Справа № 504/3962/14-ц
Провадження № 2/496/664/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Буран В.М.,
за участю: секретаря Стрілець Ж.М.,
представника позивача Негоди Л.П. в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до ОСОБА_1 про відшкодуваннязавданих збитківу сумі 87236, 50 грн -
В С Т А Н О В И В:
19.11.2014 року представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування суми збитків у розмірі 87 236,50 грн.
Заочним рішенням від 04.03.2015 року позовна заява була задоволена та з ОСОБА_2 стягнуто 87 236,50 грн. матеріального збитку.
07.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області із заявою про перегляд заочного рішення від 04.03.2015 року. ухвалою суду від 15.11.2018 року заочне рішення від 04.03.2015 року було скасовано.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.10.2019 року провадження у справі було закрито.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11.11.2020 року ухвалу суду від 10.10.2019 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.08.2022 року матеріали справи за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до ОСОБА_1 направлено за підсудністю до Біляївського районного суду Одеської області.
Відповідно до матеріалів справи, представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування суми збитків у розмірі 87236,50 грн., що завдані державі. В позовній заяві позивач вказує, що гр. ОСОБА_2 з 22.10.2012 р. працював в Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса, зокрема з 03.12.2012 р. по 18.03.2014 р. на посаді начальника паливного складу. Начальник паливного складу є матеріально відповідальною особою, про що між начальником КЕВ м. Одеси та ОСОБА_2 05.12.12 р. укладено Договір № 13 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
За цим Договором у випадку незабезпечення з вини Працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.
26.10.12р. за Актом приймання-передачі ОСОБА_2 прийняв майно довгострокового зберігання КЕВ м. Одеси, а 29.11.12р. - майно довгострокового зберігання від 891 складу. Згідно посадової інструкції начальник паливного складу повинен організовувати роботу складу по матеріально-технічному забезпеченню військових частин та установ, які знаходяться на квартирному постачанні КЕВ м. Одеси паливом, квартирним майном, меблями, обладнанням та іншим. 18.03.2014 р. наказом начальника КЕВ м. Одеси № 31 ОСОБА_2 за його власним бажанням було переведено на посаду машиніста-кочегара в/ч НОМЕР_1 .
Під час проведення заходів з прийому-передачі справ та посади начальника складу КЕВ м. Одеси працівника ЗСУ ОСОБА_2 , виявлено розбіжності в облікових даних та фактичною наявністю матеріальних засобів номенклатури КЕС.
За цим фактом, керуючись ст. 149 КЗпП України та наказом МОУ від 15.03.04р. № 82 «Про затвердження інструкції про порядок проведення службового розслідування у ЗСУ», на виконання наказу начальника КЕВ м. Одеси № 78 від 14.03.14р. та № 88 від 25.03.14р., комісією КЕВ м. Одеси проведено службове розслідування та виявлено нестачу майна на загальну суму збитків 87 236, 50 грн.
В ході службового розслідування встановлено, що нестача військового майна (котли чавунні та ліжка армійські, скло), сталась з вини працівника ЗСУ ОСОБА_3 , що займав посаду начальника складу КЕВ м. Одеси та неналежним чином виконував свої посадові обов`язки.
Посилаючись на вимоги ст.ст.130, 131, 134, 135-3 та 136 КЗпП України та п.32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування збитків грошові кошти в сумі 87 236,50 грн. на користь держави в особі КЕВ м. Одеси.
Ухвалою суду від 07 лютого 2023 року було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін по справі.
Представник позивача Негода Л.П. в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином про, що свідчить підпис відповідача про отримання судової повістки, направленої шляхом поштового надіслання. Також, судом було публіковано оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судової влади. В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Так, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
ОСОБА_2 з 22.10.2012 р. працював в Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса, зокрема з 03.12.2012 р. по 18.03.2014 р. на посаді начальника паливного складу (т. 1 а.с. 10)
26.10.2012 року ОСОБА_2 підписав Акт приймання-передачі майна довгострокового зберігання КЕВ м. Одеса, згідно переліку, яке визначено на одному аркуші, як додаток до Акту (т. 1 а.с. 14)
29.11.2012 року ОСОБА_2 підписав Акт приймання-передачі майна довгострокового зберігання від 891 складу квартирного майна, яке визначено на двох аркушах, як додаток до Акту (т. 1 а.с. 13)
05.12.2012 року ОСОБА_2 підписав Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, як начальника паливного складу КЕВ м. Одеса (т. 1 а.с. 12)
Актом службового розслідування затвердженого 27.03.2014 року, була встановлена сума завданих КЕВ м. Одеса збитків, яка виникла внаслідок виявленої нестачі майна, за яке відповідно актів приймання-передачі майна, відповідав ОСОБА_2 та наказом начальника КЕВ м. Одеса № 98 від 31.03.2014 року за результатами вказаного службового розслідування було зобов`язано працівника ЗСУ ОСОБА_2 в десятиденний термін, з моменту доведення йому наказу начальника КЕВ м. Одеси про результати службового розслідування, добровільно відшкодувати завдані збитки в сумі 87 236,5 грн. за відсутнє та пошкоджене військове майно (т. 1 а.с. 4-8)
04.04.2018 року ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 204).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В позовній заяві визначено, що 18.03.2014 р. наказом начальника КЕВ м. Одеси № 31 ОСОБА_2 за його власним бажанням було переведено на посаду машиніста-кочегара в/ч НОМЕР_1 та під час проведення заходів з прийому-передачі справ та посади начальника складу КЕВ м. Одеси працівника ЗСУ ОСОБА_2 , виявлено розбіжності в облікових даних та фактичною наявністю матеріальних засобів номенклатури КЕС.
Проте будь-якого документа за фактом прийому-передачі справ та посади начальника складу КЕВ м. Одеси працівника ЗСУ ОСОБА_2 за період 2013-2014 р. до позову не надано.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 22.10.2012 року було прийнято на посаду економіста з орендних відносин КЕВ м. Одеса, та на підтвердження приймання-передачі майна довгострокового майна КЕВ м. Одеса Оберемко А.І. в якості економіста, надано акт, який підписано 26.10.2012 року. Перелік майна, який був переданий, складено на 1 аркуші та є додатком до акту.
В матеріалах справи наявний додаток до акту від 26.10.2012 року про перелік майна дострокового зберігання, щодо передачі майна начальником паливного складу КЕВ м. Одеса ОСОБА_5 до економіста з орендних відносин працівника ЗСУ ОСОБА_2 .
Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 03.12.2012 року був переведеним на посаду начальника паливного складу КЕВ м. Одеса.
Лише 05.12.2012 року ОСОБА_2 , займаючи посаду начальника паливного складу, підписав договір № 13 про повну індивідуальну матеріальні відповідальність.
На підтвердження приймання-передачі майна довгострокового зберігання від 891 складу квартирного майна від начальника 891 складу квартирного майна підполковника ОСОБА_6 до начальника паливного складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса працівника ЗСУ ОСОБА_2 в період з 26.11.2012 року по 29.11.2012 рік, складно акт від 29.11.2012 року.
Перелік майна, що підлягав передачі, складений на двох аркушах та є додатком до Акту, проте такого додатку до позовної заяви не надано, що позбавило суд можливості ознайомитись із ним. Крім того, акт приймання-передачі майна ОСОБА_2 на посаді начальника паливного складу, був складений раніше (29.11.2012 року) ніж ОСОБА_2 зайняв вказану посаду (03.12.2012 р.).
Також, до позову додано копію посадової інструкції начальника паливного складу, відповідно якої ОСОБА_2 повинен організовувати роботу складу по матеріально-технічному забезпеченню військових частин та установ, які знаходяться на квартирному постачанні КЕВ м. Одеси паливом, квартирним майном, меблями, обладнанням та іншим.
Однак, вказана Інструкція має виправлення у даті її затвердження, а саме «03.01.2013» або «03.01.2012», що не надає можливості суду впевнитись в тому, що станом на 03.12.2012 р. коли ОСОБА_2 отримав посаду начальника паливного складу, він ознайомлювався зі своїми обов`язками визначеними Інструкцією.
Проаналізувавши акт службового розслідування, суд встановив, що він затверджений ТОВ начальника КЕВ м. Одеса 27.03.2014 року, проте дата складання акту не зазначена.
Також, відповідно акту службового розслідування було встановлено, що згідно облікових даних КЕВ м. Одеса на час проведення заходів з приймання-передачі, за начальником паливного складу КЕВ м. Одеса Оберемко А.І. рахується майно, що знаходиться в сховищі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 (у відповідності з даними витягу з акту приймання № б/н від 14.03.2014 року (додаток №1).
При цьому, вказаного додатку до акту не надано. Також, до позову не надано копії акту приймання № б/н від 14.03.2014 року, що підписав би ОСОБА_2 будучі начальником паливного складу КЕВ м. Одеса та який був проаналізований комісією, що складала акт службового розслідування.
Відповідно п.32Положення проінвентаризацію військовогомайна уЗбройних Силахзатвердженої постановою КМУ від 3 травня 2000 р. № 748 - рішення провідшкодування матеріальноїшкоди, заподіяноївнаслідок нестачі військового майна, і про ступіньвідповідальності винних осіб приймається напідставі матеріалівінвентаризації, під час проведення якої встановлено причини,розмір шкодита виннихосіб,або результатіврозслідування.Згідно п.31Положення -відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи.
Однак, на підтвердження вказаних обставин, позивачем не надано суду належного та допустимого доказу, зокрема, посадових обов`язків начальника паливного складу, де мало б бути зазначено про його посадові права та обов`язки, акту прийому-передачі майна від 14.03.2014 року, показів свідків, інших документів, на підставі яких можливо було б встановити причетність ОСОБА_1 до втрати майна, в тому числі не знаходить підтвердження порушення відповідачем п. 31, 32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах.
Позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з недоведеністю причинного зв`язку між нестачею та діями або бездіяльністю ОСОБА_1 та за недоведеністю правових підстав для відповідальності відповідача.
У відповідності ст. 141 ЦПК України, судові витрати несе сторона позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 76, 77, 79, 80, 81, 178, 263, 352, 355 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Цивільний позов Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Армійська, будинок 18, код ЄДРПОУ 08038284) до ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про відшкодування завданих збитків у сумі 87236, 50 грн. залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24 січня 2024 року.
Суддя В.М. Буран
