ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2020 р. Справа№ 924/287/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.10.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства енергетики України
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 02.06.2020 (повне рішення складено 15.06.2020)
у справі № 924/287/18 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"
до Міністерства енергетики України
про визнання укладеною додаткової угоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" звернулось до господарського суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України, а в подальшому Міністерство енергетики України) про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.2017 між позивачем та відповідачем в редакції, запропонованій позивачем та вкладеній в протоколі розбіжностей від 06.03.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не підписання відповідачем додаткової угоди № 1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.2017 в редакції протоколу розбіжностей від 06.03.2018, та посилається на неможливість підписання такої додаткової угоди в редакції відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 924/287/18 позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про визнання укладеною додаткової угоди задоволено, визнано укладеною Додаткову угоду №1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових №240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.2017 між Міністерством енергетики та захисту довкілля України та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду.
Присуджено до стягнення з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" 1 762, 00 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей позивача має на меті більш повне врегулювання спірних правовідносин сторін з метою проведення належної інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі позивача, як оператора газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права з неправильним застосуванням норми матеріального права.
В обґрунтування своїх вимог, апелянт зазначає, що протокол розбіжностей не відповідає меті договірних відносин та створює перешкоди для виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» шляхом штучного ухилення від оплати коштів за експлуатацію складових державних газорозподільних систем. Оскільки ні пунктом 5 постанови №95, ні положеннями примірного договору не передбачено такого зобов`язання для Міністерства щодо надання належним чином засвідчених правовстановлюючих документів, що підтверджує неузгодженість додаткової угоди в редакції позивача вказаним постанові та положенню. Відтак, у Міністерства відсутні правові підстави щодо підписання зазначеної додаткової угоди в редакції позивача.
Отже, за доводами скаржника, позовні вимоги АТ «ОГС «Хмельницькгаз» є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать Закону України «Про ринок природного газу», постанові Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових», положенню про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.20017 №208.
Крім того, відповідач вважає, що висновок експерта не можна віднести до достовірних доказів відповідно до статті 78 ГПК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, позивачем подано відзив, у якому Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, при винесенні даного рішення були застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини між суб`єктами ринку природного газу, у зв`язку з чим позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" є оперетором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою.
29.11.2012 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (підприємство) та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (орган управління) було укладено договір № 31/14 про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва (далі - договір), предметом якого є надання підприємству на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі підприємства і не може бути відокремлене від їх основного виробництва (далі - державне майно).
Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 7.1 з дати підписання і діє до моменту відчуження майна з державної власності.
Сторонами погоджено, що невід`ємними частинами даного договору є додаток № 1 "Перелік державного майна, яке перебуває на балансі підприємства ПАТ "Хмельницькгаз" та надається йому на праві господарського відання станом на 31.12.2011" та додаток № 2 "Форма звіту про рух державного майна".
У подальшому, 24.05.2017 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 95 від 21.02.2017 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 188 від 29.03.2017).
Вказану додаткову угоду було підписано з протоколом розбіжностей в редакції оператора, відповідно до п. 2 якого протокол розбіжностей є її невід`ємною частиною.
Додаток № 1, який складався до договору, зміненого додатковою угодою № 1 від 24.05.2017 зазнав змін тільки в частині назви (назву додатку №1 змінено на перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи і містить інформацію щодо кількості та вартості об`єктів державного майна станом на 31.12.2011.
Договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.2017 укладено відповідно до примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 (далі - примірний договір).
Відповідно до Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 95 від 21.02.2017:
- предметом цього договору є надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових (далі - майно) за переліком за формою згідно з додатком 1, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі (п. 1).
- право власності на майно, надане за цим договором, належить державі (п. 5).
Таким чином, відповідно до умов примірного договору предметом договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових можуть бути лише газорозподільні системи або їх складові, право власності на які належить державі.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" (далі - постанова № 95) визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості органом управління газорозподільними системами, власником яких є держава, або їх складовими (далі - газорозподільні системи).
Пунктом 5 постанови № 95 зобов`язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення до 1 грудня 2017 року інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі операторів газорозподільних систем та перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач направив на адресу позивача лист № 31/31-1381 від 16.02.2018 щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.2017, відповідно до якого запропонував викласти додаток № 1 до договору експлуатації "Перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи" в новій редакції. При цьому, в додатковій угоді (п. 2) зафіксовано, що додаток до цієї угоди, сформований на підставі матеріалів інвентаризації газорозподільних систем або їх складових, що належать державі станом на 31.12.2016.
В свою чергу, позивач листом № Hm077.1-ЛВ-1595-0318 від 06.03.2018 надіслав відповідачу підписану зі своєї сторони додаткову угоду № 1 від 31.01.2018 до договору та два примірники протоколу розбіжностей від 06.03.2018 до неї.
В протоколі розбіжностей АТ "Хмельницькгаз" запропонувало врегулювати між сторонами відносини та зобов`язання, необхідні для оновлення Переліку об`єктів державного майна відповідно до умов Примірного договору, а саме:
- Міністерству виконати вимоги пунктів 5 та 6 постанови № 95 стосовно перевірки та відновлення правовостановлюючих документів на державне майно;
- АТ "Хмельницькгаз" завершити інвентаризацію державного майна станом на 31 грудня 2017 року та сформувати перелік за наслідками перевірки та відновлення правовстановлюючих документів на державне майно.
Листом від 29.03.2018 № 31.3-ВИХ/415-18 відповідач відмовився підписувати додаткову угоду № 1 від 31.01.2018 до договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.03.2018 до неї.
Відмова Міністерства від підписання додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей і стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до частин 2, 4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Звертаючись з даним позовом до суду, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" зазначає, що підписання додаткової угоди №1 від 31.01.2018 до договору в редакції міністерства є неможливим, з огляду на такі обставини.
За доводами позивача, при підписанні додаткової угоди № 1 до договору №31/14 від 29.11.2012 у травні 2017 року додаток № 1 до договору «Перелік державного майна, яке перебуває на балансі підприємства ПАТ «Хмельницькгаз» та надається йому на праві господарського відання станом на 31.12.2011» зазнав змін тільки в частині назви і містить інформацію щодо кількості та вартості об`єктів державного майна станом на 31.12.2011, яка була достовірною і оформленою належним чином станом на зазначену дату. Додаткова угода була підписана на підставі даних 2011 року на перехідний період в умовах необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових».
При цьому, з набранням чинності Закону України «Про ринок природного газу» та нормативних актів на його розвиток, з`явилось поняття газорозподільних систем, плати за користування газорозподільними системами держави, що вимагає об`єктного перегляду Переліку державного майна, що не підлягає приватизації, не увійшло до статутного капіталу товариства та використовується для розподілу природного газу в розрізі оновлених понять. Враховуючи пункт 4 вищезазначеної Додаткової угоди №1 до Договору №31/14 від 29.11.2012, ПАТ «Хмельницькгаз» має змогу вносити зміни до переліку майна, право експлуатації на яке надається товариству, виключно на підставі матеріалів щорічної інвентаризації майна. При цьому такі зміни вимагають згоди обох сторін договору.
Враховуючи, що на час порушення питання про підписання оновленого Переліку та додаткової угоди до договору експлуатації є чинною Постанова №95, яку необхідно виконувати, ПАТ «Хмельницькгаз» в протоколі розбіжностей запропонувало врегулювати між сторонами відносини та зобов`язання, необхідні для оновлення Переліку об`єктів державного майна, а саме:
- Міністерству виконати вимоги пунктів 5 та 6 Постанови №95 стосовно перевірки та відновлення правовстановлюючих документів на державне майно;
- ПАТ «Хмельницькгаз» завершити інвентаризацію державного майна станом на 31 грудня 2017 року та сформувати Перелік за наслідками перевірки та відновлення правовстановлюючих документів на державне майно.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови № 95 предметом договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових можуть бути лише газорозподільні системи або їх складові, право власності на які належить державі, то важливим є виокремлення з Переліку майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи, майна, яке відноситься до державної форми власності, та майна, яке не відноситься до державної форми власності.
Відповідач у запропонованій до підписання додатковій угоді визначає "складові газорозподільних систем" як окремі об`єкти речових прав. В той же час такий підхід не враховує дійсної правової природи цього майна, визначеної законодавчими актами, як елементів складної речі. Зокрема, частиною 1 ст. 37 Закону України "Про ринок природного газу", на виконання якої і була прийнята Постанова № 95, передбачається, що на праві господарського відання у суб`єктів господарювання недержавного сектору економіки не можуть знаходитись у користуванні газорозподільні системи, власником яких є держава. При цьому, такий підхід до регулювання в якості об`єкту правовідносин саме системи, а не окремих її складових, є цілком обґрунтованим з огляду на визначення приведене в ст. 1 цього ж Закону, а саме "газорозподільна система" - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам; та "газотранспортна система", під якою розуміється технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.
Аналогічно до визначень в Законі України "Про ринок природного газу" оперують поняттями газотранспортної та газорозподільної систем Кодекс газотранспортної системи (затверджений постановою НКРЕКП України від 30.09.2015 № 2493, далі - Кодекс ГТС) та Кодекс газорозподільних систем (затверджений постановою НКРЕКП України від 30.09.2015 № 2494, далі - Кодекс ГРМ).
Розділ II Кодексу ГРМ містить деталізований нормативний опис структури газорозподільної системи, згідно якого газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій до споживачів, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа. Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа, та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування. До складу ГРМ входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об`єктів споживачів або суміжних операторів ГРМ). зокрема, ГРМ включають: 1) газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску; 2) обладнання для зниження тиску і підтримання його на заданому рівні, зокрема ГРП та ШРП; 3) установки електрохімічного захисту від корозії; 4) лінії технологічного зв`язку, споруди, обладнання автоматизованих систем контролю та управління технологічними процесами і установок електрохімічного захисту; 5) переходи через природні і штучні перешкоди (автомобільні дороги, залізниці, канали тощо); 6) будівлі та споруди для забезпечення експлуатації та оперативного обслуговування ГРМ; 7) споруди газорозподільних мереж, зокрема колодязі, запірна арматура, компенсатори, конденсатозбірники, контрольні трубки, контрольно-вимірювальні пункти, футляри, розпізнавальні і сигнальні знаки тощо.
Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Газопровід, як об`єкт матеріального світу є річчю.
Використання газопроводів за функціональним призначенням неможливе без наявності таких споруд та обладнання як компресорні станції, газорозподільні станції, газорегуляторні пункти, станції антикорозійного катодного захисту, контрольно- вимірювальні пункти, пункти зниження тиску газу, колодязі для розміщення вимикаючих пристроїв на газопроводах, конденсатозабірники, вузли обліку газу, тощо. Газопроводи можуть слугувати своєму призначенню виключно в сукупності з іншими об`єктами, спорудами, обладнанням, які подають цей газ для транспортування та/або тими, які цей газ відбирають. Тобто йдеться про майновий комплекс, який у сукупності своїх елементів утворює єдине ціле.
Згідно зі статтею 188 Цивільного кодексу України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
З огляду на зазначене вище й визначення норми Цивільного кодексу України, є всі підстави стверджувати, що в юридичному розумінні розподільні та магістральні газопроводи є частинами складних речей.
Розуміння газопроводу, як частини складної речі, міститься окрім іншого в Законі України "Про ринок природного газу", Законі України "Про нафту і газ".
Тобто з приведеного законодавчого визначення вбачається, що перелічені складові є елементами цієї системи. Отже, ці елементи не можуть бути окремим об`єктом у цивільному обороті, адже це буде порушувати принцип цілісності об`єкта, закріпленого статтею 188 Цивільного кодексу України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, АТ "ОГС "Хмельницькгаз" було долучено до матеріалів справи висновок експерта № 170/205-209/20-22 від 21 лютого 2020 року, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи. Даний експертний висновок складений для подання до суду у справі №924/287/18. Судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України.
На вирішення експертизи поставлені такі питання:
1. Якими є джерела фінансування створення (будівництва реконструкції, переобладнання, перебудови тощо) майна, що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз» як державне по договору № 240517/18-ХМ - ГРМ від 24.05.17р.в розрізі кожного об`єкта ?
2. Чи підтверджується рішеннями міських/сільських рад та актами прийому-передачі належність майна, що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз», як державне, до комунальної, державної форми власності, власності АТ «Хмельницьгаз» чи інших осіб?
3. Чи підтверджується документами бухгалтерського обліку АТ «Хмельницьгаз» належність взятого в експлуатацію майна що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз» як державне, до державної форми власності?
4. Якими коштами було профінансовано будівництво, реконструкція, переобладнання майна, АТ «Хмельницьгаз», що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз», як державне?
5. Визначити в майні, що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз», як державне, долі державного ,комунального майна, майна АТ «Хмельницьгаз», майна інших осіб?
В процесі експертного дослідження встановлено, зокрема, наступне.
Чинним законодавством не передбачено, що являється правоустановчим документом на газові мережі. Разом з тим, документами, що можуть визначати форму власності, є рішення міських, сільських або селищних рад, Акти прийому-передачі майна, Акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, тощо.
За результатом вивчених документів було переглянуто майно, яке обліковується на балансі АТ «Хмельницькгаз» як державне майно і виявлено велику кількість невідповідностей, у зв`язку з тим, що до державного майна помилково віднесено газопроводи та споруди на них, які за наявними документами до державного не належать.
В результаті дослідження представлених документів встановлено, що джерелами фінансування створення (будівництва реконструкції, переобладнання, перебудови тощо)майна ,що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз» як державне по договору № 240517/18-ХМ - ГРМ від 24.05.17р.є:
- субвенції державного бюджету місцевим бюджетам, за які було створено майно, яке під час інвентаризацій в попередніх роках були помилково віднесені до державного майна, хоча є комунальною власністю, оскільки дані субвенції направлялися в місцевий бюджет на розвиток місцевої інфраструктури;
- власні кошти АТ «Хмельницькгаз» (на той час ВАТ«Хмельницькгаз»), за які створене майно ,дане майно належить до приватної власності АТ «Хмельницькгаз» ;
- власні кошти товариств, приватних підприємств, сільськогосподарських формувань, організацій, за які створено майно та передано товариству на баланс та залишаються власниками такого майна;
- власні кошти вуличних кооперативів, за які створено майно та передано товариству на баланс та відноситись до комунальної форми власності.
(Документи які підтверджують право власності по кожному з об`єктів відображено в додатках до висновку №№ 1,2,3,4).
Рішеннями міських/сільських рад та актами прийому - передачі підтверджується належність майна, що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз», як державне :
- до комунальної форми власності за первинною вартістю 55683842,21грн., залишковою - 34513165,58 грн.;
- до державної форми власності за первинною вартістю 156099685,86грн., залишковою - 110109383,72грн.;
- до власності АТ «Хмельницьгаз» за первинною вартістю 3146078,10грн., залишковою - 2206016,34грн.;
- до власності інших осіб за первинною вартістю 43322775,75грн. залишковою -21430838,87грн..
Документами бухгалтерського обліку АТ «Хмельницьгаз» підтверджується належність взятого в експлуатацію майна, що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз» як державне, до державної форми власності за первинною вартістю 156099685,86 грн., за залишковою вартістю 110109383,72грн.
Будівництво, реконструкція, переобладнання майна, АТ «Хмельницьгаз» проводилося за власні кошти товариства і є приватною власністю АТ «Хмельницькгаз».
Долі державного, комунального майна, майна АТ «Хмельницьгаз», майна інших осіб в майні, що обліковується на балансі АТ «Хмельницьгаз» склало:
по первинній вартості:
державної форми власності 60,44%;
приватна власність АТ«Хмельницьгаз» 1,22%;
комунальної форми власності 21,56%;
приватна власність інших осіб 16,78%).
