Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 201/6412/17

провадження № 61-27532св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), про поділ майна подружжя.

На обґрунтування позову посилалась на те, що з 04 серпня 2001 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. За час шлюбу вони з відповідачем придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої згідно з договором купівлі-продажу від 08 серпня 2006 року становить 223 300 грн, частину з яких, у розмірі 100 000 грн, вона сплатила особисто за рахунок власних коштів, які отримала у подарунок від матері та від продажу власного житла. Вважала, що є підстави для застосування права відступлення від засад рівності часток подружжя у майні. Враховуючи відсутність домовленості щодо поділу спільної квартири, технічної можливості здійснити реальний поділ спірної квартири відповідно до часток співвласників та відсутність у неї фінансової можливості внести відповідну грошову компенсацію на депозитний рахунок суду, у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя на квартиру, просила визначити ідеальні частки подружжя у цьому майні, залишивши майно у їхній з відповідачем спільній частковій власності. Зокрема, просила суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частини зазначеної квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року позов задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано: за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки придбана ними за час шлюбу за спільні кошти. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для відходу від засад рівності часток та вважав за необхідне визнати за позивачем право власності на 1/2 частини спірної квартири та за відповідачем - на 1/2 частини, оскільки позивачем та відповідачем було витрачено кошти на придбання спірної квартири у рівних частках (позивачем витрачено 100 000 грн отриманих у дарунок від матері та 27 000 грн отриманих нею від продажу власної квартири, а відповідачем - 25 000 дол. США - кредитних коштів). Посилання позивача про перебування на її утриманні малолітньої дитини та не стягнення у судовому порядку нею з відповідача аліментів не можуть слугувати підставою для відходу від рівності часток подружжя. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що визнання права власності за позивачем на 1/2 частини квартири не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержателя спірного майна.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними, виходячи із засад рівності часток та правильно визнав за сторонами права власності за кожним по Ѕ частині спірного майна. Крім того, перебування спірного майна в іпотеці не впливає на правильність ухваленого рішення судом першої інстанції, оскільки гарантії іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували можливості поділу в натурі квартири, не визначили чи є технічна можливість переобладнати приміщення в ізольовані квартири, що унеможливить в майбутньому реалізацію ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки немає технічної можливості поділу в натурі іпотечної квартири. Суд першої інстанції визнав спірну квартиру об`єктом спільної сумісної власності на підставі наданого позивачем нікчемного договору дарування грошових коштів. При посвідчені договору іпотеки нотаріусом було з`ясовано, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і згода його дружини не посвідчувалась, а тому, іпотекодавець ввів в оману нотаріуса та банк під час укладення договору іпотеки, приховавши факт укладення договору дарування грошових коштів, або ж зазначений договір є підробленим. Крім того, суди не залучили до участі у справі як третю особу,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М., який посвідчував договір іпотеки, водночас рішення судів у цій справі може вплинути на його права та інтереси.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2001 року, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року у справі № 201/4758/14-ц (а. с. 9, 16).

Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).

08 серпня 2006 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 5101.

Право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 за реєстраційним номером 15476212, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 вересня 2006 року.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що спірна квартира перебуває у іпотеці за договором іпотеки від 08 серпня 2006 року № PCL-301/364/2006, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л. М. та зареєстрований у реєстрі заборон за № 47 (а. с. 34-36). Також відповідно до зазначеної довідки іпотекодержателем є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та розмір основного зобов`язання становить 25 000 дол. США.

Норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) у статтях 57 та 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частина майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

З огляду на викладене, суди, врахувавши наведені вище положення закону, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, та з урахуванням того, що ОСОБА_2 визнав факт набуття спірного майна за період шлюбу, дійшли правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно сторонами набуто за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуваними рішеннями порушено права ТОВ «ОТП Факторинг Україна», оскільки суди не вирішили питання щодо поділу спірного майна в натурі, що унеможливить здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними, оскільки позивач звертаючись до суду із позовом не заявляла таких вимог та не вчинила передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а тому суд, розглядаючи справу відповідно до заявлених позовних вимог, визначив частки подружжя у спірному майні без його реального поділу.

Посилання заявника на те, що суди визнали спірне майно об`єктом спільної сумісної власності на підставі нікчемного договору дарування, суд не бере до уваги, оскільки зазначені докази зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Крім того, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуваними рішеннями порушено права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержателя є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом з цим, положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Із урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного висновку про те, що перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц (провадження № 61-33246св18).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, та зводяться до незгоди заявника із висновками судів та переоцінкою доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, у справі встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, оскільки відсутні підстави для скасування судових рішень.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний