ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа №686/20189/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20639/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,
третя особа - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області,
про зобов`язання призначити пенсію
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Загороднюка А.Г., суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 9 вересня 2016 року №9765/03 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону №2262-XII.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено; постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 грудня 2016 року скасовано та ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вислуга років позивача станом на день його звільнення у календарному обчисленні становить 18 років 00 місяців 12 днів, що не є достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у відповідності до Закону №2262-XII, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
В силу положень статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).
Відповідно до Порядку №393 до вислуги років зараховується: служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідні посади. Крім того, позивач вказує на те, що зазначеним Прядком передбачено, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні пенсії згідно із пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII.
Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що положення законодавства не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугу років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років. При цьому, позивач вважає, що у даній справі суд апеляційної інстанції повинен був застосовувати саме положення Порядку №393.
Позиція інших учасників справи
3 квітня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №686/20189/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 22 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №686/20189/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 18 серпня 2015 року наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області №212 о/с звільнено підполковника міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу боротьби з корупцією управління по боротьбі з організованою злочинністю управління Міністерства внутрішніх справ.
Згідно з вищевказаним наказом вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становить 18 років 00 місяців 03 дні, а з урахуванням пільгової служби - 25 років 00 місяців 12 днів, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 18 років 00 місяців 03 дні.
7 вересня 2016 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області звернулось до відповідача з поданням про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
9 вересня 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом №9765/03 відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугою років, оскільки на день звільнення ОСОБА_1 не мав вислуги більше 22 і більше календарних роки, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон №2262-XII.
Пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
В свою чергу, статтею 17-1 Закону №2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Аналіз норм Закону №2262-XII дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 18 років 00 місяців 12 днів при необхідних 22 і більше календарних років.
Одночасно стаття 17 Закону №2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Суд звертає увагу на те, що жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, можуть бути встановлені підзаконними актами.
Крім того, в Законі №2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Законом №2262-XII чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 і більше календарних років (у разі звільнення зі служби: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року), та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17.
Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Порядку №393, якою позивачу для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 25 років 00 місяців 12 днів є безпідставними, оскільки згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, приписи Порядку № 393 суперечать приписам статті 12 Закону №2262-XII, а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII календарної вислуги років.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
С.М. Чиркін
