Господарський суд
Житомирської області
_______________________________________
___________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/264/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Слівінський О.О. - посвідчення №048138 від 04.10.2017;
від позивача: не прибув;
від відповідача1: не прибув;
від відповідача2: Приведьон В.М. - довіреність №08/17510 від 24.12.2019;
від третьої особи1: не прибув;
від третьої особи 2: Камінський І.А. - довіреність №837/1-12 від 31.07.20 (паспорт ВМ №630193 від 28.10.1998),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України
до 1) Виконавчого комітету Коростенської міської ради
2) Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
- Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській
області;
- Управління цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації
про визнання незаконним та скасування рішення в частині, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності
Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України звернувся до суду з позовом, згідно якого (з урахуванням листа №87-3395 від 26.05.2020) просить:
- визнати незаконним та скасувати підпункт 2-1 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб" в частині надання дозволу на оформлення за ВАТ ЕК "Житомиробленерго" права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. Є. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії САД №864899 від 04.02.2004, видане ВАТ ЕК "Житомиробленерго" на нерухоме майно - комплекс нежилих будівель та споруд по вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а) м. Коростень в частині оформлення права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень;
- визнати право власності держави Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на нерухоме майно - приміщення цивільної оборони - сховище загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень.
Ухвалою від 16.03.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.04.2020.
Ухвалою від 16.04.2020 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області та Управління цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації. Відкладено підготовче засідання на 14.05.2020.
Ухвалою від 14.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 28.05.2020.
Ухвалою суду від 28.05.2020 замінено позивача у справі 906/264/20 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37471933) на Міністерство енергетики та захисту довкілля України (вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 37552996).
Ухвалою від 01.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 03.08.2020.
В судовому засіданні 03.08.2020 оголошено перерву до 10од. 00хв. 02.09.2020, яка була продовжена до 15год. 30 хв. 02.09.2020.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Позивач, згідно письмових пояснень, позов прокурора підтримував та просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с. 120-130, т.2).
Представник відповідача2 заперечив щодо позовних вимог та просив застосувати строк позовної давності.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, згідно заяви №78 від 16.07.2020, просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності та повідомив, що позовні вимоги відповідач1 не визнає та підтримує раніше надісланий відзив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно позовної заяви прокурор вказав, що Коростенською місцевою прокуратурою, за результатами вивчення стану додержання органами державної влади та місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями вимог законодавства щодо захисту державної та комунальної власності, його збереження, відчуження і передачі в оренду, виявлені порушення вимог чинного законодавства у даній сфері.
Зокрема, як стверджує прокурор, за ВАТ ЕК "Житомиробленерго" незаконно зареєстровано право власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. Є. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор стверджує, що:
- АТ "Житомиробленерго" є правонаступником всіх прав та обов`язків ДАЕК "Житомиробленерго", в тому, числі прав та обов`язків стосовно державного майна;
- наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 04.07.1995 №117 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Житомиробленерго";
- згідно плану розміщення акцій ВАТ "Житомиробленерго", затвердженого наказом голови Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) №190-ПРА від 09.11.1995, створеного шляхом корпоратизації, до переліку об`єктів, які не включено до статутного фонду АТ "Житомиробленерго" і залишаються на його балансі входить об`єкт цивільної оборони, який розташований за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень;
- згідно інформації ФДМУ №10-21-22920 від 12.11.2018, органом управління майном, що не увійшло до статутного капіталу ДАЕК "Житомиробленерго" є Міненерговугілля;
- відповідно до переліку нерухомого майна, переданого засновником - Міненерго України до статутного фонду ВАТ "ЕК"Житомиробленерго" станом на 01.06.1995, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.08.2001, приміщення цивільної оборони, яке розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень, не входить до даного переліку.
- разом з тим, як вказує прокурор, 25.09.2001 ВАТ ЕК "Житомиробленерго" звернулося до КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" з листом №09/3539), у якому просило видати ВАТ ЕК "Житомиробленерго" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, передане засновником - Міністерством енергетики України в статутний фонд компанії та нерухоме майно, побудоване компанією;
- до зазначеного листа долучено перелік будівель і споруд Коростенських електромереж ВАТ ЕК "Житомиробленерго", які розташовані за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень, до якого, серед іншого, ввійшло приміщення цивільної оборони;
- згідно довідки про вартість майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень, яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи (№9088) на будівлі та споруди Коростенських електромереж ВАТ ЕК "Житомиробленерго" за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень, приміщення цивільної оборони входить до основних фондів підприємства;
- рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб" оформлено право власності на комплекс нежилих будівель та споруд по вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень за ВАТ ЕК "Житомиробленерго", в тому числі, на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238,0 м2;
- виконавчим комітетом Коростенської, міської ради на підставі вищевказаного рішення, 04.02.2004 видано ВАТ ЕК "Житомиробленерго" свідоцтво про право власності на нерухоме майно - комплекс нежилих будівель та споруд по вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень, в тому числі на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2;
- комунальним підприємством "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації", на підставі свідоцтва про право власності САА №864899, 04.02.2004 здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно - комплекс нежилих будівель та споруд по вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень за ВАЗ ЕК "Житомиробленерго", в тому числі на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, яке позначено в матеріалах інвентаризаційної справи №9088 літерою "У".
Зсилаючись на ст. 115, 145 ЦК України, ст. 85, 145 ГК України, ст. 12 ЗУ "Про господарські товариства", п. 7 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 №02-5/225, ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна", ст. 1 ЗУ "Про цивільну оборону України", ст. 9 ЗУ "Про правові засади цивільного захисту", наказ Держкоммістобудування України від 08.07.1997 №106, прокурор вказує, що об`єкт цивільної оборони, який розташований за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень не включено до статутного фонду акціонерного товариства "Житомироблнерго", а лише залишено на балансі товариства, внаслідок чого вищевказане спірне майно залишилось у державній власності.
Враховуючи, що уповноваженим органом держави рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна, а саме: захисної споруди - сховища, площею 238, 0 м2, розташованого за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень не приймалось, прокурор вважає, що Виконавчий комітет Коростенської міської ради, приймаючи рішення №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб" та при видачі Свідоцтва про право власності серії САА №864899 від 04.02.2004, вийшов за межі наданих йому законом повноважень та розпорядився державною власністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом в інтересах позивача, прокурор вказує, що Міненерговугілля (правонаступник Міністерство енергетики та захисту довкілля України), є органом, який здійснює управління майном, що не увійшло до статутного капіталу ДАЕК "Житомиробленерго".
Вважає, що спірними Рішенням та Свідоцтвом порушено визначальні потреби суспільства і держави, реалізацію яких гарантує держава, внаслідок чого порушено інтереси держави в цілому.
Пояснює, що оскільки неправомірне вибуття спірного майна з державної власності у приватну призвело до порушення інтересів держави в особі Міненерговугілля України (правонаступник Міністерство енергетики та захисту довкілля України), а останній не вживає заходів щодо усунення порушення, вказане покладає на прокуратуру обов`язок щодо їх захисту.
Вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, оскільки з моменту створення Єдиного реєстру об`єктів державної власності, ВАТ "Житомиробленерго" (наразі АТ) не надавало Міненерговугілля відомості про державне майно до Автоматизованої системи "Юридичні особи", тому про факт порушення вимог чинного законодавства, що призвели до незаконного відчуження об`єкта нерухомого майна державної форми власності - приміщення цивільної оборони - сховища, загальною площею 238,0м2, розташованого за адресою: вул. С.Кемського, 58-а (вул. Жовтнева), позивачу не було відомо, що підтверджується листом останнього №02/12-2800 від 21.03.2019. Стверджує, що Коростенській місцевій прокуратурі стало відомо про вказаний факт за результатами опрацювання в сукупності інформації АТ "Житомиробленерго" №08/18693 від 31.10.2018, ФДМУ №10-21-22920 від 12.11.2018, №02/12-2800 від 21.03.2019, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №02/17-5208 від 31.05.2019, інвентаризаційної справи на будівлі та споруди Коростенських електромереж ВАТ ЕК "Житомиробленерго" за адресою: вул. Жовтневій, 58-а, м. Коростень, паспорта сховища 20087.
У відповіді на відзив (а.с.44-52, т.2) прокурор навів доводи, аналогічні зазначеним у позовній заяві.
Згідно заяви про доповнення позовної заяви прокурор додатково до наведених у позовній заяві підстав позову зсилається на правову позицію, викладену у пункті 1.3 постанови Верховної Ради України "Про Державну програму приватизації майна державних підприємств" від 07.07.1992 №2545 (а.с .148-168, т.2).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зсилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 4, 20, 27, 162-164 ГПК України.
Позивач, згідно письмових пояснень, позов прокурора підтримував та просив здійснювати розгляд справи без його участі (а.с. 120-130, т.2). Також пояснив, що оскільки станом на 2004 рік спірне майно перебувало у володінні ВАТ "ЕК"Житомиробленерго", Міненерго не могло за допомогою проведення інвентаризації та даних автоматизованої системи "Юридичні особи" належним чином довідатися про перебування цього майна у приватному володінні. За вказаного, як стверджує позивач, про порушення вимог чинного законодавства, що призвели до незаконного відчуження спірного приміщення цивільної оборони, йому стало відомо з моменту звернення прокурора до Міненерговугілля з відповідним листом, а саме 21.03.2019.
Відповідач-1, згідно поданого відзиву (а.с. 209-210, т.1), просив суд застосувати строк позовної давності та вважати початком перебігу позовної давності час прийняття рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб". Зауважив, що на час прийняття оспорюваного рішення, обмежень щодо передачі у приватну власність об`єктів цивільної оборони не було.
Відповідач-2, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 179-182, т.1), позовні вимоги заперечив. Звертає увагу суду, що рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради №28 від 21.01.2004 стосується нежитлової будівлі підстанції 35/10кВ "Хіммаш" по вул. С.Кемського,16-а (вул.Жовтнева) м. Коростеня, а не приміщення цивільної оборони, про що викладено в прохальній частині позовної заяви. Зауважує, що ст. 5 п.2 п.п. "В" ЗУ "Про приватизацію державного майна" визначено, що приватизації не підлягають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв", зокрема, протирадіаційні споруди. Вказує, що нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою м. Коростень, вул. С.Кемського,58-а (вул. Жовтнева) відноситься до об`єктів цивільної оборони та не є протирадіаційною спорудою.
Звертає увагу, що заборона щодо приватизації захисних споруд цивільної оборони була визначена ЗУ "Про внесення змін до деяких актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони" від 03.02.2004 №1413-VI, тобто, після оформлення права власності Товариством.
Пояснює, що 18.06.1998 Міністерством енергетики України затверджено зміни до акта оцінки вартості майнового цілісного комплексу ДАК "Житомиробленерго" та збільшено статутний фонд на загальну суму 10210469,77грн, до якого також увійшов об`єкт цивільної оборони та інженерна інфраструктура міст, смт. області по забезпеченню населення електроенергією, та в подальшому, відповідно до рішення вищого арбітражного суду України від 28.07.1999 у справі №3/42 було зобов`язано Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку зареєструвати випуск акцій та зміни до інформації про емісію акцій ДАЕК "Житомиробленерго".
Зсилаючись на ст. 115, 319, 328 ЦК України, ЗУ "Про приватизацію державного майна" в редакції від 27.11.2003 №13344-IV, вказує, що товариство набуло право власності правомірно.
Звертає увагу суду на те, що:
- позивачем на надано жодного документа, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна Міністерства енергетики та вугільної промисловості;
- позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, що спірне майно перебуває у державній власності;
- вимога про скасування державної реєстрації підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;
- відповідач у встановленому порядку зареєстрував право власності на майновий комплекс;
- позивачем, в порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необґрунтована можливість втручання держави в право юридичної особи (відповідача) мирно володіти своїм майном за призначенням.
Також відповідач-2 просить суд застосувати строк позовної давності та стягнути з відповідача 20000,00грн витрат на правничу допомогу.
Додатково, у запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 66-68, т.2) наголосив, що позивач про неправомірне вибуття з державної власності спірного приміщення цивільної оборони мав дізнатися ще з 2005 року під час проведення інвентаризації державного майна, а дата встановлення певних фактів прокуратурою взагалі на має відношення до початку перебігу строку позовної давності, так як позивачем у даній справі є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
У запереченнях на заяву про доповнення до позовної заяви (а.с .221-223, т.2), відповідач-2 наголосив на тому, що обов`язок подання відомостей про державне майно до Автоматизованої системи "Юридичні особи" лежить на Міненерговугілля, а не на АТ "Житомиробленерго", а якщо дані відомості не подавалися, позивач з 2005 року був обізнаний про оформлення права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою м. Коростень, вул. С.Кемського, 58-а (вул. Жовтнева).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, згідно письмових пояснень (а.с.77-78-80, т.2) навела характеристику спірного майна та вказала, що проведення будь-яких перевірок, в тому числі і захисних споруд, законодавчо не визначено як право або обов`язок управління, а тому не належить до переліку його повноважень.
Зважаючи на те, що позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, судом враховано таке..
Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18), прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України "Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 78-82).
В порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", Коростенською місцевою прокуратурою на адресу Міністерства енергетики та вугільної промисловості були надіслані відповідні повідомлення від 02.09.2019 та від 28.02.2020 (а.с. 153-161, т.1).
Так, матеріали справи містять лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (а.с.117- 118, т.1), який 04.04.2019 отримано Коростенською місцевою прокуратурою, де, зокрема, зазначається, що Міністерством заходи щодо повернення майна до державної власності вказаного нерухомого майна не вживалися, однак у подальшому такі заходи плануються, зокрема і звернення до суду.
Листом від 24.05.2019 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України за №87/1572вих-19 від 24.05.2019 (а.с. 119, т.1) повідомляло Коростенську місцеву прокуратуру, що до суду із позовною заявою щодо зазначеного майна не зверталося та не заперечує щодо звернення Коростенської місцевої прокуратури з відповідною позовною заявою в інтересах держави в особі Міненерговугілля.
За вказаного, суд вважає, що підстави для процесуального представництва прокуратури є підтвердженими.
Оскільки прокурор звернувся до суду із позовом про захист порушених інтересів держави, що на думку останнього, полягають в позбавленні права власності на об`єкт цивільної оборони, наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі обґрунтовано.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.6 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Судом було встановлено, що 21.01.2004 Виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області прийнято рішення №28 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб", згідно з пп. 2-2 п.2 якого, зокрема, ВАТ ЕК "Житомиробленерго" надано дозвіл на оформлення права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд по вул. Жовтневій, 58-а (а.с.61-65, т.1).
На підставі вищевказаного рішення, 04.02.2004 виконкомом Коростенської міської ради видано ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 66, т.1) та зареєстровано за останнім право власності (а.с. 67, т.2).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує, що вищевказане майно є державною власністю, тому Виконавчий комітет Коростенської міської ради, приймаючи рішення №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб" та при видачі Свідоцтва про право власності серії САА №864899 від 04.02.2004, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Як було встановлено судом, наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 04.07.1995 №17 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Житомиробленерго" (а.с. 54-56, т.1) наказано, зокрема, заснувати на базі державного енергопостачального підприємства "Житомиробленерго" Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Житомиробленерго" та затвердити її статут.
Також вказаним наказом затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Житомиробленерго" (а.с. 55-56, т.1), з якого вбачається, що вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду акціонерного товариства) складає 2038916525тис.крб., вартість об`єктів, які не підлягають приватизації складає 10210469,77 тис.крб.
У відомості об`єктів, що не підлягають приватизації і знаходяться на балансі державного енергопостачального підприємства "Житомиробленерго" також відображено, що залишкова вартість Об`єкта ЦО /Коростенське ПЕС/ та Інженерної інфраструктури міст, смт області по забезпеченню населення електроенергією /п/ст, ел.мережі складає 1021046977 тис.крб.
Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.06.1998 Міністерством енергетики України затверджено зміни до вищевказаного акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Житомиробленерго" та збільшено статутний фонд на загальну суму 10210469,77грн (а.с. 185, т.1).
Наказом ФДМУ від 03.12.1998 за №2279, відповідно до ЗУ "Про приватизацію державного майна" та наказу Фонду державного майна України від 06.03.95 №94-ДКП, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.98 №922-р щодо статутного фонду плюс одна акція акціонерів ДАЕК "Житомиробленерго", а також прийняті рішення загальними зборами акціонерів від 03.07.98 щодо уточнення статутного фонду ВАТ та проекту розміщення акцій, погодженого з Міненерго України від 09.09.98, затверджено уточнений план розміщення акцій ВАТ ДАЕК "Житомиробленерго" (а.с. 187-188, т.1).
Судом також враховано, що Фонд державного майна України, у листі до Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України повідомляло, що: -майно, яке складає інженерну інфраструктуру міст та сіл області у розмірі 10210469,75грн помилково не включене до Статуту комісією з корпоратизації; засновник, в особі Міністерства енергетики України, затвердив 18.06.98 зміни до акта оцінки цілісного майнового комплексу; з метою виправлення помилки ФДМУ доручив уповноваженій особі на загальних зборах акціонерів проголосувати "за включення до статутного фонду 10210469,75грн. За вказаного, ФДМУ просило зареєструвати в порядку виключення інформацію про емісію акцій та додатковий випуск акцій ДАЕК "Житомиробленерго" з новим статутним фондом у розмірі 30599635 грн.
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було відмовлено у реєстрації та додатковому випуску акцій (а.с . 191-193, т.1), однак, рішенням Вищого Арбітражного суду України від 28.07.99 (а.с .194-197, т.1) рішення державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 05.04.99 №59 визнано недійсним та зобов`язано останню зареєструвати випуск акцій та змін до інформації про емісію акцій ДАЕК "Житомиробленерго".
Враховуючи вищенаведене, а також те, що сума залишкової вартості об`єкта цивільної оборони, що згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу та відомості об`єктів, що не підлягали приватизації співпадає із сумою на яку збільшено статутний фонд ДАК "ЕК"Житомиробленерго" та на яку було збільшено статутний капітал самого Товариства та здійснено додатковий випуск акцій, суд дійшов висновку, що до статутного фонду останньої у 1998 році увійшло приміщення цивільної оборони - сховище, розташоване за адресою м. Коростень, вул. С.Кемського, 58-а (Жовтнева).
Наведене свідчить про те, що сама Держава в особі її органів здійснила розпорядження спірним майном та включила його до статутного капіталу ДАЕК "Житомиробленерго".
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами, що АТ "Житомиробленерго" є правонаступником всіх прав та обов`язків ДАЕК "Житомиробленерго", в тому, числі прав та обов`язків стосовно державного майна (а.с.150-151, т.1), т.1).
В подальшому, як зазначалось вище, Виконавчим комітетом Коростенської міської ради було прийнято рішення №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, на підставі якого відповідачу видано Свідоцтво про право власності та зареєстровано за ним право власності на комплекс нежитлових будівель і споруд по вул.Жовтневій,58а, до якого і увійшло спірне майно.
Учасники справи підтвердили та не заперечували стосовно того, що за оспорюваним рішенням до відповідача-2 перейшло, зокрема, право власності на об`єкт цивільної оборони залишковою вартістю 3220322 тис.крб., який зазначено в акті оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Житомиробленерго", затвердженому наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 04.07.1995 №17 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Житомиробленерго" (а.с. 54-56, т.1), як такий, що не підлягає приватизації.
Суд, здійснивши сукупний аналіз вищевказаних документів, а також наданих до справи копій матеріалів інвентаризаційної справи №9088 на будівлі та споруди Коростенських електромереж ВАТ ЕК "Житомиробленерго", розташованих за адресою: вул. С.Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень та копій матеріалів інвентаризаційної справи №9088 на захисну споруду цивільного захисту, розташовану за адресою: вул. С.Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень, також встановив, що спірна споруда, зважаючи на її ідентифікуючі ознаки (зокрема адресу, місце розташування та плошу) увійшла до переліку приватизованого відповідачем-2 майна, стосовно якого приймалося оспорюване рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області.
Оскільки рішення про передачу до статутного капіталу спірного майна прийнято державою (державним органом) в особі Міністерства енергетики України (а.с. 185, т.1), то з моменту його передачі держава втратила право розпоряджатися вказаним спірним об`єктом.
Також, враховуючи позицію Коростенської місцевої прокуратури, викладену у позовній заяві, слід зазначити, що зміни до Закону України "Про приватизацію державного майна" та Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року №26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" було внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони" №1413-ІV від 03.02.2004 року.
За загальним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до подій та фактів застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Так, спірну захисну споруду, розташовану за адресою м. Коростень, вул. С.Кемського, 58-а (Жовтнева) передано до статутного фонду позивача у 1998 році та оформлено право власності 21.01.2004, тобто, до набрання чинності Закону України №1413-ІУ від 03.02.2004 року.
Тобто, на час винесення рішення чинне законодавство не мало будь-яких заборон щодо приватизації захисних споруд цивільної оборони. До того ж, передача спірного майна до статутного фонду ДАК "Житомиробленерго" на підставі внесених змін у 1998 до акта оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Житомиробленерго", затвердженого Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України у 1995 році (а.с. 55-56, т.1) не була визнана незаконною в установленому законом порядку.
При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про незаконність дій відповідачів, також не підтверджено доводи прокурора про те, що спірний об`єкт є протирадіаційною спорудою.
За вказаного, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування підпункт 2-1 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб" в частині надання дозволу на оформлення за ВАТ ЕК "Житомиробленерго" права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. Є. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень є безпідставними, тому не підлягають задоволенню.
Відповідно, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню і вимога про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на нерухоме майно - приміщення цивільної оборони - сховище загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень.
Що стосується вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САД №864899 від 04.02.2004, видане ВАТ ЕК "Житомиробленерго" на нерухоме майно - комплекс нежилих будівель та споруд по вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а) м. Коростень в частині оформлення права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з невірно обраним способом захисту.
Так, суд враховує, що вказане свідоцтво не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов`язки, оскільки свідоцтво про право власності є виключно посвідчувальним документом, виданим на підставі та на виконання рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області №28 від 21.01.2004.
При цьому, суд зауважує, що у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин та призводить до відновлення порушених прав або інтересів позивача щодо певного предмета спору.
В свою чергу, з огляду на те, що спірне свідоцтво не породжує жодних прав та обов`язків, суд дійшов висновку, що вимога про його скасування не відповідає способам захисту прав, передбачених чинним законодавством.
Згідно з п.9 листа ВАСУ від 31.01.2001р. №01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов`язані із здійсненням права власності та його захистом" із змінами та доповненнями, свідоцтва про право власності на певний об`єкт майна не можуть виступати предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.
Аналіз вищевказаних норм свідчить, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, та має лише похідний характер від рішення компетентного органу місцевого самоврядування, а тому не може бути окремим предметом господарського спору.
Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту в частині скасування свідоцтва про власності не відповідає способам захисту, встановленим статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому, враховуючи, що відповідачі у своїх відзивах на позовну заяву просили суд застосувати строки позовної давності, суд враховує таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладений у постанові від 07.10.2018 у справі №362/44/17, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
У спірних правовідносинах позовну давність, при встановленні факту порушення, слід було б обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Однак, судом не встановлено порушення прав позивача, тому строк позовної давності не підлягає застосуванню.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до наказу ФДМУ від 06.08.2013 № 1535 "Про внесення змін до Порядку та умов користування Єдиним реєстром об`єктів державної власності", на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності" (із змінами) та з метою приведення нормативно-правових актів Фонду державного майна України у відповідність із чинним законодавством України наказано, внести зміни до Порядку та умов користування Єдиним реєстром об`єктів державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 березня 2005 року № 622, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2005 року за № 400/10680, виклавши його у новій редакції, що додається. Управлінню інформаційних технологій та моніторингу Департаменту біржової діяльності та інформаційних технологій забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.
Крім того, розпорядженням Кабінету міністрів України від 26.11.2008 N 1473-р був затверджений план заходів з підготовки та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) та відповідні міністерства мали забезпечити проведення протягом 2009-2015 років технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) відповідно до плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, та до 1 грудня 2010 поінформувати МНС про його виконання.
Тобто, у випадку неправомірного вибуття з державної власності приміщення цивільної оборони - сховища Міністерство енергетики та захисту довкілля України мало дізнатися про це, у будь-якому випадку до 1 грудня 2010, під час здійснення інформування МНС про проведену технічну інвентаризацію захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що обґрунтованість заявлених позовних вимог не підтверджено матеріалами справи, а в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності обрано не вірний спосіб захисту, у задоволенні позову суд відмовляє.
Що стосується заявлених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).
Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Матеріали справи містять Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Приведьону Віталію Миколайовичу (а.с. 205, т.2).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У матеріалах справи міститься договір №1 про надання правничої допомоги від 02.01.2019, укладений адвокатом Приведьоном В.М. та АТ "Житомиробленерго", предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Відповідно до п. 4.1 договору, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.
Гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 4.2. договору).
Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін.
24.03.2020 сторонами підписано Додаткову угоду №29 до Договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2019, згідно якої сторони погодили, що розмір гонорару за аналіз законодавства, судової практики, вивчення позову та надання документів, прийняття участі в засіданнях суду, як представник клієнта, по справі №906/264/20 за позовом керівника Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, складає 20000грн (а.с.202, т.1).
На вказану суму представником позивача також було надано детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) (а.с .12, т.3).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями п.3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Судом враховується, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі в сумі 20000,00 та вказали, що даний гонорар підлягає сплаті, зокрема, після набрання законної сили рішення суду (а.с. 202, т.1).
Прокурор, згідно пояснень (а.с.37-43 т.3), вважає, що витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені, водночас відповідачем на надано доказів здійснення оплати суми гонорару, у зв`язку з чим просить суд відмовити у стягненні з позивача заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У ч. 2. ст. 126 ГПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому суд враховує визначений ст. 2, 7 ГПК України принцип рівності перед законом і судом.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено учасником справи чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).
Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19.
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, для визначення суми гонорару, яка підлягає відшкодуванню, має бути встановлено, що такі витрати пов`язані з розглядом справи, були необхідними та фактично понесені, а їх розмір є розумним та виправданим.
Так, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката, останній надав до матеріалів справи, зокрема, детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) (а.с .12, т.3), обсяг яких відповідає фактично необхідному при розгляді даної справи.
Оцінивши заявлені до стягнення витрати, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що справа потребувала значних затрат часу на вивчення необхідних матеріалів, а також на вивчення правового регулювання спірних відносин, оскільки предметом розгляду були вимоги про:
- визнання незаконним та скасувати підпункт 2-1 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області №28 від 21.01.2004 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб" в частині надання дозволу на оформлення за ВАТ ЕК "Житомиробленерго" права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. Є. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень;
- визнання недійсним свідоцтво про право власності серії САД №864899 від 04.02.2004, видане ВАТ ЕК "Житомиробленерго" на нерухоме майно - комплекс нежилих будівель та споруд по вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а) м. Коростень в частині оформлення права власності на приміщення цивільної оборони - сховище, загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтневій) м. Коростень;
- визнання права власності держави Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на нерухоме майно - приміщення цивільної оборони - сховище загальною площею 238, 0 м2, розташоване за адресою: вул. С. Кемського, 58-а (вул. Жовтнева, 58-а), м. Коростень.
Тобто, підготовка до участі в судових засіданнях у цій справі дійсно вимагала значного обсягу юридичної роботи та значних затрат часу. Складність справи вбачається уже на стадії підготовки до участі в судових засіданнях.
Однак, з урахуванням заперечень прокурора, господарський суд надає оцінку наданим адвокатом відповідача-2 послуг з точки зору їх необхідності та співмірності з урахуванням обставин даної справи.
Перш за все, слід відзначити, що дана справа розглядалася у загальному позовному провадженні, оскільки за значенням справи для сторін, обраним способом захисту, категорією та складністю, обсягом і характером доказів, кількістю сторін та інших учасників справи, не відноситься до справ незначної складності. Участь у справі прокурора також зумовила, крім іншого, ретельне дослідження з боку відповідача підстав та обґрунтованості такої участі і відповідного реагування, як у заявах по суті спору, так і при підготовці справи до розгляду та під час її розгляду.
Варто зазначити, що в матеріалах справи наявні подані та підписані документи (відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 179 - 202, т.1), заперечення на відповідь на відзив (а.с. 66-68 т.2), заперечення на заяву про доповнення позовної заяви та на лист від 26.05.2020 керівника Коростенської місцевої прокуратури), які є досить об`ємними за обсягом та наповненими за змістом.
Також матеріали справи містять докази направлення адвокатом зазначених документів всім учасникам справи, у тому чисті третім особам, позиції яких також враховувалися представником відповідача-2 при розгляді справи та потребували відповідного реагування при підготовці до судових засідань.
Факт ознайомлення зі справою підтверджено заявою адвоката від 09.07.2020 (а.с. 1, т. 3).
За вказаного, наведені в детальному описі послуги адвоката, суд розцінює як необхідні у даній справі, а їх вартість обґрунтованою та спів мірною, як складності справи, так і затраченому адвокатом часу, про який свідчить об`ємність та змістовність цих документів.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Приведьон В.М. був присутній у підготовчих засіданнях 28.05.2020, 01.07.2020, а також у судовому засіданні 03.08.2020 і 02.09.2020.
При здійсненні оцінки співмірності (розумності та виправданості) вартості наданих адвокатом послуг суд також врахував їх якість та обсяг, які забезпечили належні умови для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи.
За вказаного, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00грн є обґрунтованими, співмірними та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, тому вимога відповідача2 про відшкодування понесених витрат на правову допомогу в сумі 20000,00 грн. підлягає задоволенню. Відшкодування вказаних витрат покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, ід. код 37552996) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н, вул. Пушкінська, буд. 32/8, ід. код 22048622) 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.09.20
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу;
2 -3 прокуратурі;
4 - позивачу - Міністерству енергетики та захисту довкілля України: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035 ;
5, 6 - відповідачам;
7,8 - третім особам.
