ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2020 року м. Дніпро Справа № 904/2600/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддяВечірко І.О. (доповідач),
судді Мороз В.Ф., Чус О.В.,
секретарМанчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області
на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 року (повний текст складено 29.10.2018 року)
у справі № 904/2600/18 (суддя Панна С.П, м. Дніпро)
за позовом Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури
в інтересахдержави
в особіКриничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області;
Дніпропетровської обласної державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали"
про розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Криничанської районної державної адміністрації і Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018р. у справі № 904/2600/18 відмовлено у задоволенні зазначеного позову.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018р. у справі № 904/2600/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі прокурор зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. На підтвердження систематичного порушення відповідачем обов`язку за договором оренди землі прокурором надано листи Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 6000-05-56-413/0/297-18 від 02.05.2018р. (т. 1, а. с. 36), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 3785/9/04-36-12-23-17 від 30.05.2018р. (т. 1, а. с. 39), Биківської сільської ради Криничанського району № 204 від 19.09.2018р. (т. 1, а. с.150), відповідно до яких за період 2015-2018 роки розмір податкового боргу ТОВ з II "Кольорові метали" становить 1317,2 тис. грн.
У листі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.05.2018р. надано помісячний розрахунок не задекларованого податкового зобов`язання у період з 01.10.2015р. по 23.05.2018р., із врахуванням орендної плати, передбаченої додатковою угодою до договору оренди від 21.03.2008р. та відповідних індексів інфляції.
Таким чином, прокурором належними та допустимими доказами доведено факт істотного порушення ТОВ з II "Кольорові метали" умов договору оренди земельної ділянки протягом трьох останніх років, що виразилось у відсутності сплати будь-яких коштів до бюджету та позбавило державу в отриманні орендної плати, на яку вона розраховувала при укладенні такого договору та є достатньою підставою для розірвання договору та повернення земельної ділянки державі.
Необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на орієнтовний розрахунок заборгованості зазначений у листі Биківської сільської ради Криничанського району № 19 від 23.04.2018р., з огляду на те, що сільська рада не є стороною спірного договору, а лише є власником рахунку на який ТОВ з II "Кольорові метали" повинно вносити орендну плату. У зв`язку із чим, у сільради відсутні повноваження по здійсненню відповідного розрахунку заборгованості. А тому її лист необхідно розглядати у сукупності з іншими доказами у справі.
Крім цього, безпідставним є посилання господарського суду Дніпропетровської області на скасування 19.09.2018р. в апеляційному порядку постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2018р. у справі № 804/7530/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ТОВ з П "Кольорові метали" про стягнення податкового боргу на загальну суму 5 942 085,53 грн. Так, на момент винесення оспорюваного рішення суду у господарській справі № 904/2600/18, повний текст постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018р. у справі № 804/7530/17 виготовлено не було. А отже підстави та обґрунтування його винесення господарському суду Дніпропетровської області відомі не були, що свідчить про порушення ним засад верховенства права, законності і обґрунтованості прийнятого рішення.
Водночас, вивченням повного тексту постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018р., встановлено, що підставою для його винесення слугувала не протиправність дій органів фіскальної служби, не відсутність податкової заборгованості чи неправильність її розрахунку, а передчасність звернення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до суду з позовом про стягнення з ТОВ з П "Кольорові метали" заборгованості, з огляду на тривалість строку на оскарження податкового повідомлення-рішення.
Більше того, вказаним рішенням суду апеляційної інстанції у адміністративній справі № 804/7530/17 підтверджується чинність податкового повідомлення-рішення та наявність податкової заборгованості ТОВ з П "Кольорові метали", у тому числі за користування спірною земельною ділянкою.
Необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про розміщення на спірній земельній ділянці площею 155,3216 га належного підприємству на праві власності нерухомого майна, загальною площею 267,5 кв. м. Такого висновку суд дійшов внаслідок грубого порушення ним вимог ст. ст. 74-80, 86 ГПК України за відсутності належних і допустимих доказів у справі.
Так, предметом спору у господарській справі № 904/2600/18 є земельна ділянка, промислового призначення, загальною площею 155,3216 га (кадастровий номер 1222081700:01:002:0003).
Водночас, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на яку посилається суд, не містить відомостей щодо розташування такого майна саме на спірній земельній ділянці, що виключає її застосування як доказ у справі та спростовує висновок суду про розміщення нерухомого майна на земельній ділянці, яка є предметом даного спору.
Крім того, згідно з вказаною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно, яке у ній зазначене являє собою незавершене будівництво, таким чином не прийнято до експлуатації, а тому є нествореним в розумінні ст. 331 ЦК України та не набуло правового статусу нерухомого майна.
При цьому, відповідно до п. 3 Договору оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р. та акту прийому передачі земельної ділянки від 19.11.2004р., земельна ділянка надавалась не для будівництва чи під розміщення нерухомого майна, а для промислового використання по переробці відходів (хвостів). Відомості про розміщення нерухомого майна на земельній ділянці ні договір, ні акт прийому передачі не містить.
Право на забудову спірної земельної ділянки може бути реалізоване відповідачем за умови її використання за цільовим призначенням, відповідно до містобудівних умов і обмежень та після здійснення дій, передбачених ст. ст. 26-32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Права та обов`язки орендаря визначено ст. 25 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою орендар має право зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди за письмовою згодою орендодавця.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ з II "Кольорові метали" здійснено зміну цільового призначення земельної ділянки, отримано письмову згоду у орендодавця земельної ділянки на будівництво, розроблено та затверджено проектну документацію на будівництво, отримано дозвіл на проведення будівельних робіт та введено нерухоме майно до експлуатації.
ТОВ з II "Кольорові метали" із пропуском строків без обґрунтування неможливості подання доказів у передбачений законом строк, з порушенням порядку подання доказів, майже через 4 місяці слухання справи, подав додаткові докази на 43 арк., в тому числі копію свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 04.05.2007р., які судом прийнято та долучено до матеріалів справи.
Прокурор неодноразово звертав увагу суду на неналежність засвідчення копії такого свідоцтва та на обов`язок відповідача надати для огляду його оригінал, що залишилось поза увагою суду.
Водночас, згідно з довідкою архівного сектору Криничанської районної державної адміністрації від 17.10.2018р. № 51 рішення виконкому Биківської сільської ради від 11.04.2007р. № 4 не виносилось (т. 1, а. с. 149).
Таким чином, копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.05.2007р. викликає сумнів у його достовірності, може свідчити про його підроблення та в цілому є підставою для його виключення із числа доказів.
Більше того, вказана копія свідоцтва не містить інформації щодо розташування такого майна саме на спірній земельній ділянці, що виключає його застосування як доказ у справі та спростовує факт розміщення такого майна на спірній земельній ділянці.
Об`єктом на який наче б то видане вищевказане свідоцтво є мобільна гравітаційна збагачувальна фабрика загальною площею 267,5 кв. м.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до п. 3.1. ДСТУ Б В.2.2-22:2008. "БУДІВЛІ МОБІЛЬНІ (ІНВЕНТАРНІ) Загальні технічні умови" мобільні (інвентарні) будівлі і споруди - це будівлі і споруди комплектної заводської поставки, конструкція яких забезпечує можливість їх передислокації без зниження експлуатаційних властивостей.
Отже, мобільна гравітаційна збагачувальна фабрика, копію свідоцтва на право власності на яку надав представник відповідача, не являється нерухомим майном, оскільки мобільна фабрика це такий об`єкт, конструкція якого забезпечує можливість його передислокації без зниження експлуатаційних властивостей.
На території області ТОВ з II "Кольорові метали" орендує 11 земельних ділянок, дві із яких знаходяться на території Биківської сільської ради Криничанського району. При цьому в жодному із документів, на які посилається господарський суд Дніпропетровської області, як на підставу права власності відповідача на нерухоме майно, відсутні адреси його розташування, кадастрові номери та площі земельних ділянок на яких таке майно начеб - то розташоване.
Таким чином, суд першої інстанції, за відсутності будь-яких належних і допустимих доказів, дійшов до безпідставного висновку про розміщення на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного відповідачу на праві власності.
Разом з цим припущення суду щодо розміщення на спірній земельній ділянці належного відповідачу майна, не може бути підставою для відмови у поверненні такої земельної ділянки її власнику за наслідком припинення дії договору оренди земельної ділянки.
Так, в порушення ст. 2 ГПК України, постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з позиції захисту права відповідача, як можливого власника нерухомого майна, відмовляючи в судовому захисті державі - власнику земельної ділянки, право якого є первинним від порушень з боку відповідача.
Первинність права на землю перед правом на нерухоме майно, яке на ній розташоване, підтверджується положеннями ст. 417 ЦК України, згідно з якими після припинення права користування землею, на якій була споруджена будівля, власник земельної ділянки має право вимагати її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.
Судом не взято до уваги, що площа земельної ділянки складає 1 553 216 кв. м., тоді як площа майна, яке за припущенням суду на ній розташоване, складає 267,5 кв. м., що менше одного відсотка від загальної площі спірної земельної ділянки, а отже очевидно не може бути перешкодою для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Судом безпідставно обґрунтовано прийняте рішення ст. 143 Земельного кодексу України, яка регулює випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, та не застосовано норми спеціального права, а саме: ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі", які передбачають випадки дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, в тому числі у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.
В письмових поясненнях прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури в порядку ст. ст. 42, 53 ГПК України звертає увагу на те, що відповідач до теперішнього часу орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, площею понад 155 га, на якій видобуваються унікальні цирконієві руди, до місцевого бюджету не сплачує взагалі. В зв`язку з чим держава протягом 5 років поспіль, два з яких справа № 904/2600/18 знаходиться на розгляді у судах різних інстанцій, недоотримує значну суму коштів, не може розірвати спірний договір оренди та передати землю добросовісному землекористувачу. Постановляючи ухвалу від 25.06.2018р. про відкриття провадження у даній справі та ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, судом визнано, що позов прокурора відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 53, 162 ГПК України, підстави для повернення позовної заяви, визначені ст. 174 ГПК України, відсутні, а підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Криничанської РДА та Дніпропетровської ОДА визнано судом обґрунтованими та достатніми. Підтверджена судом наявність підстав для представництва прокурора у даній справі учасниками справи відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не оскаржувалась. Відповідно до п. п. 39, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Перед зверненням з даним позовом до суду (14.06.2018р.), місцева прокуратура неодноразово зверталась до позивачів у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та фактично надавала їм можливість відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові у справі № 912/2385/18. Зі змісту листів РДА (№ 6000-05-56-1303/0/297-17 від 03.10.2017р.; №6000-05-56-1484/0/297-17 від 15.11.2017р.) та листа ОДА (№ 13-902/0/139-18 від 18.05.2018р.) вбачається, що вони не мають коштів для сплати судового збору. Вказане на їх думку унеможливлює звернення уповноважених органів до суду, з огляду на що останні просять прокуратуру вжити заходи представництва інтересів держави в особі РДА та ОДА. За наведених обставин, на думку прокурора, звернення прокурора із даним позовом до суду відповідає вимогам ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України та відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18 та постанові Верховного Суду від 16.10.2019р. у справі № 904/2600/18.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
В письмових поясненнях по апеляційній скарзі відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Обрахування заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р. в розмірі: за 2015 рік в розмірі 447 340,55 грн., за 2016 рік в розмірі 474 180,99 грн., за 2017 рік - в розмірі 474 180,99 грн. є таким, що не відповідає умовам підписаного договору, оскільки остання узгоджена сторонами сума є 236 011,78 грн./рік. В Криничанському районі підприємством укладено 2 договори: договір оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р. (площа 155,3216 га), за яким щорічна орендна плата становить 236 011,78 грн.; договір оренди земельної ділянки від 14.06.2007р. (площа 47,8763 га), за яким щорічна орендна плата становить 47 168 грн. Таким чином, згідно умов підписаних договорів щорічна орендна плата по Криничанському району становить 236 011,78 + 47 168 грн. = 283 179,78 грн. З Реєстру сплат ТОВ з ІІ "Кольорові метали" за оренду земельних ділянок, розташованих на території Биківської сільради Криничанського району, складеного за весь період дії договорів, укладених з Криничанською райдержадміністрацією на території Биківської сільради вбачається, що заборгованість за вказаними договорами відсутня. Включивши в умови договору оренди землі підстави перегляду розміру орендної плати, сторони погодили можливість зміни розміру орендної плати, однак, водночас, передбачили, що внесення таких змін потребує укладання відповідної додаткової угоди. Як свідчать матеріали справи, жодних додаткових угод, які б передбачали збільшення розміру орендної плати сторонами не укладалось. Таким чином, розрахунок заборгованості по орендній платі має відбуватися з урахуванням узгодженої суми орендної плати, а не з урахуванням нормативної грошової оцінки, відповідно до якої зміни в договір не вносилися.
В додаткових письмових поясненнях від 28.09.2020р. відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Додатково посилається на те, що прокурором - Керівником Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області не було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", у компетентних органів був відсутній розумний строк після отримання повідомлення звернутися до суду з позовом в інтересах держави. Правова позиція Верховного Суду щодо автоматизації індексації нормативно-грошової оцінки землі викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020р. у справі № 922/1658/19. Розрахунок заборгованості за договором, на який посилається прокурор в позовній заяві, проведено відповідно до норм Податкового кодексу України, а не умов, встановлених договором. На земельній ділянці, площею 155,3216 га, яка відноситься до категорії - землі промисловості, розміщені об`єкти, що належать відповідачу: електромережі, пульпопроводи та автодороги, що живлять весь цілісний майновий комплекс збагачувальної фабрики з видобутку та збагачення титан-цирконієвих руд. Їх перенесення є технічно неможливим. Втрата цієї земельної ділянки фактично призведе до повного блокування господарської діяльності підприємства відповідача, неможливості використовувати промисловий комплекс. Предмет позову, який втручається у право користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходиться майно, що належить відповідачу, не переслідує "суспільний", "публічний" інтерес. Відсутній і критерій пропорційності, оскільки прокурор просить позбавити відповідача права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно, що належить відповідачу, без жодної суспільно-важливої причини. За даних обставин, захист прав позивачів за рахунок позбавлення права відповідача є порушенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019р. (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018р. скасовано, позовну заяву Керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 16.10.2019р. постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019р. скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019р. для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Білецька Л.М.. судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
У зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Білецької Л.М. розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 08.11.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2019р. (головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.) задоволено заяви суддів Коваль Л.А., Верхогляд Т.А. про самовідвід.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019р. для розгляду даної справи визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Чус О.В., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2019р. вказаною колегією суддів розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.11.2019р. року.
Після виходу на роботу судді-доповідача Білецької Л.М. розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Білецька Л.М., судді - Мороз В.Ф., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019р. вказаною колегією суддів задоволено заяву судді Білецької Л.М. про самовідвід.
Розпорядженням керівника апарату суду від 25.11.2019р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019р. для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Мороз В.Ф., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. зупинено апеляційне провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, до закінчення розгляду справи № 912/2385/18.
На адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Захарова М.Ю. про поновлення апеляційного провадження у справі № 904/2600/18.
Також, до апеляційного господарського суду надійшло клопотання Дніпропетровської обласної державної адміністрації про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020р. поновлено провадження у справі № 904/2600/18. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2020р.
В судовому засіданні 02.09.2020р. оголошено перерву до 30.09.2020р.
30.09.2020р. оголошено перерву до 20.10.2020р.
19.10.2020р. від Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника юридичного департаменту облдержадміністрації.
20.10.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2020р.
В судовому засіданні 04.11.2020р. представник Прокуратури Дніпропетровської області підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, а представник ТОВ з ІІ "Кольорові метали" заперечував проти доводів апеляційної скарги.
04.11.2020р. в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови апеляційного господарського суду.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Розпорядженням голови Криничанської районної державної адміністрації від 18.11.2004р. № 849-р-04 затверджено технічну документацію по передачі земельної ділянки в оренду ТОВ "Кольорові метали" для промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК; надано ТОВ "Кольорові метали" в оренду земельну ділянку площею 155,3216 га для промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК.
Між Криничанською РДА та ТОВ "Кольорові метали" 19.11.2014р. укладено договір оренди земельної ділянки № 123 загальною площею 155,3216 га, в тому числі земель відпрацьованих кар`єрів 155,3216 га, з метою промислового використання по переробці відходів (хвостів) промислового виробництва ДП ВДГМК.
Договір укладено строком на 49 років.
Грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 478 662 грн. (п. 4 договору).
Пунктом 8 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку - 73933 грн на рік на рахунок Биківської сільської ради. На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу орендної плати.
Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 9 договору).
Відповідно до п. 10 договору орендна плата вноситься в такі строки: щоквартально не пізніше 25 числа останнього місяця кварталу.
Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; у разі невиконання орендодавцем обов`язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати сторонами розглядається по мірі необхідності (п. 11 договору).
Пунктом 31 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Договір оренди посвідчено державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори 19.11.2004р., реєстровий № 2465, та зареєстровано у Криничанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (запис від 25.11.2004р. № 040412200028).
За актом прийому-передачі від 19.11.2004р. земельну ділянку передано відповідачу.
Додатковою угодою від 21.03.2008р. № 1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19.11.2014р. № 123, внесено зміни до абз. 1 п. 8 договору, та передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 15 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та складає 236 011,78 грн. на рік на рахунок Биківської сільської ради згідно розрахунку розміру орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору.
Криничанська районна державна адміністрація направила відповідачу лист від 20.09.2017р., в якому посилаючись на інформацію, отриману від Криничанського відділення Верхньодніпровської ОДПІ про невиконання відповідачем взятих за договорами оренди зобов`язань, просила підготувати письмові пояснення, заперечення та прибути особисто 26.09.2017р. Докази подання ТОВ з ІІ "Кольорові метали" відповіді на вказаний лист в матеріалах справи відсутній.
Згідно з листом Відділу у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19.03.2018р. нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Криничанського району Дніпропетровської області станом на 01.03.2018р. не проведена. Нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Дніпропетровській області з урахуванням коефіцієнта індексації 4,796 становить 27 078,28 грн.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до ч. ч. 3- 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005р., заява № 61517/00, п. 27).
Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009р., заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003р.) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 3 та абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
У Рішенні від 08.04.1999р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17).
Аналіз положень ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018р. у справі № 924/1237/17).
У справі, що переглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на те, що звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільного значимого питання недопустимості безоплатного використання земельної ділянки; компетентними органами, які мають здійснювати захист зазначених інтересів держави, є Дніпропетровська ОДА та Криничанська РДА, однак органи, уповноважені державою на здійснення відповідних повноважень належним чином їх не виконують. Так, Дніпропетровська ОДА та Криничанська РДА з моменту виникнення боргу за користування земельною ділянкою не ініціювали питання розірвання договору оренди землі та повернення її державі. Поряд з цим, відповідач не виконує своїх договірних зобов`язань, внаслідок чого раніше виниклий борг з орендної плати не сплачується і щомісячно зростає, а неприпинення дії договору та неповернення земельної ділянки порушує право Дніпропетровської ОДА та Криничанської РДА на розпорядження власністю в інтересах держави з метою забезпечення дохідної частини місцевого бюджету.
Прокурор зазначив у позовній заяві, що невжиття позивачами заходів цивільно-правового характеру до захисту економічних інтересів держави є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у суді.
Прокурором до позовної заяви надано докази на підтвердження його повноважень на представництво інтересів державі в суді, а саме:
- Лист Криничанської районної державної адміністрації від 03.10.2020р. на адресу Дніпродзержинської місцевої прокуратури, в якому повідомляється з посиланням на відомості, надані Криничанським відділенням Кам`янської ОДПІ про виявлення факту неподання ТОВ з ІІ "Кольорові метали" податкової декларації по орендній платі за землі державної та комунальної власності на 2016-2017 роки по Криничанському району, що спричинило ненадходження до бюджету. У вказаному листі Криничанська РДА з метою дотримання інтересів держави просила прокуратуру в межах повноважень та чинного законодавства втрутитися у ситуацію та розглянути питання законності використання даних земельних ділянок (т. 1, а. с. 33).
- Лист Криничанської РДА від 15.11.2017р. на адресу Дніпродзержинської місцевої прокуратури на запит від 08.11.2017р., згідно з яким надано копії договору оренди земельної ділянки від 19.11.2004р. № 123, копію листа начальника Криничанського відділення Кам`янської ОДПІ від 19.09.2017р. № 1121/9/04-19-14 про виявлення факту неподання ТОВ з ІІ "Кольорові метали" податкової декларації по орендній платі за землі державної і комунальної власності на 2016-2017 роки по Криничанському районі, що спричинило недонадходження до бюджету в сумі 2 719,3 тис. грн. У даному листі Криничанська РДА вказує на відсутність коштів на витрати для сплати судового збору, що унеможливлює звернення райдержадміністрації до суду.
