ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2020 року місто Київ №826/11325/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., суддів: Мазур А.С., Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 до третя особаУкраїнського інституту національної пам`яті, Голови Українського інституту національної пам`яті В`ятрович Володимир Михайловичпро визнання протиправними дій, заборону вчиняти дії та зобов`язання вчинити дії,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Браславської Людмили Зіновіївни,
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 травня 2020 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Українського інституту національної пам`яті, Голови Українського інституту національної пам`яті В`ятровича Володимира Михайловича, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідачів по наданню інтернет-виданню «Страна.ua» на ім`я ОСОБА_2 тлумачення пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» стосовно дивізії CC «Галичина»;
- заборонити відповідачам пропаганду символіки стосовно дивізії СС «Галичина»;
- заборонити відповідачам надавати тлумачення правових норм законодавства України на будь-які зовнішні звернення, які мають характер публічної інформації, яка поширюється на суспільство.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при наданні відповіді на звернення ОСОБА_2 стосовно символіки дивізії СС «Галичина» Головою Українського інституту національної пам`яті ОСОБА_3 фактично було надано тлумачення пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», що не входить до компетенції Українського інституту національної пам`яті. Так, позивач наголошує, що Головою Українського інституту національної пам`яті В`ятровичем Володимиром Михайловичем було перевищено свої повноваження під час надання такого тлумачення, окрім того, вказане тлумачення містить викривлення історичних фактів. За посиланням позивача, на міжнародному рівні вироком Міжнародного суду визнано злочинною всю організацію СС, яка входила до складу Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, разом із всіма її підрозділами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/11325/17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 18.09.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/11325/17 до судового розгляду колегією суддів в судовому засіданні.
Представником Українського інституту національної пам`яті було надано заперечення на позовну заяву, в яких зазначено, що Інститутом надавалась відповідь на електронне звернення журналіста інтернет-видання «Страна.ua» Рафальського Д. в межах Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Надаючи відповідь на звернення, відповідач діяв виключно у межах своєї компетенції та не здійснював офіційного тлумачення будь-яких законодавчих актів. Відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Головою Українського інституту національної пам`яті В`ятровичем Володимиром Михайловичем також надано заперечення на позовну заяву, в яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. При цьому, мотивів із яких відповідач заперечує проти позову, заперечення не містять.
Від представника позивача до суду 27.11.2017 надійшли пояснення щодо порушеного права позивача, в яких зазначено, що дії відповідачів зачіпають інтереси ОСОБА_1 як громадянки України, є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, що не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам. Так, представником позивача наголошено на викривленні відповідачами історичних фактів стосовно дивізії СС «Галичина», як наслідок, пропаганда фашизму та неофашизму, є порушенням суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів позивача, реально стосується і зачіпає індивідуально виражені права та інтереси позивача, як громадянина України та члена суспільства.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні 17.01.2018 представником Українського інституту національної пам`яті надано суду відзив на позовну заяву, в якому вказано на те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт порушення його конкретного, визначеного Конституцією або законом України права або інтересу відповідними діями відповідачів та, як вже було зазначено в запереченнях Українського інституту національної пам`яті, надаючи відповідь на звернення громадянина Д. Рафальського, Інститут діяв в межах чинного законодавства, яке, в тому числі, визначає порядок та процедуру надання відповіді на звернення громадян та надання безоплатної правової допомоги.
Від представника Всеукраїнської громадської організації «Антифашистський комітет України» до суду 29.01.2018 надійшло клопотання про залучення Всеукраїнської громадської організації «Антифашистський комітет України» до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Також, від представника позивача до суду 31.01.2018 надійшло клопотання про залучення Всеукраїнської громадської організації «Антифашистський комітет України» до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Представником Українського інституту національної пам`яті в судовому засіданні 21.02.2018 надано заперечення проти клопотання про залучення Всеукраїнської громадської організації «Антифашистський комітет України» до участі у справі в якості третьої особи, в якому просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
В судовому засіданні 21.02.2018 судом відмовлено в задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи Всеукраїнської громадської організації «Антифашистський комітет України».
Від представника позивача до суду 07.03.2018 надійшли письмові пояснення, в яких представником позивача підтримано позовні вимоги та вказано на те, що викладена відповідачем позиція стосовно символіки 14 гренадерської дивізії військ Ваффен СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА), яку представником Українського інституту національної пам`яті у судовому засіданні визнано публічною позицією та офіційною позицією як центрального органу виконавчої влади, суперечить вироку Міжнародного військового трибуналу (Нюрнберзького трибуналу), який має преюдиціальне значення, що, на думку представника позивача, і є обґрунтованою підставою звернення до суду за захистом порушених прав, які охороняються законом. Так, представником позивача наголошено, що Генеральною Асамблеєю ООН 18.12.2014 було прийнято резолюцію №69/160 «Боротьба з героїзацією нацизму, неонацизму і іншими видами практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов`язаної з ними нетерпимості», якою, посилаючись на Статут Міжнародного військового трибуналу (Нюрнберзького трибуналу) і вирок Міжнародного військового трибуналу (Нюрнберзького трибуналу), який визнав злочинними, зокрема, організацію СС і всі її складові частини, включаючи «Ваффен СС», в особі офіційних членів СС, причетних до здійснення або які знали про здійснення військових злочинів і злочинів проти людяності, пов`язаних з Другою світовою війною, а також інші відповідні положення Статуту і вироку, висловлено глибоку стурбованість з приводу героїзації нацистського руху, неонацизму і колишніх членів організації «Ваффен СС» у будь-якій формі, в тому числі шляхом спорудження пам`ятників і меморіалів, а також проведення демонстрацій у цілях прославляння нацистського минулого.
В судовому засіданні 21.03.2018 представником Українського інституту національної пам`яті надано пояснення щодо вироку Нюрнберзького трибуналу, в яких відповідачем вказано на те, що відповідно до приписів Угоди між урядами СРСР, США та Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Тимчасовим урядом Французької республіки від 08.08.1945 та статей 1, 6, 9,10 Статуту Міжнародного військового трибуналу належало виключно притягнення до індивідуальної відповідальності окремих осіб за вчинені ними злочини. Також, Трибунал мав право у процесі розгляду справи щодо конкретного підсудного, визнати злочинною певну організацію чи групу, членом якої був цей підсудний. Разом з тим, відповідно до Угоди та Статуту до повноважень Нюрберзького трибуналу не відносилися ані заборона діяльності будь-якої організації, ані навіть заборона використання будь-якої символіки. Так, представником відповідача наголошено, що вироком Нюрнберзького трибуналу не визнано злочинною у цілому СС (і війська СС як її складову) або будь-яку іншу організацію чи структуру, жодного рішення щодо заборони будь-якої символіки будь-якої організації, структури чи військового формування Нюрнберзьким трибуналом не приймалося. Крім того, представником відповідача зазначено, що у тексті вироку Нюрнберзького трибуналу та в обвинувальному висновку жодного разу не згадується 14 гренадерська дивізія військ СС «Галичина» або перша Українська дивізія УНА. Також, відповідачем наголошено на тому, що символами 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» є нарукавна синя нашивка з жовтим левом та трьома коронами, на комірі чорна личка із срібним левом, на головних уборах німецький орел або так звана «Мертва голова». 1-ша Українська дивізія УНА у квітні 1945 року також використовувала у якості символу тризуб.
Представником позивача 02.04.2018 надано суду пояснення, в яких на спростування позиції Українського інституту національної пам`яті стосовно символіки 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ша Української дивізії УНА) вказано на те, що: резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.2012 №67/3 засуджено героїзацію нацизму, у тому числі, посилаючись на Статут Нюрнберзького трибуналу та вирок Трибуналу, яким визнано злочинними, зокрема, організацію СС та всі її складові частини, включаючи «Ваффен СС» (частина третя преамбули, пункти 1, 16); резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17.12.2015 №70/139 засуджено героїзацію нацизму та висловлено глибоку занепокоєність в підтримці нацистського руху в будь-якій формі, у тому числі, посилаючись на Статут Нюрнберзького трибуналу та вирок Трибуналу, яким визнано злочинними, зокрема, організацію СС та всі її складові частини, включаючи «Ваффен СС» (частина п`ята, пункти 4,6).
Представником Українського інституту національної пам`яті 02.04.2018 надано суду додаткові пояснення щодо символіки 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА). Зокрема, представником відповідача вказано на те, що відповідно до висновків геральдичного дослідження від 23.03.2018 №18/23, наданого Українським геральдичним товариством, емблема, яка використовувалась 14 гренадерською дивізією Ваффен СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА) не є нацистською і не має зображень рун чи інших заборонених знаків. Ні дивізію «Галичина», ні 1-шу Українську дивізію УНА не було визнано злочинними організаціями та не засуджено.
В судовому засіданні 04.04.2018 суд ухвалив звернутись до Комісії з питань геральдики та державних нагород при Президентові України з судовим запитом для з`ясування питань, що пов`язані з символікою 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» та після надання представниками сторін письмових пропозицій щодо питань, які пропонується поставити на вирішення Комісії державних нагород та геральдики, Окружний адміністративний суд міста Києва 19.04.2018 звернувся з відповідним судовим запитом до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.
Разом з тим, до суду не надходило жодних відповідей від Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.
Представником позивача 24.04.2018 надано суду пояснення, які містять посилання на лист академіка наук Національної академії наук України ОСОБА_4 від 20.04.2018 щодо форми солдат дивізії СС «Галичина», в якому, зокрема, вказано наступне: «Вояки дивізії СС «Галичина» служили і воювали в збройних силах вермахта і під його фашистською символікою. Сам мундир дивізійників був фашистським символом».
Також, представником позивача 21.08.2018 надано суду пояснення, в яких наголошено на тому, що висловлена Головою Українського інституту національної пам`яті в листі від 16.05.2017 за №01/1015 позиція стосовно символіки 14 гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина», яка на думку відповідача не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання якої в Україні заборонено та яка, представником Українського інституту національної пам`яті в судовому засіданні визнана публічною позицією та офіційною позицією центрального органу виконавчої влади, суперечить вироку Міжнародного військового трибуналу, який має преюдиціальне значення.
В судовому засіданні 26.09.2018 допитано свідка - доктора історичних наук, декана історичного факультету Київського національного університету імені ОСОБА_5 та долучено до матеріалів справи статтю «Дивізія «Галичина»: історія на тлі епохи», в якій наведено історію створення 14 гренадерської дивізії «Галичина» під егідою СС.
В судовому засідання 14.11.2018 суд, в порядку частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Через неможливість продовження розгляду справи одним із членів колегії, згідно із приписами статей 31, 35 Кодексу адміністративного судочинства України, протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.06.2019, для розгляду адміністративної справи №826/11325/17 визначено колегію: головуючий суддя - Літвінова А.В., судді: Погрібніченко І.М., Мазур А.С.
Відтак, враховуючи приписи статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи розпочато спочатку.
У зв`язку з надходженням заяви представника позивача Браславської Л.З. про відвід суддям, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2019 зупинено провадження в адміністративній справі №826/11325/17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 №826/11325/17 у задоволенні заяви представника позивача Браславської Л.З. про відвід суддям відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.20219 поновлено провадження у справі №826/11325/17, призначено судове засідання та явку ОСОБА_1 визнано обов`язковою.
В судовому засіданні 06.11.2019 представником позивача заявлено клопотання, в якому останній також просив суд визнати явку ОСОБА_3 обов`язковою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2019 №826/11325/17 явку ОСОБА_3 визнано обов`язковою.
Представником позивача через канцелярію суду 27.11.2019 подано клопотання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що автором звернення до відповідача із листом від 12.05.2017, став безпосередньо журналіст ОСОБА_6 , якому відповідачем надано відповідь листом від 16.05.2017 №01/1015, що і є предметом спору.
В судовому засіданні 04.12.2019, заслухавши позицію ОСОБА_6 щодо його участі у судовому розгляді даної адміністративної справи, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи ОСОБА_6 .
Також, у судовому засіданні 04.12.2019 представником Українського інституту національної пам`яті заявлено клопотання про вирішення питання щодо визначення складу належних відповідачів.
В судовому засіданні 04.12.2019 суд визнав належними відповідачами - Український інститут національної пам`яті та Голову Українського інституту національної пам`яті, а також залучив третю особу без самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_3 .
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 №826/11325/17 явку ОСОБА_3 в судове засідання визнано обов`язковою.
Від представника позивача до суду 12.12.2019 надійшла заява про виклик у судове засідання в якості свідка ОСОБА_7 .
Також, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких останній просить:
- визнати протиправними дії відповідачів по наданню інтернет-виданню «Страна.ua» на ім`я ОСОБА_6 , що викладено у листі Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 за № 01/1015, тлумачення пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» стосовно тлумачення символіки 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина», з врахуванням подальших змін щодо її назви, а саме: «Галицька стрілецька дивізія СС (Galizische SS-Schutzendivision»), «Добровольча дивізія СС «Галичина»; « 14 Галицька добровольча дивізія СС»; « 14 військова гренадерська дивізія СС (Галицька №1)»; « 14 військова гренадерська дивізія СС (Українська №1)»;
- заборонити відповідачам - Українському інституту національної пам`яті та його Голові - пропаганду символіки дивізії 14-ої гренадерської дивізії військ СС «Галичина» з врахуванням подальших змін щодо її назви;
- зобов`язати відповідачів спростувати інформацію стосовно символіки дивізії 14-ої гренадерської дивізії військ СС «Галичина», яка викладена у листі від 16.05.2017 за №01/1015, шляхом розміщення на офіційному сайті Українського інституту національної пам`яті відповідної інформації, протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Беручи до уваги, що у зв`язку зі зміною складу суду, розгляд справи №826/11325/17 розпочато спочатку та уточнені позовні вимоги викладені в межах первинних позовних вимог, які заявлені у визначені Кодексом адміністративного судочинства України строки, судом прийнято уточнені позовні вимоги, надано можливість відповідачам підготувати відзив на уточнені позовні вимоги.
Від третьої особи - ОСОБА_3 через канцелярію суду 20.01.2020 надійшли пояснення, в яких у задоволенні позову ОСОБА_1 до Українського інституту національної пам`яті, Голови Українського інституту національної пам`яті про визнання протиправними дій та заборону вчиняти певні дії, просить відмовити, розгляд справи здійснювати за відсутності ОСОБА_3 .
Від представника Українського інституту національної пам`яті через канцелярію суду 20.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем вказано на те, що позивачем не зазначено, яке саме її право або свободу та охоронюваний законом інтерес було порушено діями відповідачів шляхом надання відповіді листом Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 № 01/1015 на звернення журналіста. Відповідачем наголошено, що лист Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 №01/1015 був адресований конкретному громадянину ОСОБА_8 та жодним чином не стосувався позивача та взагалі позивачу не надсилався. Так, на думку відповідача, твердження позивача про те, що діями відповідачів було порушено його права та інтереси, є безпідставним і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та вказано на те, що позивач взагалі не є належним позивачем.
Також, від представника Українського інституту національної пам`яті 20.01.2020 надійшло клопотання про залишення позовної заяви про збільшення позовних вимог без розгляду та клопотання про повернення позивачу заяви від 12.12.2019 в частині виклику свідка без розгляду.
Разом з тим, в судовому засіданні 22.01.2020, відзив та клопотання Українського інституту національної пам`яті від 20.01.2020 не прийнято судом, оскільки вказані документи підписані неповноважним представником.
При цьому, відзив на уточнений позов за підписом повноважної особи з боку Українського інституту національної пам`яті до суду не надходив, відповідачами явку своїх повноважних представників в наступні судові засідання не забезпечено, про час та місце відповідачі повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
В судовому засіданні 27.05.2020 допитано свідка - кандидата військових наук Академії збройних сил України ОСОБА_7 та залучено до матеріалів справи його письмові пояснення. Свідком повідомлено суд, що під час здійснення службових обов`язків ОСОБА_7 у складі групи розмінування займався очищенням місцевості від вибухонебезпечних предметів територій у Бродівському та Золочівському районах (так званий Бродівський котел), де була безпосередньо розбита дивізія «Ваффен СС» «Галичина». Так, свідком наведено обставини та вказано на те, що під час пошуку та знищення вибухонебезпечних предметів група розмінування додатково викопувала останки вояк, які на момент викопування були у суто нацистському одязі та взутті, нацистські каски, «шмайсери», ремені, фляги, нагороди, зі всіма німецькими військовими ознаками відмінності.
Слід зазначити, що під час судового розгляду адміністративної справи, судом оголошувались перерви та розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою учасників справи в судові засідання, явку яких визнано судом обов`язковою. Крім того, справу неодноразово було знято з розгляду враховуючи перебування членів колегії в різний час на лікарняних, у відпустках та, зокрема, у зв`язку з дотриманням карантинних заходів, встановлених в місті Києві у зв`язку з поширенням COVID-19, з метою забезпечення епідеміологічного благополуччя громадян.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення сторін, показання свідків, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2017 на адресу електронної пошти Українського інституту національної пам`яті надійшло електронне звернення журналіста інтернет-видання «Страна.ua» Дениса Рафальського, в якому останній просив Голову Українського інституту національної пам`яті відповісти на запитання: чи підпадає символіка дивізії СС «Галичина» під Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Листом Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 №01/1015 на ім`я ОСОБА_2 було надано відповідь на звернення від 12.05.2017, яку в подальшому було розміщено в інтернет-мережі широкого доступу, що не заперечується сторонами.
Так, у листі від 16.05.2017 №01/1015, підписаного Головою Українського інституту національної пам`яті В`ятровичем Володимиром Михайловичем, зазначено наступне:
«Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму визнається символіка та найменування Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), державний прапор та державний герб нацистської Німеччини 1939-1945 років, зображення, написи, присвячені подіям, пов`язаним з діяльністю Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), а також зображення гасел Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), цитат осіб, які обіймали керівні посади в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини (НСДАП), вищих органах влади та управління нацистської Німеччини та на окупованих нею територіях у 1935-1945 роках.
У зазначеному переліку символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА») відсутня.
З огляду на це, символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА») відповідно до чинного законодавства України не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму поширення або публічне використання якої в Україні заборонено».
ОСОБА_1 , вважаючи дії Українського інституту національної пам`яті щодо тлумаченням норм діючого законодавства поза межами компетенції Українського інституту національної пам`яті, з викривленням історичних фактів та пропаганду нацистської символіки стосовно дивізії СС «Галичина», звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №684 затверджено Положення про Український інститут національної пам`яті (далі Положення №684) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 1, 2 Положенням №684, Український інститут національної пам`яті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу.
Інститут у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Положення №684, основними завданнями Інституту є: 1) реалізація державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, а саме: організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі; здійснення комплексу заходів з увічнення пам`яті учасників українського визвольного руху, Української революції 1917 - 1921 років, воєн, жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях; організація дослідження історичної спадщини та сприяння інтеграції в українське суспільство національних меншин і корінних народів; популяризація історії України, її видатних особистостей; подолання історичних міфів; 2) подання Міністрові культури пропозицій щодо формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу та національної свідомості громадян з урахуванням багатонаціонального складу населення та регіональних відмінностей України, зокрема щодо: популяризації в світі ролі Українського народу у боротьбі проти тоталітаризму, відстоюванні прав та свобод людини; відновлення національної пам`яті Українського народу, недопущення використання символів тоталітарних режимів; надання оцінки тоталітарним режимам XX століття в Україні, Голодомору 1932 - 1933 років, масовому голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років, примусовим депортаціям, політичним репресіям, діям організаторів і виконавців таких злочинів, а також наслідкам їх дій для України та світу; формування у громадян України патріотизму, національної свідомості, активної позиції.
Відповідно до пункту 4 Положення №684, Інститут відповідно до покладених на нього завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; 2) бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, готує в установленому порядку пропозиції щодо укладення та денонсації таких договорів, укладає з питань, що належать до його компетенції, міжвідомчі міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов`язань за зазначеними договорами; 3) організовує роботу із: дослідження Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій в Україні, інформування про результати таких досліджень громадян України та світової громадськості, вживає заходів до визнання на міжнародному рівні Голодомору 1932 - 1933 років в Україні актом геноциду Українського народу; збирання інформації, створення та наповнення баз даних щодо свідчень очевидців політичних репресій, українського визвольного руху, воєн, жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій, а також щодо дій, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема участі в антитерористичних операціях; створення мартирологів, книг пам`яті та інших баз даних щодо осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій і забезпечує увічнення їх пам`яті; 4) забезпечує ведення обліку, впорядкування та збереження місць поховання жертв Голодомору 1932 - 1933 років, масового голоду 1921 - 1923, 1946 - 1947 років та політичних репресій, воєн, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях; 5) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо відзначення державними нагородами учасників боротьби за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також осіб, що зробили вагомий внесок у відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу; 6) ініціює здійснення заходів щодо соціального захисту ветеранів Другої світової війни та учасників боротьби за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у XX - XXI століттях; 7) сприяє відновленню прав осіб, які репресовані; 8) ініціює спорудження пам`ятників, пам`ятних знаків (у тому числі в рамках виконання міжнародних договорів України); 9) вносить в установленому законом порядку подання про утворення та забезпечує діяльність галузевого державного архіву Інституту як архівної установи, що забезпечує збирання, ведення обліку, зберігання, надання доступу та використання документів щодо роботи спецслужб та правоохоронних органів колишнього СРСР; 10) сприяє виготовленню друкованої продукції, кіно- та відеопродукції, сценічному та іншому художньому втіленню образів історичного минулого, зокрема осіб, що чинили опір тоталітарним режимам, політичним репресіям, а також виготовленню друкованої продукції з питань відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, в тому числі забезпечує підготовку наукових та науково-популярних видань щодо популяризації історії України, результатів наукових досліджень, монографій, збірників статей, наукових доповідей, їх розповсюдженню на безоплатній основі; 11) сприяє формуванню музейних та бібліотечних фондів з питань відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, підготовці музейних експозицій та навчальних програм; 12) здійснює функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління; 13) здійснює співробітництво з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від форми власності щодо надання їм інформаційної та методичної допомоги у провадженні діяльності з формування у громадян України патріотизму і національної свідомості; 14) сприяє діяльності громадських об`єднань, зокрема молодіжних, з відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу; 15) залучає закордонних українців та іноземців до збирання і вивчення матеріалів про історію України, реалізації спільних проектів; 16) забезпечує оприлюднення наукових повідомлень, інформаційних та аналітичних матеріалів, результатів досліджень Голодомору 1932 - 1933 років, політичних репресій, бере участь у програмах, що виконуються іншими органами виконавчої влади; 17) сприяє проведенню наукових досліджень у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу; 18) сприяє пошуку, веденню обліку, облаштуванню, збереженню та утриманню місць поховань учасників воєн, політичних репресій, боротьби за незалежність України; 19) організовує і проводить наукові конференції, семінари, засідання за круглим столом, експертні обговорення та інші заходи з питань, що належать до його компетенції; 20) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Інституту, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; 21) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 5 Положення №684, Інститут для виконання покладених на нього завдань має право: 1) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, співпрацювати з архівами з метою використання документів з питань, що належать до його компетенції; 2) залучати представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій до розгляду питань, що належать до його компетенції (за погодженням з їх керівниками); 3) користуватися інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами.
Згідно із приписами пункту 10 Положення №684, Голова Інституту: 1) очолює Інститут, здійснює керівництво його діяльністю, представляє в установленому порядку Інститут у відносинах з іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; 2) організовує та контролює відповідно до компетенції виконання в Інституті Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінкультури; 3) вносить на розгляд Міністра культури пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу та розроблені Інститутом проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінкультури, а також щодо проектів актів, розробниками яких є інші центральні органи виконавчої влади; 4) подає на затвердження Міністра культури плани роботи Інституту; 5) забезпечує виконання Інститутом наказів та доручень Міністра культури з питань, що належать до компетенції Інституту; 6) забезпечує взаємодію Інституту з визначеним Міністром культури структурним підрозділом Мінкультури; 7) забезпечує дотримання встановленого Міністром культури порядку обміну інформацією між Мінкультури та Інститутом, а також своєчасність її подання; 8) звітує перед Міністром культури про виконання планів роботи Інституту та покладених на нього завдань, усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Інституту, а також притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; 9) розподіляє обов`язки між своїми заступниками; 10) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Інституту; 11) призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Інституту; 12) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Інституту; 13) утворює, реорганізовує, ліквідує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Інституту; 14) погоджує проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України з питань, що належать до компетенції Інституту; 15) вносить на розгляд Міністра культури пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади заступників Голови Інституту; 16) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців і працівників Інституту; 17) затверджує разом з Міністром юстиції положення про галузевий державний архів Інституту і призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку його керівника; 18) забезпечує реалізацію державної політики щодо збереження державної таємниці в апараті Інституту; 19) утворює комісії, робочі та експертні групи; 20) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції; 21) підписує накази Інституту; 22) дає у межах повноважень обов`язкові для виконання державними службовцями і працівниками Інституту доручення; 23) приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Інститут; 24) організовує роботу колегії Інституту і головує на її засіданнях; 25) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок висловлення в листі Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 №01/1015, підписаного Головою Українського інституту національної пам`яті В`ятровичем Володимиром Михайловичем, позиції, що у переліку, визначеному пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА») відсутня, з огляду на що, вона не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму поширення або публічне використання якої в Україні заборонено.
Слід зазначити, що під час судового розгляду справи, судом з`ясовано в чому саме полягає порушене право позивача, у зв`язку з наданням Головою Українського інституту національної пам`яті відповіді листом від 16.05.2017 №01/1015 на адресу журналіста інтернет-видання «Страна.ua» Дениса Рафальського, враховуючи, що сам Денис Рафальський відповідну позицію центрального органу виконавчої влади не оскаржує.
Відповідно до пояснень позивача від 27.11.2017 в силу приписів статті 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» забороняється пропаганда фашизму та неофашизму.
Так, статтею 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 №1296-IV визначено, що суспільна мораль - система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість.
Позивачем зазначено, що Український інститут національної пам`яті в особі Голови В`ятровича В.М., надаючи тлумачення стосовно символіки 14-ої гренадерської дивізії СС «Галичина» інтернет-виданню «Страна.ua» в особі Рафальського Д., яке було розміщено в інтернет-мережі широкого доступу, діяв у невідповідності зі своїми повноваженнями, перевищив свою компетенцію, фактично викривив загальновідомі історичні факти. Викривлення історичних фактів стосовно дивізії СС «Галичина», як наслідок пропаганда фашизму та неофашизму, що є забороненим відповідно до статті 2 Закону України «Про захист суспільної моралі», є порушенням суб`єктом владних повноважень прав та інтересів позивача, оскільки зачіпає індивідуально виражені права та інтереси як громадянина України і члена суспільства.
Відтак, оскільки Український інститут національної пам`яті є центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам`яті Українського народу, під час судового розгляду справи судом встановлено, що Український інститут національної пам`яті висловлює офіційну позицію держави, зокрема, шляхом надання відповідей через листування, суд приходить до висновку, що позивач наділений правом звернення до суду з даним позовом.
Відповідач, у свою чергу, наголошує, що відповідь на лист було надано в межах Закону України «Про звернення громадян», з огляду на те, що Положенням про Український інститут національної пам`яті передбачено, що Інститут відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Інституту. Крім того, відповідач зазначає, що Інститутом було надано роз`яснення в межах Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Так, приписами статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно з приписами статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено терміни розгляду звернень громадян, а саме, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 №3460-VI право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правовою допомогою є надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина. Правовими послугами є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.
Суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є, зокрема, органи виконавчої влади.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 1 Положення №684 Український інститут національної пам`яті є центральним органом виконавчої влади.
Доводи відповідача, що наданням відповіді на звернення журналіста з боку Українського інституту національної пам`яті було надано безоплатну правову допомогу у вигляді правової інформації, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду доказів, що до повноважень Українського інституту національної пам`яті належить надання відповідних послуг.
Зокрема, Положенням про Український інститут національної пам`яті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №684, таких функцій не передбачено. В свою чергу, згідно із приписами Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правова допомога це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Тому доводи відповідача щодо надання на звернення журналіста ОСОБА_3 правової допомоги - є неприйнятними.
Щодо посилань Українського інституту національної пам`яті на розгляд звернення журналіста як звернення громадянина, суд наголошує, що надаючи відповідь на звернення Рафальського Д., яка в подальшому була розміщена в інтернет-мережі широкого доступу, відповідачами було порушено приписи статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо об`єктивності та всебічності розгляду відповідної заяви, з огляду на наступне.
Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 09.04.2015 №317-VIII визначено, що пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (пункт 2 частини першої статті 1 цього Закону).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» символіка націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму включає:
а) символіку Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП);
б) державний прапор нацистської Німеччини 1939-1945 років;
в) державний герб нацистської Німеччини 1939-1945 років;
г) найменування Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП);
ґ) зображення, написи, присвячені подіям, пов`язаним з діяльністю Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП);
д) зображення гасел Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП), цитат осіб, які обіймали керівні посади в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини (НСДАП), вищих органах влади та управління нацистської Німеччини та на окупованих нею територіях у 1935-1945 роках.
Відповідно до частини першої статті 3 названого Закону пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам`яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.
Суд зазначає, що Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» не містить детального опису змісту символіки, прапору, гербу та чіткого переліку зображень, написів гасел, цитат, тощо, які охоплюються правовим регулюванням підпунктів «а» - «д» пункту 5 частини першої статті 1 такого Закону.
Відсутні такі визначення і в інших нормативно-правових актах.
Відповідачами також не було надано жодних доказів їх визначення, вивчення та аналізу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ототожнює символіку 14 гренадерської дивізії військ СС Галичина (1-ї Української дивізії УНА) з символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та фактично не погоджується з публічним запереченням Українським інститутом національної пам`яті та його Головою ОСОБА_3 , зокрема, через засоби масової інформації, злочинного характеру націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та сприянні таким чином у виготовленні та/або поширенні, а також публічному використанні продукції, що містить таку символіку.
Суд звертає увагу на те, що за час свого існування з травня 1943 року по травень 1945 року дивізія неодноразово змінювала назву на: «Галицька стрілецька дивізія СС», «Добровольча дивізія СС «Галичина»; « 14 Галицька добровольча дивізія СС»; « 14 військова гренадерська дивізія СС (Галицька №1)»; « 14 військова гренадерська дивізія СС (Українська №1)», « 14 гренадерська дивізія військ СС Галичина (1-ша Українська дивізія УНА)».
Як вбачається із запиту журналіста Д.Рафальського від 12.05.2017 питання стосувалось символіки дивізії СС «Галичина», у відповіді Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 №01/1015 надано висновок стосовно 14 гренадерської дивізії військ СС Галичина (1-ї Української дивізії УНА).
Враховуючи викладені вище обставини щодо зміни назви дивізії, суд приходить до висновку, що у запиті та відповіді на запит мова йде про один військовий підрозділ, який змінював назву у різні періоди часу.
Відповідно до приписів статті 10 Статуту Міжнародного військового трибуналу від 08.08.1945, якщо Трибунал визнає ту чи іншу групу або організацію злочинною, компетентні національні органи влади кожної зі сторін, які є учасниками Угоди про створення Міжнародного військового трибуналу, мають право залучати до суду національних, військових або окупаційних трибуналів за приналежність до цієї групи або організації. У цих випадках злочинний характер групи або організації вважається доведеним і не може бути підданий оскарженню.
Крім того, як вбачається з тексту вироку Міжнародного військового трибуналу, визнано на міжнародному рівні злочинною всю організацію СС.
Так, постановою Верховною Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «До 65-ї річниці Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями» від 19.04.2011 №3248-VI визначено, що Нюрнберзький процес відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку сучасного міжнародного права та становленні міжнародного кримінального правосуддя, став першим в історії випадком засудження кримінальних діянь державного і світового масштабу - злочинного правлячого режиму, його каральних інститутів, вищих політичних і військових діячів. Принципи, визначені Статутом Міжнародного воєнного трибуналу, були підтверджені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 року та від 27 листопада 1947 року і покладені в основу повоєнних міжнародно-правових документів, спрямованих на запобігання розв`язуванню воєн, вчиненню військових злочинів, актів геноциду, тортур, а також на неприпустимість застосування терміну давності до воєнних злочинів та злочинів проти людства.
Міжнародний судовий процес у Нюрнберзі, який розпочав свою роботу 20 листопада 1945 року, визнав гітлерівську Німеччину винною у розв`язанні Другої світової війни, засудив її авантюристську, віроломну політику і расистську, людиноненависницьку ідеологію.
Верховна Рада України у вказаній постанові висловила стурбованість і рішуче протестує проти спроб окремих політиків, громадських діячів, політичних організацій і рухів у нашій країні реабілітувати і навіть героїзувати колабораціоністів - пособників гітлерівців, виправдати їх злодіяння. Це є злочином перед пам`яттю мільйонів наших співвітчизників, які віддали своє життя у двобої з нацизмом за честь, свободу і незалежність Батьківщини, викликом рішенням Нюрнберзького трибуналу.
Зокрема, Генеральною Асамблеєю ООН 18.12.2014 було прийнято резолюцію №69/160 «Боротьба з героїзацією нацизму, неонацизму і іншими видами практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов`язаної з ними нетерпимості», якою, посилаючись на Статут Міжнародного військового трибуналу і вирок Міжнародного військового трибуналу (Нюрнберзького трибуналу), яким визнано злочинними, зокрема, організацію СС та всі її складові частини, включаючи «Ваффен СС», в особі офіційних членів СС, причетних до здійснення або які знали про здійснення військових злочинів та злочинів проти людяності, пов`язаних з Другою світовою війною, а також інші відповідні положення Статуту та вироку. Зокрема, Генеральною Асамблеєю ООН висловлено глибоку стурбованість з приводу героїзації нацистського руху, неонацизму і колишніх членів організації «Ваффен СС» у будь-якій формі, в тому числі шляхом спорудження пам`ятників і меморіалів, а також проведення демонстрацій у цілях прославляння нацистського минулого.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.2012 №67/3 засуджено героїзацію нацизму, у тому числі, посилаючись на Статут Нюрнберзького трибуналу та вирок Трибуналу, яким визнано злочинними, зокрема, організацію СС та всі її складові частини, включаючи «Ваффен СС» (пункти 1, 16 частини третьої преамбули вказаної резолюції).
Також, резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17.12.2015 №70/139 засуджено героїзацію нацизму та висловлено глибоку занепокоєність в підтримці нацистського руху в будь-якій формі, у тому числі, посилаючись на Статут Нюрнберзького трибуналу та вирок Трибуналу, яким визнано злочинними, зокрема, організацію СС та всі її складові частини, включаючи «Ваффен СС» (пункти 4,6 частини п`ятої вказаної резолюції).
Відтак, на підставі вироку Нюрнберзького військового трибуналу, Генеральною Асамблеєю ООН неодноразово чітко висловлено свою позицію стосовно організації СС та всіх її складових частин.
Позивачем наголошено, що Український інститут національної пам`яті, як центральний орган виконавчої влади, висловлюючи свою позицію в листі від 16.05.2017 №01/1015, довільно звужує поняття символіки Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, яке міститься в Законі України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», виключивши з неї символіку 14 гренадерської дивізії військ Ваффен СС «Галичина», не враховує вирок Міжнародного військового трибуналу, яким визнано злочинною всю організацію СС на міжнародному рівні.
В свою чергу, Український інститут національної пам`яті, наголошуючи на правомірності своїх висновків посилається на те, що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС Галичина (1-ї Української дивізії УНА) не підпадає під визначення символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, не входить до переліку такої символіки та фактично зводиться до емблеми з зображенням жовтого лева на блакитному фоні та зображення тризуба, які є гербом міста Львова та державним символом України, через що не можуть попадати під дію заборон, що передбачені Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Надаючи оцінку вказаним доводам суд зазначає, що згідно «Словника української мови» в 11 томах (том 9, 1978 рік, стор. 175.) символіка - це:
1) умовне відображення подій, явищ, понять, ідей і т. ін. за допомогою умовних знаків - символів; символічне значення, яке надається чому-небудь;
2) символи; сукупність символів.
Відтак, під символікою розуміється сукупність символів (умов, знаків), за допомогою яких відображаються події, явища, поняття, ідеї тощо.
Отже, вирішуючи питання про віднесення символіки 14 гренадерської дивізії СС Галичина (1-ї Української дивізії УНА) до такої, на яку поширюється заборона, встановлена Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в контексті спірних правовідносин, з огляду на відсутність її чіткого опису, відповідачі мали виходити не з оцінки її окремих графічних елементів та відсутності прямої заборони їх використання, а врахувати всі знаки-символи в сукупності, які дають можливість сторонньому спостерігачу умовно їх віднести до націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та його символів, на які йдеться посилання у пункті 5 частини першої статті 1 названого Закону чи виключити цю можливість внаслідок такої оцінки.
Так, зі змісту листа від 16.05.2017 №01/1015 вбачається, що ОСОБА_3 , який з 25.03.2014 по 18.09.2019 займав посаду Голови Українського інституту національної пам`яті, в листі від 16.05.2017 за №01/1015 фактично було висловлено власну думку стосовно символіки 14 гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина», як офіційну позицію центрального органу виконавчої влади, а отже держави в цілому.
Слід наголосити на тому, що надання оціночних суджень, зазначення їх як фактів, без врахування та дослідження історичної спадщини, виходить за межі компетенції Українського інституту національної пам`яті, є неприпустимим.
Відтак, позиція відповідачів в межах спірних правовідносин, наведена без врахування історичної спадщини, вироку Нюрнберзького трибуналу, наукових та історичних висновків, без дотримання принципу всебічності, об`єктивності щодо розгляду питання символіки в цілому, без врахування всіх елементів символіки 14 гренадерської дивізії СС Галичина (1-ї Української дивізії УНА), які в своїй сукупності дають уявлення про відповідний військовий підрозділ, який відображається за їх допомогою.
Крім того, посилання на геральдичне дослідження Українського геральдичного товариства від 23.03.2018 №18/23, також є недоречним, оскільки, по-перше, дослідження було проведено після оприлюднення позиції Українського інституту національної пам`яті, в особі В`ятровича В.М., в загальному доступі, по-друге, відповідне дослідження не містить всебічного аналізу символіки 14 гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина» в цілому, а знов-таки відображає оцінку окремих елементів символіки дивізії «Галичина».
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряючи дії відповідачів у сфері публічно-правових відносин на предмет їх правомірності, судом встановлено, що відповідачі в межах спірних правовідносин діяли не у спосіб, що передбачений законодавством України, нерозсудливо, без дотримання принципу безсторонності, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відтак, враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Українського інституту національної пам`яті та Голови Українського інституту національної пам`яті по наданню висновку про те, що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА) відповідно до чинного законодавства України не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання якої в Україні заборонено, викладеного в листі Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 за №01/1015.
Приписами пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить, в межах спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зобов`язати Український інститут національної пам`яті та його посадових осіб утриматись від вчинення дій щодо поширення висновку про те, що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА) відповідно до чинного законодавства України не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання якої в Україні заборонено, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, що права позивача захищені судом шляхом визнання протиправними дій відповідачів та зобов`язання Українського інституту національної пам`яті та його посадових осіб утриматись від вчинення дій, з огляду на приписи пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки останні заявлені не у спосіб, визначений процесуальним законодавством.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, показання свідків, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Українського інституту національної пам`яті та Голови Українського інституту національної пам`яті по наданню висновку про те, що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА) відповідно до чинного законодавства України не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання якої в Україні заборонено, викладеного в листі Українського інституту національної пам`яті від 16.05.2017 за №01/1015.
Зобов`язати Український інститут національної пам`яті та його посадових осіб утриматись від вчинення дій щодо поширення висновку про те, що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галичина» (1-ї Української дивізії УНА) відповідно до чинного законодавства України не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення або публічне використання якої в Україні заборонено, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Українського інституту національної пам`яті (01021, м. Київ, вул. Липська, 16, код ЄДРПОУ 39389301) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 960,00 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддяЛітвінова А.В.
СуддіМазур А.С.
Погрібніченко І.М.
Повний текст рішення виготовлено 04.06.2020.
