Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 червня 2020 року
у справі № 809/949/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо норм права, що підлягають застосуванню при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення
Фабула справи: Головне управління ДФС звернулося з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення заборгованості в сумі 2943963,35 грн.
Окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив.
Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернулося до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання судового рішення, у якій просило розстрочити виконання зазначеної постанови терміном на 60 місяців.
Окружний адміністративний суд заяву про розстрочення виконання постанови задовольнив частково. Розстрочив виконання постанови окружного адміністративного суду - строком на 36 (тридцять шість) місяців рівними частинами, починаючи з моменту набрання даною ухвалою законної сили.
Апеляційний адміністративний суд ухвалу окружного адміністративного суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: Головне управління ДФС посилається на положення п. 100.7 ст. 100 ПК України та зазначає, що розстрочення виконання постанови окружного адміністративного суду можливе лише у межах не більше одного бюджетного року.
Правова позиція Верховного Суду: питання відстрочення і розстрочення судом виконання судового рішення, регулюється ст. 263 КАС України, якою не встановлено жодних обмежень щодо терміну відстрочення чи розстрочення виконання рішення, в тому числі рішення про стягнення податкового боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення; це питання також може бути розглянуто за ініціативою суду.
При цьому, ст. 100 ПК України регулює питання розстрочення податкового боргу платника податків.
Зі змісту положень ст. 100 ПК України вбачається, що розстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків.
Отже, процедура розстрочення виконання судового рішення, яка врегульована ст. 263 КАС України за самою своєю суттю відрізняється від розстрочення, передбаченого ст. 100 ПК України.
Вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПК України).
Висновки: процедура розстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 (провадження К/9901/40938/18).
Ключові слова: підстави розстрочення виконання рішення суду, наслідки виникнення заборгованості зі сплати податків, відповідальність за невиконання судового рішення