- Лист Криничанської РДА від 12.05.2018р. на адресу Дніпродзержинської місцевої прокуратури у відповідь на лист від 25.04.2018р. № 87-2054, в якому повідомляється з посиланням на інформацію Кам`янської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що станом на 19.04.2018р. розмір податкового боргу по орендній платі ТОВ з ІІ "Кольорові метали" становить 1 317,2 тис. грн., остання плата проведена 29.02.2016р. на суму 10 000 грн.
- Лист Дніпропетровської обласної державної адміністрації (юридичне управління) від 18.05.2018р. на адресу Дніпродзержинської місцевої прокуратури у відповідь на лист від 18.04.2018р. № 3788/0/1-18 про вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо розірвання або приведення у відповідність до норм чинного законодавства договору оренди земельної ділянки, площею 155,3216 га. У вказаному листі Дніпропетровська ОДА зазначає, що раніше їй не було відомо про факт передачі в оренду земельної ділянки, площею 155,3216 га, а про порушення інтересів держави стало відомо з листа прокуратури. Також, Дніпропетровська ОДА повідомляє, що не має можливості звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди через відсутність коштів для сплати судового збору. Дніпропетровська ОДА просить прокуратуру вжити заходів щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської ОДА в суді.
- Лист Прокуратури Дніпропетровської області на адресу Криничанської районної державної адміністрації від 08.06.2018р. № 87-2776 з повідомленням про пред`явлення позову до ТОВ з ІІ "Кольорові метали" про розірвання договору оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р., площею 155,3216 га.
- Лист Прокуратури Дніпропетровської області на адресу Дніпропетровської обласної адміністрації від 08.06.2018р. № 87-2777 з повідомленням про пред`явлення позову до ТОВ з ІІ "Кольорові метали" про розірвання договору оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р., площею 155,3216 га.
Зазначені докази свідчать про те, що уповноважені на виконання відповідних функцій органи Криничанська РДА та Дніпропетровська ОДА не здійснюють захисту інтересів держави. Нездійснення захисту зазначеними державними органами полягає в тому, що ці органи усвідомлюють порушення інтересів держави, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертаються.
Невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави мотивуються ними відсутністю коштів для оплати судового збору. Вказані обставини перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами, у зв`язку з чим прокурор звернувся з позовом до суду.
Прокурором також, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вжито передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у даній справі прокурор мав достатні правові підстави для здійснення представництва інтересів держави у господарському суді.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі № 912/1385/17.
Систематичне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів протягом 2015, 2016, 2017 років та станом на червень 2018 року стало підставою звернення Прокурора до суду по цій справі з вимогою до відповідача про дострокове розірвання договору оренди землі, та відповідно зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.
Приймаючи рішення у справі, суд має встановити наявність або відсутність факту систематичного порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати протягом періоду його дії.
Крім того, з урахуванням наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду, факт порушення відповідачем умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати (у разі встановлення такого факту судами) не є самостійною правовою підставою для розірвання судом договору оренди землі, оскільки разом з положеннями пункту "д" ст. 141 ЗК України, застосуванню також підлягають приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, з урахуванням яких суд, врахувавши всі обставини справи у сукупності, має також надати оцінку критерію істотності такого порушення.
Розглядаючи справу по суті, суд має враховувати, що систематичність, у даному випадку, передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.12.2012р. у справі № 6-146цс12 та від 28.09.2016р. у справі № 6-977цс16.
Частини 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 22.09.2004р., тобто станом на момент укладення спірного договору, визначали, що:
"Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди".
Податковий кодекс України, у тому числі нормами якого Прокурор обґрунтовує свої вимоги, був прийнятий лише 02.12.2010р., набрав чинності 01.01.2011р.
При цьому, на час укладання договору діяв Закон України "Про плату за землю" ст. 19 якого, у редакції станом на момент укладення договору, аналогічно визначала, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Частини 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 04.06.2017р., що була чинною на час подання позову, визначали, що:
"Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди".
Тобто, згідно даної норми на час подання позову лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а не розмір і умови, встановлювалися відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Крім цього, за змістом ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Аналіз наведених положень ПК України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019р. у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17)).
За змістом ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.
Наведені правові висновки відповідають висновкам Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.03.2020р. у справі № 922/1658/19, та Верховного Суду, викладених у постановах від 30.03.2018р. у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018р. у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019р. у справі № 922/1137/19.
Для встановлення факту систематичної несплати орендної плати, який визначено підставою для розірвання договору, в першу чергу необхідно встановити розмір орендної плати, що підлягав до сплати за договором та, відповідно, дослідити питання існування заборгованості з орендної плати.
Додатковою угодою № 1 до Договору оренди земельної ділянки № 123 від 19 листопада 2004р., яка укладена сторонами 21 березня 2008р. було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 15 % від грошової оцінки площі ріллі по області та складає 236 011, 78 грн. в рік на рахунок Биківської сільської ради згідно розрахунку розміру орендної плати, що є невід`ємною частиною Договору.
Матеріали справи не містять доказів внесення в подальшому змін до Договору оренди, у тому числі в частині зміни розміру орендної плати.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, на підтвердження факту невиконання відповідачем як орендарем земельної ділянки обов`язків зі своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати Прокурор посилається на листи Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 3758/9/01-36-12-23-17 від 30.05.2018р., Кам`янської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 716/9/04-03-08 від 19.04.2018р. та лист Криничанської РДА № 6000-05-56-413/0/297-18 від 002.05.2018р., копії яких долучено до матеріалів справи.
В листі Криничанської районної державної адміністрації на адресу Дніпродзержинської місцевої прокуратури від 05.05.2018р. зазначається, що розмір податкового боргу по орендній платі відповідача згідно інформації Кам`янської ОДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області станом на 19.04.2018р. становить 1 317 000, 2 грн., остання сплата проведена 29.02.2016р. на суму 10 000 грн.
Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в листі від 30.05.2018р. на адресу Дніпродзержинської місцевої прокуратури зазначило, що розрахункова сума орендної плати за користування земельною ділянкою площею 155, 3216 га становить, зокрема: з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. 157 900,38 грн.; з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. 757 921,81 грн.; з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. 757 521,81 грн., з 01.01.2018р. по 30.04.2018р. - 210 292,09 грн., з 01.05.2018р. по 23.05.2018р. - 39 005,79 грн. При цьому, із змісту зазначеного листа вбачається, що при розрахунку розміру орендної плати застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель.
Правовідносини відповідача із позивачем - Криничанською РДА є договірними, а не контролюючими. Прокурором не наведено доводів та доказів на підтвердження існування у відповідача згідно з умовами договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі, або з інших підстав, крім індексу інфляції збільшувати встановлений саме договором розмір орендної плати.
Тому колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з доводами Прокурора щодо автоматичного застосування індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки під час розрахунку орендної плати на підставі положень ПК України.
За таких обставин, наведений у листі ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.05.2018р. розрахунок орендної плати не відповідає умовам договору оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р. з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 21.03.2008р.
В позовній заяві Прокурора зазначено, що факт несплати орендної плати ТОВ з ІІ "Кольорові метали" було встановлено Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2018р. у справі № 804/7530/17 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ТОВ з ІІ "Кольорові метали" про стягнення податкового боргу на загальну суму 5 942 085,53 грн. Проте, вказаний судовий акт на час розгляду справи місцевим господарським судом було скасовано Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018р., на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції. При цьому, предметом позовних вимог у адміністративній справі № 804/7530/17 було стягнення податкового боргу ТОВ з ІІ "Кольорові метали" по орендній платі з юридичних осіб, який виник за податковими повідомленнями-рішеннями в період з 03.12.2015р. по 28.08.2017р.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Прокурор послався також на листи Биківської сільської ради Криничанського району № 26 від 16.01.2018р. та № 19 від 23.04.2018р. згідно з якими відповідач має заборгованість по сплаті орендної плати за землю за 2015 рік 447 340,55 грн., за 2016 рік 474 180,99 грн., за 2017 рік 474 180,99 грн.
Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги листи Биківської сільської ради, як докази наявності заборгованості, оскільки розрахунок в них здійснений виходячи з розміру орендної плати, який не відповідає умовам договору.
Водночас слід зазначити, що в матеріалах справи наявні копії квитанцій (т. 2, а. с. 50-91) на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів. Крім того, відповідачем суду надано Реєстр оплат за оренду земельних ділянок по договору (т. 2, а. с. 49).
Згідно із наданим розрахунком (реєстром оплат) за оренду земельної ділянки, площею 155,3216 га, відповідачем було сплачено у 2008р. 236 011,78 грн., тобто сума орендної плати, визначена додатковою угодою № 1 від 21.03.2008р. В подальшому, в період з 2009 по 2014 роки відповідачем сплачувалась орендна плата в більшому розмірі ніж передбачено договором, а саме: 2009р. - 271 912,92 грн.; 2010р. - 286 517,88 грн.; 2011р. - 287 928,92 грн.; 2012р. - 572 648,32 грн.; 2013р. - 504 040,59 грн.; 2014п. - 538 407,85 грн. Надалі орендарем за 2016р. було сплачено 10 000,00 грн., а за 20018р. - 31 352,00 грн. За вказаними даними загальна сума сплачених коштів за 2004-2018 роки складає 2 891 861,58 грн., що відповідає сумі орендної плати, яка мала бути сплачена відповідачем за договором оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р. та додаткової угоди до цього договору від 21.03.2008р.
Розірвання договору судом згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України має розглядатися із застосуванням критерію істотності допущеного порушення, яке внаслідок завданої шкоди полягає у позбавленні особи того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За наведених обставин, слід звернути увагу, що Криничанська РДА, як орендодавець земельної ділянки, мала право розраховувати на сплату орендарем орендної плати, передбаченої умовами договору, а тому відповідач не може вважатися таким, що допустив істотне порушення умов договору оренди.
Наведеним у сукупності спростовуються доводи Прокурора щодо наявності правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р., укладеного Криничанською РДА та ТОВ з ІІ "Кольорові метали".
Щодо доводів суду першої інстанції про наявність у відповідача на переданій йому в оренду земельній ділянці нерухомого майна та відсутності підстав для примусового позбавлення його права на земельну ділянку слід зазначити наступне.
При укладенні договору оренди земельної ділянки № 123 від 19.11.2004р. сторонами не було визначено об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, загальною площею 155,3216 га, що передана в оренду ТОВ з ІІ "Кольорові метали".
В матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право власності ТОВ з ІІ "Кольорові метали" на нерухоме майно - Комплекс "Видобуток та переробка пісків техногенного родовища" "Балка Крута" (перша черга), загальною площею 267,5 кв. м., видане на підставі Рішення Биківської сільської ради від 11.04.2007р.
Також, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, Гравітаційно збагачувальна фабрика на техногенному родовищі "Балка Крута", розміщений за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район, сільська рада Биковська. Проте, із наявних даних неможливо з`ясувати на якій саме земельній ділянці знаходиться зазначене майно, на що правомірно звернув увагу Прокурор в своїй апеляційній скарзі.
За таких умов, слід також погодитись із доводами Прокурора про необґрунтоване посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до даних правовідносин щодо розірвання договору оренди норм ст. 143 Земельного кодексу України, яка встановлює підстави примусового припинення права на земельну ділянку.
Разом із тим, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою. Оскільки порушення відповідачем умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати не є самостійною правовою підставою для розірвання судом договору оренди землі, суд має надавати оцінку критерію істотності допущеного порушення, врахувавши всі обставини справи у сукупності. В зв`язку з цим, обставини щодо наявності на земельній ділянці нерухомого майна, а також інші особливості об`єкта оренди, мають бути враховані судом лише після встановлення ним факту систематичної несплати орендарем орендної плати.
Оскільки судом не встановлено факту систематичної несплати орендарем орендної плати та істотності допущеного порушення, посилання в рішенні суду на норму ст. 143 Земельного кодексу України щодо порушення права орендаря на користування земельною ділянкою не впливає на відповідність закону висновку суду про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
4.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.
4.5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2018 року у справі № 904/2600/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 12.11.2020р.
Головуючий суддяІ.О. Вечірко
СуддяВ.Ф. Мороз
СуддяО.В. Чус
