Дата документу 11.08.2020 Справа № 331/748/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 331/748/20
Провадження №22-ц/807/2447/20-2
Головуючий в 1-й інстанції Жукова О.Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2020 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О. В., Полякова О. З.,секретарБабенко Т. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» в особі адвоката Штабовенко Дениса Всеволодовича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року, постановлену у м. Запоріжжі (повний текст ухвали складено 03 липня 2020 року) по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплекс» про визнання недійсним частково рішення зборів учасників ТОВ «Віра-2» від 05.05.2014 року, оформленого протоколом № 4-14, в частині передачі нерухомого майна, визнання недійсними свідоцтв про право власності на приміщення,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа 331/748/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплекс» про визнання недійсним частково рішення зборів учасників ТОВ «Віра-2» від 05.05.2014 року, оформленого протоколом № 4-14, в частині передачі нерухомого майна, визнання недійсними свідоцтв про право власності на приміщення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2020 року провадження у вказаній справі було закрите з підстави визначених п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України.
18.06.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» адвоката Штабовенка Д.В. надійшла заява направлена засобами поштового зв`язку 13.06.2020 року, в якій останній просив ухвалити по справі додаткове рішення, яким відшкодувати судові витрати на правову допомогу у розмірі 12000 гривень, пов`язані з розглядом справи. Для вирішення питання щодо стягнення з позивача витрат, пов`язаних з наданням відповідачу ТОВ «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» правової допомоги, представником відповідача надано детальний опис робіт та копії документів, що підтверджують здійснення витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року, відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплекс» про визнання недійсним частково рішення зборів учасників ТОВ «Віра-2» від 05.05.2014 року, оформленого протоколом № 4-14, в частині передачі нерухомого майна, визнання недійсними свідоцтв про право власності на приміщення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство зобмеженою відповідальністю«ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» вособі адвокатаШтабовенко ДенисаВсеволодовичаподало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити вимоги заяви.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що матеріалами справи доведено свідомо неправильні дії позивача, щодо подання позову до суду загальної юрисдикції, які є підставою для стягнення судових витрат у відповідності до ч.9 ст.141 ЦПК України.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» та адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник» 11.03.2020 року було укладено договір про надання юридичної допомоги у цивільній справі № 331/748/20.
Актами здачі-прийняття робіт № 113 та № 132 за вказаним договором, платіжними дорученнями № 1274 від 20 травня 2020 року та № 1245 від 28 квітня 2020 року, підтверджено факт надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» необхідної для складання відзиву, складання клопотання про закриття провадження, забезпечення участі адвоката в судових засіданнях, а також понесені витрати в сумі 12 000,00 гривень.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що жодним доказом не підтверджено факт того, що дії позивача при поданні позову були необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відшкодування судових витрат при закритті провадження у справі.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розподіл судових витрат у разі закриття провадження у справі є правом суду, і передбачає доведення заявником факту зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або факту того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, між тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані обставини заявником доведені не були, а посилання на розгляд інших справ між сторонами не доводить неправильності дій позивача, який має право на захист своїх порушених прав у обраний ним спосіб.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКС» вособі адвокатаШтабовенко ДенисаВсеволодовичазалишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від03липня 2020рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 12 серпня 2020 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков
