Справа № 161/15629/19 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/504/20 Категорія: 3 Доповідач: Карпук А. К.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
секретар Галицька І. П.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчука Григорія Ярославовича, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_7 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчука Григорія Ярославовича, ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень та усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.
Посилалася на те, що , що 09.07.2008 між АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «БАНК ФОРУМ») та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 0523/08/74/22-CLNv, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 70000 доларів США, та зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та виконати інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені договором. 09.07.2008 між АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «БАНК ФОРУМ») та ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1810, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором майновий поручитель передав в іпотеку кредитору нерухоме майно: нежиле приміщення, нотаріальна контора ( літер А-2) загальною площею 24.8 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ( в 2010 році після реконструкції було видано свідоцтво про право власності на 149 кв.м. офісу нотаріальної контори). 26.09.2016 були проведені електронні торги з реалізації Права вимоги за кредитним договором № 0523/08/74/22- CLNv, нежилого приміщення, нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем торгів стало ТзОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» .05.10.2016 між ПАТ «Банк Форум» та ТзОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» був укладений договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, у відповідності до умов якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя.
06.10.2016 між ТзОВ «ФК «Єврокредит» та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого, ТзОВ «ФК «Єврокредит» відступає, а ОСОБА_2 набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л. С. .09.07.2008 та зареєстровано в реєстрі за № 1810.
28.02.2017 державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Г.Я. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34074309, про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 . В червні 2019 року ОСОБА_2 проник у приміщення нотаріальної контори, змінив замки та по сьогоднішній день провадить там діяльність.
Вважає, що реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 було проведено із порушенням Закону України «Про іпотеку». Зокрема, письмова вимога-повідомлення про сплату заборгованості не була отримана ні боржником ОСОБА_7 , ні іпотекодавцем ОСОБА_4 , тому документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, державному реєстратору подано не було.
Просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34074309 від 28.02.2017, яке було прийнято державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Г.Я. про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори ( літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та поновити запис про державну реєстрацію права власності на дане приміщення за ОСОБА_4 , а також усунути перешкоди в користуванні приміщенням нотаріальної контори ( літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з даного приміщення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13.02.2020 відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Указує на порушення реєстратором п.61 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст.35 Закону України «Про іпотеку».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін. Зазначає про обрання позивачем неправильного способу захисту права та звернення з позовом до неналежного відповідача. На думку ОСОБА_2 правильним способом захисту права є звернення з позовом про скасування запису до державного реєстру, а відповідачем у справі міг бути лише ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення відповідача,представників позивача та відповідача , перевіривши правильність висновків суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що 09.07.2008 між АКБ «Форум» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №0523/09/22-CLNv, згідно умов якого, банк відкрив відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 70000,00 доларів США для придбання земельної ділянки і будівництва житла та надав ОСОБА_7 кредит у межах цієї кредитної лінії, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних і кінцевим терміном повернення не пізніше 06.07.2018 ( а.с. 8-9).
З метою забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_7 зобов`язань цього ж дня між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л.С., та зареєстрований в реєстрі за №1810, яким передано в іпотеку нежитлове приміщення, нотаріальна контора /літер А-2/ загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У пунктах 5.1-5.2 вказаного договору зробили застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, у випадку незадоволення вимог іпотекодержателя протягом 30 днів (а.с.10-12).
В подальшому АКБ «Форум» був реорганізований в ПАТ «Банк Форум».
05.10.2016 між ПАТ «Банк Форум» (первісний кредитор) та ТзОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №241-ф, у відповідності до умов якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_7 , що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору №0523/08/22-CLNv від 09.07.2008, а новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в сумі ціни відступлення (п.1.1 та розділ «Тлумачення термінів» договору).
Крім того, 05.10.2016 між банком (первісним іпотекодержателем) та ТзОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №241-Ф від 05.10.2016, банк відступає, а ТзОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л.С. 09.07.2008 та зареєстровано в реєстрі за №1810, укладеного між банком та ОСОБА_4 . Наведений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1494.
06.10.2016 між ТзОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №07-10/16, у відповідності до умов якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_7 , що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору №0523/08/22-CLNv від 09.07.2008, а новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в сумі ціни відступлення (п.1.1 та розділ «Тлумачення термінів» договору).
Також 06.10.2016 між ТзОВ «ФК «Єврокредит» (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого, у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №07-10/16 від 06.10.2016 , ТзОВ «ФК «Єврокредит» відступає, а ОСОБА_2 набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ковальчук Л.С. 09 липня 2008 року та зареєстровано в реєстрі за №1810, укладеного між банком та ОСОБА_4 .
На підставі поданої ОСОБА_2 заяви рішенням державного реєстратора КП «Волинське бюро технічної інвентаризації» Яремчука Г. Я. від 28.02.2017 № 34074309 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, нотаріальна контора: за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 . Запис про реєстрацію права власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №19242975.
Згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на день проведення державної реєстрації спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_4 із загальною площею 149 кв. м, на підставі свідоцтва про право власності від 15.02.2010 № 98-6, яке видане виконавчим комітетом Луцької міської ради.
Відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення державного реєстратора та усуненні перешкод у користуванні власністю суд першої виходив з того, що державним реєстратором вчинено реєстраційні з дотриманням правил, передбачених законом.
Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим.
Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Положеннями статті 37 Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Пунктом 5.3 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції чинній на час здійснення оскаржуваної реєстраційної дії (далі - Порядок), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.
Відповідно до п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Частиною 1 статті 35 Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
При цьому, підтвердженням отримання іпотекодавцем письмової вимоги банку, а отже, і завершення 30-денного строку з моменту її отримання, може бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211.
З матеріалів справи вбачається, що боржником за кредитним договором є ОСОБА_7 , іпотекодавцем - ОСОБА_4 (а.с. 8-12).
Маючи намір звернути стягнення на заставлене майно, відповідач ОСОБА_2 , як кредитор та іпотекодержатель, сформував вимогу-повідомлення № 1 на ім`я ОСОБА_7 , як боржника за кредитним договором, про негайну сплату заборгованості за кредитним договором та повідомив, що у разі невиконання зобов`язання протягом 30 днів з часу надіслання вимоги буде звернено стягнення на предмет іпотеки (а.с. 73-74).
Також було сформовано вимогу-повідомлення № 2 на ім`я іпотекодавця ОСОБА_4 (а.с. 67-69).
08.11.2016 ОСОБА_2 направив ОСОБА_7 (боржнику) вимогу-повідомлення № 1. Проте ця вимога не була йому вручена, що підтверджується наявним у матеріалах справи конвертом із вкладеним у нього вимогою-повідомленням № 1, адресованим ОСОБА_7 . Згідно із відміткою на конверті, який міститься на а.с 76, лист повернутий адресату ОСОБА_9 без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. До матеріалів справи цей конверт у закритому вигляді був долучений відповідачем ОСОБА_2 . У даному судовому засіданні конверт розкрито, досліджено судом апеляційної інстанції вкладену у нього кореспонденцію - вимогу-повідомлення №1 на ім`я ОСОБА_7 , яка після дослідження знаходиться на аркушах справи 195-197 і є аналогічною за змістом вимозі-повідомленні № 1, доданої ОСОБА_2 до письмових пояснень від 18.11.2019 (а.с. 63-66, 73-74).
Доводи відповідача ОСОБА_2 та висновок суду першої інстанції про те, що направлена на ім`я іпотекодавця ОСОБА_4 вимога-повідомлення № 2 (іпотекодавцю) про сплату заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору від 09.07.2008 № 0523/08/22-CLNv. була вручена їй особисто, спростовуються описом цінного листа, адресованого на ім`я ОСОБА_4 , згідно з яким ОСОБА_4 направлено вимогу-повідомлення № 1, адресовану ОСОБА_7 , і саме таку вимогу вона одержала особисто (а.с. 70, а.с 66). Доказів про направлення позивачу ОСОБА_4 вимоги-повідомлення № 2, яку ОСОБА_2 долучив як додаток до письмового пояснення від 18.11.2019, відповідач не подав (а.с. 63-65, 67-69).
Отже, ні боржнику ОСОБА_7 , ні майновому поручителю, відмінному від боржника - ОСОБА_4 , письмові вимоги кредитора не надсилались і вручені не були.
Відповідно до приписів пункту 3 частини І статті 24 статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
Апеляційним судом встановлено, що станом на 28.02.2017 державному реєстратору Яремчуку Г. Я. не було надано документів, необхідних для про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення нотаріальної контори, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , а тому були відсутні визначені законом підстави для прийняття оскарженого рішення.
З врахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34074309 від 28.02.2017, про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори ( літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , прийняте державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Г.Я. без дотримання вимог статей 12, 35 ЗУ «Про іпотеку», п. 18,61 Порядку, у зв`язку з чим це рішення необхідно скасувати.
Викладаючи в апеляційній скарзі вимогу про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі , ОСОБА_4 оскаржила рішення і в частині відмови у поновленні запису про державну реєстрацію речового права за нею.
Така вимога не може бути задоволена, оскільки суперечить положенням п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від .26.10.2006 N 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 N 484), чинній на даний час. Цією нормою передбачено, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.
Отже, вимога позивача про поновлення запису є безпідставною, тому до задоволення не підлягає.
У зв`язку із задоволенням позову про скасування рішення державного реєстратора припинила існувати правова підстава володіння майном ОСОБА_2 , тому обґрунтованими і належать до задоволення вимоги ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні належним їй майном - нежитловим приміщенням, нотаріальна контора: за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідача.
Такі вимоги узгоджуються з положенням статті 41 Конституції України, якою гарантовано непорушність права приватної власності, право власника володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, статті 391 ЦК України, згідно з якою власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Викладені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи відповідача ОСОБА_2 про обрання позивачем неналежного способу захисту права, звернення з позовом до неналежного відповідача, яким вважає державного реєстратора, апеляційний суд відхиляє у зв`язку з таким.
Законом України від 05.12.2019 N 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон N 340-IX), який набрав чинності з 16.01. 2020, викладено у новій редакції ст. 26 Закону № 1952-IV.
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1952-IV в чинній редакції, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Оскільки відомості про речове право відповідача ОСОБА_2 містяться у записі про речове право, а чинною ст. 26 Закону № 1952-IV встановлено заборону щодо скасування відомостей про речове право, доводи ОСОБА_2 про те, що належним способом права є вимога про скасування запису, не грунтуються на законі.
Правові висновки, викладені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.09.2018 у справі 915/127/18, від 29.05.2019 № 37/2022/15-ц, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, не можуть бути враховані при розгляді даної справи, оскільки висновок Верховного Суду про те, що належним способом захисту права є вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, ґрунтувався на нормах ст. 26 Закону № 1952-IV в редакції, яка не містила заборони щодо скасування відомостей, які містяться у Державному реєстрі.
Крім того, із змісту Постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 29.05.2019 № 37/2022/15-ц, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, вбачається про застосування правового висновку, який первинно викладений у Постанові від 04.09.2018 у справі 915/127/18.
У пункті 5.18 цієї Постанови зазначено: « Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис».
Отже, особливістю правовідносин у розглянутих Верховним Судом справах, які слугували для правового висновку про неналежність способу захисту права шляхом оскарження рішення державного реєстратора та визначення державного реєстратора відповідачем були не тільки положення статті 26 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на той час, а й те, що реєстраційні дії вчинені реєстратором з дотриманням вимог закону та за відсутності підстав для відмови у вчиненні реєстраційної дії.
У даній справі обставини є відмінними від тих, що існували у справах, розглянутих Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до п.3 ч.І статті 24 Закону № 1952-IV в редакції Закону від 20.12.2016 № 1791-УІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
Оскільки подані ОСОБА_2 документи не підтверджували передбаченої ст. 18 Закону умови про підтвердження наявності факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та відмінним від нього боржником письмової вимоги, існували передбачені законом підстави для відмови в державній реєстрації права.
Наведеним спростовуються аргументи ОСОБА_2 про відсутність у державного реєстратора підстав для відмови у вчиненні реєстраційної дії.
У позовній заяві ОСОБА_4 обгрунтовує свої вимоги саме посиланням на незаконність дій державного реєстратора, прийняття рішення про державну реєстрацію права за відсутності для цього підстав, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що державний реєстратор у спірних правовідносинах є одним із належних відповідачів. Встановлено, що спір виник не тільки між позивачем та іпотекодержателем, як це було встановлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі 382/51/16ц та інших раніше прийнятих постановах, на які посилається відповідач у відзиві, а й з державним реєстратором у зв`язку з прийнятям ним рішення в супереч закону.
При цьому апеляційний суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду України про обов`язок суду щодо встановлення належності відповідачів, висловлені в Постанові від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц та раніше прийнятих постановах, які наведені у відзиві відповідачем.
Також належить відмітити, що ні відповідач ОСОБА_2 , ні державний реєстратор Яремчук Г.Я. не оскаржували рішення суду першої інстанції.
Наведені у відзиві відповідача ОСОБА_2 доводи про те, що вимогу про скасування рішення державного реєстратора можливо заявити лише з одночасною вимогою про визнання відповідного права за позивачем ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону№ 1952-IV в редакції Закону N 340-IX, з яких вбачається про врегулювання даними нормами випадків скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав на підставі судового рішення. Саме у такому разі необхідно застосовувати положення абзацу 2 частини 3 ст.26 Закону№ 1952-IV у чинній редакції в сукупності із положеннями абзацу 3 частини 3 цієї статті, згідно з якою ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав можливе з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Предметом спору у даній справі є вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер : 34074309 від 28.02.2017 року, яке було прийнято державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Г.Я. на підставі поданої ОСОБА_2 заяви , а не на підставі рішення суду, тому положення абзаців 2, 3 ст. 26 Закону№ 1952-IV в редакції Закону N 340-IX не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Заперечення відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном зводяться до доводів законності його прав, як іпотекодержателя з посиланням на Договір про уступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним 06.10.2016 між ним та ТЗоВ «Фінансова компанія «Єврокредит», який рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.01.2019, залишеним без змін Постановою Верховного Суду України від 18.12.2019, визнано недійсним, тому апеляційним судом відхиляються.
Оскільки скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, доводи відповідача про відсутність у позивача ОСОБА_4 правовстановлюючого документа не мають правового значення при вирішенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).
У зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року в даній справі скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34074309 від 28 лютого 2017 року, яке було прийнято державним реєстратором КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» Яремчуком Григорієм Ярославовичем про реєстрацію права власності на приміщення нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .
Усунути перешкоди в користуванні приміщенням нотаріальної контори ( літер А-2) загальною площею 149 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з даного приміщення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду.
Головуючий
Судді:
