Справа № 136/2075/19
провадження № 2/136/616/19
РІШЕННЯ
іменем України
"20" жовтня 2020 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судці Кривенка Д. Т.
за участю секретаря судового засідання Марчук H.A.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни, ОСОБА_2 , за участі третьої особи: ОСОБА_3 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, - за участі учасників цивільного процесу: представника позивача ОСОБА_4 , представника третьої особи Саушкіна С.О.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, обґрунтовуючи підставність позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина. Вони із відповідачем є відповідно дружиною та донькою спадкодавця, отож спадкоємцями першої черги спадкування за законом, спадщину прийняли, тому з метою реалізації своїх спадкових прав вони звернулись до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої М.М. За відсутності інших спадкоємців, окрім них із відповідачем на час звернення до нотаріуса, вона, ОСОБА_1 , відмовилась від своєї частки у спадщині на користь відповідача, таким чином висловивши своє волевиявлення щодо спадщини, на яку мала право.
У подальшому було встановлено, що за життя спадкодавцем ОСОБА_5 було вчинено заповіт на користь іншої особи - ОСОБА_3 , відповідно до якого він розпорядився належною йому часткою нерухомого майна у вигляді житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Ураховуючи те, що про існування заповіту нотаріус її, ОСОБА_1 , на час написання нею заяви про відмову від спадщини не повідомила, не встановила коло спадкоємців, які мають прийняти спадщину, не роз`яснила наслідків відмови від спадщини як особи, що мала право на обов`язкову частку у спадщині за наявності заповіту, в результаті чого вона, ОСОБА_1 , втратила право на спадкове майно у вигляді частки об`єкта нерухомого майна, тобто помилялась щодо обставин, які мани істотне значення, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом, в якому позивач просить суд визнати заяву про відмову від спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5 недійсною.
У визначений судом строк відповідач не надала до суду відзиву.
08.01.2020 ухвалою суду було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначено підготовче судове засідання, витребувано матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5
24.01.2020 ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .
Згідно поданих третьою особою пояснень щодо позову він просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи свою позицію тим, що за правилами ЦК України відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Право спадкоємця за законом і за заповітом відмовитися від прийняття спадщини із визначенням спадкоємця можливе на користь якої здійснюється така відмова, або ж без визначення такої особи. Також передбачено можливість визнати відмову від прийняття спадщини судом недійсною, однак лише з підстав, встановлених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України. Позивач стверджує, що вона неправильно сприймала фактичні обставини учиненого нею правочину, проте не наводить у своїй позовній заяві як саме вона сприймала цю свою дію, що спонукало її так цю дію сприймати. Більше того вона стверджує, що таки вчинила відмову від спадщини і по іншому цей свій правочин вона не уявляла. Її твердження про те, що вона не знала, що у спосіб відмови від спадщини вона відмовилась від спадкування частини будинку, що увійшла до заповіту, а їй цього нотаріус не роз`яснила, свідчить саме про правову необізнаність позивача, чи її особисте недбальство під час учинення нею цього правочину, отож не може бути правовою підставою, передбаченою нормами ЦК України, за яких така відмова може бути визнана судом недійсною. Крім того, позивач у своїй позовній заяві стверджує, що вона взнала про заповіт, що був складений її чоловіком ОСОБА_5 при житті на користь третьої особи лише тільки після того, як подала заяву про відмову від спадщини на користь своєї дочки, і це твердження не відповідає дійсності, оскільки заповіт є наслідком вирішення між братами ОСОБА_6 , який є батьком третьої особи та ОСОБА_5 , який є спадкодавцем майнових питань щодо майна, яке було створено їхніми батьками і перейшло до них, про що позивачеві було достовірно відомо ще за життя її чоловіка. Таким чином позов є необгрунтованим, надуманим, який порушує права третьої особи.
Ухвалою суду від 25.09.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті, за клопотанням представника третьої особи було вирішено допитати свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові, просила суд позов задовольнити. Додатково суду пояснила, що позивач про існування заповіту ОСОБА_5 на користь третьої особи ОСОБА_3 не була обізнана на день подачі заяви нотаріусу, нотаріусом не було роз`яснено її права як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині у разі відмови від спадщини, на день подачі нею заяви не встановлено коло спадкоємців, що могло вплинути на прийняття нею іншого зовсім протилежного рішення ніж те, що вона прийняла.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив щодо задоволення вимог, аргументуючи свою позицію посилаючись на письмові пояснення додані до позову.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, однак в заяві вказала, що позовні вимоги визнає, не заперечує щодо їх задоволення, розгляд справи просила проводити за її відсутності.
Відповідач - приватний нотаріус Липовецького районного управління юстиції Вінницької області Башта - Біляєва М.О., будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи в судове засідання не з`явилась, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляду у її відсутність до суду не направила.
З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому здійснює розгляд справи в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів та за участі учасників цивільного процесу, які з`явились.
Суд,вислухавши поясненняпредставників,які з`явились,вивчивши тадослідивши матеріалицивільної справи,повно з`ясувавшиобставини справита перевірившиїх зібранимиу справідоказами,яким давоцінку,встановив,що в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області помер ОСОБА_5 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.4). Після його смерті відкрилась спадщина.
Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 №82/2018, які були надані на вимогу суду встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Башта - Біляєвої М.О. із заявою 18.09.2018, яка була зареєстрована цього ж дня о 12:10 годині за №183 (а.с.37), відповідно до якої ОСОБА_1 висловила відмову від прийняття належної їй частки у спадщині після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , 1980 року народження.
На підтвердження належності ОСОБА_1 до кола спадкоємців першої черги за законом надано свідоцтво про укладення шлюбу із ОСОБА_5 серія НОМЕР_2 (а.с.7).
Згідно із довідкою органу місцевого самоврядування від 18.09.2018 за №4167 (а.с.42), на день смерті ОСОБА_5 з ним були зареєстровані та постійно проживали: дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 є непрацездатною особою, на що вказує пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 (а.с.5).
Крім цього, із матеріалів спадкової справи було встановлено, що 04.12.2018 ОСОБА_3 , в межах визначеного законодавцем строку для прийняття спадщини, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за заповітом вчиненим 08.11.2007 спадкодавцем ОСОБА_5 на випадок своєї смерті, відповідно до якого останній заповів належну йому 1Л частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 . Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області 08.11.2007 та зареєстровано в реєстрі за №1513 (а.с.8). Заява зареєстрована приватним нотаріусом 04.12.2018 о 12:30 годині за №291.
Відповідно до поданої 18.03.2019 заяви за вхідним №114 (а.с.50), своїм правом на спадкування за законом як спадкоємець першої черги скористалась також відповідач ОСОБА_2 . Факт родинних відносин останньої підтверджено Витягами з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження та шлюб (а.с. 62 - 66).
Позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати її заяву про відмову від прийняття спадщини недійсною.
Засади здійснення суб`єктивного права спадкоємців, на користь яких відкрилася спадщина, на відмову від її прийняття, визначені ст. ст. 1273, 1274 ЦК України.
Приписами частини другої, п`ятої ст.. 1274 ЦК України, передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно із ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
З аналізу частини шостої вказаної статті, відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Це право є універсальним і не залежить від виду відмови.
Таким чином, в межах строків для прийняття спадщини спадкоємець, який подав заяву про відмову на користь іншого спадкоємця, має право відкликати її так само, як і спадкоємець, який заявив про відмову без зазначення особи, на користь якої вона зроблена.
Як убачається із змісту заяви поданої ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Башта - Біляєвої М.О. про відмову від прийняття спадщини позивачеві останньою було роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку встановленого для прийняття спадщини до 12.01.2019, роз`яснено зміст статей 1270, 1273 - 1275 ЦК України, про що ОСОБА_1 проставлено особистий підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Суд вважає, що при підписанні вищевказаної заяви 18.09.2018 позивач, скориставшись своїм правом, висловила своє волевиявлення на відмову від прийняття належної їй частки у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_5 , нотаріусом роз`яснено вимоги ЦК України, отож вона усвідомлювала, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, таке рішення відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків за таким правочином на час його вчинення.
Крім цього, судом встановлено, що позовна заява не містить, а в судовому засіданні представник позивача не спромоглась навести об`єктивних, непереборних поважних причин за яких позивач не використала своє право на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини протягом строку встановленого ст..1270 ЦК України (до 12.01.2019), маючи достатній час для прийняття такого рішення.
Відповідно до приписів частини п`ятої ст..1274 ЦК України, відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225,229 - 231 і 233 ЦК України.
Позивач стверджує у позові, що незнання нею про існування заповіту на користь третьої особи, не роз`яснення нотаріусом її права на відмову від обов`язкової частки у спадщині за наявності заповіту, як непрацездатної особи, не встановлення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5 на момент вчинення правочину зумовило неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину та вплинуло на її волевиявлення під час подання заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Як слідуєіз інформаційноїдовідки зіСпадкового реєструсформованої 18.09.2018о 12:13 годині приватним нотаріусом Башта - Біляєва М.О. (а.с.44), нотаріусом було встановлено наявність чинного заповіту серія ВКА №451473, заповідач ОСОБА_5 , дата посвідчення 08.11.2007 приватним нотаріусом Посвятенко Д.Ю.
Реєстрація спадкової справи приватним нотаріусом Башта - Біляєва М.О. була вчинена цього ж дня 18.09.2018 о 12:16 годині (а.с.45 Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі).
Із показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які були допитані в судовому засіданні встановлено, що вони приходяться родичами, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були рідними братами, отож питання батьківської спадщини, а це житловий будинок, що увійшов до заповіту було оговорено ще за життя спадкодавця про що позивачеві було достовірно відомо.
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами спростовують твердження позивача наведені у позові та її представника надані в судовому засіданні про те, що позивачеві не було відомо про існування заповіту на користь третьої особи на час звернення нею до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Тобто обставини, які мають для позивачки істотне значення виникли нена момент вчинення правочину, а вже після його вчинення.
При цьому, не є помилкою, в розумінні ст..229 ЦК України, власне недбальство позивача, незнання закону, неправильне тлумачення закону чи неправильне сприйняття фактичних обставин правочину.
Суд враховує, що нотаріус є відповідачем лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення, отож у даному випадку нотаріус не є належним відповідачем, тому у позові щодо нього слід відмовити.
Суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання одностороннього правочину вчиненого позивачем недійсним, тому в задоволенні позову щодо іншого відповідача суд також відмовляє.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України, а оскільки в задоволенні позову відмовлено, то понесені позивачем витрати суд відносить на її рахунок.
На підставі викладеного та керуючись ст.203, 229, 1273, 1274 ЦК України, ст.. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої Марини Олександрівни (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 56, смт. Турбів, Липовецький р-н., Вінницька обл.), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ), за участі третьої особи: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 29.10.2020.
Суддя Д.Т. Кривенко
