-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 640/7773/19
адміністративне провадження № К/9901/30586/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/7773/19
за позовом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області ОСОБА_1 (далі - РВ ФДМУ по Закарпатській області, ФДМУ, відповідно) до ФДМУ, треті особи: РВ ФДМУ по Закарпатській області, РВ ФДМУ по Волинській області, РВ ФДМУ по Львівській області, РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ФДМУ
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019, ухвалені у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 03.05.2019 Начальник РВ ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених та змінених позивних вимог, просив:
визнати протиправними (незаконними) дії ФДМУ щодо проведення реорганізації РВ ФДМУ шляхом злиття РВ ФДМУ по Львівській області, Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, РВ ФДМУ по Волинській області та створення нового РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, на підставі наказу ФДМУ від 06.03.2019 № 232 «Про проведення реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна України»;
визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ ФДМУ від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України»;
визнати протиправними дії щодо проведення реорганізації РВ ФДМУ шляхом злиття РВ ФДМУ по Львівській області, РВ ФДМУ по Закарпатській області, РВ ФДМУ по Волинській області та створення нового РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, на підставі наказу ФДМУ від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях»;
визнати протиправним та скасувати наказ ФДМУ від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях».
Позов Начальник РВ ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_1 обґрунтував, зокрема тим, що за правилами частини першої статті 21 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI) ліквідація, реорганізація територіального органу центрального органу виконавчої влади, а в даному випадку реорганізація РВ ФДМУ по Закарпатській області повинна проводитися та здійснюватися на підставі рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого у формі постанови та/або розпорядження, а не наказом ФДМУ.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 29.07.2019 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.10.2019 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправними дії ФДМУ щодо проведення реорганізації РВ ФДМУ шляхом злиття РВ ФДМУ по Львівській області, РВ ФДМУ по Закарпатській області, РВ ФДМУ по Волинській області та створення нового РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, на підставі наказу ФДМУ від 06.03.2019 № 232 «Про проведення реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна України»;
визнав протиправним та скасував наказ ФДМУ від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України»;
стягнув з ФДМУ на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4418, 30 грн.
4. Додатковою постановою від 24.10.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив заяву начальника РВ ФДМУ ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі:
стягнув з ФДМУ на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн;
визнав протиправними дії ФДМУ щодо проведення реорганізації РВ ФДМУ шляхом злиття РВ ФДМУ по Львівській області, РВ ФДМУ по Закарпатській області, РВ ФДМУ по Волинській області та створення нового РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, на підставі наказу ФДМУ від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях»;
визнав протиправним та скасував наказ ФДМУ від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях»;
стягнув з ФДМУ на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536, 80 грн.
5. 05.11.2019 ФДМУ звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неоднакове застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткову постанову цього ж суду від 24.10.2019, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №640/7773/19 - залишити в силі.
6. Верховний Суд ухвалами від 13.11.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції та зупинив дію оскаржуваних відповідачем постанов суду апеляційної інстанції до закінчення перегляду цієї справи в касаційному порядку, відповідно.
7. 02.12.2019 від позивача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, в якому начальник РВ ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані ФДМУ постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що наказом ФДМУ від 19.08.2014 № 106-р «Про призначення ОСОБА_1 » за результатами стажування позивача призначено на посаду начальника РВ ФДМУ по Закарпатській області з 19.08.2014.
Наказом ФДМУ від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття РВ ФДМУ по Львівській області, РВ ФДМУ по Закарпатській області, РВ ФДМУ по Волинській області.
Зазначеним наказом установлено, що РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків РВ ФДМУ по Львівській області, РВ ФДМУ по Закарпатській області, РВ ФДМУ по Волинській області. РВ ФДМУ, які реорганізовуються шляхом злиття згідно з пунктом 1 оскаржуваного наказу, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу ФДМУ про можливість забезпечення РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях здійснення повноважень та виконання функцій.
Згідно із додатком до наказу ФДМУ від 06.03.2019 № 232 затверджено перелік утворених комісій з реорганізації РВ ФДМУ по відповідним областям. До зазначеного переліку включено, зокрема комісію з реорганізації РВ ФДМУ по Закарпатській області, головою комісії з реорганізації якої призначено - ОСОБА_1, начальника РВ ФДМУ по Закарпатській області.
Наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 14.03.2019 № 00079 «Про затвердження Плану заходів, пов`язаних з реорганізацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області» затверджено План заходів, пов`язаних з реорганізацією РВ ФДМУ по Закарпатській області згідно з додатком, та наказано забезпечити його реалізацію. Зазначений наказ підписано головою комісії з реорганізації РВ ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_1
У подальшому, наказом ФДМУ від 16.04.2019 № 376 «Про внесення змін у додаток до наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» було внесено зміни у додаток до наказу ФДМУ від 06.03.2019 № 232 та викладено пункт 2 у такій редакції: « 1. Комісія з реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, призначити Головою комісії з реорганізації - Панову Наталію Володимирівну, заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області.».
Також суд апеляційної інстанції встановив, що начальник РВ ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_1 17.04.2019 звернувся до керівника вищого рівня з письмовим повідомленням про незаконність наказу в порядку статті 9 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
Листом ФДМУ від 03.05.2019 № 10-50-8421, який адресований позивачу, як начальнику Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області, ФДМУ зазначив, що спірний наказ є законним, виданим відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечить чинному законодавству та не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тому наказ підлягає обов`язковому виконанню.
Крім того, з матеріалів справи видно, що 10.05.2019 позивача попереджено про наступне вивільнення.
Окрім цього, судом встановлено, що відповідно до Закону України від 09.12.2011 № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» (далі - Закон № 4107-VI), наказу від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» відповідачем було прийнято наказ від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях», яким визначено днем початку роботи РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 15.05.2019. Начальнику РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях наказано забезпечити здійснення повноважень та виконання функцій, покладених на зазначене РВ ФДМУ.
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача та його наказами, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що в адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень, в чому полягає порушення його прав та яким чином ці права будуть відновлені у разі задоволення адміністративного позову.
10. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що матеріали справи не містять розпорядчого документа Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону № 3166-VI, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо проведення реорганізації РВ ФДМУ по Закарпатській області без відповідного рішення уповноваженого органу та наказу від 06.03.2019 № 232 як такого, що прийнятий не у межах повноважень відповідача.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційну скаргу ФДМУ обґрунтував тим, що безпосередньо Закон № 4107-VI визначає його повноваження щодо права на створення (реорганізацію, ліквідацію та діяльність) регіональних відділень та представництв, а до повноважень Уряду не входить питання прийняття рішень про створення (реорганізацію та ліквідацію) територіальних органів центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.
12. У відзиві на касаційну скаргу позивач, зокрема зазначив, що частиною четвертою статті 24 Закону № 3166-VI визначено, що положення цього Закону поширюються на Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, інші утворені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості організації та порядку їх діяльності.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX), колегія суддів виходить із такого.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й до дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
17. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
18. За правилами пункту 5 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
19. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
20. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
21. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
22. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
23. Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.
24. Таким чином, за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.
25. Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.
26. При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
27. Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
28. Як свідчать матеріали справи, у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям ФДМУ наказів від 06.03.2019 № 232 «Про проведення реорганізації регіональних відділень Фонду державного майна України» та від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях». При цьому, з позовом про скасування цих наказів ФДМУ звернувся начальник РВ ФДМУ по Закарпатській області ОСОБА_1
29. Так, згідно із статтею 1 Закону № 4107-VI ФДМУ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України.
Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Особливості спеціального статусу Фонду державного майна України визначаються Конституцією та законами України, актами Президента України і полягають в особливому порядку призначення на посаду та звільнення з посади Голови Фонду державного майна України.
30. ФДМУ здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створені ФДМУ, у разі необхідності.
Представництва підпорядковуються регіональним відділенням.
Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України.
Керівники регіональних відділень та представництв призначаються на посаду за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та звільняються з посади Головою Фонду державного майна України.
Фонд державного майна України здійснює контроль за діяльністю регіональних відділень та представництв (стаття 6 Закону № 4107-VI).
31. На виконання положень статті 6 Закону № 4107-VI наказом ФДМУ від 15.05.2012 № 678, зокрема, було затверджене Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - Положення про РВ ФДМУ), за правилами пункту 1 якого РВ ФДМУ утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом ФДМУ, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
РВ ФДМУ підпорядковуються ФДМУ. ФДМУ, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
32. Пунктом 11 Положення про РВ ФДМУ визначено, що регіональне відділення очолює начальник, який призначається на посаду Головою ФДМУ за погодженням з головою місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою ФДМУ.
33. Повноваження начальника РВ ФДМУ визначені у пункті 12 вказаного вище Положення, відповідно до якого начальник регіонального відділення:
здійснює керівництво регіональним відділенням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;
організовує та забезпечує виконання регіональним відділенням відповідно актів законодавства, наказів ФДМУ, доручень Голови ФДМУ, його першого заступника та заступника;
вносить Голові ФДМУ пропозиції щодо пріоритетів роботи регіонального відділення і шляхів виконання покладених на нього завдань, подає на затвердження плани роботи регіонального відділення;
звітує перед Головою ФДМУ щодо виконання покладених на регіональне відділення завдань та планів роботи;
здійснює добір кадрів у регіональне відділення, формує кадровий резерв на відповідні посади з урахуванням абзацу сьомого цього пункту;
забезпечує необхідну кількість працівників у штатному складі регіонального відділення, які відповідно до законодавства з оцінки майна, професійної оціночної діяльності, цього Положення та своїх посадових інструкцій забезпечать проведення стандартизованої оцінки майна, у тому числі пакетів акцій та рецензування звітів про оцінку, актів оцінки;
організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;
призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників регіонального відділення, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників);
вносить Голові ФДМУ пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад начальників представництва Фонду в районі, місті;
порушує перед Головою ФДМУ питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, а також щодо їх заохочення та притягнення їх до відповідальності;
підписує накази регіонального відділення;
розподіляє обов`язки між своїми заступниками;
затверджує положення про структурні підрозділи регіонального відділення і посадові інструкції працівників;
надає довіреності на ведення справ по захисту інтересів держави в суді, а також на укладання договорів купівлі-продажу, оренди державного майна та з інших питань, пов`язаних з діяльністю регіонального відділення;
відповідно до наказів ФДМУ про затвердження переліків об`єктів, які підлягають підготовці до продажу, та у разі ліквідації режимно-секретного підрозділу в регіональному відділенні бере участь у комісіях з приватизації державних підприємств, які є суб`єктами режимно-секретної діяльності;
здійснює інші повноваження відповідно до чинного законодавства.
Начальник регіонального відділення підзвітний та підконтрольний Голові ФДМУ.
34. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що РВ ФДМУ входять до сфери управління ФДМУ, а їх начальники підзвітні та підконтрольні Голові ФДМУ.
35. На переконання колегії суддів, виходячи із чітко окреслених законодавством повноважень, начальник РВ ФДМУ, як його посадова особа не наділений компетенцією звертатись до суду з позовом до органу вищого рівня щодо законності дій (рішень) останнього при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій.
36. На думку колегії суддів, даний спір не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між РВ ФДМУ та ФДМУ. Позивач звертається з вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, якому відповідно до Закону № 4107-VI та Положення про РВ ФДМУ він підзвітний і підконтрольний.
37. Так, згідно із частиною першою статті 9 Закону № 4107-VI ФДМУ у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України видає накази, що підписує Голова Фонду державного майна України.
38. Водночас, частиною шостою статті 9 Закону № 4107-VI передбачено, що накази Фонду державного майна України або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
39. Поряд з цим, у статті 28 Закону № 3166-VI закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
40. Не даючи оцінку на предмет законності оспорюваним діям та наказам ФДМУ, колегія суддів дійшла до висновку, що в жодному з проаналізованих нормативно-правових актів не закріплено право керівника РВ ФДМУ на звернення до суду з позовними вимогами скасувати накази ФДМУ.
41. Таке правозастосування узгоджується із правовим висновком, неодноразово висловленим у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 (провадження №11-892апп19), від 04.12.2019 у справі №826/6233/17 (провадження №11-662апп19).
42. При цьому, Верховний Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але підлягають розгляду в порядку інших судових юрисдикцій, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
43. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
44. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
45. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
46. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).
47. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
48. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі.
49. Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
50. Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткова постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, підстави для вирішення питання про поновлення їх виконання - відсутні.
Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №640/7773/19.
Закрити провадження у справі № 640/7773/19 за позовом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик
скопійовано
-
скопійовано
-
