ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2020Справа № 924/287/18

За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"

(м. Хмельницький)

До Міністерства енергетики та захисту довкілля України (м. Київ)

Про визнання укладеною додаткової угоди

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Дороніна О.М.

Від відповідача: Портянко Т.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" звернулось з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.17. між позивачем та відповідачем в редакції, запропонованій позивачем та вкладеній в протоколі розбіжностей від 06.03.18.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не підписання відповідачем додаткової угоди № 1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.17. в редакції протоколу розбіжностей від 06.03.18., та посилається на неможливість підписання такої додаткової угоди в редакції відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.18. відкрито провадження у справі № 924/287/18 та постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

30.05.18. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.18. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.06.18.

13.06.18. позивачем подано відповідь на відзив.

26.06.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.07.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.18. призначено по справі № 924/287/18 судову експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.18. зупинено провадження у справі № 924/287/17 на час проведення судової експертизи.

До суду матеріали справи № 924/287/18 повернулись з експертної установи з повідомленням про неможливість надання висновку комісійної економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.19. поновлено провадження в даній справі та призначено підготовче засідання на 01.08.19.

01.08.19., 13.08.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09.08.19., 12.09.19.

За результатами судового засідання 12.09.19. судом постановлено ухвалу про призначення в даній справі судової експертизи; проведення судової експертизи у встановлений законом строк доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зобов`язано сторін надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів; оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"; погоджено проведення експертизи у справі № 924/287/18 в строк, який перевищує 90 календарних днів з урахуванням необхідного часу її виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.19. зупинено провадження у справі № 924/287/18 на час проведення судової експертизи.

21.02.20. до суду матеріали справи № 924/287/18 повернулись з експертної установи з повідомленням про неможливість надання висновку з підстав відсутності спеціалістів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.20. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.03.20.

06.03.20. Міністерством енергетики та захисту довкілля України подано заяву про заміну сторони у справі № 924/287/18 - відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на його правонаступника - Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

10.03.20. позивачем подано висновок експерта, який судом долучено до матеріалів справи.

10.03.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09.04.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.20. прийнято заяву Міністерства енергетики та захисту довкілля України про заміну сторони правонаступником та призначено її до розгляду в судовому засіданні в межах розгляду справи № 924/287/18 на 09.04.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.20. здійснено заміну відповідача у справі № 924/287/18 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30; ідентифікаційний код 37552996) його правонаступником - Міністерством енергетики та захисту довкілля України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; ідентифікаційний код 37552996); відкладено підготовче засідання на 05.05.20.

05.05.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.05.20.

05.05.20. відповідачем подано письмові заперечення щодо наданого позивачем висновку експерта.

14.05.20. позивачем подано пояснення на заперечення відповідача.

26.05.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.06.20.

В судовому засіданні 02.06.20. продовжено розгляд справи по суті зі стадії дослідження доказів.

В судовому засіданні 02.06.20. по розгляду справи № 924/287/18 по суті суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами та перейшов до судових дебатів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Суд відзначає, що з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, було визначено розумність строку розгляду цієї справи.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.06.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.11.12. між позивачем (Підприємство) та відповідачем (Орган управління) було укладено Договір № 31/14 про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва (далі - Договір), предметом якого є надання підприємству на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі підприємства і не може бути відокремлене від їх основного виробництва (далі - державне майно).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 7.1 з дати підписання і діє до моменту відчуження майна з державної власності.

Невід`ємними частинами даного договору є додаток № 1 «Перелік державного майна, яке перебуває на балансі підприємства ПАТ «Хмельницькгаз» та надається йому на праві господарського відання станом на 31.12.11.» та додаток № 2 «Форма звіту про рух державного майна».

24.05.17. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.17. № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.17. № 188).

Вказану додаткову угоду було підписано з протоколом розбіжностей в редакції Оператора, відповідно до п. 2 якого протокол розбіжностей є її невід`ємною частиною.

Додаток № 1, який складався до Договору, зміненого Додатковою угодою № 1 від 24.05.17. зазнав змін тільки в частині назви (назву додатку №1 змінено на Перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи і містить інформацію щодо кількості та вартості об`єктів державного майна станом на 31.12.11.

Договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.17. укладено відповідно до примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.17. № 95 (далі - Примірний договір).

Відповідно до Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 95 від 21.02.17.:

- предметом цього договору є надання оператору в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових (далі - майно) за переліком за формою згідно з додатком 1, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі (п. 1).

- право власності на майно, надане за цим договором, належить державі (п. 5).

Таким чином, відповідно до умов Примірного договору предметом договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових можуть бути лише газорозподільні системи або їх складові, право власності на які належить державі.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.17. № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (далі - Постанова № 95) визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості органом управління газорозподільними системами, власником яких є держава, або їх складовими (далі - газорозподільні системи).

Пунктом 5 Постанови № 95 зобов`язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення до 1 грудня 2017 р. інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі операторів газорозподільних систем та перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу.

Відповідач направив на адресу позивача лист № 31/31-1381 від 16.02.18. щодо укладення додаткової угоди № 1 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових № 240517/18-Хм-ГРМ від 24.05.17., відповідно до якого запропонував викласти Додаток № 1 до Договору експлуатації «Перелік майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи» в новій редакції. При цьому, в додатковій угоді (п. 2) зафіксовано, що додаток до цієї Угоди, сформований на підставі матеріалів інвентаризації газорозподільних систем або їх складових, що належать державі станом на 31.12.16.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивач листом № Нш077.1-ЛВ-1595-0318 від 06.03.18. надіслало відповідачу підписану зі своєї сторони Додаткову угоду № 1 від 31.01.18. до Договору та два примірники протоколу розбіжностей від 06.03.18. до неї.

В протоколі розбіжностей АТ «Хмельницькгаз» запропонувало врегулювати між сторонами відносини та зобов`язання, необхідні для оновлення Переліку об`єктів державного майна відповідно до умов Примірного договору, а саме:

- Міністерству виконати вимоги пунктів 5 та 6 Постанови № 95 стосовно перевірки та відновлення правовостановлюючих документів на державне майно;

- АТ «Хмельницькгаз» завершити інвентаризацію державного майна станом на 31 грудня 2017 року та сформувати Перелік за наслідками перевірки та відновлення правовстановлюючих документів на державне майно.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Листом від 29.03.18. № 31.3-ВИХ/415-18 відповідач відмовився підписувати Додаткову угоду № 1 від 31.01.18. до Договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.03.18. до неї.

Означена відмова зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.

Оскільки постановою № 95 визначено, що предметом договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових можуть бути лише газорозподільні системи або їх складові, право власності на які належить державі, то важливим є виокремлення з Переліку майна, право експлуатації на яке надається оператору газорозподільної системи, майна, яке відноситься до державної форми власності, та майна, яке не відноситься до державної форми власності.

Відповідач у запропонованій до підписання додатковій угоді визначає «складові газорозподільних систем» як окремі об`єкти речових прав. В той же час такий підхід не враховує дійсної правової природи цього майна, визначеної законодавчими актами, як елементів складної речі. Зокрема, частиною 1 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу», на виконання якої і була прийнята Постанова № 95, передбачається, що на праві господарського відання у суб`єктів господарювання недержавного сектору економіки не можуть знаходитись у користуванні газорозподільні системи, власником яких є держава. При цьому, такий підхід до регулювання в якості об`єкту правовідносин саме системи, а не окремих її складових, є цілком обґрунтованим з огляду на визначення приведене в ст. 1 цього ж Закону, а саме «газорозподільна система» - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам; та «газотранспортна система», під якою розуміється технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Аналогічно до визначень в Законі України «Про ринок природного газу» оперують поняттями газотранспортної та газорозподільної систем Кодекс газотранспортної системи (затверджений постановою НКРЕКП України від 30.09.15. № 2493, далі - Кодекс ГТС) та Кодекс газорозподільних систем (затверджений постановою НКРЕКП України від 30.09.15. № 2494, далі - Кодекс ГРМ).

