УХВАЛА
04 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 420/4459/19
адміністративне провадження № К/9901/18524/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Громадської організації «Вакцинація: вільний вибір» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 420/4459/19 за позовом громадської організації «Вакцинація: вільний вибір» до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної установи «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та нечинним наказу, встановлення відсутності компетенції,
ВСТАНОВИВ:
25 липня 2019 року Громадська організація «Вакцинація: вільний вибір» звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної установи «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та нечинним спільного наказу від 28 січня 2019 року № 58/17/ОД/17-Адм «Про заходи щодо попередження розповсюдження захворюваності на кір в дитячих (освітніх) навчальних закладах Одеської області»; встановлення відсутності компетенції (повноважень) щодо встановлення розпорядженням забезпечення недопущення відвідування дитячих закладів дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, 27 липня 2020 року від скаржника надійшла касаційна скарга.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України закріплено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 2 і ч.3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд встановив, що у скарзі не зазначені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (ст. ст. 351-354 цього Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд наголошує заявнику, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхньому) ухваленні, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
У касаційній скарзі, щодо якої розв`язується питання про відкриття касаційного провадження, позивач взагалі не зазначає, на підставі якого пункту ч. 4 ст. 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави.
Своєю чергою касаційна скарга щодо наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводиться до незгоди із ухваленими судами першої й апеляційної інстанцій судовими рішеннями, а також до тверджень про неналежне дослідження поданих сторонами доказів. Окрім цитування приписів законодавства, скарга не містить конкретизації щодо того, яку норму права суди неправильно застосували та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, або яка правова норма застосована не була.
По суті скарги, скаржник просить переоцінити докази та фактичні обставини справи встановлені судами.
Згідно з ч. 2 ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, зокрема з підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Громадської організації «Вакцинація: вільний вибір» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 420/4459/19 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко
