язку в податковому обліку відображенні в 3 (третій) групі податкового обліку.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на Закон України «Про телекомунікації» як на підставу виявленого порушення є неправомірним, оскільки відповідно до п.2 ст.5 цього Закону його дія не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування, за винятком їх використання в умовах надзвичайної ситуації, надзвичайного та воєнного стану.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірним.

Що стосується завищення позивачем суми податкового кредиту у травні та липні 2010 року на суму 41171,99 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Юг Капітал», суд зазначає наступне.

Суд встановив, що відповідно до договору поставки товарів від 11.05.2010 року ДП «МТП «Южний» придбав у ТОВ «Юг – Капітал» електрообладнання (резистори ланцюга постійного струму, плати фільтрів живлення, плати управління, трансформатори). Загальна вартість придбаного товару складає 302471,98 грн.

ТОВ «Юг-Капітал» видало позивачу податкові накладні від 28.05.2010 року № 263 на загальну суму 216671,98 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 36111,99 грн. та від 06.07.2010 року № 326 на загальну суму 30360 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 5060 грн. (т.1 а.с.152-153).

На підставі цього позивач оформив приймальні акти від 28.05.2010 року № 2648, від 06.07.2010 року № 3119, з яких вбачається, що товари придбані у ТОВ «Юг капітал» передані на відповідальне зберігання (т.1 а.с.154-155).

Сума ПДВ по вищевказаним податковим накладним у загальному розмірі 41171,99 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту у травні та липні 2010 року.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Юг-Капітал» позивач надав до суду податкові накладні.

Суд не приймає до уваги посилання на акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 23.07.2010 року № 2610/232-00/36700448, яким зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Юг-Капітал» анульовано 15.07.2010 року.

Так, даний висновок не може бути підтвердженням відсутності реальності здійснення господарських взаємовідносин, оскільки остання проведена операція між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «Юг-Капітал» відбулася 06.07.2010 року до анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Юг-Капітал».

Крім того, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме відсутність податкової накладної.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд встановив, що податкові накладні № 263 від 28.05.2010 року, № 326 від 06.07.2010 року, які були виписані ТОВ «Юг- Капітал», містять усі обов'язкові реквізити визначені Законом.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача викладені у п.3.2.2.1 В) акту перевірки, а також посилання на нікчемність договору № СД/Т/СН-93 від 11.05.2010 року є безпідставними, оскільки укладений з ТОВ «Юг-Капітал» договір виконаний у повному обсязі і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, податкові накладні № 263 від 28.05.2010 року та № 326 від 06.07.2010 року, виписані ТОВ «Юг-Капітал» по господарським операціям, що відбулися між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «Юг-Капітал», в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, тобто є чинними.

Тобто, суми податку, включені позивачем до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити, та в яких зазначені саме ті товари, які були предметом договору поставки, а також іншими первинними документами (приймальними актами № 2648 від 28.05.2010 року та № 3119 від 06.07.2010 року), що свідчить про безпідставність застосування до позивача відповідних санкцій.

Суд не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем у червні 2010 року суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 149347,00 грн.

Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п.20 ОСОБА_1 заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року № 165, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Відповідно до пп.4.5.1 та пп.4.5.2 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

На підставі вказаних норм законів ДП «МТП «Южний» в червні 2010 року провело коригування податкових зобов’язань по ПДВ у сумі їх зменшення на 149347,00 грн. в зв’язку зі зміною умов договору по ТОВ «Тіс Міндобрива» (розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 77/3931 до податкової накладної № 3931 від 30.04.2010 року на суму зменшення ПДВ 69786,47 грн. та № 78/4571 до податкової накладної № 4571 від 31.05.2010 року на суму зменшення ПДВ 79560,36 грн.).

Згідно з проведеним коригуванням податкове зобов’язання ДП «МТП «Южний» було зменшене в червні 2010 року на суму ПДВ 149347,00 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача, що викладені в пп.3.2.2 Б) акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 91842,24 грн. внаслідок не включення позивачем вказаної суми ПДВ до складу податкових зобов’язань продавців – банкрутів у вересні 2009 року в сумі 1166,67 грн. та в жовтні 2009 року в розмірі 90675,5 грн.

Суд встановив, що у вересні 2009 року ДП «МТП «Южний» придбало у ПП «Сервіс-Актив» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 7000,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1166,67 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції ПП «Сервіс-Актив» була надана ДП «МТП «Южний» податкова накладна від 22.09.2009 року № 191 на загальну суму 7000,00 грн. в тому числі ПДВ 1166,67 грн., відповідно до якої ДП «МТП «Южний» придбав у ПП «Сервіс-Актив» стартер екскаватора «PW-100» № 600-813-3320 (т.1 а.с.146).

Придбання вказаного стартеру підтверджується прибутковою накладною № 22/09 від 22.09.2009 року (т.5 а.с.218).

Стартер екскаватора «PW-100» № 600-813-3320 був прийнятий на відповідальне зберігання відповідно до акту від 22.09.2009 року (т.5 а.с.219).

Суд встановив, що податкова накладна від 22.09.2009 року № 191 була внесена ДП «МТП «Южний» до реєстру отриманих податкових накладних та сума ПДВ 1166,67 грн., зазначена у податковій накладній, внесена до складу податкового кредиту за вересень 2009 року.

Також, суд встановив, що позивач у жовтні 2009 року придбав у ТОВ «Південсудрем Сервіс» послуги по ремонту суден на загальну суму 544053,60 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 90675,57 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції ТОВ «Південсудрем Сервіс» були виписані та видані ДП «МТП «Южний» податкові накладні: № 9 від 09.10.2009 року на загальну суму 65497,59 грн., в тому числі ПДВ 10916,27 грн., з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс» надало позивачу послугу з ремонту судна «ПлК -1/16» по договору № Т/ФЛ-386 від 12.06.2009 року; № 10 від 09.10.2009 року на загальну суму 282990,00 грн., в тому числі ПДВ 47165,00 грн., з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс» надало позивачу послугу з ремонту судна р/к «Арктур» по договору № Т/Фл-387 від 12.06.2009 року; № 11 від 30.10.2009 року на загальну суму 195565,80 грн., в тому числі ПДВ 32594,30 грн., з якої вбачається, що ТОВ «Південсудрем Сервіс» надало позивачу послугу з ремонту судна «ПРК-Бриз» по договору № Т/ФЛ-379 від 12.06.2009 року (т.1 а.с.147-149).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та сума ПДВ у розмірі 90675,50 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2009 року.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вже було зазначено вище згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Підпунктом 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Суд встановив, що на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту сум у розмірі 1166,67 грн. та 90675,57 грн. були надані належним чином оформлені податкові накладні видані ПП «Сервіс –Актив» № 191 від 22.09.2009 року та ТОВ «Південсудрем Сервіс» № 9, № 10 від 09.10.2009 року та № 11 від 30.09.2009 року.

В акті перевірки в якості неправомірності включення позивачем сум ПДВ по взаємовідносинах позивача з ПП «Сервіс-Актив» та ТОВ «Південсудрем Сервіс» до складу податкового кредиту у жовтні та грудні 2009 року податковий орган зазначає, що контрагенти позивача рішеннями господарського суду визнані банкрутами та відомості щодо припинення їх діяльності внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відповідно 27.05.2010 року та 01.06.2010 року.

Проте, суд вважає такі твердження податкового органу хибними.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Суд встановив, що державна реєстрація припинення ПП «Сервіс-Актив» та ТОВ «Південсудрем Сервіс» відбулася 27.05.2010 року та 01.06.2010 року, при цьому господарські операції, що підтверджені податковими накладними були проведені повністю у вересні-грудні 2009 року, тобто ще в час, коли вказані підприємства не припинили свою господарську діяльність. Крім того, анулювання реєстрації продавця в якості платника ПДВ автоматично не веде до недійсності усіх податкових накладних, виписаних продавцем покупцям в період дії його реєстрації платника ПДВ.

Тобто, суд дійшов висновку, що ДП «МТП «Южний» правомірно вніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Сервіс-Актив» та ТОВ «Південсудрем Сервіс».

Суд не погоджується з висновками відповідача, що викладені у п.3.7.3 акту перевірки щодо того, що ДП «МТП «Южний» здійснювало господарські операції з ВАТ «Чорномортехфлот» відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, за таких підстав.

Так, перевіркою встановлено, що ВАТ «Чорномортехфлот» по договору від 30.03.2009 року № Т/ОКС-142, за перевіряємий період виконано робіт на загальну суму 40022741,77 грн. (з ПДВ), що підтверджується актами прийому наданих послуг, що спростовує викладений висновок податкового органу щодо реального ненастання правових наслідків, що обумовлені укладенням Договору № Т/ОКС-142.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся позивач відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ по виконанню днопоглиблювальних робіт, які виконувалися відповідно до договору з ВАТ «Чорномортехфлот» від 30.03.2009 року № Т/ОКС-142 на загальну суму 4800807,00 грн.

Суд погоджується з доводами позивача, що зміст зазначеного договору не суперечить інтересам держави і суспільства, як і не суперечить і моральним засадам суспільства, а збитки завдані ДП «МТП «Южний» зумовлені лише неналежним з боку ВАТ «Чорномортехфлот» виконанням зобов'язань за укладеним правочином, що послужило підставою для звернення позивача в листопаді 2010 року до суду з позовом про стягнення з ВАТ «Чорномортехфлот» на користь ДП «МТП «Южний» 12743112,65 грн., де 5623681,99 грн. - залишок непогашеного авансу; 1919868,35 грн. - пеня за порушення строків виконання зобов'язання за Договором № Т/ОКС-142 від 30.03.2009 року; 795211,75 грн. - штраф за порушення строків виконання зобов’язання за Договором № Т/ОКС-142 від 30.03.2009 року; 4404350,56 грн. - збитки, які були понесені ДП «МТП «Южний» внаслідок невірного застосування Підрядником коефіцієнта, завищення відстані до центру звалища ґрунту та відмови останнього провести корегування ціни у відповідності до умов укладеного договору.

Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 09.03.2011 року позов ДП «МТП «Южний» було задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Чорномортехфлот» 4170615,97 грн. боргу, 25500,00 грн. державного мита. В решті позовних вимог відмовлено.

Судовими рішеннями Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року та Вищого господарського суду України від 12.07.2011 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Також, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували встановлені вище факти.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам законодавства безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 28.03.2011 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

ОСОБА_1 і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М .М. Кравченко

Джерело:ЄДРСР 54129670

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 04.12.2015 по справі № 2а/1570/7117/2011 Одеський окружний адміністративний суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

119 941 793

24 860

2 749

529 953

23 360 677

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 04.12.2015 по справі № 2а/1570/7117/2011 Одеський окружний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!