ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" червня 2020 р. Справа№ 910/4998/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020
у справі № 910/4998/20 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви
до Івано-Франківської обласної державної адміністрації
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації
2) Релігійна громада Православної Церкви України Великомученика Димитрія села Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області
3) Релігійна громада Української Православної Церкви Івано-Франківської єпархії Свято-Успенської парафії с. Гринява Верховинського району Івано-Франківської області
про визнання протиправним та скасування розпорядження
за участю представників учасників справи:
від позивача: Овченко О.В., адвокат, за довіреністю б/н від 17.02.2020
від відповідача: не з`явився
від третьої особи-1: не з`явився
від третьої особи-2: не з`явився
від третьої особи-3: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації; 2) Релігійна громада Православної Церкви України Великомученика Димитрія села Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області; 3) Релігійна громада Української Православної Церкви Івано-Франківської єпархії Свято-Успенської парафії с. Гринява Верховинського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію нових редакцій статутів релігійних громад » від 08.11.2019 №579.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 910/4998/20 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/4998/20.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт стверджує, що спір між сторонами у даній справі підлягає вирішенню господарським судом, оскільки учасниками справи є юридичні особи, а спір має приватноправовий характер. Також позивач вважає помилковим застосуванням до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19; від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19, оскільки позовні вимоги заявлялись фізичними особами. Щодо посилань суду першої інстанції на положення ч. 21 ст. 14, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ) позивач вказує на їх необґрунтованість, оскільки вказані норми регулюють правовідносини на етапі створення релігійної організації, коли така організація не існує як юридична особа та не є самостійним учасником господарських правовідносин.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020, справа № 910/4998/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 910/4998/20 та призначено до розгляду на 17.06.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Від Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-1 просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта третя особа-1 зазначає, що даний спір не є господарським та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України з огляду на приписи ч. 21 ст. 14, ч. 2 ст. 15 Закону № 987-ХІІ.
Також від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
На електронну адресу суду від Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020.
В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на наявність прямої вказівки в Законі № 987-ХІІ.
У зв`язку з перебуванням суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами - у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Калатай Н.Ф., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 справу № 910/4998/20 прийнято до провадження визначеним складом суду.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 17.06.2020 не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від відповідача та третіх осіб-2, 3 не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання, - не повідомлялось.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників сторін та третіх осіб судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи та клопотання третьої особи-1 про розгляд справи без його участі, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з направленням справи до суду першої інстанції.
За змістом п. 7) ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що предметом позову у даній справі є вимога Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію нових редакцій статутів релігійних громад» від 08.11.2019 № 579.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки приписи ч. 21 ст. 14, ч. 2 ст. 15 Закону № 987-ХІІ встановлюють порядок вирішення спору щодо прийняття повноважним органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації за правилами цивільного процесуального законодавства, то спір у даній справі стосовно реєстрації змін до установчих документів (статуту) релігійної організації не підлягає вирішенню господарським судом. Крім того, судом першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження у даній справі було враховано правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19; від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19.
Однак, з вищенаведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п. 15) ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. ст. 2, 3 ГК України, відповідно до яких під господарською діяльністю розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
За змістом ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб`єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Некомерційну господарську діяльність, зокрема, здійснюють благодійні, релігійні та інші організації, діяльність яких спрямована на виконання їх статутних завдань та цілей. Так, відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру.
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин (приватноправовий характер правовідносин); наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Статтею 7 названого Закону унормовано, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (ст. 8 Закону №987-ХІІ).
За правилами, встановленими ст. 12 Закону №987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження, порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації, повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.
Частина 1 статті 14 цього Закону передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень), що передбачено ч. ч. 21, 22 ст. 14 Закону №987-ХІІ.
Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (ч. 2 ст. 15 Закону №987-ХІІ).
Таким чином, виходячи із правового аналізу вищенаведених норм, судова колегія приходить до висновку, що згідно прямої вказівки закону оскарження рішення уповноваженого органу про відмову в реєстрації статуту, а також перевищення строків прийняття такого рішення, може бути оскаржено до суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Як вже зазначалось у даній постанові, предметом позову у даній справі є вимога Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви, як юридичної особи, про визнання протиправним та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію нових редакцій статутів релігійних громад» від 08.11.2019 № 579. Тобто питання неправомірності прийняття уповноваженим органом рішення про відмову в проведені реєстрації статуту або внесення відповідних змін позивачем у даній справі не порушено.
Відтак, колегія суддів вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 21 ст. 14, ч. 2 ст. 15 Закону № 987-ХІІ та віднесення даного спору до цивільної юрисдикції.
В контексті викладеного судова колегія вважає, що у даній справі слід керуватися загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, а саме, суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у даній справі є Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа за організаційно-правовою формою - релігійна організація.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України, яке регулює підстави і порядок внесення змін до статутів релігійних організацій та затвердження його у новій редакції. Позивач посилається на те, що таке рішення відповідача безпідставно здійснило зміну підлеглості релігійних громад іншому релігійному центру і таким чином порушила права цих релігійних громад на свободу віросповідання, а також права Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви, як релігійного об`єднання, до складу якого входять релігійні громади.
За встановленого, колегія суддів з огляду на приватноправовий характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад сторін, вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства. Зокрема, судом не було враховано суб`єктний склад сторін цього спору (спір між юридичними особами).
При цьому апеляційна інстанція вважає помилковим врахуванням судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постановах від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19; від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19, оскільки суб`єктний склад сторін та предмет спору у вказаних справах є відмінним, а саме фізична особа звернулась з позовом до релігійної організації; правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади.
Тоді як, у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у даній справі слід врахувати правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі 806/3462/14, від 08.11.2019 у справі № 807/2297/15. До того ж, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду здійснив розгляд справ за тотожним предметом і суб`єктним складом в порядку господарського судочинства у справах № 910/13499/19 (постанова від 27.05.2020); № 910/15213/19 (постанова від 26.03.2020).
Таким чином, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при постановлені оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано матеріальне законодавство, у зв`язку з чим вказаний судовий акт не відповідає вимогам ст. ст. 175, 236 ГПК України з підстав, наведених вище, що свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищенаведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження в порядку, визначеному Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.
Апеляційна скарга Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського міста Києва від 21.04.2020 підлягає задоволенню.
Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, 255, 269, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/4998/20 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №910/4998/20 скасувати.
3. Справу №910/4998/20 направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідно до Глави 2 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Н.Ф. Калатай
Б.О. Ткаченко
Повний текст постанови складено 22.06.2020
