ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/8130/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників:
позивача 1: Радзієвського А.М.,
позивача 2: Лишак І.В.,
відповідача 1: Мартьола Д.С.,
відповідача 2: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020
та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019
у справі № 910/8130/19
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Матейківінвестагро"
до:
1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГЕЛАН ПЛЮС"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу активу від 05.06.2019 № 19,
та за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ"
до:
1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГЕЛАН ПЛЮС"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу активу від 05.06.2019 № 19,
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Матейківінвестагро" та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовами до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - Агентство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГЕЛАН ПЛЮС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу активу № 19 від 05.06.2019.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували порушенням Агентством визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" повноважень, що полягає в реалізації належного позивачам майна за відсутності правових підстав для цього.
Під час розгляду вказаних вимог суди попередніх інстанцій встановили, що 18.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРА ГРЕЙН" (зерновий склад) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Матейківінвестагро" (поклажодавець) укладено договір № 24 складського зберігання, за умовами якого поклажодавець зобов`язується передати зерновому складу плоди зернових, зернобобових та олійних культур за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло від поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. На умовах договору № 24 складського зберігання від 18.09.2018 позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Матейківінвестагро" (далі - позивач 1) передав на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕРА ГРЕЙН" насіння соняшнику у кількості 479900 кг фізичної ваги (470101 кг залікової ваги).
20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРА ГРЕЙН" (зерновий склад) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКРЯЖ" (поклажодавець) укладено договір № 25 складського зберігання аналогічного змісту до договору № 24 складського зберігання від 18.09.2018. На умовах договору № 25 складського зберігання від 20.09.2018 поклажедавець передав на відповідальне зберігання зерновому складу сою неочищену у кількості 4715600,00 кг фізичної ваги.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.02.2019 за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. про накладення арешту у справі № 757/8724/19-к:
- накладено арешт на все майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають за адресою: Вінницька обл.., Барський р-н, с. Заможне, вул. Вокзальна 26, на території ТОВ "ЕРА ГРЕЙН" в приміщенні, яке належить ТОВ "Складський комплекс "Заможне", заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном;
- передано Агентству в управління для реалізації або передачі в управління за договором та у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "ЕРА ГРЕЙН" в приміщенні, яке належить ТОВ "Складський комплекс "Заможне".
Відповідно до протоколу № 409124 проведення електронних торгів 30.05.2019 з 09:00 год. до 18:00 год. відбулися електронні торги з реалізації майна: зернові культури, круп`яні та олійні культури (реєстраційний номер лота 352543), ціна продажу 8826124,27 грн. Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс".
За результатами проведених електронних торгів 05.06.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегелан Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу активу № 19, за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти активи відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму.
Ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 11.06.2019 та від 14.06.2019 скасовано арешт на насіння соняшника некласного врожаю 2018 року в кількості 470 тон 101 кілограм та на зерно сої загальною вагою 2721,261 тон, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.02.2019 у справі №757/8724/19-к.
Вважаючи безпідставною реалізацію Агентством вказаного майна, позивачі звернулись з позовами у даній справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, обидва позови задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу активу № 19 від 05.06.2019.
За висновками судів обох інстанцій, визначаючи кількість активів для реалізації шляхом проведення електронних торгів, Агентство із взаємодією з органами досудового розслідування мало б визначити доцільність проведення реалізації майна, яке перебувало на території Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА ГРЕЙН" з урахуванням правового статусу такого майна та/або наявності власників такого майна.
Зважаючи на те, що спірний договір укладено без жодного обгрунтування Агентством свого рішення про доцільність проведення реалізації активів, а не передачу останніх в управління за договором, тобто безпідставно, та з огляду на порушення вказаним договором прав та інтересів позивачів, суди обох інстанцій дійшли висновків про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, Агентство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин статей 203, 215 ЦК України та стверджує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою Агентства відкрито на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
У відзивах на касаційну скаргу позивачі стверджують про безпідставність її доводів та про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Такий правовий висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 зі спору, що також виник з приводу реалізації повноважень Агентства щодо відчуження майна, яке в межах кримінального провадження було передано судом Агентству в управління, зазначено
Досліджуючи обставини, встановлені судами під час розгляду вказаної справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що задоволення жодної з вимог, заявлених позивачем (визнання недійсними проведених електронних торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу) не приведе до поновлення майнових прав позивача, і це свідчить про те, що позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими на підставі статті 658 ЦК України, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.
В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажом майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (частина третя статті 386 Цивільного кодексу України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.
Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачем з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.
На переконання колегії суддів Верховного Суду у даній справі, зміст усталеної судової практики щодо вирішення спорів за позовами про визнання правочинів недійсними, у зв`язку із застосуванням якої Великою Палатою Верховного Суду скасовано судові рішення у справі № 910/3907/18, свідчить, що вирішальною обставиною, якою мають керуватись суди, відмовляючи в такому позові, є відсутність зв`язку між імперативними наслідками задоволення позову з реальним поновленням порушеного права, адже визнання в судовому порядку правочину недійсним автоматично не призведе до повернення майна власнику, який не є стороною правочину, відтак такий позов не поновлює порушене право власності, тому він не є ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Натомість позивач, який вважає себе власником майна, може отримати ефективний захист свого права в інші способи, зокрема, передбачені главою 29 ЦК України.
Однак питання можливості ефективного поновлення прав позивачів саме у заявлений у даній справі спосіб судами обох інстанцій не досліджувалось.
Між тим, за доводами позивачів, заявленим під час касаційного провадження у даній справі, внаслідок задоволення позовних вимог у даній справі їм вдалось отримати ефективний захист своїх порушених прав власності на майно, яке було безпідставно реалізовано за спірним правочином, шляхом запобігання виконання правочину, саме завдяки визнанню його недійсним судом у даній справі.
При цьому позивачі стверджують, що на відміну від обставин справи №910/3907/18, реалізоване за спірним правочином майно у даній справі, не перейшло у володіння покупця, відтак підстави для його витребування в порядку глави 29 ЦК України відсутні, тоді як недопущення виконання спірного правочину внаслідок визнання його недійсним достатньою мірою запобігає порушенню їх прав.
Натомість, зважаючи на те, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, відмова у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав неефективності такого судового захисту, і, як наслідок, дійсність спірного правочину, може створити реальні перешкоди у ефективному поновленні прав позивачів, що прямо суперечить завданню та основним засадам господарського судочинства, закріпленим в статті 3 ГПК України.
Між тим, відповідно до встановлених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи суд касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, зазначені позивачами обставини, оскільки вони не були встановлені у рішенні та постанові судів у даній справі.
Зважаючи на те, що з`ясування вказаних обставин є важливим для правильного вирішення даного спору, висновки судів, зроблені у даній справі без їх дослідження, є передчасними.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
З огляду на викладене, прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене, встановити всі обставини справи, необхідні для вичерпного висновку стосовно належності або неналежності способу захисту, обраного позивачами у даній справі, та, з урахуванням встановленого, вирішити питання про наявність або відсутність підстав для застосування до даних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/3907/18.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі № 910/8130/19 скасувати.
Справу № 910/8130/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К. Судді: Мачульський Г.М. Случ О.В.
