ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
Справа № 916/1777/19
м.Одеса, проспект Шевченка,29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.А. Мишкіної,
суддів О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря
(склад судової колегії змінений відповідно до розпоряджень керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №46 від 21.02.2020р. та №149 від 06.07.2020р.; протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020р. та від 06.07.2020р.)
секретар судового засідання Діхтяренко О.Б.
за участю представників учасників справи:
від ТОВ «Промелектроніка»- Карабак В.А. – за ордером;
від ДП «Одеський авіаційний завод» - не з`явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка»
на рішення господарського суду Одеської області від 29 жовтня 2019 року
у справі № 916/1777/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка»
до Державного підприємства «Одеський авіаційний завод»
про стягнення 1139390,97 грн.
суддя суду першої інстанції: К.Ф. Погребна
час і місце ухвалення рішення: 29.10.2019р., 09.30год., м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №11,
повне рішення складено 08.11.2019р.
Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
У судових засіданнях 02.06.2020р. та 22.06.2020р. оголошувались перерви згідно ст.216 ГПК України.
У судовому засіданні 17.07.2020р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
встановив:
24.01.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (надалі – позивач, ТОВ «Промелектроніка») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Одеський авіаційний завод» (надалі – відповідач, ДП «Одеський авіаційний завод», ДП «ОАЗ»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 2444731,99грн., в тому числі: основну заборгованість в розмірі 1312388,40грн., пеню 769482,59грн., суму трьох процентів річних 77843,14грн., суму інфляційних нарахувань – 285017,86грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.02.2016р. між ним (Постачальник) та ДП «ОАЗ» (Покупець) було укладено договір №22/МТЗ-16 (надалі – Договір від 02.02.2016р.), на виконання умов якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4713344,11грн.; відповідач всупереч умов договору здійснював оплату за отриманий товар з порушенням строків, встановлених умовами Договору від 02.02.2016р. (детальний опис оплат доданий позивачем до позовної заяви) та станом на день подання позову заборгованість відповідача становить 1312388,40грн. На цю суму позивач нарахував відповідачу пеню, три проценти річних та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві сумах; основна заборгованість, пеня, річні та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку
З посиланням на норми ст.ст.509(ч.1), 11(ч.1), 526, 530(ч.1), 525(ч.1), 610(ч.1), 612(ч.1), 625(ч.2) ЦК України, ст.193, 540, 541 ГК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також позивач у позовній заяві повідомив суд, що у нього відсутній примірник договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р. та оригінали видаткових накладних, за якими передавався товар та одночасно з позовною заявою подав суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2019р., зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; витребувано в порядку ст.81 ГПК України у ДП «Одеський авіаційний завод»: оригінали або належним чином завірені копії Договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., додаткових угод до Договору та специфікацій; видаткових накладних РН-0000319 від 09.02.17р., РН-0000471 від 23.02.17р., РН-0000320 від 09.02.17р. РН-0000321 від 09.02.17р., РН-0000322 від 09.02.17р., РН- 0000994 від 29.03.17р., РН-0001074 від 04.04.17р., РН-0001160 від 11.04.17р., РН-0001082 від 04.04.17р., РН-0001148 від 07.04.17р., РН-0001314 від 28.04.17р., РН-0001636 від07.06.17р., РН-0001741 від 13.06.17р., РН-0002125 від 10.07.17р., РН-0002380 від 01.08.17р., РН-0002773 від 29.08.17р., РН-0002814 від 01.09.17р., РН-0001856 від 20.06.17р., РН- 0002761 від 28.08.17р., РН-0001845 від 19.06.17р. РН-0002281 від 24.07.17р., РН-0002543 від 11.08.17р.,РН-0004153 від 20.12.17р.
22.07.2019р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості, оскільки відповідач сплатив борг (дати проведення оплат наведені у відзиві на позов) та відмовити у задоволенні решти позовних вимог. В частині стягнення штрафних санкцій відповідач, зокрема, зазначив, що позивачем невірно вказано момент виникнення обов`язку з оплати, згідно із п.5.2 Договору, оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% оплати впродовж 5 банківських днів з моменту поставки продукції згідно п.6.6 Договору. Згідно п.6.6 Договору після проходження продукцією вхідного контролю, сторони підписують Акт приймання-передачі, датою його підписання вважається дата поставки продукція. Вказана у позовній заяві продукція була поставлена та проходила вхідний контроль, однак ця процедура не була завершена у повній відповідності до п.6.6 Договору, так як Акти приймання-передачі продукції не підписувались, та навіть не пропонувались постачальником до підписання. У зв`язку із тим, що Акти приймання-передачі не підписувались, у відповідача не виникло зобов`язання з оплати поставленої продукції, отже відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Строк дії договору сплинув (термін дії до 31.12.2016р.), у договорі зазначено, що він продовжує свою дію виключно з питань розрахунків, а не в частині встановлення відповідальності за несвоєчасне надання послуг за договором. Позивачем не надано рахунки-фактури для оплати, ці рахунки були отримані відповідачем лише разом з позовною заявою.
08.08.2019р. позивач подав суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій зазначив, що:
- Акти приймання-передачі продукції та рахунки-фактури направлялись позивачу разом з іншими супровідними документами на продукцію;
- сторони умовами договору погодили процедуру поставки та приймання продукції; підписання акту визначено сторонами як обов`язкову обставину, яка підтверджує не стільки факт прийняття продукції, скільки фіксує якісні та кількісні показники поставленої продукції. Отже непідписання акту не може слугувати підставою відстрочення чи перенесення дати розрахунку за поставлену продукцію;
- при розрахунку штрафних санкцій позивач відраховував момент настання обов`язку з оплати з дати видаткової накладної, оскільки відповідач не направляв на адресу позивача Акти приймання-передачі продукції.
25.08.2019р. позивач подав суду заперечення на відповідь на відзив.
15.08.2019р. ДП «ОАЗ» подало суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 500грн.; 18.09.2019р. – доповнення до цього клопотання. Відповідач обґрунтовує необхідність зменшення штрафних санкцій наявністю у нього кредитних зобов`язань перед банківськими установами, зазначає, що у разі задоволення позовних вимог виникне загроза втрати відповідачем можливості вільно здійснювати свою господарську діяльність, що призведе до невиконання своїх зобов`язань перед позивачем та іншими контрагентами. Крім того, відповідач є співвиконавцем контрактів для державного оборонного замовлення по контрактам з Міністерством оборони України
29.08.2019р. відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.
29.08.2019р. позивач подав суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій у зв`язку із повним погашенням відповідачем основної заборгованості просив стягнути з відповідача на свою користь 1139390,97грн., в тому числі пеню в розмірі 787596,59грн., три проценти річних 81400,14грн., інфляційні втрати 270394,24грн.
09.09.2019р. ТОВ «Промелектроніка» подало суду заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій.
20.09.2019р. ДП «ОАЗ» подало суду пояснення щодо заперечень позивача на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.10.2019р. (суддя К.Ф.Погребна) відмовлено у задоволенні позову.
Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.15,16, ч.1 ст.509, ч.1 ст.612, ст.ст.712, 627,ч.1 ст.692, ч.1 ст.530, ст.ст.610, 625 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 230 ГК України та вмотивоване наступним:
- враховуючи, що відповідачем сума заборгованості за отриману продукцію була сплачена, позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, суд аналізував вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат;
- пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% оплати впродовж 5 банківських днів з моменту поставки Продукції згідно п.6.6 даного Договору. В той же час, згідно пункту 6.6 договору, після проходження Продукцією вхідного контролю Сторони підписують Акт приймання передачі, датою його підписання вважається дата поставки Продукції;
- умовами договору сторони чітко передбачити момент виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару та порушення якого є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій, а саме впродовж 5 банківських днів з моменту підписання Акту приймання передачі. Проте позивачем не надано та матеріали справи не містять жодних Актів приймання-передачі продукції, складених відповідно до умов договору;
- позивач у позовній заяві не зазначав про наявність будь яких актів складених відповідно до умов договору, та які б відповідно до п.6.6 договору підтверджували факт поставки продукції. В клопотанні про витребування доказів від 24.06.2019р. позивач також не зазначав про наявність будь яких Актів приймання-передачі продукції та не просив суд їх витребувати у відповідача, відповідно до ст. 81 ГПК України;
- на думку суду, відсутність в матеріалах справи, Актів приймання-передачі продукції складених відповідно до умов договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р. та наявність яких є необхідною за для встановлення відповідачу початку строку оплати поставленої продукції (5 банківських днів) відповідно до положень п.5.2 договору, свідчить про ненастання у відповідача обов`язку щодо оплати отриманої продукції, а отже і порушення відповідних умов договору;
- враховуючи встановлення судом відсутності порушення з боку відповідача умов договору щодо оплати вартості поставленого товару, у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за відповідне порушення умов договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р.;
- здійснення відповідачем оплати вартості поставленого товару, за умови відсутності відповідних Актів приймання-передачі продукції, не свідчить про визнання ним факту настання у нього відповідного обов`язку за умовами договору;
- суд критично ставиться до посилань позивача у відповіді на відзив на Інструкції №№П6,П7 та зазначає, що умови, спосіб поставки та прийняття продукції чітко прописані в Договорі, а беручи до уваги відсутність зауважень щодо кількості та якості поставленої Продукції, цитування Позивачем Інструкцій №№П-6 та П-7 є недоречним в частині строків та умов поставки і оплати, процитованих у відповіді на відзив;
- Акт приймання-передачі,вказаний в п. 6.6. Договору не є аналогічним передбаченому в Інструкції №П-7. Акт в Інструкції підтверджує відповідність поставленої Продукції якісним характеристиками, а в Акті приймання-передачі за Договором, по-перше, фіксується момент передачі Товару, по-друге, підтверджується відповідність поставленої Продукції умовам Договору (в тому числі кількості, якості і асортименту), по-третє, підписання Акту приймання-передачі Продукції засвідчує повне виконання Постачальником своїх обов`язків за Договором і є моментом виникнення обов`язку Покупця щодо сплати за Продукцію, відповідно до п. 5.2. Договору;
- позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту порушення Державним підприємством “Одеський авіаційний завод” умов договору№22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., в зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки судом у задоволенні позову ТОВа «Промелектроніка» відмовлено за недоведеністю порушення відповідачем умов договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р.; суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відповідних штрафних санкцій.
13.12.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВа «Промелектроніка» на рішення від 29.10.2019р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що:
- скаржник не погоджується з висновком суду про те, що за відсутності порушення з боку відповідача умов договором щодо оплати вартості поставленого товару, у Позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за відповідне порушення умов договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р.;
- договір №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р. за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки;
- до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару;
- пунктом 5.2. Договору від 02.02.2016р. передбачено, що оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% оплати впродовж 5 банківських днів з моменту поставки Продукції згідно п.6.6 даного Договору;
- за змістом п.6.1 Договору від 02.02.2016р., сторони встановили, що до відносин за Договором застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 (далі за текстом - Інструкція П-6); Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (далі за текстом - Інструкція П-7). Сторони зобов`язуються провести приймання Продукції за кількістю і якістю відповідно до вказаних нормативних актів. Пунктом 9 Інструкції П-6 встановлено, що приймання продукції за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці проводиться одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів. Пунктом 6 Інструкції П-7 визначено граничні строки, протягом яких продукція має бути перевірена за якісними показниками, та складено відповідний акт: за умови поставки в інше місто - не пізніше 20 днів;
- відповідачем не надано доказів того, що продукція, одержана на виконання умов Договору від 02.02.2016р., не пройшла вхідний контроль. Крім того, факт оплати поставленої продукції свідчить про те, що відповідачем така продукція була прийнята;
- непідписання відповідачем Актів приймання-передачі продукції за відсутності для цього підстав, є неналежним виконанням останнім своїх обов`язків за Договором від 02.02.2016р. та спробою уникнути відповідальності за несвоєчасний розрахунок за поставлену Продукцію. Непідписання сторонами договору поставки акту приймання-передачі товару не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставлений йому товар. Такий висновок було зроблено Вищим господарським судом України у постанові від 11.03.2010р. у справі № 14/220-09, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2018р. по справі №914/1489/17;
- сторони умовами Договору погодили процедуру поставки та приймання продукції. Підписання акту визначено сторонами як обов`язкову обставину, яка підтверджує не стільки факт прийняття продукції, скільки фіксує якісні та кількісні показники поставленої продукції. Відтак, в даному випадку, непідписання акту не може слугувати підставою для відстрочення чи перенесення дати розрахунку за поставлену продукцію, а є підставою для зобов`язання постачальника замінити неякісну продукцію якісною, стягнення штрафу за відмову чи затримку у заміні неякісної продукції якісною тощо. Такого самого висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 11.04.2017р. у справі №910/23297/15;
- між ДП «ОАЗ» та ТОВ «Промелектроніка» було підписано Акт звірки розрахунків станом на 10.07.2018р., відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем щодо оплати виставлених рахунків;
- враховуючи, що позивач в повному обсязі належним чином виконав свої зобов`язання з
поставки продукції, поставлена продукція пройшла вхідний контроль на підприємстві покупця, у відповідача відсутні зауваження щодо кількості та якості поставленої продукції, ДП «ОАЗ» зобов`язаний був оплатити продукцію впродовж 5 банківських днів з моменту поставки продукції.
В апеляційній скарзі зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції: судовий збір в розмірі 25636,30грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000грн.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Л.В.Поліщук, судді Л.О. Будішевська, С.В.Таран):
- від 18.12.2019р. відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ТОВа «Промелектроніка» на рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2019р. у справі № 916/1777/19 до надходження матеріалів справи на адресу суду апеляційної інстанції;
- від 27.12.2019р. поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення та відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВа «Промелектроніка» на рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2019р. із встановленням учасникам справи строку для подання суду відзиву на апеляційну скаргу, клопотань з процесуальних питань до 14.01.2020р.;
- від 14.01.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 04.02.2020р. із повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні 04.02.2020р. оголошено перерву до 25.02.2020р.
У зв`язку із перебуванням головуючого судді Л.В.Поліщук у відпустці з 18.02.2020р. по 28.02.2020р., розпорядженням керівника апарату суду №46 від 21.02.2020р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1777/19.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, С.В. Таран.
Ухвалою суду апеляційної інстанції:
- від 24.02.2020р. прийнято справу до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, С.В. Таран; розпочато повторно розгляд справи по суті та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24.03.2020р.;
- від 19.03.2020р. повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи не відбудеться 24.03.2020р. у зв`язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу «COVID-19»;
- від 04.05.2020р. призначено справу до розгляду на 02.06.2020р., 14.30год.;
- від 26.05.2020р. (на задоволення відповідного клопотання) допущено участь в судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 02.06.2020р., 14:30год. в режимі відеоконференції представника ТОВа «Промелектроніка» із дорученням проведення відеоконференції господарському суду Запорізької області.
24.02.2020р. скаржник подав суду апеляційної інстанції пояснення, в яких зазначив, що у зв`язку із виникненням спірних питань у судовому засіданні 04.02.2020р., бажає за необхідне надати додаткові пояснення. ТОВ «Промелектроніка» зазначає, що підписаний сторонами акт звірки є дією, яка свідчить про визнання відповідачем наявності свого боргу, у зв`язку з чим має місце переривання строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості, зафіксований сторонами у акті звірки. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання ним такого боргу. Подібний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №904/6726/17, від 08.05.2018р. у справі №910/16725/17, від 24.10.2018р. у справі №905/3062/17, від 17.10.2018р. у справі № 905/3063/17. У запереченнях на відповідь на відзив сам Відповідач стверджує, що начебто строк на оплату за поставлений товар не настав, так як п. 5.2. Договору від 02.02.2016 р. передбачено, що оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% оплати впродовж 5 банківських днів з моменту поставки Продукції згідно п.6.6 даного Договору, а відповідно до п.6.6 Договору від 02.02.2016р., після проходження Продукцією вхідного контролю Сторони підписують Акт приймання-передачі, датою його підписання вважається дата поставки Продукції, а в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі. Тобто, свої заперечення Відповідач базує на умовах укладеного між сторонами Договору, і зазначає, що спірні правовідносини стосуються Договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., однак вже у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що начебто строк дії Договору скінчився і підстав для його застосування немає. Підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків містить посилання на номера рахунків-фактур, копії яких наявні в матеріалах справи, а в самих рахунках фактурах зазначено про номер спірного Договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., отже, сторона відповідача визнавала, що поставки за видатковими накладними, зазначеним в поданій в рамках цієї справи, відбувалися саме в рамках спірного Договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р.
25.03.2020р. ТОВ «Промелектроніка» подало суду апеляційної інстанції заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 14600грн.
02.04.2020р. відповідач подав Південно-західному апеляційному господарському суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому просить у разі задоволення позовних вимог зменшити витрати на правничу допомогу до 2000грн.
У судових засіданнях 02.06.2020р. та 22.06.2020р. оголошувались перерви.
У зв`язку із перебуванням суддів Л.О.Будішевської та С.В.Таран у відпустці з 30.06.2020р. по 29.07.2020р., розпорядженням керівника апарату суду №149 від 06.07.2020р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1777/19.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: О.Ю. Аленін, К.В. Богатир.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020р. прийнято справу до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: О.Ю. Аленін, К.В. Богатир та розпочато повторно розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 02.06.2020р. представник ДП «Одеський авіаційний завод» просив суд залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
В засідання суду апеляційної інстанції 07.07.2020р. відповідач свого представника не направив; 06.07.2020р. представник ДП «ОАЗ» надіслав на електронну адресу суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на інший зручний для суду час після закінчення режиму карантину або зупинити провадження у справі до моменту закінчення карантину.
У задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено ухвалою суду від 07.07.2020р., занесеною до протоколу судового засідання, з урахуванням того, що:
- відповідач був під розписку повідомлений про час, день та місце проведення судового засідання у справі:
- у судовому засіданні 02.06.2020р. представник ДП «Одеський авіаційний завод» надав суду апеляційної інстанції пояснення по предмету апеляційного розгляду;
- судом не визнавалась обов`язковою явка представників учасників справи у судове засідання;
- нормами ст.ст.227, 228 ГПК України не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі, як запровадження на території України режиму карантину.
Ухвалою суду від 07.07.2020р. відкладено розгляд справи на 17.07.2020р.
16.07.2020р. до суду надійшли заперечення ТОВ «Промелектроніка» на клопотання ДП «ОАЗ» про зменшення витрат на правничу допомогу, в яких позивач заперечує проти задоволення клопотання та зазначає, що визначений ним розмір судових витрат є обґрунтованим.
В судовому засіданні 17.07.2020р. представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
ДП «Одеський авіаційний завод» свого представника в засідання суду апеляційної інстанції 17.07.2020р. не направило, було повідомлено про час та місце розгляду справи шляхом отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції від 07.07.2020р., додатково телефонограмою та розміщенням на сайті суду повідомлення про призначення судового засідання на 17.07.2020р.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, колегія суддів вирішила розглянути справу у судовому засіданні 17.07.2020р. із ухваленням постанови.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 02.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (Постачальник) та Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» був укладений договір №22/МТ3-16 (надалі – Договір від 02.02.2016р.) за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти й оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, накладних або у рахунках-фактурах надалі «Продукція» на умовах передбачених відповідним договором (т.1, а.с.19-22).
Згідно із п.2.1 Договору від 02.02.2016р. кількість, номенклатура Продукції вказується у Специфікаціях або рахунках-фактурах на товар, які є невід`ємною частиною Договору.
Відповідно до п.3.1-3.3 Договору від 02.02.2016р. поставка продукції здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін. Строки поставки Продукції визначаються у Специфікаціях або рахунках фактурах, Постачальник має право здійснити поставку Продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди Покупця в письмовій формі. Постачальник зобов`язаний повідомити Покупця про прогнозовану дату поставки Продукції не пізніше 7 днів до дати поставки.
Поставка здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях або рахунках-фактурах і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов`язані з поставкою Продукції. Ціна на продукцію маже бути змінена тільки за взаємною згодою Сторін шляхом внесення змін у даний договір. Зміна ціни після оплати Продукції не допускається. (п.п.4.1-4.2 Договору від 02.02.2016р.).
Відповідно до п.п.5.1-5.2 Договору від 02.02.2016р. оплата Покупцем Продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить Покупцеві реквізити іншого рахунку). Оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% оплати впродовж 5 банківських днів з моменту поставки Продукції згідно п.6.6 даного Договору.
У пункті 6.1 Договору від 02.02.2016р. сторони визначили, що до відносин за Договором застосовуються Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7. Сторони зобов`язуються провести приймання Продукції за кількістю і якістю відповідно до вказаних нормативних актів. Приймання Продукції за кількістю і якісно повинне проводитися Сторонами також у точній відповідності до стандартів, технічних умов та інших нормативних актів, що регулюють таке приймання. Продукція, що поставляється повинна пред`являтись для проходження вхідного контролю на базових ділянках підприємства Покупця, в об`ємі розширеного вхідного контролю (п.6.5 договору).
Відповідно до п.6.6 Договору від 02.02.2016р. після проходження Продукцією вхідною контролю Сторони підписують Акт приймання передачі, датою його підписання вважається дата поставки Продукції.
У випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості (п.7.2 Договору від 02.02.2016р.).
Відповідно до п.10.4 Договору від 02.02.2016р. даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.
По всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності Сторін за цим Договором Сторони домовилися встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законом передбачено більш тривалу позовну давність) (п.10.5 Договору від 02.02.2016р.).
Як стверджує позивач, саме на виконання умов Договору від 02.02.2016р. ТОВ «Промелектроніка» поставило ДП «Одеський авіаційний завод» продукцію згідно видаткових накладних: РН-0000319 від 09.02.17р., РН-0000471 від 23.02.17р., РН-0000320 від 09.02.17р., РН-0000321 від 09.02.17р., РН-0000322 від 09.02.17р., РН-0000994 від 29.03.17р., РН-0001074 від 04.04.17р., РН-0001160 від 11.04.17р., РН- 0001082 від 04.04.17р., РН-0000929 від 27.03.17р., РН-0001148 від 07.04.17р., РН-0001314 від 28.04.17р., РН-0001653 від 08.06.17р., РН-0001846 від 19.06.17р., РН-0001636 від 07.06.17р., РН-0001741 від 13.06.17р., РН-0002125 від 10.07.17р., РН-0002380 від 01.08.17р., РН- 0002773 від 29.08.17р., РН-0002814 від 01.09.17р. РН-0001856 від 20.06.17р., РН-0002761 від 28.08.17р., РН-0001845 від 19.06.17р., РН-0002281 від 24.07.17р., РН-0003427 від 25.10.17р., РН-0002543 від 11.08.17р.,РН-0003226 від 05.10.17р., РН-0003380 від 18.10.17р., РН-0003663 від 15.11.17р., РН-0003862 від 01.12.17р. РН-0003863 від 01.12.17р., РН-0003633 від 10.11.17р., РН-0000059 від 11.01.18р., РН-0004231 від 26.12.17р., РН-0000057 від 11.01.18р., РН-0004153 від 20.12.17р., РН-0000054 від 11.01.18р„ РН-0000235 від 31.01.18р., РН- 0000258 від 07.02.18р., РН-0000316 від 16.02.18р., РН-0000780 від 03.05.18р.,РН-0000461 від 14.03.18р., РН-0000501 від 20.03.18р. (т.1, а.с.138-163, а.с. 226-241), всього на загальну суму 4713344,11грн.
Відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати товару, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.58-87).
ТОВом «Промелектроніка» та ДП «Одеський авіаційний завод» був підписаний Акт звірки розрахунків станом на 10.07.2018р., відповідно до якого сальдо станом на 10.07.2018р. за даними ДП «ОАЗ» - кредит 2904058,60грн.; дебет за даними ТОВ «Промелектроніка» - 4090354,20грн. (розбіжності в обліку наявні за рахунками №426 від 02.04.2018р. на суму 137443,54грн. від 04.04.2018р.; №440 на суму 32517,60грн.; №479 від 12.04.2018р. на суму 28817,89грн.; №546 від 24.03.2018р. на суму 913572,00грн.; №716 від 21.05.2018р. на суму 68988,0грн. – т.1, а.с.15-16).
Позивач направив відповідачу лист-вимогу про виконання грошового зобов`язання, в якому з посиланням на порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 02.02.2016р., вимагав сплати залишку заборгованості за договором у сумі 1312388,40грн. (т.1, а.с.209-210).
19.06.2019р. відповідач надіслав позивачу лист, в якому на вищезазначену вимогу зазначив, що у ДП «ОАЗ» перед ТОВом «Промелектроніка» існує заборгованість за Договором №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р. по 17 накладних на суму 1309744,01грн. (т.1, а.с.211-212).
Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед ТОВом «Промелектроніка» за отриманий за Договором від 02.02.2016р. товар складала 1309744,01грн., оскільки відповідач за платіжними дорученням від 11.01.2019р. №89 (на суму 754,38грн., т.1, а.с.207) та №95 від 11.01.2019р. (на суму 1890грн., т.1 а.с.208) сплатив відповідачу 2644,38грн.
Під час розгляду справи відповідачем погашена заборгованість за отриманий за Договором від 02.02.2016р. товар у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень від 15.07.2019р. №№2188, 2193, 2192, 2191, 2187, 2196, 2197, 2198, 2195, 2189, 2194, 2199 (т.1, а.с.214-225) та визнано позивачем, у зв`язку із чим зменшено позовні вимоги на суму основного боргу, заявлену до стягнення у позовній заяві.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутність у матеріалах справи Актів приймання-передачі продукції, складених відповідно до умов договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., наявність яких є необхідною задля встановлення відповідачу початку строку оплати поставленої продукції (5 банківських днів) відповідно до положень п.5.2 договору та підтвердження факту поставки продукції згідно п.6.6 Договору, свідчить про ненастання у відповідача обов`язку щодо оплати отриманої продукції, а отже і про відсутність порушення відповідних умов договору.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим, констатуючи, що його хибність обумовлена його невідповідністю обставинам, що мають значення для вирішення справи, - невірним сприйняттям змісту домовленостей сторін, викладених у пунктах 5.2, 6.6 Договору від 02.02.2016р. у їх системному зв`язку та з урахуванням положень законодавства, що унормовують порядок оплати за договором поставки.
Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно ст.ст.173, 174 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Абзацом 1 ч.1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.5.2 Договору від 02.02.2016р. плата за продукцію здійснюється на умовах 100% оплати впродовж 5 банківських днів з моменту поставки Продукції згідно п.6.6 даного Договору.
Поставка продукції позивачем відповідачу у період з 09.02.2017р. по 03.05.2018р. підтверджується копіями відповідних видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи та містять посилання до договір від 02.02.2016р. №22/МТЗ-16, підписи уповноважених на отримання продукції від ДП «ОАЗ» осіб, засвідчені печаткою відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.205) визнав обставину отримання за Договором від 02.02.2016р. та видатковими накладними, переліченими позивачем, продукції та зазначив, що дані обставини не потребують доказування.
Згідно пункту 6.6 Договору від 02.02.2016р., після проходження продукцією вхідного контролю сторони підписують Акт приймання передачі, датою його підписання вважається дата поставки Продукції.
Із змісту п.6.6 Договору від 02.02.2016р. вбачається, що датою підписання Актів приймання-передачі продукції у будь-якому разі є дата поставки продукції, тобто зазначена у видаткових накладних дата їх складання та підписання уповноваженими особами.
Колегія суддів зазначає, що датою поставки (прийняття) продукції є дата, зазначена у реквізитах видаткових накладних (дата їх оформлення), а умовами договору не передбачено інше правило щодо строку оплати продукції (товару), ніж передбачене ч.1 ст.692 ЦК України, із відтермінуванням строку оплати на 5 банківських днів з моменту поставки.
Інше тлумачення та розуміння умов договору в цій частині, на якому наполягає відповідач, суперечить як змісту пунктів 5.2 та 6.6 Договору, так і звичайній логіці.
Адже, якщо погодитись із міркуваннями ДП «ОАЗ» щодо ненастання строку оплати товару у зв`язку із відсутністю підписаних згідно із умовами розділу 6 Договору Актів приймання-передачі, то виявляється, що постачальник продукції опиняється у ситуації, коли взагалі оплата відтерміновується на невизначений строк в залежності від дотримання одержувачем (покупцем) вимог Інструкцій П-6, П-7 при виконанні пункту 6.1 Договору щодо строків вхідного контролю та приймання продукції за кількістю та якістю та проявів з його боку добросовісності та розумності в цьому питанні.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що умовами договору передбачена (пункти 5.2,6.6) оплата продукції протягом 5 банківських днів з моменту підписання Актів приймання-передачі, а самі Акти підтверджують факт поставки, витлумачивши умови договору не у відповідності з їх дійсним змістом та всупереч вимогам закону, який вимагає оплати товару (продукції) з моменту його прийняття покупцем, якщо інше не передбачено законом та договором.
Пункт 6.6. Договору від 02.02.2016р. передбачає, що датою підписання Акту приймання-передачі вважається дата поставки продукції, а не те, що дата підписання Акту приймання-передачі є датою поставки продукції, як то фактично сприйнято судом першої інстанції та покладено в підґрунтя для відмови у задоволенні вимог, пов`язаних із нарахуваннями за прострочення оплати залишку вартості поставленої продукції.
Відсутність підписаних сторонами актів прийому-передачі не може бути підставою для висновку про ненастання строку оплати продукції, оскільки в матеріалах справи наявні докази здійснення поставок (видаткові накладні), відповідачем не заперечується сам факт поставки та отримання товару у дати, зазначені у видаткових накладних, товар фактично прийнятий ДП «ОАЗ», претензії щодо його кількості та якості не висувалися протягом усього часу з дати останньої поставки, вартість поставленої продукції повністю була сплачена на момент ухвалення оскаржуваного рішення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив (т.1, а.с.202-203, т.2, а.с.15) наполягає на тому, що строк дії Договору від 02.02.2016р. сплинув 31.12.2016р. та поставки відбувались вже поза дією Договору від 02.02.2016р.
Позивач у відповіді на відзив (т.2, а.с.3) зазначив, що дія Договору від 02.02.2016р., визначена п.10.4 договору, продовжувалася, про що сторонами укладалися додаткові угоди, надати які на теперішній час немає можливості, у зв`язку із чим до суду було подане клопотання про витребування доказів.
У клопотанні про витребування доказів (т.1, а.с.168-170) позивач, зокрема, просив витребувати у відповідача оригінали або належним чином завірені копії Договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., додаткових угод до Договору та специфікацій у зв`язку із вилученням у позивача оригіналів договорів за протоколом обшуку від 11.10.2017р.; вказане клопотання було задоволено ухвалою суду від 01.07.2019р. (п.8 ухвали).
Відповідач подав суду заяву (т.1, а.с.249-250), в якій зазначив, що не може у повному обсязі виконати пункт 8 ухвали суду від 01.07.2019р., оскільки 23.02.2017р. оригінал Договору від 02.02.2016р. із специфікаціями був переданий військовій прокуратурі Одеського гарнізону в рамках кримінального провадження.
На думку колегії суддів, оплата відповідачем отриманої продукції із зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу «дог. №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р.», прийняття продукції за накладними у 2017-2018р.р., в яких також згадується цей Договір, зазначення відповідачем у відповіді на претензію про наявність у нього заборгованості саме за Договором від 02.02.2016р. переконливо свідчить про те, що поставки ТОВом «Промелектроніка» продукції відповідачу у 2017-2018р. відбувались саме на виконання умов Договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., дію якого було продовжено сторонами.
Отже строк оплати поставленої продукції для ДП «ОАЗ» настав зі сплином 5 банківських днів з моменту поставки за кожною окремо видатковою накладною і не проведення оплати покупцем у цей строк кваліфікується як прострочення виконання грошового зобов`язання із застосуванням передбачених законом та договором наслідків.
З урахуванням викладеного, в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За період лютого 2017 року по березень 2018 року включно на підставі Договору від 02.02.2016р. відповідач отримав продукцію на загальну суму 1312388,40грн.
У відповідності до п.5.2 Договору оплата за продукцію здійснюється на умовах 100% оплати впродовж 5 банківських днів з моменту поставки Продукції згідно п.6.6 даного Договору.
ДП «Одеський авіаційний завод» не сплатило вартість отриманої продукції у визначений п.5.2 Договору від 02.02.2016р. термін.
Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем отриманої продукції) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язання з боку.
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Одеський авіаційний завод» свої зобов`язання за договором щодо оплати за одержану продукцію виконало у повному обсязі та оплатило ТОВ «Промелектроніка» вартість поставленої продукції, проте з порушенням строків оплати згідно із п.5.2 Договору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно із ч.ч.1,2,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч.2 ст.343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Оскільки в Договорі від 02.02.2016р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від прострочених сум за відповідний час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом апеляційної інстанції перевірені надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних (т.2, а.с.65-70) та встановлено їх вірність, відповідність нормам законодавства України та фактичним обставинам справи, адже нарахування проведені за кожною окремою накладною за період прострочення до дати повного погашення боргу 15.07.2019р., з урахуванням пункту 5.2 Договору щодо початку прострочення оплати за кожною накладною.
Щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за заявою ДП «ОАЗ» (т.2, а.с.54-55) згідно ст.ст.256, 257, ч.2 ст.258 ЦК України, та застосування ч.6 ст.232 ГК України колегія суддів зауважує, що строки нарахування пені за кожною окремою накладною (т.2, а.с.65-68) за деякими накладними перевищують 6 місяців від дня, коли мала бути проведена оплата, а пункт 10.5 Договору від 02.02.2016р. передбачає можливість застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій тривалістю 3 роки, що узгоджується із положеннями ч.1 ст.259 ЦК України стосовно збільшення позовної давності за домовленістю сторін, оформленою у письмовій формі.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Стосовно періоду нарахування пені суд апеляційної інстанції погоджується із позицією відповідача щодо застосування вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України до періоду нарахування пені, зважаючи на наступне.
Пунктом 7.6 Договору від 02.02.2016р. встановлено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.
Відповідно до ст.ст.251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже в пункті 7.6 йдеться про термін нарахування пені, оскільки вказується на подію (тривання порушення), а ч.6 ст.232 ГК України визначає строк нарахування пені у місяцях (6 місяців).
Інший строк нарахування пені, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, Договір від 02.02.2016р. не визначає.
Виходячи з цього, нарахування пені за кожною накладною припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано боржником згідно ч.6 ст.232 ГК України.
З цих підстав розрахунок пені (т.1, а.с.65-68), поданий після зменшення позовних вимог, колегія суддів вважає методологічно вірним, проте неправильним у зв`язку із включенням в період нарахування пені прострочення оплати за кожною накладною після сплину 6 місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена.
За розрахунком апеляційного господарського суду (додається) розмір пені, що мала бути нарахована, становить 365149,62грн. та позовна давність до вимог про її стягнення не застосовується в силу норми ч.1 ст.259 ЦК України та п.10.5 Договору, відповідно до яких строк не пропущено станом на дату звернення до суду з позовом.
Отже позовні вимоги ТОВа «Промелектроніка» про стягнення пені, 3% та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково внаслідок вищенаведеного помилкового незастосування ч.6 ст.232 ГК України позивачем при розрахунку пені.
Вирішуючи клопотання ДП «Одеський авіаційний завод» (із доповненням до клопотання від 18.09.2019р.) про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів виходить з наступного.
В обґрунтування клопотання відповідач, зокрема, зазначив, що основна заборгованість за Договором від 02.02.2016р. погашена у повному обсязі; відповідач заборгував: 1990000дол.США перед АТ «Укргазбанк», 5022966,04грн. ДП «Укроборонсервіс»; 103735,82євро ДП «Укрспецекспорт»; ДП «Одеський авіаційний завод» має стратегічне значення для економіки та безпеки країни та сплата такої значної суми штрафних санкцій становить гостру економічну загрозу для відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зміст ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №67/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відповідно до довідок без номера та дати ДП «Одеський авіаційний завод» (т.2, а.с.29-31), станом на 12.08.2019р. поточна заборгованість ДП «Одеський авіаційний завод» перед ДП «Укроборонсервіс» за рішенням суду у справі №916/3468/15 від 11.01.2017р. складає 5022966,04грн.; перед ДК «Укрспецекспорт» за мировою угодою відповідно до рішенням суду у справі №916/2827/11 від 23.01.2019р. складає 103735,82 євро; перед ПАТ «Укргазбуд» за кредитним договором №146/2019/ООД-КБ-ГКД від 02.05.2019р. складає 1990000дол.США.
Відповідно до графіку погашення заборгованості ДП «Одеський авіаційний завод» (т.2, а.с.36) за рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/3468/15 від 11.01.2017р. та додаткового рішення у цій справі від 27.01.2017р. з IV кварталу 2017р. По IV квартал 2019р. ДП «Одеський авіаційний завод» всього погашено 20022966,04грн.
Згідно мирової угоди у справі №916/2827/18 (т.2, а.с.37-39) від 10.01.2019р. ДП «Одеський авіаційний завод» встановлений графік сплати платежів на 2019р. у сумі 207471 євро 64 євроценти.
Відповідно до довідки №0632400/14116-19 від 09.07.2019р. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (т.2, а.с.48), станом на 08.07.2019р. залишки коштів на рахунках ДП «Одеський авіаційний завод» складають 165903,32грн. та 530,47 Євро.
Згідно довідки АБ «Укргазбанк» №5-255/15/456/2019 від 08.07.2019р. станом на 08.07.2019р. заборгованість ДП «ОАЗ» перед АБ «Укргазбанк» га генеральним кредитним договором №146/2019/ООД-КБ-ГДК від 02.05.2019р. складає 1070000дол.США, за Генеральним кредитним договором №133/2018/ООД-КБ-ГДК від 21.09.2018р – 729050дол.США; залишки на поточних рахунках станом на 08.07.2019р. - 1802066,37грн., 20000грн., 1892,34дол.США, 29,28дол.США, 1138,99 Євро.
При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів враховує матеріальний стан ДП «Одеський авіаційний завод», ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманої за Договором від 02.02.2016р. продукції (основний борг до вирішення спору судом повністю відповідачем погашено), обставину віднесення ДП «Одеський авіаційний завод» постановою Кабміну України від 04.03.2015р. №83 до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором від 02.02.2016р.
Скрутне фінансове становище відповідача підтверджується наданими ним доказами.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що окрім стягнення пені, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
Поряд із цим, колегія суддів враховує, що на дату подання позовної заяви та відкриття провадження за нею залишок заборгованості ДП «ОАЗ» за спірними накладними складав 28 % від загальної вартості поставленої за цими накладними продукції, та увесь борг був погашений вже 15.07.2019р. у сумі 1309744,01грн., тобто протягом 1 місяця з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене та зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, вжиті ним заходи для погашення боргу, існування якого ним не заперечувалося, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ДП «Одеський авіаційний завод» та зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% від нарахованих та заявлених до стягнення, із присудженням до стягнення з ДП «ОАЗ» 182574,81грн.
Суд відхиляє заперечення ТОВ «Промелектроніка» проти зменшення штрафних санкцій за клопотанням відповідача, оскільки вважає, що наявні достатні підстави, описані вище, для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України та зменшенням пені на 50% забезпечується баланс інтересів кредитора та боржника у спірних правовідносинах з урахуванням встановлених обставин справи у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Промелектроніка» підлягає частково задоволенню, рішення
господарського суду Одеської області від 29.10.2019р. у справі №916/1777/19 - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з ДП «Одеський авіаційний завод» пені в розмірі 182574,81грн., 3% річних в сумі 81400,14грн. та 270394,24грн. інфляційних втрат; в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку із перерахунком та зменшенням пені на 50% судом апеляційної інстанції за клопотанням ДП «ОАЗ».
25.03.2020р. ТОВ «Промелектроніка» подало суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 14600грн., в якій просить суд їх стягнути згідно Акту приймання-передачі від 23.03.2020р., включивши до цих витрат: підготовку: апеляційної скарги, пояснень, клопотання про розгляд справи із застосуванням відеоконференції, заяви про стягнення витрат на правничу допомогу; участь представника ТОВ «Промелектроніка» у судовому засіданні 04.02.2020р. (т.3, а.с.50-52).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Заява подана позивачем до суду апеляційної інстанції із дотриманням цих вимог.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Таким чином, витрати на правничу допомогу та інші витрати визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Як вбачається з матеріалів справи (т.3, а.с.57-58), 07.05.2019р. між Адвокатським бюро «Сергія Жечева» (Адвокатське бюро) та ТОВом «Промелектроніка» (Клієнт) був укладений договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту.
Згідно із п.п.4.1-4.3 договору-доручення про надання правової допомоги на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначення обґрунтованого розміру гонорару та узгоджується у розрахунку гонорару. Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Актом приймання-передачі наданої правової допомоги. Загальна ціна цього Договору визначається як сума вартості всієї правової допомогу, відповідно до підписаних Сторонами Актів приймання-передачі наданої допомоги за цим Договором протягом строку його дії.
Згідно додаткової угоди від 01.10.2019р. до цього Договору сторони погодили вартість окремих послуг за видами наданої правової допомоги стосовно судово-претензійної роботи, а саме: підготовка позову, відзиву, відповіді на відзив, клопотань, заяв – 800грн. за 1 годину; представництво інтересів в судовому засіданні, за одне судове засідання, в незалежності від тривалості – 3000грн. за засідання у м.Запоріжжі, 4000грн. за засідання за межами м.Запоріжжя; підготовка апеляційний/касаційних скарг – 1000грн. за 1 годину (т.3, а.с.58).
В обґрунтування понесених в ході розгляду справи витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано:
- копію рахунку-фактури №СФ-0000061 від 23.03.2020р. на сплату ТОВом «Промелектроніка» Адвокатському бюро «Сергія Жечева» 14600грн. за надання правової допомоги у справі №916/1777/19 в апеляційній інстанції (т.3, а.с.53);
- копію платіжного доручення №7045 від 23.03.2020р. про сплату ТОВом «Промелектроніка» Адвокатському бюро «Сергія Жечева» 14600грн. за рахунком №61 від 23.03.2020р. (т.3, а.с.54);
- копію Акту №ОУ-0000П56 від 23.03.2020р. приймання-передачі до договору №б/н від 07.05.2019р. (т.3, а.с.55), згідно якого АБ «Сергія Жечева» були проведені такі роботи по договору №б/н від 07.05.2019р.: підготовка апеляційної скарги по справі №916/1777/19 – 6год, 6000грн.; підготовка клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції по справі №916/1777/19 – 1год., 800грн.; підготовка заяви про стягнення витрат на правову допомогу по справі №916/1777/19 – 2год, 1600грн.; участь представника у судовому засіданні 04.02.2020р. – 1год., 300грн.; підготовка пояснення по справі №916/1777/19- 4год, 3200грн.; загальна вартість робіт (послуг) – 14600грн.;
- копію Додаток №1 до Акту приймання-передачі №ОУ-0000П56 від 23.03.2020р. «Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу» (т.3, а.с.56), згідно якого: вартість однієї години роботи з підготовки апеляційної скарги складає 1000грн., кількість витраченого часу – 6год, вартість – 6000грн.; вартість однієї години роботи з підготовки клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції складає 800грн., кількість витраченого часу – 1год, вартість – 800грн.; вартість однієї години роботи з підготовки заяви про стягнення витрат на правовому допомогу складає 800грн., кількість витраченого часу – 2год, вартість – 1600грн.; вартість однієї години роботи участі у судовому засіданні складає 3000грн., кількість витраченого часу – 1год, вартість – 3000грн.; вартість однієї години роботи з підготовки пояснень складає 800грн., кількість витраченого часу – 4год, вартість – 3200грн.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції здійснює адвокат Карабак В.А. на підставі ордеру ЗП №101073 від 01.02.2020р., виданого АБ «Сергія Жечева» (т.2, а.с.188).
З огляду на викладене, позивач згідно з положеннями статті 74 ГПК України довів надання йому Адвокатським бюро «Сергія Жечева» послуг з надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч 2ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
02.04.2020р. відповідач подав суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2000грн., в обґрунтування якої, зокрема, зазначив, що фактичний обсяг апеляційної скарги складає 5 аркушів, з якої мотивувальна частина тільки 2,5 сторінки; судове засідання 04.02.2020р. проводилось в режимі відеоконференції та представнику ТОВа «Промелектроніка» навіть не було потрібно приїжджати до Південно-західного апеляційного господарського суду, у засіданні була оголошена перерва та представник не брав участі у розгорнутих виступах та судових дебатах; підготовка пояснень, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та про стягнення судових витрат на правничу допомогу є правом, а не обов`язком позивача.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням того, що подання письмових пояснень у справі є правом, а не обов`язком сторони, під час супроводження справи в суді апеляційної інстанції позивач не вживав додаткових дій на доведення своєї правової позиції (залучення спеціаліста, тощо), виходячи із загальних засад добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, судова колегія вважає за можливе частково задовольнити клопотання ДП «Одеський авіаційний завод» та зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, що підлягають розподілу, з 14600грн. до 9800грн., виключивши з цих витрат для цілей розподілу вартість 4-х годин на підготовку пояснень ТОВ «Промелектроніка» (800грн. за 1 час); вартість послуг з підготовки клопотання по відеоконференції – 800грн.; вартість послуги з підготовки заяви про стягнення витрат на правничу допомогу 800грн. з 1600грн., вважаючи достатнім витрачання 1 години на підготовку цієї заяви.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України ці витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9800грн. в повному обсязі покладаються на ДП «Одеський авіаційний завод».
Відповідно до п.п. «б»,«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В частині нового розподілу судових витрат, понесених у суді у зв`язку із розглядом cправи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При зверненні до суду з позовом про стягнення 2444731,99грн. ТОВ «Промелектроніка» сплатило судовий збір у розмірі, визначеному п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» (1,5% від ціни позову) – 36370,99грн.
29.08.2019р. ТОВ «Промелектроніка» подало суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 1139390,97грн.; судовий збір, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовом про стягнення 1139390,97грн. складає 17090,86грн. (1139390,97*0,015=17090,86).
Відповідно до ч.2 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.
Згідно із п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Скаржником відповідного клопотання подано не було, що не позбавляє його права в подальшому звернутися до суду з метою повернення з Державного бюджету судового збору у сумі 22580,13грн. (36670,99-17090,86=22580,13грн.) у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.
Враховуючи ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог решта сплаченого судового збору - 17090,86грн. в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч.9 ст.129 ГПК України - у зв`язку із виникненням судового спору внаслідок неправильних дій відповідача (простроченням виконання зобов`язань за Договором від 02.02.2016р.)
Витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги – 25636,30грн), при частковому задоволенні апеляційної скарги у відповідності до ч.9 ст. 129 ГПК України також покладаються на відповідача ДП «Одеський авіаційний завод» з їх відшкодуванням ТОВу «Промелектроніка».
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 29.10.2019р. у справі №916/1777/19 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Одеський авіаційний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» пеню в сумі 182574,81грн., 3% річних в сумі 81400,14грн. та 270394,24грн. інфляційних втрат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Одеський авіаційний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» 17090,86грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Державного підприємства «Одеський авіаційний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» 25636,30грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 9800грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.287, 288 ГПК України (з урахуванням норм п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України).
Повний текст постанови складений 17 липня 2020 року.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя К.В. Богатир
