ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м.Харків, пр.Науки, 5
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.04.2016р. Справа №905/2214/14-908/5734/14
за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 31301827
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка, код ЄДРПОУ 05761614
про стягнення суми
за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка
до відповідача: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ
про визнання припиненими зобов’язань у зв’язку з неможливістю їх виконання
Суддя : Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 – заст. нач.
від відповідача: ОСОБА_2 – пров. спец.
Згідно із ст.77 ГПК України
в засіданні суду оголошувалась перерва
з 29.03.2016р. до 11.04.2016р.
СУТЬ СПРАВИ:
26.03.2014р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» 972925,89 грн інфляційних збитків та 2522272,95 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009р.
03.04.2014р. ухвалою господарського суду Донецької області зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі №905/2214/14. Судове засідання призначено на 23.04.2014 р.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 23.04.2014р., 21.05.2014р., 17.06.2014р. розгляд справи відкладався на 21.05.2014р., 17.06.2014р. та 10.07.2014р. відповідно.
З 07.07.2014р. роботу господарського суду Донецької області було припинено у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, які відбувались в районі розташування суду, про що було розміщено повідомлення на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» (у розділі «Новини та події суду»).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.
Відповідно до ст.3 даного Закону справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду. У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Розпорядженням №28-р від 02.09.2014р. голови Вищого господарського суду України «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.
12.12.2014р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою №31/15-8727 від 02.12.2014 р. про прийняття до розгляду справи №905/2214/14.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.12.2014р. заяву Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» №31/15-8727 від 02.12.2014р. задоволено, справу №905/5734/14 прийнято до провадження, присвоєно справі №905/2214/14-908/5734/14.
03.02.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» про визнання припиненими зобов'язань з 14.04.2014р. у зв'язку з неможливістю їх виконання за договором №06/09-2052 від 23.12.2009р. на поставку природного газу, що укладений між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол».
Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, 09.06.2015р. позивач надав господарському суду Запорізької області заяву №31/13-1945 від 03.06.2015р. про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої заявив вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів – 42060334,58 грн, 3% річних – 5173421,15 грн.
06.07.2015р. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою №31/13-2397 від 01.07.2015р. про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої заявила вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів – 43706824,55 грн, 3% річних – 5357528,67 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015р., у справі №905/2214/14-908/5734/14 первісний позов (з урахуванням змісту заяви №31/13-2397 від 01.07.2015р. про збільшення позовних вимог) Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 5357528,67 грн 3% річних, 43706824,55 втрат від інфляції, 73080 грн судового збору; зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016р. постанову суду апеляційної інстанції від 12.10.2015р. та рішення суду першої інстанції від 09.07.2015р. скасовано в частині первісного позову і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач подавав суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи пізніше 09.07.2015р., в тому числі і з тих підстав, що: - з ухвали суду про відкладення справи розглядом з 01.07.2015р. на 09.07.2015р. йому стало відомо про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків з 972925,89 грн до 43706824,55 грн, в частині 3% річних з 2522272,95 грн до 5357528,67 грн; - станом на 09.07.2015р. ним не отримані відповідні заяви, які позивача зобов'язано направити відповідачу ухвалою від 01.07.2015р., і його фактично позбавлено можливості підготувати відзив; - відповідач не зміг подати витребувані судом матеріали зустрічного позову через неможливість у наведені в ухвалі строки представнику відповідача виїхати із зони проведення антитерористичної операції.
Крім того, Вищий господарський суд вказував на те, що в порушення ст.43 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не дав оцінки змісту сертифікату №4977 від 02.08.2015р. Торгово-промислової палати України в тій частині, що ним засвідчено настання з 15.04.2014р. форс-мажорних обставин саме щодо зобов'язань з оплати за поставлений природний газ за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009р., які унеможливили їх виконання, тому не встановив щодо яких саме зобов'язань за цим договором (враховуючи стягнення остаточної суми боргу за поставлений за цим договором природний газ до 15.04.2015р.) засвідчено настання обставин непереборної сили.
Одночасно, постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2016р. містить висновок про те, що за наявності розбіжностей між розрахунками позивача та сумами, які визначені в якості правильних судами, судові акти не містять будь-якої оцінки розрахунків позивача; навівши правильні суми, які мали б бути стягнуті за спірні періоди, суди не зазначили з чого вони виходили, здійснюючи саме такий розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних, і в чому позивач у власних розрахунках припустився помилки, що є порушенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки може вплинути на обсяг відповідальності відповідача по договору №06/09-2052 від 23.12.2009р.
Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.02.2016р. сторони було зобов’язано надати пояснення по суті спору з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2016р.
Позивач у поясненнях №31/13-823 від 02.03.2016р. зазначав, що Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання зі сплати суми основного боргу у розмірі 74840452,99 грн за договором №06/09-2052 від 23.12.2009р. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України з урахуванням заяви №31/13-2397 від 01.07.2015р. про збільшення позовних вимог нараховано інфляційні втрати у розмірі 43706824,55 грн за період з січня 2013 року по травень 2015 року, а також 3% річних у розмірі 5357528,67 грн за період з 08.02.2013р. по 01.07.2015р. Заявлення позовних вимог у визначеному розмірі та за відповідні періоди підтверджено представником позивача у судовому засіданні 11.04.2016р.
Крім того, як вказував позивач, факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання з оплати боргу у розмірі 74840452,99 грн встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. (з урахуванням рішення від 30.04.2013р.) у справі №25/7.
При цьому, позивач наполягав на тому, що відповідач належними та допустимими доказами не довів той факт, що викладені у сертифікаті №4977 від 02.09.2015р. Торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов’язку за договором №06/09-2052 від 23.12.2009р., стосуються саме зобов’язань зі сплати інфляційних втрат, 3% річних, перебувають у причинному зв’язку з абсолютною неможливістю виконання обов’язку зі сплати інфляційних втрат, 3% річних, а також, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання та своєчасного повідомлення позивача про обставини непереборної сили.
Відповідач у додаткових поясненнях б/н від 23.03.2016р. зазначив, що у Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» з незалежних від нього причин немає можливості вплинути на час виконання своїх зобов’язань по сплаті суми основного боргу за договором №06/09-2052 від 23.12.2009р. Крім того, за твердженням відповідача, нарахування 3% річних та інфляційних втрат в період дії обставин непереборної сили є неправомірним.
У судовому засіданні 11.04.2016р. на запитання суду: «Чи обізнане Пубічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» зі змістом заяви №31/13-2397 від 01.07.2015р. Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про збільшення позовних вимог?» повноважний представник відповідача надав відповідь: «Так, обізнане». Крім того, судом враховано, що додаткові пояснення б/н від 23.03.2016р., заперечення у судових засіданнях 29.03.2016р., 11.04.2016р. були надані відповідачем з урахуванням змісту заяви №31/13-2397 від 01.07.2015р. Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про збільшення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 23.12.2009р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було підписано договір поставки природного газу №06/09-2052, за змістом якого постачальник зобов?язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в узгодженому сторонами обсязі.
Згідно з п.п.4.2, 4.4 договору №06/09-2052 від 23.12.2009р. право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.
За приписами п.6.1 вказаного договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу (за місяць передачі газу) до 10-го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
Відповідно до п.11.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №6/1 від 20.07.2010р.) договір №06/09-2052 від 23.12.2009р. набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін, діє в частині поставки газу до 31.12.2010р. включно, а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.
На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду: січень 2010 року - грудень 2010 року передав відповідачу природний газ за актами від 31.01.2010р. за січень 2010 року, від 28.02.2010р. за лютий 2010 року, від 31.03.2010р. за березень 2010 року, від 30.06.2010р. за червень 2010 року, від 31.07.2010р. за липень 2010 року, від 31.08.2010р. за серпень 2010 року, від 30.09.2010р. за вересень 2010 року, від 31.10.2010р. за жовтень 2010 року, від 30.11.2010р. за листопад 2010 року, від 06.12.2010р. за травень та квітень 2010 року, від 31.12.2010 за грудень 2010 року.
За змістом п.6.1 договору №06/09-2052 від 23.12.2009р. оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу за місяць передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
При цьому, як свідчать матеріали справи, вартість газу, який було поставлено за договором №06/09-2052 від 23.12.2009р. погашена відповідачем лише частково, на теперішній час заборгованість Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» за вказаним договором становить 74840452,99 грн.
Рішенням від 22.04.2013р. господарського суду Донецької області по справі №25/7 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка про стягнення 732998147,45 грн задоволено частково: зменшено розмір пені на 20 % - до 16472301,36 грн; стягнуто з відповідача на користь позивача 74840452,99 грн основного боргу, 16472301,36 грн пені, 25500 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
30.04.2013р. місцевим судом було прийнято додаткове рішення, згідно із яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3 % річних у розмірі 2240477,91 грн та інфляційні у розмірі 5529903,32 грн.
Постановою від 03.02.2015р. Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у справі №25/7 скасовано в частині зменшення пені на 20% - до 16472301,36 грн; прийнято у вказаній частині нове рішення: стягнуто з відповідача на користь позивача 20590376,71 грн пені; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у справі №25/7 залишено без змін.
У відповідності до постанови від 06.04.2015р. Вищого господарського суду України рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Відтак, за результатами судового розгляду справи №25/7 було встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають основний борг – 74840452,99 грн, пеня – 20590376,71 грн, 3 % річних – 2240477,91 грн, інфляційні – 5529903,32 грн, державне мито – 25500 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 236 грн, всього 103226946,93 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015р. по справі №25/7 було затверджено мирову угоду від 16.09.2015р., укладену між Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Дослідивши матеріали справи, господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені судами при розгляді вищенаведеної справи, як такі, що відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.
При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, згідно з ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
У п.7.1 вказаної постанови роз’яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 5357528,67 грн за період з 08.02.2013р. по 01.07.2015р., а також інфляційну складову боргу у розмірі 43706824,55 грн за період з січня 2013 року по травень 2015 року.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України щодо оцінки змісту сертифікату №4977 від 02.08.2015р. Торгово-промислової палати України, суд зазначає про наступне:
Відповідачем до матеріалів справи надано сертифікат №4977 (вих. №2853/05.0-4 від 02.09.2015р.) Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Відповідно до вказаного документу засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Публічному акціонерному товариству «Концерн Стирол» щодо зобов’язань з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009р., укладеним з Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання – 15.04.2014р., дата закінчення – тривають, дату встановити неможливо.
В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.
В ч.4 ст.219 вказаного нормативно-правового акту закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.
За приписами ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За змістом ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
За правилами ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням №40 (3) від 15.07.2014р. Президії вказаної установи (далі – Регламент), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Згідно із розділом 8 укладеного сторонами правочину сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов’язань за даним договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виниклим після укладання цього договору і які сторони не могли передбачити в момент його укладання. Форс-мажорними обставинами є події, які об’єктивно не залежать від волі і дій сторін і роблять неможливим для будь-якої із сторін виконання зобов’язань за даним договором, а саме, в тому числі, але не виключно: стихійні лиха, вибухи та аварії, в тому числі, на газопроводах, пожежі, землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, війна або військові дії, блокада, а також суспільні безлади, страйки, інші обставини, що виникли не з вини сторін та перешкоджають належному виконанню зобов’язань за даним договором. Строк виконання сторонами зобов’язань за цим договором відкладається на час дії форс-мажорних обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни, в якій виникли форс-мажорні обставини. Строк для повідомлення між сторонами про такі обставини – негайно. Надання достатніх доказів (відповідних документів) – протягом 14 днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин. Повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання та/або закінчення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) позбавляє сторону, відносно якої такі обставини виникли права посилатись на них, як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов’язань за цим договором. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для припинення покупцем оплати газу який був переданий постачальником до виникнення таких обставин.
Комплексний аналіз наведених вище норм закону та умов договору №06/09-2052 від 23.12.2009р. дають підстави вважати, що наявність форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання. Проте, не звільняють, відтерміновують обов’язок сплатити кошти за фактично отриманий товар. Відтак, з урахуванням того, що зобов’язання з оплати природного газу на суму 74840452,99 грн не виконується відповідачем, за висновками суду, позивач мав право звернутись до суду з розглядуваним позовом.
Одночасно, з урахуванням того, що останню поставку газу за договором №06/09-2052 від 23.12.2009р. було здійснено у грудні 2010 року, приймаючи до уваги зміст п.6.1 укладеного сторонами правочину щодо здійснення остаточного розрахуноку до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу, виконання відповідачем обов’язку щодо оплати товару мало бути виконано задовго до моменту настання форс-мажорних обставин.
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію наведено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» та постановах від 06.06.2012р. і від 24.10.2011р. Верховного Суду України по справах №6-49цс12 та 6№-38цс11.
У Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Верховним Судом України наголошено, що аналізуючи практику застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при розгляді справ цієї категорії судам потрібно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов'язання між сторонами, чи є це зобов'язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Верховним Судом України наголошено, що доводи про неможливість виконання грошового зобов'язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст.625 Цивільного кодексу України не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова судами з цих підстав у стягненні нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, є неправильною. Разом з тим, судам слід мати на увазі, що за змістом ч.4 ст.613 Цивільного кодексу України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України). Тому, якщо боржник доведе, що невиконання ним грошового зобов'язання мало місце через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, яка передбачена ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України).
Проте, на думку відповідача, неспроможність боржника виконувати договірні зобов’язання через обставини непереборної сили, свідчать про відсутність вини останнього у порушенні грошового зобов'язання та виключає можливість застосування ст.625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Наразі, суд повторно зауважує, що нормами чинного законодавства встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, порушення відповідачем умов договору №06/09-2052 від 23.12.2009р. щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» від встановленого законом обов’язку відшкодувати позивачу матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Посилання відповідача на висновок експертно-економічного дослідження №9/1 від 08.09.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України» судом до уваги не приймаються з огляду на те, що визначення суми 3% річних та інфляційних втрат є правовим питанням і не може бути предметом експертного дослідження.
Твердження відповідача стосовно того, що з укладанням сторонами мирової угоди у справі №25/7 позивачем фактично визнано неможливість на даний час та на весь період АТО для Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» сплатити суму основного боргу, судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що нявність вказаних обставин не нівелює право позивача на відшкодування матеріальних втрат, що пов’язані з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання.
Надаючи оцінку розрахункам 3% річних та інфляційних втрат позивача на виконання вказівок суду касаційної інстанції, суд зазначає про наступне:
Як свідчать матеріали справи, в період з січня 2013 року по липень 2015 року сума боргу відповідача за договором №06/09-2052 від 23.12.2009р. була незмінною та становила 74840452,99 грн.
За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Як встановлено судом, інфляційна складова боргу за період з січня 2013 року по травень 2015 року дорівнює 43706824,56 грн відповідно до наступного розрахунку:
- січень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,2% = 74990133,90 грн; 74990133,90 грн - 74840452,99 грн = 149680,91 грн інфляційних у січні 2013 року;
- лютий 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 99,9% = 74765612,54 грн; 74765612,54 грн - 74840452,99 грн = -74840,45 грн інфляційних у лютому 2013 року;
- березень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100% = 74840452,99 грн; 74840452,99 грн - 74840452,99 грн = 0 грн інфляційних у березні 2013 року;
- квітень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100% = 74840452,99 грн; 74840452,99 грн - 74840452,99 грн = 0 грн інфляційних у квітні 2013 року;
- травень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,1% = 74915293,44 грн; 74915293,44 грн - 74840452,99 грн = 74840,45 грн інфляційних у травні 2013 року;
- червень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100% = 74840452,99 грн; 74840452,99 грн - 74840452,99 грн = 0 грн інфляційних у червні 2013 року;
- липень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 99,9% = 74765612,54 грн; 74765612,54 грн - 74840452,99 грн = -74840,45 грн інфляційних у липні 2013 року;
- серпень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 99,3% = 74316569,82 грн; 74316569,82 грн - 74840452,99 грн = -523883,17 грн інфляційних у серпні 2013 року;
- вересень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100% = 74840452,99 грн; 74840452,99 грн - 74840452,99 грн = 0 грн інфляційних у вересні 2013 року;
- жовтень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,4% = 75139814,80 грн; 75139814,80 грн - 74840452,99 грн = 299361,81 грн інфляційних у жовтні 2013 року;
- листопад 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,2% = 74990133,90 грн; 74990133,90 грн - 74840452,99 грн = 149680,91 грн інфляційних у листопаді 2013 року;
- грудень 2013 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,5% = 75214655,25 грн; 75214655,25 грн - 74840452,99 грн = 374202,26 грн інфляційних у грудні 2013 року;
- січень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,2% = 74990133,90 грн; 74990133,90 грн - 74840452,99 грн = 149680,91 грн інфляційних у січні 2014 року;
- лютий 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,6% = 75289495,71 грн; 75289495,71 грн - 74840452,99 грн = 449042,72 грн інфляційних у лютому 2014року;
- березень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 102,2% = 76486942,96 грн; 76486942,96 грн - 74840452,99 грн = 1646489,97 грн інфляційних у березні 2014 року;
- квітень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 103,3% = 77310187,94 грн; 77310187,94 грн - 74840452,99 грн = 2469734,95 грн інфляційних у квітні 2014 року;
- травень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 103,8% = 77684390,20 грн; 77684390,20 грн - 74840452,99 грн = 2843937,21 грн інфляційних у травні 2014 року;
- червень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 101% = 75588857,52 грн; 75588857,52 грн - 74840452,99 грн = 748404,53 грн інфляційних у червні 2014 року;
- липень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,4% = 75139814,80 грн; 75139814,80 грн - 74840452,99 грн = 299361,81 грн інфляційних у липні 2014 року;
- серпень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 100,8% = 75439176,61 грн; 75439176,61 грн - 74840452,99 грн = 598723,62 грн інфляційних у серпні 2014 року;
- вересень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 102,9% = 77010826,13 грн; 77010826,13 грн - 74840452,99 грн = 2170373,14 грн інфляційних у вересні 2014 року;
- жовтень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 102,4% = 76636623,86 грн; 76636623,86 грн - 74840452,99 грн = 1796170,87 грн інфляційних у жовтні 2014 року;
- листопад 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 101,9% = 76262421,60 грн; 76262421,60 грн - 74840452,99 грн = 1421968,61 грн інфляційних у листопаді 2014 року;
- грудень 2014 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 103% = 77085666,58 грн; 77085666,58 грн - 74840452,99 грн = 2245213,59 грн інфляційних у грудні 2014 року;
- січень 2015 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 103,1% = 77160507,03 грн; 77160507,03 грн - 74840452,99 грн = 2320054,04 грн інфляційних у січні 2015 року;
- лютий 2015 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 105,3% = 78806997 грн; 78806997 грн - 74840452,99 грн = 3966544,01 грн інфляційних у лютому 2015 року;
- березень 2015 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 110,8% = 82923221,91 грн; 82923221,91 грн - 74840452,99 грн = 8082768,92 грн інфляційних у березні 2015 року;
- квітень 2015 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 114% = 85318116,41 грн; 85318116,41 грн - 74840452,99 грн = 10477663,42 грн інфляційних у квітні 2015 року;
- травень 2015 року: 74840452,99 грн * індекс інфляції 102,2% = 76486942,96 грн; 76486942,96 грн - 74840452,99 грн = 1646489,97 грн інфляційних у травні 2015 року.
З огляду на вищенаведене, за розрахунком суду, інфляційна складова боргу за період з січня 2013 року по травень 2015 року становить 43706824,56 грн та є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення (43706824,55 грн). При цьому, суд зауважує, що позивач мав право на нарахування інфляційних збитків за період з січня 2013 року по травень 2015 року, а також правомірно виходив з суми заборгованості у розмірі 74840452,99 грн. Тобто, невідповідність кінцевої суми інфляційних дійсній сумі інфляційних за визначений період жодним чином негативно не впливає на обсяг відповідальності відповідача по договору №06/09-2052 від 23.12.2009р. Навпаки, за наявності арифметичної помилки у розрахунку позивача, Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» фактично заявлено до стягнення суму інфляційних у меншому розмірі.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума заборгованості * 3 * кількість днів прострочення / кількість днів у році / 100.
Як встановлено судом, 3% річних за період з 08.02.2013р. по 01.07.2015р. дорівнюють 5376209,98 грн відповідно до наступного розрахунку:
- лютий 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 21 / 365 / 100 = 129176,67 грн 3% річних у лютому 2013 року;
- березень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у березні 2013 року;
- квітень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у квітні 2013 року;
- травень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у травні 2013 року;
- червень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у червні 2013 року;
- липень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у липні 2013 року;
- серпень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у серпні 2013 року;
- вересень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у вересні 2013 року;
- жовтень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у жовтні 2013 року;
- листопад 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у листопаді 2013 року;
- грудень 2013 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у грудні 2013 року;
- січень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у січні 2014 року;
- лютий 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 28 / 365 / 100 = 172235,56 грн 3% річних у лютому 2014року;
- березень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у березні 2014 року;
- квітень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у квітні 2014 року;
- травень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у травні 2014 року;
- червень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у червні 2014 року;
- липень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у липні 2014 року;
- серпень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у серпні 2014 року;
- вересень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у вересні 2014 року;
- жовтень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у жовтні 2014 року;
- листопад 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у листопаді 2014 року;
- грудень 2014 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у грудні 2014 року;
- січень 2015 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у січні 2015 року;
- лютий 2015 року: 74840452,99 грн * 3 * 28 / 365 / 100 = 172235,56 грн 3% річних у лютому 2015 року;
- березень 2015 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у березні 2015 року;
- квітень 2015 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у квітні 2015 року;
- травень 2015 року: 74840452,99 грн * 3 * 31 / 365 / 100 = 190689,37 грн 3% річних у травні 2015 року;
- червень 2015 року: 74840452,99 грн * 3 * 30 / 365 / 100 = 184538,10 грн 3% річних у червні 2015 року;
- липень 2015 року: 74840452,99 грн * 3 * 1 / 365 / 100 = 6151,27 грн 3% річних у липні 2015 року.
З огляду на вищенаведене, за розрахунком суду, сума 3% річних за період з 08.02.2013р. по 01.07.2015р. становить 5376209,98 грн та є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення (5357528,67 грн). При цьому, суд зауважує, що позивач мав право на нарахування відсотків річних за період з 08.02.2013р. по 01.07.2015р., а також правомірно виходив з суми заборгованості у розмірі 74840452,99 грн. Тобто, невідповідність кінцевої суми відсотків річних дійсній сумі річних за визначений період жодним чином негативно не впливає на обсяг відповідальності відповідача по договору №06/09-2052 від 23.12.2009р. Навпаки, за наявності арифметичної помилки у розрахунку позивача, Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» фактично заявлено до стягнення суму відсотків річних у меншому розмірі.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, зваживши доводи відповідача у справі, з урахуванням того, що суми 3% річних за період з 08.02.2013р. по 01.07.2015р., інфляційних втрат за період з січня 2013 року по травень 2015 року є фактично більшими, ніж заявлені позивачем до стягнення, приймаючи до уваги, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та відсотків річних підлягають задоволенню на визначені позивачем суми.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 73080 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги (з урахуванням змісту заяви №31/13-2397 від 01.07.2015р. про збільшення позовних вимог) Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м.Горлівка про стягнення 3% річних у розмірі 5357528,67 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів – 43706824,55 грн, задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (84610, Донецька обл., м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, буд.10, код ЄДРПОУ 05761614) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 31301827) 3% річних у розмірі 5357528,67 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів – 43706824,55 грн, а також судовий збір в сумі 73080 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 11.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 18.04.2016р.
Суддя Ю.О.Паляниця
Надр . 1 прим.:
1 – до справи
