Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 вересня 2020 року
у справі № 910/8130/19
Господарська юрисдикція
Щодо визнання в судовому порядку правочину недійсним як способу захисту прав власника майна, який не є стороною правочину
Фабула справи: Сільськогосподарське ТОВ "Матейківінвестагро" та Сільськогосподарське ТОВ "АГРОКРЯЖ" звернулися з позовами до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - Агентство) та ТОВ "МЕГЕЛАН ПЛЮС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу активу.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували порушенням Агентством визначених Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" повноважень, що полягає в реалізації належного позивачам майна за відсутності правових підстав для цього.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, обидва позови задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу активу.
Мотивація касаційної скарги: Агентство зазначає про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин ст.ст. 203, 215 ЦК України та стверджує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів.
Правова позиція Верховного Суду: застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Досліджуючи обставини, встановлені судами під час розгляду вказаної справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що задоволення жодної з вимог, заявлених позивачем (визнання недійсними проведених електронних торгів та їх результатів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу) не приведе до поновлення майнових прав позивача, і це свідчить про те, що позивачем обрано неналежні способи захисту своїх порушених прав, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими на підставі ст. 658 ЦК України, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов'язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні підписаного в подальшому договору купівлі-продажу зерна.
В іншому випадку позивач може вдатися до такого способу захисту, як відшкодування завданої йому майнової шкоди (зокрема, заподіяної продажом майна за ціною, нижчою від ринкової) та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна.
Якщо ж покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачем з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого ч. 2 ст. 386 ЦК України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.
Висновки: вирішальною обставиною, якою мають керуватись суди, відмовляючи в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу, є відсутність зв'язку між імперативними наслідками задоволення позову з реальним поновленням порушеного права, адже визнання в судовому порядку правочину недійсним автоматично не призведе до повернення майна власнику, який не є стороною правочину, відтак такий позов не поновлює порушене право власності, тому він не є ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Натомість позивач, який вважає себе власником майна, може отримати ефективний захист свого права в інші способи, зокрема, передбачені главою 29 ЦК України.
Ключові слова: арешт майна обвинуваченого, електронні торги з реалізації арештованого майна, обрання ефективного способу судового захисту