по залишковій вартості:
державної форм власності 65, 44%
приватна власність АТ«Хмельницьгаз» 1,31%;
комунальної форми власності 20,51%;
приватна власність інших осіб 12,74%.
Як вбачається зі змісту додаткової угоди №1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових №240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.2017 в редакції, запропонованій АТ «Хмельницькгаз», та викладеній в протоколі розбіжностей від 06.03.2018, її умовами врегульовано дії сторін договору щодо:
- достовірного встановлення форми власності майна;
- виокремлення з загального переліку майна, що не відноситься до державного;
- виокремлення з загального переліку майна, що використовується для розподілу природного газу, що вплине на загальну залишкову вартість об`єктів державного майна, що використовується для розподілу природного газу і на перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу з включенням до його складу плати за експлуатацію державного майна.
Вказане зумовлено наступними умовами примірного договору:
- предметом його договору є надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових (далі-майно) за переліком за формою згідно з додатком 1, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі (п. 1);
- право власності на майно, наведене за цим договором, належить державі (п.5).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що аналіз та інвентаризацію майна, закріпленого у додатку № 1 до договору, на предмет належності речового права на це майно доцільно здійснювати, виходячи зі складу суб`єктів, що його створювали, а також джерел фінансування такого будівництва.
Відповідно до частин 1, 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
За приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертизи № 170/205-209/20-22 від 21 лютого 2020 року, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку стосовно того, що даний висновок експерта не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч наведеного, відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, що встановлені за наслідками проведення експертизи, надано не було. Відповідач заперечував проти означеного висновку, однак, не скористався наданим йому приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України правом надати висновок експерта, складений на його замовлення.
З урахуванням наведеного вище, висновок № 170/205-209/20-22 від 21 лютого 2020 року за результатами проведення судово-економічної експертизи є належним та допустимим доказом підтвердження необхідності проведення належної інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі позивача, як оператора газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що без проведення інвентаризації та підтвердження правовстановлюючими документами складу майна в переліку (згідно п. 1 додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей АТ "Хмельницькгаз") вимагати від позивача підписання "Переліку майна право експлуатації на яке надається ПАТ "Хмельницькгаз" за результатами інвентаризації станом на 31.12.2016 - є недоцільним.
Натомість, як встановлено судом першої інстанції, на виконання Постанови № 95 від 21 лютого 2017 року відповідачем використано матеріали інвентаризації станом на 31.12.2016, в той час як означеною Постановою № 95 постановлено саме Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення до 1 грудня 2017 року: інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі операторів газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення відповідно до результатів проведеної згідно з абзацом другим цього підпункту інвентаризації.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, з доданих до матеріалів справи доказів неможливо встановити, яким чином проводилась інвентаризація станом на грудень 2016 року за відсутності правовстановлюючих документів на державне майно, відповідачем не подано матеріалів та оформленого результату означеної інвентаризації.
При цьому, слід звернути увагу, що саме на Міністерство енергетики та вугільної промисловості України покладено відновлення правовстановлюючих документів на державне майно (у разі потреби), та саме в пункті 5 Постанови № 95 зазначено державне майно, що використовується для розподілу природного газу, отже, не позивач "намагається виділити об`єкти, що безпосередньо використовуються для розподілу природного газу".
З наданих сторонами документів не вбачається проведення в порядку пункту 6 Постанови № 95 в установленому порядку незалежної оцінки газорозподільних систем відповідно до результатів проведеної згідно з абзацом другим підпункту 1 пункту 5 цієї постанови інвентаризації.
За таких обставин, суди дійшли до висновку, що укладення додаткової угоди в редакції протоколу розбіжностей позивача має на меті більш повне врегулювання спірних правовідносин сторін з метою проведення належної інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі позивача, як оператора газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" у повному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 924/287/18 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства енергетики України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 924/287/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 у справі № 924/287/18 залишити без змін.
Матеріали справи № 924/287/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 29.10.2020.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка
