Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 373/1229/16-ц

провадження № 61-13064св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп»,

відповідачі: Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Катрін Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Капітан Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Дукат Інвест», ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «Лоджик Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2018 року у складі судді Керекези Я. І. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Катрін Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Капітан Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат Інвест», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «Лоджик Україна», про визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на землю та витребування майна з чужого незаконного володіння.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» звернувся до суду із позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ТОВ «Катрін Інвест», ТОВ «Капітан Інвест», ТОВ «Дукат Інвест», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «Лоджик Україна», про визнання недійсними розпорядження, державних актів на право власності на землю та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 23 травня 2011 року № 350 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 10,47 га за рахунок земель запасу Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

У 2011 році земельні ділянки, надані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , були відчужені ними на підставі договорів купівлі-продажу на користь ТОВ «Катрін Інвест», ТОВ «Капітан Інвест», ТОВ «Дукат Інвест».

Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки мали статус земель лісового фонду та перебували у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп», розпорядження землями лісогосподарського призначення площею понад 1,00 га належали виключно Кабінету Міністрів України, прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради» від 23 травня 2011 року № 350; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ; витребувати земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що на момент прийняття оспорюваного рішення Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області від 23 травня 2011 року № 350 та передачі у приватну власність спірних земельних ділянок, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ці ділянки знаходилися у третьому виділі кварталу № НОМЕР_1 , мали статус земель лісового фонду, перебували у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» та не вилучалися у встановленому порядку із його користування, а тому передача спірних земельних ділянок у приватну власність є незаконною.

Проте прокурор порушив встановлений законом строк на звернення до суду за захистом права (позовну давність), про застосування якої заявили відповідачі, внаслідок чого суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

06 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06 травня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26 травня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку щодо пропуску строку позовної давності, оскільки про необхідність захисту прав та інтересів держави прокурору стало відомо лише у січні 2016 року під час опрацювання матеріалів кримінального провадження, розпочатого за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статі 364 КК України.

Прокурор зазначає, що відчуження об`єктів, які є власністю Українського народу та не можуть перебувати за законом у приватній власності, є триваючим правопорушенням, оскільки законне право власності у приватних осіб на ці об`єкти не виникає в силу відсутності волі дійсного власника (народу України) на відчуження цих об`єктів з порушенням вимог Конституції та законів України.

ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» продовжувало використовувати спірні землі у лісогосподарських цілях як їх законний титульний володілець, оскільки жодних ознак їх нецільового використання не вбачалось.

Висновки судів про початок перебігу строку позовної давності з моменту видачі оскаржуваного розпорядження - 23 травня 2011 року ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні усіх позовних вимог за заявами відповідачів ТОВ «Катрін Інвест» та ТОВ «Дукат Інвест» про застосування наслідків спливу позовної давності, хоча вказані юридичні особи є сторонами у спорі виключно щодо витребування лише трьох земельних ділянок.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням було розроблено матеріали лісовпорядкування ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп».

Згідно протоколу другої лісовпорядної наради від 12 березня 2002 року ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року було погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації.

Земельні ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:014:0643, площею 1,9901 га; кадастровим номером 3223388200:02:014:0644, площею 1,9901 га; кадастровим номером 3223388200:02:014:0645, площею 1,9901 га; кадастровим номером 3223388200:02:014:0646, площею 1,0001 га; кадастровим номером 3223388200:02:014:0647, площею 1,2501 га; кадастровим номером 3223388200:02:014:0648, площею 1,2500 га; кадастровим номером 3223388200:02:014:0649, площею 1,00 га надані у власність за рахунок земель лісового фонду, які розташовані у третьому виділі 30 кварталу, майстерська дільниця 1, планшет № 20 та перебувають у постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп».

Згідно книги № 4 «Таксаційні описи, поквартальні суми площ та загальних запасів насаджень» вказаних матеріалів лісовпорядкування у третьому виділі 30 кварталу, розташовані ліси протиерозійні, площею 26 га, а саме: сосна звичайна, середньовікова, віком 51 рік, висотою 19 метрів, діаметром 18 сантиметрів.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 23 травня 2011 року № 350 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та передано цим громадянам земельні ділянки загальною площею 10,4703 га, розташовані на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного розпорядження 06 червня 2011 року були видані державні акти на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_3 - державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200 :02:014:0643, площею 1,9901 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯК № 150958 , що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; ОСОБА_2 - державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200 :02:014:0644, площею 1,9901 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯК № 150959 , що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; ОСОБА_1 - державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200 :02:014:0645, площею 1,9901 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯК № 150960 , що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; ОСОБА_5 - державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200 :02:014:0646, площею 1,0001 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯК № 150961 , що розташована та території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; ОСОБА_7 - державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200 :02:014:0647, площею 1,2501 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯК № 150962 , що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; ОСОБА_6 - державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200 :02:014:0648, площею 1,2500 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯК № 150963 , що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, Київської області; ОСОБА_4 - державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200 :02:014:0649, площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯК № 150964 , що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 15 вересня 2011 року земельні ділянки, належні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були відчужені на користь ТОВ «Дукат Інвест».

На підставі договорів купівлі-продажу від 09 вересня 2011 року земельні ділянки, належні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , були відчужені на користь ТОВ «Капітан Інвест».

На підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2011 року земельна ділянка, належна ОСОБА_4 , була відчужена на користь ТОВ «Лоджик Україна», яка також на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2012 року була відчужена на користь ТОВ «Катрін Інвест».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом «а» частини першої статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Суд установив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0643, 3223388200:02:014:0644, 3223388200:02:014:0645, 3223388200:02:014:0646, 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648, 3223388200:02:014:0649 розташовані на землях вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю.

Згідно довідки, наданої ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» 28 березня 2016 року № 7, правовий статус земельних ділянок, які передані у приватну власність громадянам з вищевказаними кадастровими номерами, не змінювався.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку, що спірні земельні ділянки мають лісогосподарське призначення, їх правовий режим не змінювався, а тому їх передача у приватну власність громадян проведена з порушенням вимог законодавства.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи прокурора про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо строку позовної давності є обґрунтованими.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статі 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65 - 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» у липні 2016 року.

Встановивши наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі по суті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив висновок про відмову в позові у зв`язку з пропуском прокурором строку позовної давності на підставі заяв, зроблених представниками відповідачів ТОВ «Катрін Інвест» та ТОВ «Дукат Інвест».

Разом з тим, поза увагою суду залишилось те, що позов прокурора складається не лише із вимог про витребування земельних ділянок з володіння вказаних юридичних осіб, але й про витребування земельної ділянки із володіння фізичної особи - ОСОБА_1 , а також визнання недійсними розпорядження райдержадміністрації та державних актів на право власності на землю, виданих фізичним особам.

Згідно висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зроблених Великою Палатою Верховного Суду в пунктах 138-140 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Саме на цих обставинах і наголошує прокурор у своїй касаційній скарзі.

Отже, суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, подані сторонами докази належним чином не дослідили, а тому дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення усіх заявлених прокурором позовних вимог.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, роз`яснити сторонам їх процесуальні права та обов`язки, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, в тому числі й щодо юрисдикції спору, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судами порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська