Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 1-кс/760/5168/20
Справа № 760/15429/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100090004473 від 13.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що Київською місцевою прокуратурою № 9 здійснюється процесуальне керівництво поматеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100090004473 від 13.07.2020, за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуваннямвстановлено,щодо Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві, надійшла заява повідомлення ТОВ «Фінансова Компанія «Фінєвровектор» про вчинення кримінального правопорушення.
В обгрунтування клопотання прокурор вказав, що з тексту заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що 05 грудня 2013 р., між Публічним акціонерним товариством «Авант Банк», код ЄДРПОУ 36406512 (Надалі ПАТ «Авант Банк» / Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромтех-1» (пізніше ТОВ «Шотлайн», припинене у 2017 р.) було укладено Кредитний договір № К-Ю/13/039 (Надалі «Кредитний договір»), на підставі якого Банк зобов`язується надати Боржнику кредит у формі відновлюваної кредитної лінії у межах максимального ліміту заборгованості 35000000,00 (тридцять п`ять мільйонів) гривень, строком по 04 грудня 2014 року. Розмір (сума), порядок та умови надання кредитних коштів (траншів), розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, дата повернення кредитних коштів (траншів), цільове використання кредитних коштів (траншів), обумовлюється сторонами у відповідному додатковому договорі, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.
Також прокурор зазначив, що в забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору, між ПАТ «Авант Банк» та Публічним акціонерним товариством «Обчислювальна техніка таінформатика», код ЄДРПОУ 21174715 було укладено Іпотечний договір № З-Ю/13/081 від 09.12.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4408, та договір № 1 про внесення змін від 09.01.2914 р., договір № 2 про внесення змін від 14.04.2014 р., договір № 3 про внесення змін від 18.12.2014 р., договір № 4 про внесення змін від 03.12.2015 р. до нього.
Крім того прокурор вказав, що згідно з п. 1.1. Договору іпотеки (з урахуванням усіх змін та доповнень) Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: Нежитлова будівля літ. «А-11», загальною площею 7082,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (Надалі Об`єкт нерухомості / Предмет іпотеки).
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис про іпотеку та обтяження щодо вказаного предмета іпотеки.
Банк в повній мірі та належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором перед Боржником, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Натомість, Боржник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, не сплачував своєчасно платежі в рахунок погашення кредиту. При цьому є усі підстави стверджувати, що посадові особи ПАТ «Авант-Банк» не вживало жодних дій щодо повернення коштів, переданих у кредит боржнику.
Як зазначив у клопотанні прокурор, за результатом проведення електронного аукціону 23.04.2019 р. між ПАТ «Авант Банк» та ТОВ «Файненс Компані» було укладено Договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Так, у відповідності до п. 5 Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу майнових прав від 23.04.2019 р. Банк передав на користь ТОВ «Файненс Компані» майнові права за наступними договорами:
-Кредитний договір № К-Ю/13/039 від 05.12.2013 з ТОВ «БУДПРОМТЕХ 1» (ТОВ «ШОТЛАЙН»);
-Договір іпотеки № З-ІО/13/081 від 09.12.2013 р. з ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика».
У подальшому, 20.06.2019 року між ТОВ «Файненс Компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор» було укладено Договір № 20/06-2019/2 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до п. 1.1. якого Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржника, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами, а саме:
-Кредитний договір № К-Ю/13/039 від 05.12.2013 з ТОВ «БУДПРОМТЕХ 1» (ТОВ «ШОТЛАЙН»);
-Договір іпотеки № З-ІО/13/081 від 09.12.2013 р. з ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика».
У клопотанні прокурор вказує, що саме ТОВ «ФК «Фінєвровектор» є єдиним та належним кредитором за Кредитним договором № К-ІО/13/039 від 05.12.2013 р. та іпотекодержателем за іпотечним договором № З-ІО/13/081 від 09.12.2013 р.
Прокурор у клопотанні зазначає, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 р. у справі 257/1598/14-ц, прийнятого суддею ОСОБА_5 , Іпотечний договір № З-Ю/13/081 від 09.12.2013 р. між ПАТ «Авант Банк» та ПАТ «Обчислювальна техніка таінформатика» було визнано недійсним, виключено запис про іпотеку Об`єкта із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а право власності на сам Предмет іпотеки було визнано за ОСОБА_6 . Пізніше на підставі зазначеного судового рішення до Реєстру прав власності було внесено відомості про недійсність іпотеки та, як результат, виключено запис про іпотеку Об`єкта з Реєстру прав власності та, відповідно, зареєстровано право власності за ОСОБА_6 .
Прокурор зазначив, що є обґрунтовані підозри вважати, що рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 р. у справі № 257/1598/14-ц (Суддя- ОСОБА_5 ) є підробленим, адже відомості про судову справу № 257/1598/14-ц та рішення по ній взагалі відсутні у Єдиному державному реєстрі судових рішень (Надалі «ЄДРСР») та на офіційному веб-сайті судової влади України (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Крім того, прокурор посилається, що у Павлоградському районному суді Дніпропетровської обл. (куди переїхав Київський районний суд Донецької області згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38 від 02.09.2014 р., на підставі ч. 1ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції») також невідомо про вказане судове рішення та зокрема про судову справу № 257/1598/14-ц загалом, що підтверджується Листом Павлоградського районного суду Дніпропетровської обл. від 07.05.2019 р. № 1.86/55/2019 (копія листа додається), в якому останній зазначив:
«…Станом на 07 травня 2019 року на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільна справа № 257/1598/14 за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Обчислювальна техніка та інформатика», ПАТ «Авант-Банк», третя особа ТОВ «Будпромтех-1» про визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним, виключення записів, з Київського районного суду м. Донецька не надходила та не передавалася.
Окрім цього, прокурор вказує, що згідно перевірки Єдиного Державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) рішення Київського районного суду м. Донецька по даній справі в базі зазначеного реєстру відсутнє.
Зазначає, що із реєстру судових рішень вбачається, що суддя ОСОБА_5 у цей період (зокрема, за 21.02.2014 р.) приймав та надсилав до реєстру судові рішення у інших справах. Тобто відсутні підстави припускати, що судові рішення у справі № 257/1598/14-ц не були оприлюднені із невідомих або об`єктивних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
В ч. 2 ст. 8 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що НЕ допускається вилучення судових рішень із реєстру.
Також прокурор зазначив, що у 2016 р. на підставі підробленого рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 р. у справі № 257/1598/14-ц Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконного запису про припинення іпотеки на користь ПАТ «Авант-Банк» та визнання права власності на Предмет іпотеки за третьою особою при фактично чинній іпотеці Банку.
Вказав, що надалі Об`єкт протиправно було передано у статутний капітал ТОВ «Рента Ріелті Буд» (м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12-а, офіс 2). За цим слідували неодноразові відчуження та поділи Предмета іпотеки на менші нежитлові приміщення (приблизно 20 приміщень), та вчинення відповідних реєстраційних дій. Всі викладені протиправні реєстраційні дії мали місце всупереч чинній іпотеці на користь Банку (правонаступником є ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор»). Відтак, у Державному реєстрі речових прав нерухомого майна перестав існувати предмет іпотеки як цілісний об`єкт. (детальний перелік протиправних реєстраційних дій додається)
У подальшому виключно на підставі декларацій Державної архітектурно-будівельної інспекції та висновків про можливість поділу приміщень нежитлові приміщення було перетворено на 175 квартир типу «смарт», продаж яких зараз відбувається.
За змістом ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі:
- припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; - реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
- визнання іпотечного договору недійсним;
- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
- з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Прокурор посилається, що з огляду на неповернення коштів ПАТ «Авант-Банк» з боку боржників - ТОВ «Будпромтех-1» (пізніше ТОВ «Шотлайн», припинене у 2017 р.), ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика», то іпотека Об`єкта залишається чинною до цього моменту. Тому були відсутні підстави для припинення іпотеки Об`єкта та скасування відповідних реєстраційних записів. Викладені положення законодавства дають підстави для висновку, що іпотека банку поширюється на усі приміщення, квартири, які утворились за результатом протиправних відчужень та поділів Предмета іпотеки, доки залишається непогашеною заборгованість за Кредитним договором № К-Ю/13/039 від 05.12.2013 р.
Отже, посадові особи ТОВ «Будпромтех-1» (пізніше ТОВ «Шотлайн», припинене у 2017 р.), ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика» за участю державних реєстраторів з метою неповернення кредитних коштів, отриманих від ПАТ «Авант-Банк», на підставі підробленого документа (рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 р. у справі 257/1598/14-ц) про недійсність договору іпотеки, який забезпечував виконання вказаного кредитного зобов`язання, ініціювали вилучення з Державного реєстру речових прав нерухоме майно відповідних записів про обтяження та іпотеку у 2016 р.
Адже протиправне припинення реєстраційних записів про іпотеку та обтяження Об`єкта за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 115, були вчинені з метою унеможливлення звернення стягнення на вказаний Об`єкт нерухомості в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Авант-Банк». Вказані дії призвели до нанесення шкоди ПАТ «Авант-Банк» (правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор») на суму більш ніж 91 млн. грн (сума кредитної заборгованості).
У клопотанні прокурор вказує, що під час досудового розслідування встановлено, що вище зазначений об`єкт ПАТ «АВАНТ-БАНК» був використаний невстановленими особами з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до зменшення ліквідаційного балансу ПАТ «Авант-Банк» та унеможливило забезпечення та повергнення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб - вкладів фізичних осіб. На даний моменти, наслідки протиправних дій завдають шкоди правонаступнику банку ТОВ «Фінансова компанія «Фінєвровектор».
Як вказує у клопотанні прокурор, арешт майна необхідний з метою забезпечення спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна, при цьому у органу досудового розслідування існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищезазначене майно, може бути використане для забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.
Також прокурор вважає, що з метою запобігання вчинення подальших протиправних реєстраційних дій щодо об`єктів житлової та нежитлової нерухомості (корпусів, секцій, квартир, кімнат, приміщень, гаражів, блоків, тощо), за адресою: АДРЕСА_1 , щодо яких зареєстровано речові права за результатом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей з підробленого судового рішення, а тому необхідним є накладення арешту та вжиття заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомості за вказаною адресою.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна, як такого, що відповідає вимогам ст.98 КПК України, у тому числі з метою спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
З метою забезпечення арешту майна, прокурор просив розгляд клопотання проводити без повідомлення власника(ів) вищевказаного майна, захисника(ів), представника(ів) у кримінальному провадженні та інших осіб визначених ч. 2 ст. 172 КПК України.
Слідчий суддя на підставі ч. 2 ст.172КПК України вважає за можливе провести розгляд даного клопотання без повідомлення власників майна, за наведених прокурорм підстав.
У судове засідання прокурор не з`явився, натомість через канцелярію суду подав заяву в якій просив розглядати клопотання без його участі, клопотання підтримував з наведених у ньому підстав.
Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши надані матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, частиною 1 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020100090004473 від 13.07.2020, за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, стосовно можливих шахрайських дій посадовими особами ПАТ «Авант-Банк», ТОВ «Шотлайн», ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика», ТОВ «Рента Ріелті Буд», суддею Київського районного суду м. Донецька ОСОБА_5 та державними реєстраторами.
Крім того із матеріалів клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 р. Іпотечний договір № З-Ю/13/081 від 09.12.2013 р. між ПАТ «Авант Банк» та ПАТ «Обчислювальна техніка таінформатика» було визнано недійсним, виключено запис про іпотеку Об`єкта із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а право власності на сам Предмет іпотеки було визнано за ОСОБА_6 , який в подальшому було неодноразово відчужено та поділено спочатку на менші нежитлові приміщення (приблизно 20 приміщень), а потім на підставі декларацій Державної архітектурно-будівельної інспекції та висновків про можливість поділу приміщень нежитлові приміщення було перетворено на 175 квартир типу «смарт», продаж яких зараз відбувається.
У досудового слідства є обґрунтовані підстави вважати, що рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 р. у справі № 257/1598/14-ц (Суддя- ОСОБА_5 ) є підробленим.
Із матеріалів клопотання вбачається, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за різними фізичними особами.
Як визгачено нормами ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою старшого слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 від 14.07.2020 об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні за №12020100090004473 від 13.07.2020.
Крім того, із матеріалів клопотання вбачається, що ТОВ «ФК «Фінєвровектор» подано цивільний позов в рамках кримінального провадження про стягнення майнової шкоди на суму 91 009 277, 52 грн.
Таким чином майно, на яке просить прокурор накласти арешт відповідає критеріям визначеним в статті 98 КПК України, а саме те, що майно є речовим доказом, щодо якого існує сукупність розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, що в сукупності слугує підставою для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.
Окрім цього, за рахунок даного майна може бути відшкодовано шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, тобто цивільний позов.
Тому, з урахуванням вказаних обставин, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням про арешт майна.
Враховуючи викладене, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку, що існує необхідність у накладенні арешту на об`єкти житлової та нежитлової нерухомості (корпуси, секції, квартири, кімнати, приміщення, гаражі, блоки), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною на відчуження та розпорядження цим майном.
Разом з цим, клопотання прокурора в частині заборони усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, свідоцтво про право власності, передачі в іпотеку, довірчу власність, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інше) стосовно усіх/ будь-яких об`єктів житлової та нежитлової нерухомості (корпусів, секцій, квартир, кімнат, приміщень, гаражів, блоків, тощо), за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає , як необґрунтоване.
Крім того, вказана заборона не містить чіткої вказівки щодо особи, яка має вчините певні дії, що також неузгоджується з вимогами КПК України, які регулюють порядок накладення арешту на майно.
За таких обставин, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У Х В А Л И В:
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арештна майно,а саме: об`єкти житлової та нежитлової нерухомості (корпуси, секції, квартири, кімнати, приміщення, гаражі, блоки), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною на відчуження та розпорядження цим майном.
В іншій частині клопотання, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
