ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/14823/16

адміністративне провадження № К/9901/50265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Катющенка В.П., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, прийняту у складі колегії суддів: Шелест С.Б. (головуючий), Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

І. Суть спору

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ), Державної фіскальної служби Українии (далі - ДФС України), в якому просив суд:

1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 05.08.2016 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення»;

1.2. - поновити ОСОБА_1 на публічній службі, а саме: на посаді начальника Вишгородської ОДПІ;

1.3. - стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.08.2016 по день поновлення на публічній службі.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його, в порушення положень частини третьої статті 40 КЗпП України, звільнено з роботи у період перебування у відпустці та у період його тимчасової непрацездатності.

3. Позивач уважає, що службове розслідування стосовно нього проведено з порушеннями, оскільки саме дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ДФС України мала в обов`язковому порядку провести службове розслідування, за результатом якого і мав бути складений висновок про наявність чи відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак дисциплінарною комісією ДФС України таке службове розслідування не проведено і відповідного висновку не складено. Акт «Проведення службового розслідування» від 10.06.2016 №3755/8/10-36-08 не підписано усіма членами комісії (натомість, зазначено, що заступник начальника відділу внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Київській області Лящук Ю.В. перебуває у відпустці), а до складу членів комісії входило троє працівників Головного управління внутрішньої безпеки, які й ініціювали службове розслідування, що свідчить про їх особисту заінтересованість, а тому останні не могли брати участі у його проведені.

4. Також, позивачем наголошено, що положення Закону України «Про державну службу», на які посилається дисциплінарна комісія, не містять таких дисциплінарних проступків як несумлінне виконання посадових обов`язків, неналежний контроль та організацію роботи підпорядкованих підрозділів, невиконання доручень керівництва; твердження про порушення позивачем Присяги державного службовця під час винесення оскаржуваного наказу відповідачами не розкрито. Крім того, за твердженням позивача, обставини, покладені в основу оскаржуваного наказу, не відповідають дійсності, оскільки останнім вжито усі передбачені чинним законодавством України, нормативними актами ДФС України, Положенням про Вишгородську ОДПІ заходи для захисту інтересів держави, аналізу господарської діяльності ПП «Фервест» та СФГ «Любов», пов`язаної з реєстрацією податкових накладних та формуванням податкового кредиту.

5. Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем вимог статті 148 КЗпП України в частині строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом ДФС України від 06.04.15 №1048-О ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, звільнивши з посади начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.90, том І).

7. На ім`я голови ДФС України від начальника ГУВБ ДФС України надійшла доповідна записка від 28.04.16 №1607/99-99-22-01-18, у якій повідомлялось, що начальником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 2.1.2 та 2.1.4 наказу ДФС України від 28.07.2015 №543 та листа ГУ ДФС у Київській області від 23.12.2015 №13825/7/10-36-11-01-13 не вжито заходів щодо організації і контролю відпрацювання СФГ «Любов» та не прийнято своєчасного рішення про розірвання чинного договору про визнання електронних документів платника податків, що спричинило завдання державному бюджету України шкоди у вигляді несплачених податків на суму 10 млн. грн, а також не вжито заходів щодо організації і контролю відпрацювання ПП «Фервест», чим поставлено під загрозу сплату до державного бюджету податків на суму 55, 5 млн. грн (а.с.122-123, том І).

8. З метою перевірки цієї інформації, на підставі пункту 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.00 №950, ДФС України винесено розпорядження «Про проведення службового розслідування» від 06.05.16 №114-р, яким зобов`язано провести у місячний термін з 11.05.16 службове розслідування стосовно начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1, для проведення якого створити комісію у складі працівників податкового органу (а.с.20, том І).

9. На виконання вимог указаного розпорядження, комісією у складі начальника управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області, заступника начальника відділу оперативних заходів УВБ ГУ ДФС у Київській області, старшого оперуповноваженого з ОВС відділу оперативних заходів УВБ ГУ ДФС у Київській області ГУВБ ДФС України, головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС та заступника начальника відділу внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Київській області проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 10.06.16 №3755/10-36-08 (а.с.132-138).

10. З акту вбачається, що комісія дійшла висновку про порушення з боку позивача вимог пункту 2.1.2 та 2.1.4 наказу ДФС України від 28.07.15 №543, пункту 11 Положення про Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, вимог листа ГУ ДФС у Київській області від 23.12.15 №13825/7/10-36-11-01-13 та термінової телеграми ГУ ДФС у Київській області від 23.12.15 №13863/7/10-36-11-01-13 в частині невжиття заходів щодо відпрацювання ПП «Фервест» та СФГ «Любов», що спричинило збитки Державному бюджету України на загальну суму 65 501 450 грн та надало можливість підприємствам реального сектора економіки з використанням реквізитів ПП «Фервест» та СФГ «Любов» задекларувати в електронний обіг суми ПДВ без сплати до Державного бюджету, що є порушенням Присяги державного службовця. Відповідно до частини п`ятої статті 66 та статті 77 Закону України «Про державну службу», начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби за порушення Присяги державного службовця.

11. Комісією на ім`я голови ДФС України внесено подання від 29.07.2016 №1278/99-99-06, відповідно до якого вирішено рекомендувати застосувати до начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

12. ДФС України винесено наказ від 05.08.16 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким, з огляду на факт вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків та порушенні Присяги державного службовця, який підтвердився результатами проведеного дисциплінарного провадження, на підставі частини першої, пунктів 1 та 5 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 66 та статті 77 Закону України від 10.12.15 №889-VIII «Про державну службу», наказано звільнити із займаної посади начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків та порушення Присяги державного службовця (а.с.19, том 1).

13. Підстава: акт службового розслідування ДФС від 10.06.16 №3755/10-36-08, доповідна записка ГУВБ ДФС України від 28.04.16 №1607/99-99-22-01-18, доповідна записка Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області від 10.06.16 №231/10-36-2201, подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС від 29.07.2016 №1278/99-99-06.

14. Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.12.2017 позовні вимоги задовольнив.

16. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень порушено процедуру звільнення позивача, а саме проведено службове розслідування неуповноваженим на те органом та складом; звільнення позивача мало місце у період його тимчасової непрацездатності; висновки акту службового розслідування не підтверджені документально.

17. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.03.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційній скарзі Вишгородська ОДПІ та ДФС України посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просять скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

19. У доводах касаційної скарги відповідачі стверджують, що наказ ДФС від 05.08.2016 № 101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Статтею 5 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

23. Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 10 Закону № 3723-ХІІ та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.

24. Відповідно до статті 14 Закону № 3723-ХІІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

25. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

26. За приписами статті 30 Закону № 3723-ХІІ державна служба може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу»; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».

27. При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

28. В силу частини другої статті 17 Закону № 3723-ХІІ присяга державного службовця полягає в обов`язку вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки.

29. 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), відповідно до частини першої статті 64 якого за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

30. У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

31. Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

32. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

33. За правилами частини четвертої статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

34. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону № 889-VIII).

35. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

VI. Оцінка Верховного Суду

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

37. Предметом спору у цій справі є правомірність накладення дисциплінарного стягнення у втгляді звільнення із займаної посади начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1

38. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували висновки службового розслідування щодо з`ясування причин та умов неналежного виконання посадових обов`язків, що призвело до незаконної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підприємствами ПП «Фервест» та СФГ «Любов».

39. Висновки службового розслідування зводяться до того, що начальником Вишгородської ОДПІ ОСОБА_1 не вживались заходи з контролю та організації роботи підпорядкованих підрозділів, що призвело до недотримання вимог Положення про Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, затвердженого наказом ДФС від 21.08.2014 № 62, невиконання вимог пунктів 2.1.2, 2.1.4 наказу ДФС від 28.07.2015 № 543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» та доручень керівництва щодо вжиття заходів податкового контролю до окремих ризикових підприємств, в результаті чого відбулось розповсюдження по ланцюгу постачання неправомірно сформованого податкового кредиту та спричинило збитки Державного бюджету України на загальну суму 65,5 млн.грн.

40. За наслідками службового розслідування відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 неналежно виконував посадові обов`язки та порушив Присягу державного службовця.

41. З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

42. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

43. Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11.03.2011 у справі № 2-рп/2011.

44. За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

45. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

46. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

47. За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

48. Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

49. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

50. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

51. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

52. Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

53. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

54. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

55. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

56. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

57. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

58. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 803/1303/16 та від 05.06.2019 у справі № 826/13803/16, 14.04.2020 у справі № 815/6549/16.

59. Проте, відповідачем не вказано який саме позивачем вчинено проступок, яким підірвано довіру та авторитет державних органів України, що не є сумісним із подальшим проходженням останнім державної служби. Відповідач не визначив обставини, які вказують на вчинення позивачем проступку, який порочить його як державного службовця та дискредитує податковий орган, що є порушенням Присяги державного службовця.

60. Як вбачається з акта службового розслідування, висновок комісії щодо порушення Присяги державного службовця ґрунтується на тому, що позивачем не було вжито заходів щодо організації та контролю відпрацювання ПП «Фервест» та СФГ «Любов», що спричинило завдання державному бюджету України значної шкоди у вигляді несплачених податків.

61. Разом з тим, у матеріалах справи наявна постанова Прокуратури Київської області від 16.05.16 про закриття кримінального провадження від 14.04.16 №42016110000000221, порушеного за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при адмініструванні податкової звітності ПП «Фервест» та СФГ «Любов» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини другої статті 364 Кримінального кодексу України, з якої вбачається, що реєстрація ПП «Фервест» та СФГ «Любов» податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 65 501 450 грн не спричинило жодних наслідків для Державного бюджету України у вигляді фактичного не надходження обов`язкових платежів (а.с.43-48, том 1).

62. Також матеріали справи містять протоколи апаратних нарад Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.153-193, том 1), з яких вбачається, що ОСОБА_1 вживались відповідні організаційні заходи щодо недопущення можливої протиправної господарської діяльності ПП «Фервест» та СФГ «Любов» та інших «сумнівних» суб`єктів господарської діяльності шляхом проведення оперативних нарад, на яких позивачем підлеглим особам доводились конкретні завдання та термін їх виконання.

63. Крім того, як установлено у судовому процесі, дії позивача, які кваліфікувалися відповідачем як дисциплінарний проступок, мали місце у період січень 2016 року та квітень 2016 року, до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Відтак відповідач безпідставно кваліфікував дії позивача на підставі норм цього Закону, оскільки на момент вчинення проступку вказаний нормативний акт не набув чинності.

64. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

65. Приймаючи наказ про звільнення відповідач не застосував вищевказані норми статті 58 Конституції України й відповідно дав неправильну оцінку щодо застосування відповідачем норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

66. Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у цьому випадку, відповідачами не доведено суду факт вчинення проступку, який можна кваліфікувати як порушення Присяги.

67. Відповідно до положень статті 71 Закону № 889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

68. Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», - дисциплінарною комісією у державному органі.

69. До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування.

70. Оскільки посада, з якої звільнено позивача, відноситься до категорії «Б», то службове розслідування слід було проводити дисциплінарною комісією Державної фіскальної служби України, у відповідності до наведених положень Закону №889-VIII, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин. У зв`язку з чим службове розслідування, яке стало підставою для прийняття оспорюваного наказу про звільнення позивача, проведено з порушенням встановленої законом процедури, з огляду на таке.

71. Крім того, станом на момент звільнення позивача з займаної ним посади останній перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіях виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та листка непрацездатності, а тому звільнення 05.08.2016 є таким, що не відповідає вимогам частини третьої статті 40 КЗпП України.

72. Ураховуючи установлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, Верховний Суд вважає правильними їх висновки про наявність підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірного наказу про його звільнення.

73. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.

74. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно надано оцінку всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розумінням ухваленого судами рішення.

75. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

76. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

77. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко