КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/12436/17 Головуючий у І інстанції Кушнір С.І.
Провадження №22-ц/824/9282/2020 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувшиу відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зоряне» про визнання незаконним та скасування рішень правління ОСББ «Зоряне»,
УСТАНОВИВ:
у липні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСББ «Зоряне», в якому просила:
- визнати незаконними та скасувати рішення правління ОСББ «Зоряне», прийняті за результатами розгляду 4-го питання порядку денного Протоколу № 2 від 30.03.2017 року та 1-го питання порядку денного Протоколу № 3 від 12.05.2017 року.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на наступні обставини.
Протоколом засідання правління ОСББ «Зоряне» № 2 від 30.03.2017 року за результатом розгляду 4-го питання порядку денного прийнято наступні рішення:
1) створити ремонтний фонд згідно Рішення загальних зборів ОСББ «Зоряне» від 28.12.2016 р. (п. 5 порядку денного Загальних зборів ОСББ «Зоряне» від 28.12.2016 р.) для забезпечення ремонтних та оновлювальних робіт у бойлерній та інших приміщеннях будинку з метою підготовки до нового опалювального сезону 2017-2018 р.р. та вирішення інших невідкладних справ щодо стану будинку та прибудинкової території (дощова - зливна каналізація). Ремонтний фонд створювати за рахунок внесків мешканців квартир та власників нежитлових приміщень в сумі 2 (дві) гривні з одного квадратного метру площі квартири або нежитлового приміщення за один місяць. Наповнення ремонтного фонду проводити шляхом нарахування відповідних сум у платіжному повідомленні ГІОЦ починаючи з 01 травня 2017 р. протягом 6 (шести) місяців;
2) доручити голові правління та керуючому справами розробити перелік, календарний план та відповідний кошторис ремонтних та оновлювальних робіт у наступних системах забезпечення функціонування будинку: бойлерна, система кранів подачі теплоносія у МЗК, двозонний електролічильник, проведення робіт щодо визначення технічного стану дощової (зливної) каналізації, утеплення МЗК, будівництво туалету у 1-му під`їзді будинку. Затвердити першочерговий перелік ремонтних робіт та кошторис на наступному засіданні правління.
Крім того, протоколом № 3 засідання правління ОСББ «Зоряне» від 12.05.2017 р. за результатом розгляду 1-го питання порядку денного прийнято наступні рішення:
1) прийняти пропозиції ОСОБА_2 щодо будівництва пункту охорони гаражного комплексу та встановлення шлагбаума на в`їзді на дах гаражного комплексу для обмеження доступу. Доручити ОСОБА_2 підготувати на наступне засідання правління технічний проект та кошторис будівництва пункту охорони та встановлення шлагбауму;
2) дозволити голові правління ОСББ «Зоряне» проводити часткове фінансування проектних та будівельних робіт щодо пункту охорони гаражного комплексу (закупівля обладнання та матеріалів) за рахунок коштів, що знаходяться на окремому рахунку внесків власників гаражів та орендарів паркувальних місць. Розмір фінансування внести у тимчасовий кошторис, що має бути розглянутий та затверджений на наступному засіданні правління;
3) з метою вирішення питання фінансового забезпечення ремонту даху гаражів встановити, що в`їзд на дах гаражів з метою паркування транспортних засобів має проводитись тільки через шлагбаум і тільки для орендарів паркувальних місць. Доручити ОСОБА_2 разом з встановленням шлагбауму при в`їзді на дах проінформувати мешканців та орендарів будинку про режим використання паркувальних місць на даху гаражів (об`яви, сайт, тощо);
4) прийняти пропозицію ОСОБА_3 щодо організації системи доступу на прибудинкову територію та доручити йому підготувати на наступне засідання правління кошторис на основі комерційних пропозицій фірм-постачальників;
5) прийняти пропозицію ОСОБА_4 щодо будівництва господарського приміщення при в`їзді у нижній ярус гаражного комплексу. Доручити ОСОБА_2 визначитись з цільовим призначенням вказаного приміщення (гараж, майстерня, склад чи інше) та винести на обговорення на наступному засіданні правління план робіт щодо цієї добудови;
6) доручити ОСОБА_2 разом з керуючим справами ОСББ ОСОБА_5 та сантехніком ОСББ з`ясувати можливість будівництва на території гаражного комплексу санітарного приміщення для потреб охоронців гаражів та прибудинкової території.
Позивач вважає, що такі рішення правління ОСББ «Зоряне» є незаконними та підлягають скасуванню як такі, що були прийняті неуповноваженим на те органом об`єднання, в порушення вимог Статуту об`єднання.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року від 20 лютого 2020 року провадження у даній справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, обґрунтовуючи вимоги скарги, позивач зазначає, що вирішуючи питання про закриття провадження по справі, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо підвідомчості даного спору суду господарської юрисдикції та безпідставно послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року по справі № 462/2646/17, від 20.09.2018 року по справі № 813/6286/15 та інші, оскільки у вказаних постановах Верховним Судом зроблено висновки про те, що спір про відміну державної реєстрації припинення/створення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції, не є спором у сфері публічно-правових відносин, не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не є спором що виникає у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. Тобто правові висновки, що містяться у вищезазначених постановах Верховного Суду стосуються підвідомчості господарському суду спорів про відміну державної реєстрації юридичної особи.
В судове засідання сторони по справі не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Від позивача ОСОБА_1 на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло повідомлення, зі змісту якого вбачається, що апелянт підтримує доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити, справу слухати за відсутності апелянта.
Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені.
Заслухавши доповідь судді Таргоній Д.О., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначав, що позивач ОСОБА_1 (станом на день звернення до суду з позовом за захистом своїх прав) була власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту її прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на її думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з урахуванням правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №813/6286/15 та від 06.02.2019 року у справі №462/2646/17, від 02 жовтня 2019 року по справі № 501/1571/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі № 686/2030/15-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 727/2735/18.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного колаправовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
У свою чергу, предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією цього суду, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Згідно зістаттею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).
Статтею 1 цього Закону встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно достатті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.
Отже, значений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Тобто, ОСББ за своїм правовим статусом є особою приватного права (створена в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), метою діяльності якої є реалізація інтересів визначеного кола приватних осіб та вирішення замість них питань у сфері отримання комунальних послуг та послуг утримання будинку і його прибудинкової території, вирішення інших завдань.
Відповідно до пункту 2.2 статуту ОСББ «Зоряне» воно не є прибутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якому створено ОСББ «Зоряне» .
Підставою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом стало порушення відповідачем, на думку позивача, її прав як співвласника будинку при прийнятті рішення засіданням правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зоряне», оформленого протоколами № 2 від 30 березня 2017 року та протоколом № 3 від 12 травня 2017 року.
Аналіз зазначених обставин справи, суть й суб`єктний склад спірних правовідносин дає підстави колегії суддів вважати, що спір у цій справі пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача і стосується захисту його приватних інтересів, як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Отже, відносини між фізичною особою - співвласником багатоквартирного будинку та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку є цивільно-правовими, оскільки між сторонами виник спір про право цивільне і такий спір має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України, висновок суду першої інстанції про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим, а доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №813/6286/15 за позовом Уповноваженої особи до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційного запису від 12 червня 2015 року № 14151110011007553 про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари для Львівщини" та скасування внесеного відповідачем до ЄДР реєстраційного запису від 12 червня 2015 року № 14151110011007553 про припинення ТОВ "Товари для Львівщини" та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №462/2646/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській" про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії державного реєстратора Управління державної реєстрації Фенчин Віри-Ярини Володимирівни - державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ "На Війтівській" в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи від 10 червня 2016 року, номер запису 1020000039099 та зобов`язання Управління державної реєстрації внести до ЄДР запис щодо скасування проведення державної реєстрації юридичної особи ОСББ "На Війтівській" в ЄДР про проведення державної реєстрації юридичної особи від 10 червня 2016 року, номер запису 1020000039099, з огляду на наступне.
У вказаних постановах Верховним Судом зроблено висновки про те, що спір про відміну державної реєстрації припинення/створення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Вважаючи за необхідне заповнити цю прогалину закону, Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.
Отже правові висновки, що містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №813/6286/15 та від 06.02.2019 року у справі №462/2646/17, стосуються підвідомчості господарському суду спорів про відміну державної реєстрації юридичної особи.
Разом з тим, у даній справі, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зоряне» здійснена 24.02.1998 року, дата включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу - 26.01.2005 року.
Позивачем оскаржується рішення правління ОСББ «Зоряне» щодо створення ремонтного фонду, розробки календарного плану та кошторису ремонтних робіт у будинку, будівництва пункту охорони гаражного комплексу та установки шлагбаума, а також фінансування такого будівництва.
Отже, оскарженим позивачем рішенням правління не вирішувалося питання про відміну державної реєстрації юридичної особи. Позивач, як співвласник майна ОСББ, вважає порушеним своє право на участь у розпорядженні майном та коштами об`єднання.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про закриття провадження у даній справі з тієї підстави, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства з посиланням на висновки, що містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №813/6286/15 та від 06.02.2019 року у справі №462/2646/17.
Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не вірно застосовані норми процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів вважає, що ухвала Соломянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020року про закриття провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року про закриття провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2020 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Ігнатченко Н.В
