ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2020 року

Київ

справа №809/949/17

касаційне провадження №К/9901/33133/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 (суддя - Матуляк Я.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя - Довгополов О.М.; судді: Гудим Л.Я., Пліш М.А.) за заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі №809/949/17 за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення заборгованості в сумі 2943963,35грн.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 19.07.2017 позовні вимоги задовольнив. Стягнув з Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в дохід бюджету податковий борг в сумі 2943963,35грн. з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернулося до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання судового рішення, у якій просило розстрочити виконання зазначеної постанови терміном на 60 місяців.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.08.2017 заяву Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про розстрочення виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №809/949/17 задовольнив частково. Розстрочив виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №809/949/17 за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 2943963,35грн. - строком на 36 (тридцять шість) місяців рівними частинами, починаючи з моменту набрання даною ухвалою законної сили.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.09.2017 ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 залишив без змін.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 в частині встановлення терміну розстрочення судового рішення, ухвалити нове судове рішення, яким розстрочити виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 строком на 12 місяців.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 100.1, пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України, статтей 11, 138, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині застосування 36-місячного строку розстрочення виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на положення пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України та зазначає, що розстрочення виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 можливе лише у межах не більше одного бюджетного року.

При цьому, вказує, що обставини наведені Державним підприємством "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", які перешкоджали останньому своєчасно виконати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 податковим органом не оспорюються.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково заяву про розстрочення виконання постанови суду, виходив з того, що надані заявником докази підтверджують обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, утім заявлений термін розстрочення є необґрунтовано тривалим.

Також, суд апеляційної інстанції вказав про помилковість доводів Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про те, що розстрочення судом першої інстанції сплати податкового боргу на 36 місяців суперечить вимогам пункту 100.7 статті 100 Податкового кодексу України, з огляду на те, що зміст вказаної статті регулює питання та умови розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків контролюючим органом, а не судом.

В свою чергу, питання відстрочення і розстрочення судом виконання судового рішення, регулюється статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, якою не встановлено жодних обмежень щодо терміну відстрочення чи розстрочення виконання рішення, в тому числі рішення про стягнення податкового боргу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено процедуру розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення; це питання також може бути розглянуто за ініціативою суду.

При цьому, стаття 100 Податкового кодексу України регулює питання розстрочення податкового боргу платника податків.

Зі змісту положень статті 100 Податкового кодексу України вбачається, що розстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків.

Отже, процедура розстрочення виконання судового рішення, яка врегульована статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України за самою своєю суттю відрізняється від розстрочення, передбаченого статтею 100 Податкового кодексу України.

Вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що процедура розстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 (провадження К/9901/40938/18).

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що при розгляді заяви про розстрочення виконання судового рішення судами правильно застосовані положення Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак посилання відповідача щодо неврахування судами положень статті 100 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №809/949/17залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк