Єдиний державний реєстр судових рішень
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальнийномер справи№ 504/3962/14-ц
Апеляційне провадження№22-ц/813/6957/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів- Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Квартирно-експлуатаційноговідділум.Одесина ухвалуКомінтернівського районногосуду Одеськоїобласті від10жовтня 2019року, постановленупід головуваннямсудді БарвенкаВ.К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси (далі-КЕВ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, які заподіяні державі (а.с.1-3).
Позовна заява мотивована тим, що відповідач з 22 жовтня 2012 року по 13 червня 2014 року працював в КЕВ м.Одеси, у період з 03 грудня 2012 року по 18 березня 2014 року обіймав посаду начальника паливного складу. 05 грудня 2012 року з ОСОБА_1 укладено договір про індивідуальну матеріальну відповідальність та за актами приймання-передачі останній прийняв майно довгострокового зберігання. У зв`язку з переведенням ОСОБА_1 за власним бажанням на посаду машиніста-кочегара в/ч НОМЕР_1 , проведено заходи з приймання-передачі справ та виявлено розбіжності в облікових даних і фактичною наявністю матеріальних засобів номенклатури КЕВ. Службовим розслідуванням встановлена нестача військового майна на суму 87236,50 грн. з вини працівника ОСОБА_1 , який неналежним чином виконував свої посадові обов`язки.
Посилаючись на вимоги ст.ст.130,131,134,135-3 та 136 КЗпП України та п.32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування збитків грошові кошти в сумі 87236,50 грн. на користь держави в особі КЕВ м.Одеси.
Рух справи в суді першої інстанції
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 березня 2015 року позов КЕВ м.Одеси задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі КЕВ м.Одеси 87236,50 грн. в рахунок відшкодування завданих збитків (а.с.36).
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 листопада 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду та скасовано заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 березня 2015 року та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.101).
Короткий зміст судового рішення, що оскаржується
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2019 року закрито провадження у справі та роз`яснено, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (а.с.128).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби, тому прийшов до висновку, що позов підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі КЕВ м.Одеси просив суд скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.134-138).
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права, оскільки:
- застосовані норми КАС України та ЦПК України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, та не враховані вимоги п.9 Перехідних положень ЦПК України та п.10 Перехідних положень КАС України;
- не вірно зроблено висновок, що відповідач є військовослужбовцем та проходив військову службу, що спростовується матеріалами справи;
- не враховано, що спір виник з приводу відшкодування збитків, завданих внаслідок неналежного виконання працівником своїх посадових обов`язків;
- не правильно зазначено, що КЕВ м.Одеси є військовою частиною, оскільки КЕВ м.Одеси є військовою державною структурою (установою), призначеною для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Міністерства оборони України.
Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Справа розглянута за відсутністю сторін у справі, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не надали, що відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.166). Відповідач ОСОБА_1 сповіщений у відповідності до вимог ст.с.130,131 ЦПК України (а.с.171-175). Колегія суддів прийшла до висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судом
З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він з 22 жовтня 2012 року по 13 червня 2014 рік працював на різних посадах в КЕВ м.Одеси (а.с.10).
Так, з 03 грудня 2012 року по 18 березня 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника паливного складу КЕВ м.Одеси.
За актами приймання-передач від 26 жовтня та 29 листопада 2012 року ОСОБА_1 прийняв майно довгострокового зберігання КЕВ м.Одеси (а.с.13,14).
05 грудня 2012 року між КЕВ м.Одеси та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за №13 (а.с.12).
Актом службового розслідування, затвердженим 27 березня 2014 року, встановлена нестача майна на загальну суму 87236,50 грн., яку запропоновано стягнути з працівника Збройних Сил України начальника паливного складу КЕВ м.Одеси Обемерка А.І. (а.с.5-8).
Наказом начальника КЕВ м.Одеси за № 98 від 31 березня 2014 року зобов`язано ОСОБА_1 в десятиденний термін, з моменту доведення йому наказу, добровільно відшкодувати завдані збитки в сумі 87236,50 грн. за відсутнє та пошкоджене військове майно (а.с.4).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, прийшов до висновку, що справа повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства, з огляду на те, що позов пред`явлено військовою частино до фізичної особи-військовослужбовця про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.
Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком з огляду на таке.
Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті ст.19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з грудня 1988 року по квітень 2012 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
13 квітня 2012 року відповідач був звільнений з військової служби у запас та 26 квітня 2012 року виключений зі списків особового складу військової частини (а.с.10 зворот).
З 22 жовтня 2012 року по 13 червня 2014 року ОСОБА_1 був працівником КЕВ м.Одеси (а.с.10 зворот).
Отже, з квітня 2012 року ОСОБА_1 втратив статус військовослужбовця та не проходив військову службу у розумінні ст.19 КАС України, перебував у трудових відносинах з КЕВ м.Одеси, зокрема:
--з 22 жовтня 2012 03 грудня 2012 року на посаді економіста з орендних відносин;
-з 03 грудня 2012 року по 18 березня 2014 року - на посаді начальника паливного складу;
-з 18 березня 2014 року по 13 червня 2014 року на посаді машиніста (кочегара) в/ч НОМЕР_1 (а.с.10).
Таким чином, посада ОСОБА_1 не відноситься до посад публічної служби, як помилково вважав суд першої інстанції.
Спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі в ньому суб`єкта публічного права.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 804/2823/16.
Крім того, за наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси є державною організацією (установою, закладом) з діяльністю у сфері оборони (а.с.15).
Організація та завдання квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України визначаються Положенням про організацію квартирно-експлутаційного забезпечення Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року № 448.
Отже, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що КЕВ м.Одеси є військовою частиною.
За вимогами п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України (в редакції на час звернення до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Після внесення змін до ЦПК України, пп.9 п.1 Розділу XII Перехідних Положень ЦПК України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України (в діючій редакції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, між сторонами виник спір з приводу відшкодування збитків, завданих працівником під час виконання своїх посадових відносин, зокрема на підставі ст.130 КЗпП України, яка передбачає загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.
Враховуючи характер спору, суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відтак, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень ч.5 ст.268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.368,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційноговідділум.Одесизадовольнити.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді:
