Дата документу 05.05.2020 Справа № 331/748/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер 331/748/20 Головуючий у 1-й інстанції Жукова О.Є.
Номер провадження 22-ц/807/1710/20 Суддя-доповідач Поляков О.З.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Полякова О.З.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплекс» про визнання недійсним частково рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» від 05 травня 2014 року, оформленого протоколом № 4-14, в частині передачі нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтв про право власності на приміщення,-
В С Т А Н О В И ЛА:
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Віра-2», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «Енергомашкомплекс» про визнання недійсним частково рішення зборів учасників ТОВ «Віра-2» від 05 травня 2014 року, оформленого протоколом № 4-14, в частині передачі нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтв про право власності на приміщення.
У березні 2020 року, ОСОБА_2 також звернувся до суду із заявою по забезпеченню позову. Заява обґрунтована тим, що учасниками ТОВ «Енергомашкомплекс» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , якими вже вчинялись протиправні дії, укладались правочини з наміром позбавити його можливості отримати від ТОВ «Віра-2» належні заявнику 446170 грн. при виході з товариства. Таким чином, є законні підстави вважати, що відбудеться відчуження нерухомого майна іншим невідомим особам, що створить перешкоди для розгляду справи по суті, для повернення нерухомого майна ТОВ «Віра-2» і забезпечення відновлення належним ОСОБА_2 майнових прав у разі задоволення позову.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно:
- приміщення № 201 площею 694,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс» ЄДРПОУ 25480188 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38746723101;
- приміщення № 204 площею 298 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс», ЄДРПОУ 25480188, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38661323101;
- приміщення № 205 площею 8,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс», ЄДРПОУ 25480188, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38587523101;
- приміщення № 206 площею 38,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс», ЄДРПОУ 25480188, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38513523101.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно:
- приміщення № 201 площею 694,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс» ЄДРПОУ 25480188 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38746723101;
- приміщення № 204 площею 298 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс», ЄДРПОУ 25480188, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38661323101;
- приміщення № 205 площею 8,8 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс», ЄДРПОУ 25480188, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38587523101;
- приміщення № 206 площею 38,9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ТОВ «Енергомашкомплекс», ЄДРПОУ 25480188, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 38513523101.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що нерухоме майно, на яке ОСОБА_2 просить накласти арешт є предметом позову, ОСОБА_2 надані достатні докази, які підтверджують існування між сторонами спору та докази вірогідності відчуження майна, а отже, суд визнав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, так як невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Стягнути з позивача на її користь судові витрати.
Також, 29 квітня 2020 року від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 на адресу апеляційного суду надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Апеляційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір, жодним чином не обґрунтував вжиття таких заходів.
ОСОБА_1 зазначає, що забезпечений позов не підлягає розгляду в суді цивільної юрисдикції, оскільки його вимоги обґрунтовані захистом корпоративних прав. Так, ОСОБА_2 звертався до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою з вимогами про повернення до ТОВ «Віра-2» майна, яке зараз належить ТОВ «Енергомашкомплекс», проте йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки за своїми юридичними ознаками цей спір є господарсько-правовим. В подальшому, 21 січня 2020 року, господарським судом Запорізької області було розглянуто справу та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Віра-2», ТОВ «Енергомашкомплекс», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов`язання скасувати державну реєстрацію із закриттям розділів на об`єкти нерухомого майна та відновлення державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна.
Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 10 травня 2019 року по справі № 908/1098/19 було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, втім, більше двох років обізнаності про намагання позивача повернути майно до «ТОВ Віра-2» відповідачами не здійснювалось та не було наміру здійснювати відчуження нерухомого майна, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт.
27 квітня 2020 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Зазначає, що посилання скаржниці на рішення у адміністративній та господарській справах є безпідставними, оскільки в тих справах інший склад учасників, інші правовідносини та інші позовні вимоги. Також не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про відсутність в неї наміру приховувати нерухоме майно та розпоряджатись ним, оскільки у господарській справі ним не заявлялись вимоги про витребування майна у ТОВ «Енергомашкомплекс» та повернення його у власність ТОВ «Віра-2». Заявлений ним позов не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управління або припиненням діяльності ТОВ «Віра-2», внаслідок чого не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Оспорюванні ним правочини, ОСОБА_2 вважає фраудаторними. Заявник, посилаючись на те, що його заява було задоволена судом як обґрунтована та законна, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову до пред`явлення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.
Однак, жодного обґрунтування щодо наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції та в заяві ОСОБА_2 не зазначено.
В ухвалі судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року не вказано, якими доказами керувався суд при прийнятті рішення про забезпечення позову саме у такий спосіб. Суд першої інстанції лише обмежився на посилання, що ОСОБА_2 надано достатні докази вірогідності відчуження майна. Втім, до заяви про забезпечення позову додано лише витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що власником нерухомого майна, на яке накладено арешт є ТОВ «Енергомашкомплекс».
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Колегія суддів зазначає, що вищенаведені витяги не свідчать про вчинення відповідачами умисних дій, спрямованих на невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що існування, на думку заявника, ймовірної вірогідності ухилення відповідачів від виконання рішення суду, не може бути підставою для забезпечення позову, оскільки самі лише припущення заявника не свідчать про неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Колегією суддів враховується те, що заявником не надано доказів на підтвердження існування реальної можливість невиконання рішення суду чи вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, на яке ОСОБА_2 просив накласти арешт.
Отже, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Енергомашкомплекс», суд першої інстанції не врахував, що позивачем не наведено в заяві ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не додано до заяви доказів, які б підтвердили доводи заявника, що невжиття зазначених в заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.
Окрім цього судом першої інстанції не надано належної оцінки можливості розгляду справи в суді цивільної юрисдикції, оскільки вимоги позивача обґрунтовані захистом корпоративних прав і в матеріалах справи містяться копії рішень господарських судів,яки стосуються виниклого спору між сторонами.
З урахуванням наведеного, ухвала суду є такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову.
Разом з тим, посилання скаржників на необхідність стягнення з позивача судових витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду та стягнення витрат на правничу допомогу, є безпідставними, оскільки відповідно до положень ст.ст. 141, 265 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а питання про розподіл судових витрат вирішується під час ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2020 року про забезпечення позову - скасувати, прийняти нову постанову за якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06 травня 2020 року.
Головуючий:
Судді:
