ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
07.10.2020р. Справа №905/2214/14-908/5734/14
за скаргою: №134/09-20 від 10.09.2020р. Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. у справі:
за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (юридична адреса: 84610, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, 10; адреса для листування: 18001, м.Черкаси, а/с 183)
про стягнення суми
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.
за участю: Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. (01001, м.Київ, вул.Велика Житомирська, 25/2, офіс 2)
У засіданні брали участь:
від позивача (стягувача): не з`явився
від відповідача (боржника, скаржника): не з`явився
від приватного виконавця: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
26.03.2014р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» 972925,89 грн інфляційних збитків та 2522272,95 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009р.
03.04.2014р. ухвалою господарського суду Донецької області зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі №905/2214/14. Судове засідання призначено на 23.04.2014 р.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 23.04.2014р., 21.05.2014р., 17.06.2014р. розгляд справи відкладався на 21.05.2014р., 17.06.2014р. та 10.07.2014р. відповідно.
З 07.07.2014р. роботу господарського суду Донецької області було припинено у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, які відбувались в районі розташування суду, про що було розміщено повідомлення на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» (у розділі «Новини та події суду»).
Розпорядженням №28-р від 02.09.2014р. голови Вищого господарського суду України «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.
12.12.2014р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою №31/15-8727 від 02.12.2014 р. про прийняття до розгляду справи №905/2214/14.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.12.2014р. заяву Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №31/15-8727 від 02.12.2014р. задоволено, справу №905/5734/14 прийнято до провадження, присвоєно справі №905/2214/14-908/5734/14.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015р., у справі №905/2214/14-908/5734/14 первісний позов (з урахуванням змісту заяви №31/13-2397 від 01.07.2015р. про збільшення позовних вимог) Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 5357528,67 грн 3% річних, 43706824,55 втрат від інфляції, 73080 грн судового збору; зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016р. постанову суду апеляційної інстанції від 12.10.2015р. та рішення суду першої інстанції від 09.07.2015р. скасовано в частині первісного позову і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2016р. по справі №905/2214/14-908/5734/14 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5357528,67 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 43706824,55 грн, а також судовий збір в сумі 73080 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. рішення місцевого суду від 11.04.2016р. по справі №905/2214/14-908/5734/14 залишено без змін.
31.05.2016р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.04.2016р. господарським судом було видано відповідний наказ.
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016р. постанову суду апеляційної інстанції від 03.02.2016р. залишено без змін.
15.09.2020р. до господарського суду надійшла скарга №134/09-20 від 10.09.2020р. Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на дії приватного виконацвця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М., за змістом якої скаржник просив суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича ВП №62819279 від 13.08.2020р. про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 31.05.2016р. у справі №905/2214/14-908/5734/14.
Ухвалою суду від 16.09.2020р. повідомлено сторони, що розгляд скарги відбудеться 07.10.2020р. о 15:30 год.
29.09.2020р. на адресу господарського суду від приватного виконавця Щербакова І.М. надійшли пояснення №2411 від 25.09.2020р., у відповідності до яких останній зазначав про те, що правомірно відкрив виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 31.05.2016р. по справі №905/2214/14-908/5734/14, оскільки заява стягувача про примусове виконання рішення суду містила дані щодо відкритих банківських рахунків боржника, зокрема, у м.Києві; враховуючи, що грошові кошти є різновидом майна, та, в даному випадку, місцезнаходженням такого майна є рахунки, відкриті у банківських установах, місцезнаходженням яких є м.Київ, приватним виконавцем прийнято виконавчий документ у відповідності до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження».
У відзиві №31/07-794 від 28.09.2020р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з посиланням на приписи ч.4 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» вказувала, що місцезнаходження майна (коштів) боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець Щербаков І.М. здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується компетенція останнього, внаслідок чого вказаним приватним виконавцем правомірно прийнято виконавчий документ до виконання та відкрито виконавче провадження.
Представники позивача (стягувача), відповідача (боржника, скаржника) та приватного виконавця у судове засідання 07.10.2020р. не з`явились.
Згідно з ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Таким чином, з огляду на приписи наведеної норми господарського процесуального законодавства України, суд дійшов висновку, що скарга може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні уповноважених представників позивача (стягувача), відповідача (боржника, скаржника) та приватного виконавця не перешкоджає розгляду скарги.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №134/09-20 від 10.09.2020р. Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
В силу норм ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регулює відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка кореспондується з нормами ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
За приписами ст.3 вказаного нормативно-правового акту України завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (ч.1 ст.27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до ч.3 ст.22, п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України є безоплатним, здійснюється цілодобово і без обмежень на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів (ч.5 ст.23 вказаного нормативно-правового акту України).
Згідно зі ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
В силу норм ч.ч.2, 4 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з п.1 ч.1, ч.ч.3, 7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Як вбачається зі змісту інформації, яка наявна у Єдиному державному реєстрі приватних виконавців, ОСОБА_1 зареєстрований як приватний виконавець виконавчого округу міста Києва.
Як свідчать матеріали розглядуваної скарги, 13.08.2020р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. із заявою №31/01-643 від 13.08.2020р. про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2016р. по справі №905/2214/14-908/5734/14, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3% річних у розмірі 5357528,67 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 43706824,55 грн, а також судовий збір в сумі 73080 грн (всього 49137433,22 грн).
У вищенаведеній заяві стягувач зазначив про те, що боржником відкриті банківські рахунки у наступних банківських установах:
- ПАТ АБ «Клірінговий дім», МФО 300647, адреса банку: 04070, м.Київ, вул.Борисоглібська, 5а:
1) № НОМЕР_1 (UA, USD, EUR);
2) № НОМЕР_2 (UA);
3) № НОМЕР_3 (UA, USD, EUR, RUB);
- АТ «Ощадбанк», МФО 300465, адреса банку: 01001, м.Київ, вул.Госпітальна, 12г):
1) № НОМЕР_4 (UA, USD, EUR, RUB).
Відтак, визначаючи підвідомчість місця відкриття виконавчого провадження, заявником вказано про наявність майна боржника (грошових коштів), враховуючи відкриття рахунків у наведених вище банківських установах (м.Київ).
13.08.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. відкрито виконавче провадження №62819279 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 31.05.2016р. по справі №905/2214/14-908/5734/14. За змістом п.3 постанови від 13.08.2020р. про відкриття виконавчого провадження №62819279, приватним виконавцем стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 4913743,32 грн (10% від загальної суми до стягнення за виконавчим документом №905/2214/14-908/5734/14 від 31.05.2016р.).
В обґрунтування власної скарги, Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол» вказувало, що приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Щербаковим І.М. порушено правило територіальної юрисдикції, оскільки місцезнаходженням боржника та його майна є м.Горлівка Донецької області.
З цього приводу суд зазначає про наступне:
Згідно зі ст.342 Господарського кодексу України рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом. Суб`єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а також інших розрахунків, пов`язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності. Суб`єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України. Юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України. Суб`єктам господарювання, яким виділяються кошти для цільового використання з Державного бюджету України або місцевих бюджетів, відкриваються рахунки відповідно до закону. Порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до ч.3.1 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з ч.ч.6.1, 6.2 ст.6 вказаного Закону України банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в п.6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник, у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».
Як встановлено судом під час розгляду скарги, боржник має відкриті у Публічному акціонерному товаристві акціонерному банку «Клірінговий дім» та Акціонерному товаристві «Ощадбанк» рахунки № НОМЕР_1 (UA, USD, EUR); № НОМЕР_2 (UA); НОМЕР_3 (UA, USD, EUR, RUB); № НОМЕР_4 (UA, USD, EUR, RUB).
За змістом відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (офіційний веб-портал Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua), місцезнаходженням названих вище банківських установ є місто Київ.
Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Отже, грошові кошти є майном.
Викладене вище відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 10.09.2018р. у справі №905/3542/15, від 01.08.2019р. у справі №910/13508/15, від 19.08.2019р. у справі №922/1293/15, які в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права.
Твердження заявника скарги стосовно того, що приватним виконавцем до відкриття виконавчого провадження не було перевірено фактичну наявність коштів на рахунках, тобто не встановлено чи дійсно у боржника наявне майно у окрузі обслуговування приватного виконавця, не приймаються судом до уваги, оскільки до відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця відсутні повноваження з`ясовувати такі обставини. Окрім того, як зазначалось, метою відкриття рахунків є здійснення розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів інших розрахунків, зберігання грошових коштів тощо. Отже, наявність у боржника відкритих рахунків у м.Києві було достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, який працює у відповідному окрузі.
Таким чином, наведені скаржником твердження про порушення приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Щербаковим І.М. вимог щодо територіальної компетенції з відкриття ним виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 31.05.2016р. по справі №905/2214/14-908/5734/14 є юридично неспроможними та такими, що позбавлені належного нормативного обґрунтування.
Не прймаються до уваги також посилання скаржника стосовно того, що матеріали виконавчого провадження не містять інформації щодо загальної суми стягнення за виконавчими документами, які перебувають на виконанні у приватного виконавця Щербакова І.М., та відомостей щодо страхування цивільно-правової відповідальності виконавця на відповідну суму, з огляду на наступне.
За приписами п.6 ч.2 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості, зокрема, про реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
При цьому, державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо, зокрема, сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця (п.4 ч.4 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом інформаційної довідки №45551720200925 від 25.09.2020р. з Єдиного державного реєстру приватних виконавців, ОСОБА_1 зареєстрований як приватний виконавець виконавчого округу міста Києва 12.06.2017р. (дата рішення кваліфікаційної комісії приватних виконавців або тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця).
Цивільно-правова відповідальність приватного виконавця застрахована згідно з договором №011420054/И; дата початку дії 16.07.2020р.; дата закінчення дії 15.07.2021р.; страховик Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Остра», страхова сума 14000000000 грн. Відповідні відомості наявні у інформаційній довідці №45551720200925 від 25.09.2020р. з Єдиного державного реєстру приватних виконавців та не заперечуються заявником скарги.
За таких обставин, з огляду на те, що загальна сума стягнення за наказом господарського суду Донецької області від 31.05.2016р. становить 49137433,22 грн, приймаючи до уваги приписи ч.2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Щербаковим І.М. правомірно відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом.
В той же час, норми чинного законодавства України не зобов`язують приватного виконавця зазначати у власних виконавчих документах інформацію щодо загальної суми стягнення за всіма виконавчими документами, які перебувають у приватного виконавця на виконанні. Доказів того, що така загальна сума перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця Щербакова І.М. скаржником не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи вищевказане, посилання скаржника на неправомірність дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Щербакова І.М. щодо відкриття виконавчого провадження №62819279, оскільки за припущенням боржника сума стягнення за виконавчими документами у сукупності перевищує страхову суму за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця, не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, скарга №134/09-20 від 10.09.2020р. Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Вступну та резолютивну частини ухвали складено 07.10.2020р.
Повний текст ухвали складено 12.10.2020р.
Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.О.Паляниця
