Єдиний унікальний номер судової справи 201/6412/17
Номер провадження 2/201/1887/2017
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2017 року місто Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Ходаківського М.П.,
за участі секретаря судового засідання - Пісчанської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про поділ майна подружжя,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 у травні 2017 року звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про поділ майна подружжя. Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що з 04 серпня 2001 року перебувала з зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від шлюбу з яким має малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Під час шлюбу сторонами була придбана трикімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 2006 року складає 223 300 грн., частина яких в розмірі 100 000 грн. була сплачена особисто позивачем за рахунок власних коштів, частково отриманих нею від продажу власного житла, а частково отримані у дарунок від матері. За таких обставин, позивач вважає, що є підстави для застосування права відступлення від засад рівності часток подружжя та враховуючи відсутність домовленості між сторонами щодо поділу спільної квартири, технічної можливості здійснити реальний поділ спірної квартири відповідно до часток співвласників та відсутність у позивача фінансової можливості внести відповідну грошову компенсацію на депозитний рахунок суду, в порядку розподілу спільної сумісної власності подружжя на квартиру слід визначити ідеальні частки подружжя в цьому майні, залишивши майно у спільній частковій власності сторін. У зв'язку із викладеним позивач просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частину зазначеної квартири.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, обставини викладені в позовній заяві позивачем визнав повністю та просив ухвалити рішення за наявними у справі доказами.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Установлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2001 року, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2014 року у справі № 201/4758/14-ц (а.с. 9, 16).
Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
08 серпня 2006 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого останній купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11). Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 5101.
Право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 за реєстраційним номером 15476212, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 07 вересня 2006 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що спірна квартира перебуває у іпотеці за договором іпотеки № PCL-301/364/2006 від 08 серпня 2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Колодій Л.М. та зареєстровано в реєстрі заборон за № 47 (а.с. 34-36). Також згідно указаної довідки іпотекодержателем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна». Також згідно указаної довідки розмір основного зобов'язання становить 25 000 доларів США.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Вказані правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах від 01 липня 2015 року (справа №6-612цс15), від 25 листопада 2015 року (справа №6-2333цс15), від 16 грудня 2015 року (справа №6-2641цс15), від 07 вересня 2016 року (справа №6-801цс16).
Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом (ст.71 СК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділ сумісного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
У відповідності до абз. 4 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11 при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Відповідач ОСОБА_2 визнав факт набуття спірного майна за період шлюбу та визнав обставини викладені позивачем щодо порядку придбання спірної квартири.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки придбана ними в період шлюбу за спільні кошти. При цьому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відходу від засад рівності часток та вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири та за відповідачем - на 1/2 частину, оскільки позивачем та відповідачем було витрачено кошти на придбання спірної квартири у рівних частках (позивачем витрачено 100 000 грн. отриманих у дарунок від матері та 27 000 грн. отриманих нею від продажу власної квартири, а відповідачем - 25 000 доларів США кредитних коштів). Посилання позивача про перебування на її утриманні малолітньої дитини та не стягнення у судовому порядку нею з відповідача аліментів не можуть слугувати підставою для відходу від рівності часток подружжя.
При цьому, визнання права власності за позивачем на 1/2 квартири не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержателя спірного майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про поділ майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.П. Ходаківський
