ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 грудня 2017 року № 826/14823/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Катющенка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
Державної фіскальної служби України (відповідач-1) Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (відповідач-2)
про
визнання протиправним та скасування наказу від 05.08.2016 №101-ДС, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 05.08.2016 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення»; поновити ОСОБА_1 на публічній службі, а саме: на посаді начальника Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області; стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.08.2016 по день поновлення на публічній службі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 справу №826/14823/16 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача, в порушення положень ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, звільнено з роботи у період перебування останнього у відпустці та у період його тимчасової непрацездатності. При цьому, позивачем зазначено, що службове розслідування стосовно ОСОБА_1 проведено з порушеннями, оскільки саме дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ Державної фіскальної служби України мала в обов'язковому порядку провести службове розслідування, за результатом якого і мав бути складений висновок про наявність чи відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, однак дисциплінарною комісією Державної фіскальної служби України таке службове розслідування не проведено і відповідного висновку не складено. Акт «Проведення службового розслідування» від 10.06.2016 №3755/8/10-36-08 не підписано усіма членами комісії (натомість, зазначено, що заступник начальника відділу внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Київській області Лящук Ю.В. перебуває у відпустці), а до складу членів комісії входило троє працівників Головного управління внутрішньої безпеки, які й ініціювали службове розслідування, що свідчить про їх особисту заінтересованість, а тому останні не могли брати участі у його проведені. Також, позивачем наголошено, що положення Закону України «Про державну службу», на які посилається дисциплінарна комісія, не містять таких дисциплінарних проступків як несумлінне виконання посадових обов'язків, неналежний контроль та організацію роботи підпорядкованих підрозділів, невиконання доручень керівництва; твердження про порушення позивачем Присяги державного службовця під час винесення оскаржуваного наказу відповідачами не розкрито. Крім того, за твердженням позивача, обставини, покладені в основу оскаржуваного наказу, не відповідають дійсності, оскільки останнім вжито усі передбачені чинним законодавством України, нормативними актами Державної фіскальної служби України, Положенням про Вишгородську ОДПІ заходи для захисту інтересів держави, аналізу господарської діяльності ПП «Фервест» та СФГ «Любов», пов'язаної з реєстрацією податкових накладних та формуванням податкового кредиту. У додаткових поясненнях позивачем наголошено, що відповідачем-1 при звільненні ОСОБА_1 з публічної служби допущено порушення вимог ст. 148 Кодексу законів про працю України в частині строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У призначене судове засідання з'явились позивач, його представник та представники відповідачів.
Позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що положення ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України розповсюджується на випадки звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, серед яких відсутній випадок звільнення працівників за порушення Присяги державного службовця. При цьому, представником відповідачів наголошено, що ОСОБА_1 звільнено з підстав, передбачених Законом України «Про державну службу», за порушення Присяги державного службовця, а тому положення ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не застосовуються до випадків припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. За твердженнями представника відповідачів, у ході проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції у територіальних органах ДФС встановлено факти, які свідчать про можливі неправомірні дії службових осіб Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, які виразились у неякісному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість щодо деяких суб'єктів господарювання, а саме: позивачем не вжито заходів щодо організації та контролю відпрацювання ПП «Фервест» та СФГ «Любов», що спричинило завдання державному бюджету України шкоди у вигляді несплачених податків.
На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції, які діяла станом на момент вчинення даної процесуальної дії, ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З метою перевірки викладеної у доповідній записці Головного управління внутрішньої безпеки від 28.04.2016 №1607/99-99-22-01-01-18 інформації щодо неналежного виконання службових обов'язків начальником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1, що призвело до невжиття дієвих заходів з відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість, на підставі п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, Державною фіскальною службою України винесено розпорядження «Про проведення службового розслідування» від 06.05.2016 №114-р, яким зобов'язано провести у місячний термін з 11.05.2016 службове розслідування стосовно начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1
На виконання вимог вказаного розпорядження від 06.05.2016 №114-р комісією для проведення службового розслідування складено акт «Проведення службового розслідування» від 10.06.2016 №3755/8/10-36-08, в якому викладено висновок про порушення начальником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 вимог п. 2.1.2 та 2.1.4 наказу ДФС України від 28.07.2015 №543, п. 11 Положення про Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, вимог листа ГУ ДФС у Київській області від 23.12.2015 №13825/7/10-36-11-01-13 та термінової телеграми ГУ ДФС у Київській області від 23.12.2015 №13863/7/10-36-11-01-13 в частині невжиття заходів щодо відпрацювання ПП «Фервест» та СФГ «Любов», що спричинило збитки Державному бюджету України на загальну суму 65 501 450,00 грн., що надало можливість підприємствам реального сектора економіки з використанням реквізитів ПП «Фервест» та СФГ «Любов» задекларувати в електронний обіг суми ПДВ без сплати до Державного бюджету, що у подальшому унеможливлює стягнення до бюджету з підприємств реального сектору економіки ПДВ на загальну суму, що є порушенням Присяги державного службовця.
Згідно з наявною у матеріалах справи копією подання голови Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС від 29.07.2016 №1278/99-99-06, адресованої голові Державної фіскальної служби України, повідомлено, що комісією вирішено рекомендувати застосувати до начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
На підставі викладеного, Державною фіскальною службою України винесено наказ від 05.08.2016 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким, з огляду на факт вчинення дисциплінарного проступку начальником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1, що полягає у неналежному виконанні посадових обов'язків та порушенні Присяги державного службовця, який підтвердився результатами проведеного дисциплінарного провадження, на підставі ч. 1, п.п. 1 та 5 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66 та ст. 77 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII наказано звільнити із займаної посади начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов'язків та порушення Присяги державного службовця.
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд входить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (тут і надалі - Закон №889-VIII у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст. 65 Закону №889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону №889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (ч. 3 ст. 66 Закону №889-VIII).
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (ч. 5 ст. 66 Закону №889-VIII).
Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків (ч. 1 ст. 67 Закону №889-VIII).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного наказу, яким позивача звільнено із займаної ним посади, слугували висновки службової перевірки.
Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 71 Закону №889-VIII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.
У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково.
Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», - дисциплінарною комісією у державному органі.
До участі у проведенні службового розслідування суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, можуть залучатися відповідні фахівці (ч. 4 ст. 71 Закону №889-VIII).
До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування (ч. 5 ст. 71 Закону №889-VIII).
За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, передається Комісії (ч. 9 ст. 71 Закону №889-VIII).
Так, у силу ч. 2 ст. 6 Закону №889-VIII, встановлюються такі категорії посад державної служби: 1) категорія «А» (вищий корпус державної служби) - посади: Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників; голів місцевих державних адміністрацій; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; 2) категорія «Б» - посади: керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; заступників голів місцевих державних адміністрацій; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; 3) категорія «В» - інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».
З аналізу вказаних положень вбачається, що посада начальника Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, з якої звільнено позивача, відноситься до категорії «Б», а тому службове розслідування стосовно позивача слід було проводити дисциплінарною комісією Державної фіскальної служби України, у відповідності до наведених положень Закону №889-VIII, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Натомість, розпорядженням Державної фіскальної служби України від 06.05.2016 №114-р «Про проведення службового розслідування» для проведення службового розслідування створено окрему комісію, переважна більшість членів якої є посадові особи Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
При цьому, відповідачем-1 під час судового розгляду справи не було зазначено причин, у зв'язку з якими таке службове розслідування не було проведено стосовно позивача дисциплінарною комісією Державної фіскальної служби України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що, згідно з ч. 5 ст. 71 Закону №889-VIII, до участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування. Факт залучення до складу членів комісії, які проводили стосовно позивача службове розслідування, трьох працівників Головного управління внутрішньої безпеки, які ініціювали службове розслідування, не є очевидним свідченням особистої заінтересованості у результатах такого розслідування, а тому твердження позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими.
Щодо тверджень позивача про відсутність підпису всіх членів на акті «Проведення службового розслідування» від 10.06.2016 №3755/8/10-36-08 слід зазначити таке.
У відповідності до п. 9 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику. У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті.
Так, зі змісту акту «Проведення службового розслідування» від 10.06.2016 №3755/8/10-36-08 вбачається, що останній дійсно не підписано заступником начальника внутрішнього аудиту ГУ ДФС у Київській області Лящуком Ю.О., з огляду на перебування останнього у відпустці, що не є порушенням порядку проведення службового розслідування та складання акту за його результатами, у силу наведених положень.
Слід також зазначити, що положення Закону №889-VIII, які є спеціальними щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо звільнення у період тимчасової непрацездатності, відтак, застосуванню підлягає законодавство про працю.
Ураховуючи те, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 06.11.2013 у справі № 21-389а13 зазначала, що посилання на ст. 233 Кодексу законів про працю України як таку, що врегульовує строки звернення до адміністративного суду при вирішенні питання щодо звільнення з публічної служби (звільнений із лав Збройних Сил України у запас), ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, до спірних правовідносин щодо правомірності звільнення позивача у період його перебування у стані тимчасової непрацездатності, підлягають застосуванню норми законодавство про працю.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та листка непрацездатності, станом на момент звільнення позивача з займаної ним посади останній перебував на амбулаторному лікуванні, а тому звільнення 05.08.2016 є таким, що не відповідає наведеним законодавчим положенням.
Крім того, у силу приписів Закону №889-VIII звільнення, як винятковий вид дисциплінарного стягнення, у межах спірних правовідносин може бути застосовано по відношенню до позивача виключно за встановлення факту порушення останнім Присяги державного службовця, оскільки інше виявлене порушення - неналежне виконання посадових обов'язків - тягне за собою лише оголошення догани, як вид дисциплінарного стягнення.
Натомість, зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається у чому саме полягає факт порушення позивачем Присяги державного службовця. При цьому, твердження, викладені в акті «Проведення службового розслідування» від 10.06.2016 №3755/8/10-36-08, про те, що невжиття позивачем заходів щодо відпрацювання ПП «Фервест» та СФГ «Любов», що спричинило збитки Державному бюджету України на загальну суму 65 501 450,00 грн. та надало можливість підприємствам реального сектора економіки з використанням реквізитів ПП «Фервест» та СФГ «Любов» задекларувати в електронний обіг суми ПДВ без сплати до Державного бюджету, що у подальшому унеможливлює стягнення до бюджету з підприємств реального сектору економіки ПДВ на загальну суму, не підтверджені достатніми доказами.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься копія постанови Прокуратури Київської області про закриття кримінального провадження від 16.05.2016, якою кримінальне провадження №42016110000000221 від 14.04.2016 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при адмініструванні податкової звітності ПП «Фервест» та СФГ «Любов» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, закрито у зв'язку з встановленою відсутністю у їх діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.
У той же час, твердження позивача про те, що відповідачем-1 при звільненні ОСОБА_1 з публічної служби допущено порушення вимог ст. 148 Кодексу законів про працю України в частині строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд відхиляє як необґрунтовані, з огляду на наступне.
Так, у силу ст. 148 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Проте, приписами ч. 3 ст. 65 Закону №889-VIII, які у межах спірних правовідносин містять спеціальні норми по відношенню до Кодексу законів про працю, визначено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.
Водночас, за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів, враховуючи пояснення сторін, суд дійшов до висновку про протиправність та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 05.08.2016 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення», а також, як наслідок, про поновлення ОСОБА_1 на публічній службі, а саме: на посаді начальника Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.08.2016 (наступний день за днем звільнення) по 27.12.2017 (день ухвалення судового рішення), кількість днів вимушеного прогулу станом на 27.12.2017 становить 349 (триста сорок дев'ять) робочих днів.
З наявної у матеріалах справи копії довідки Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про середньоденну заробітну плату від 13.09.2016 №320/14/05-017/37 вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два повних робочих місяці (червень та липень 2016 року) становить 183,94 грн.
Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, становить: 64 195,06 грн. = 183,94 грн. х 349 (триста сорок дев'ять) робочих днів.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом п.п. 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.
Враховуючи, що позивач проходив службу у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останньої.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 245, 246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8) від 05.08.2016 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 на публічній службі, а саме: на посаді начальника Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Стягнути з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39466569, адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Шевченка, 1-А) на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2016 по 27.12.2017 у розмірі 64 195,06 грн. (шістдесяти чотирьох тисяч ста дев'яноста п'яти грн. 06 копійок).
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та в частині стягнення з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону № 2147-VIII), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді О.А. Кармазін
В.П. Катющенко
