ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 760/12436/17
провадження № 61-35427св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), КузнєцоваВ.О., Стрільчука В.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зоряне»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, постановлену у складі судді Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зоряне» (далі - ОСББ «Зоряне») про визнання незаконним та скасування рішення правління ОСББ «Зоряне», прийнятого за результатами розгляду четвертого питання порядку денного, оформленого протоколом № 2 від 30 березня 2017 року, та за результатами розгляду першого питання порядку денного, оформленого протоколом № 3 від 12 травня 2017 року.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що оскаржувані рішення правління ОСББ «Зоряне» прийнято в порушення вимог статуту, оскільки відповідно до підпунктів 3, 6, 7, 9 пункту 3.2.4. статуту виключно до компетенції загальних зборів відноситься вирішення питань, вказаних у пунктах.
4 січня 2018 року ОСОБА_4 подала заяву про заміну сторони, в якій просила здійснити заміну позивача у справі, а саме замінити ОСОБА_4 на ОСОБА_5
Заяву обґрунтовувала тим, що 17 липня 2017 року вона подарувала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своєму сину - ОСОБА_5
ОСОБА_5 також звернувся із заявою про заміну позивача та просив вважати його позивачем у даній справі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що набуття ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 не є процесуальним правонаступництвом, а тому підстави для заміни позивача у справі за позовом ОСОБА_4 відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу суду першої інстанції від 11 квітня 2018 року повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перелік, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України, не містить ухвал про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво), тому дійшов висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог і узагальнених доводів касаційної скарги та позицій інших учасників справи
У червні 2018 року ОСОБА_5 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року скасувати, справу направити до апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні встановлені судами обставини справи
Судами встановлено, що у липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСББ «Зоряне» про визнання незаконними та скасування рішень правління ОСББ «Зоряне».
17 липня 2017 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.
У зв'язку з цим, 4 січня 2018 року ОСОБА_4 подала заяву про заміну сторони, в якій просила здійснити заміну позивача у справі, а саме замінити ОСОБА_4 на ОСОБА_5, оскільки на підставі договору дарування посвідченого, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 також звернувся із заявою про заміну ОСОБА_4 та просив вважати його позивачем у даній справі.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторони в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора або боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), суд першої інстанції вважав, що набуття у власність ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири не є процесуальним правонаступництвом та не є підставою для заміни позивача у даній справі.
Відповідно пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_5, врахував вимоги процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку, що перелік, зазначений у частині першій статті 353 ЦПК України, не містить ухвал про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво), тому дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 11 квітня 2018 року, оскільки така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Твердження заявника про те, що відповідно до пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку й ухвали суду першої інстанції щодо відмови у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво), тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, помилкові.
Вказаною процесуальною нормою передбачено оскарження в апеляційному порядку виключно ухвал про заміну сторони у справі, а не про відмову у такій заміні.
Системний аналіз змісту статті 353 ЦПК України свідчить про помилкове його тлумачення особою, яка подала касаційну скаргу, тому ухвала про відмову у заміні сторони у справі не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України і саме з такого виходив апеляційний суд.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки апеляційний суд ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов?язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С.О.Карпенко В.О. Кузнєцов В. А. Стрільчук
