КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/12623/19
Головуючий у першій інстанції - Яровенко Н.О.
Номер провадження № 22-ц/824/11517/2020
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
17 серпня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Яворський М.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу 07 серпня 2020 року, в строк, визначений ч.1 ст.354 ЦПК України, проте яка не оплачена судовим збором, а тому апеляційне провадження у вказаній справі не може бути відкрито, а процедура апеляційного розгляду розпочата з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 484-VIII від 22.05.2015 р.) розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено дві вимоги: стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення у даній справі та стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 403 000 грн.
Вказані вимоги не підпадають під дію п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
По тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає стягнення на її користь, станом на 06 серпня 2019 року становить 2 542 000 грн.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР`Про оплату праці" середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18.
Таким чином, позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі від сплати судового збору не звільняються.
Пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України "Про судовий збір"також не передбачено.
Враховуючи вказані суми, які позивач вважає підлягають до стягненню на її користь, то розмір судового збору за подачу позовної заяви має становити 9605 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а розмір судового збору за подачу апеляційної скарги має становити 14 407,50 грн (9605х150%).
Згідно реквізиту рахунків на 2020 рік для сплати судового збору апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до Київського апеляційного суду оплата коштів має здійснюватися на рахунок: отримувач: УК у Солом`янському районі; код за ЄДРПОУ 38050812; банк отримувача: казначейство України (ЕАП); МФО Банку: 899998; Р/Р: UA548999980313101206080026010.
Пунктом 3.8. Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Тобто необхідними реквізитами ідентифікації апеляційної скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата оскаржуваного судового рішення.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі.
За правилами ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 356 названого Кодексу, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши апелянту строк для усунення недоліків, а саме: подати оригінал квитанції на підтвердження сплати судового збору у зазначеному розмірі або документи, що можуть підтверджувати звільнення від такої сплати.
Керуючись ст. 185, 357 ЦПК України, суддя,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року залишити без руху та встановити строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення вказаних недоліків, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.А.Яворський