Розділ II Кодексу ГРМ містить деталізований нормативний опис структури газорозподільної системи, згідно якого газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій до споживачів, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа. Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа, та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування. До складу ГРМ входять споруди і пристрої на газопроводах від місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об`єктів споживачів або суміжних операторів ГРМ). зокрема, ГРМ включають: 1) газопроводи, зокрема підземні та/або надземні, високого, середнього та низького тиску; 2) обладнання для зниження тиску і підтримання його на заданому рівні, зокрема ГРП та ШРП; 3) установки електрохімічного захисту від корозії; 4) лінії технологічного зв`язку, споруди, обладнання автоматизованих систем контролю та управління технологічними процесами і установок електрохімічного захисту; 5) переходи через природні і штучні перешкоди (автомобільні дороги, залізниці, канали тощо); 6) будівлі та споруди для забезпечення експлуатації та оперативного обслуговування ГРМ; 7) споруди газорозподільних мереж, зокрема колодязі, запірна арматура, компенсатори, конденсатозбірники, контрольні трубки, контрольно-вимірювальні пункти, футляри, розпізнавальні і сигнальні знаки тощо.

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Газопровід, як об`єкт матеріального світу є річчю.

Використання газопроводів за функціональним призначенням неможливе без наявності таких споруд та обладнання як компресорні станції, газорозподільні станції, газорегуляторні пункти, станції антикорозійного катодного захисту, контрольно- вимірювальні пункти, пункти зниження тиску газу, колодязі для розміщення вимикаючих пристроїв на газопроводах, конденсатозабірники, вузли обліку газу, тощо. Газопроводи можуть слугувати своєму призначенню виключно в сукупності з іншими об`єктами, спорудами, обладнанням, які подають цей газ для транспортування та/або тими, які цей газ відбирають. Тобто йдеться про майновий комплекс, який у сукупності своїх елементів утворює єдине ціле.

У відповідності до ст. 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

З огляду на зазначене вище й визначення норми ЦК України, є всі підстави стверджувати, шо в юридичному розумінні розподільні та магістральні газопроводи є частинами складних речей.

Розуміння газопроводу, як частини складної речі, міститься окрім іншого в Законі України «Про ринок природного газу», Законі України «Про нафту і газ».

Тобто з приведеного законодавчого визначення вбачається, що перелічені складові є елементами цієї системи. Отже, ці елементи не можуть бути окремим об`єктом у цивільному обороті, адже це буде порушу вати принцип цілісності об`єкта, закріпленого статтею 188 ЦК України.

Аналіз та інвентаризацію майна, закріпленого у Додатку № 1 до договору, на предмет належності речового права на це майно доцільно здійснювати, виходячи зі складу суб`єктів, що його створювали, а також джерел фінансування такого будівництва.

Означене підтверджується Висновком № 170/205-209/20-22 від 21 лютого 2020 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, що наданий позивачем.

За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертизи № 170/205-209/20-22 від 21 лютого 2020 року, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

Наразі, суд зазначає, що частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зауважити, що згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б .В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч наведеного, відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, що встановлені за наслідками проведення експертизи, надано не було.

При цьому, судом враховано, що останні у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України наділені правом надати висновок експерта, складений на їх замовлення.

Судом враховано, що відповідач заперечував як проти означеного висновку, однак, не скористався наданим йому приписами ст. 101 ГПК України правом.

З урахуванням наведеного вище, суд приймає до уваги висновок № 170/205-209/20-22 від 21 лютого 2020 року за результатами проведення судово-економічної експертизи в якості належного та допустимого доказу підтвердження необхідності проведення належної інвентаризації газорозподільних систем, які обліковуються на балансі позивача, як оператора газорозподільних систем; перевірки наявності правовстановлюючих документів на державне майно, що використовується для розподілу природного газу, та у разі потреби їх відновлення.