ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №826/1001/16

провадження №К/9901/60766/18, № К/9901/61012/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів: Кармазіна О. А., Катющенка В. П., Скочок Т. О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Епель О. В., Губської Л. В., Лічевецького І. О.

І. Суть спору

1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної авіаційної служби України (надалі також відповідач, ДАСУ, Державіаслужба), в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ДАСУ від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державіаслужби;

1.3. стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач стверджувала про незаконність накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов`язків, зауважуючи про відсутність юридичних і фактичних підстав для застосування дисциплінарного стягнення та порушення з боку відповідача встановленого Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП) порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення. Позивач також зауважувала про незаконність її звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП, оскільки з дня вчинення проступку минуло більше одного року.

3. Відповідач позов не визнав. Представник відповідача під час судового розгляду посилався на те, що в ході проведення перевірки виявлено факт затвердження позивачем протоколу засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6 і внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29 жовтня 2015 року. Враховуючи наведене, а також учинення позивачем вказаного проступку після застосування до неї дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили, відповідач вважав звільнення позивача правомірним.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 9 квітня 2008 року ОСОБА_1 прийнята на державну службу.

5. З 13 травня 2014 року позивач проходила службу в ДАСУ та 15 грудня 2014 року призначена на посаду начальника відділу правового забезпечення, що належить до посад державної служби.

6. 29 жовтня 2015 року позивач як член Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній (надалі - Комісія) приймала участь, зокрема у розгляді питання № 6 порядку денного з розгляду заяв ПрАТ «Авіакомпанія МАУ» щодо отримання прав та щодо внесення змін до документа про право.

7. За результатами вказаного засідання Комісії складено протокол № 6, у пункті 6.1.1 якого зазначено про прийняття Комісією рішення надати ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» права на експлуатацію повітряних ліній «Київ-Амман». Протокол позивачем підписано без зауважень.

8. 30 жовтня 2015 року т.в.о. Голови Державіаслужби на підставі вказаного протоколу видав наказ № 662 «Про надання права на експлуатацію повітряних ліній».

9. 2 листопада 2015 року т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до Міністра інфраструктури України зі службової запискою про те, що члени Комісії підписували протокол від 29 жовтня 2015 року № 6 з викладенням особливої думки щодо питання про надання ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» права на експлуатацію повітряних ліній.

10. У зв`язку з надходженням вказаної службової записки Мінінфраструктури видано наказ від 4 листопада 2015 року № 295-Г «Про проведення перевірки діяльності ДАСУ».

11. На підставі зазначеного наказу комісією Мінінфраструктури проведено перевірку діяльності ДАСУ, результати якої зафіксовані в акті перевірки від 25 листопада 2015 року. Так, за змістом цього акту, встановлено порушення начальником відділу правового забезпечення ОСОБА_1 присяги державного службовця у частині дотримання актів законодавства України, а саме: зазначення нею в пункті 6.1.1 протоколу Комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6 недостовірної інформації, яка не обговорювалась та не голосувалась членами комісії.

12. Також у вказаному акті встановлено підписання позивачем зазначеного протоколу, внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29 жовтня 2015 року щодо надання ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, що є порушенням підпункту 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24 жовтня 2014 року № 686.

13. 17 грудня 2015 року т.в.о. Голови ДАСУ звернувся до начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_1 з листом вих. № 1.11-17, у якому просив надати особисті письмові пояснення щодо недостовірної інформації, яка зазначена у протоколі засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6.

14. Службовою запискою від 18 грудня 2015 року № 11/70-393-15 ОСОБА_1 повідомила т.в.о. Голови Державіаслужби, що протокол засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6 не містить недостовірної інформації, а його зміст повністю відповідає вимогам наказу ДАСУ «Про затвердження Авіаційних правил України «Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній» від 24 жовтня 2014 року № 686, і що із змісту листа від 17 грудня 2015 року № 1.11-17 не зрозуміло, що мається на увазі під «наданням недостовірної інформації», у зв`язку з чим вказано про відсутність можливості надання пояснень в цій частині.

15. Наказом т.в.о. Голови Державіаслужби від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за неналежне виконання службових обов`язків, що виявилося у підписанні протоколу засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29 жовтня 2015 року № 6, пункт 6.1.1 якого не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29 жовтня 2015 року щодо надання ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» прав на експлуатацію повітряної лінії Київ-Амман, чим порушено підпункт 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом ДАСУ від 24 жовтня 2014 року № 686, відповідно до статей 147-149 КЗпП, оголошено догану начальнику відділу правового забезпечення ОСОБА_1

16. Наказом т.в.о. голови Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника відділу правового забезпечення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України та статті 14 Закону України «Про державну службу» за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

17. Підставою для прийняття зазначеного наказу вказано: накази Державіаслужби від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с, від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », акт Державіаслужби від 15 грудня 2015 року «Про результати службового розслідування з питань дотримання вимог чинного законодавства та стану виконання своїх службових обов`язків посадовими особами Державіаслужби при підписанні та виконанні договору від 01.12.2014 р.».

18. При цьому наказ ДАСУ від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано протиправним і скасовано постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/23331/15, яка набрала законної сили.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

19. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 грудня 2017 року позов задовольнив повністю:

19.1. визнав протиправним та скасував накази Державіаслужби:

19.1.1. від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;

19.1.2. від 25 грудня 2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 ».;

19.2. поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України з 26 грудня 2015 року;

19.3. стягнув на користь ОСОБА_1 з Державіаслужби 204603,39 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

20. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2018 року:

20.1. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення;

20.2. апеляційну скаргу Державіаслужби задовольнив частково;

20.3. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року в частині щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державіаслужби від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » скасував, а в задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог відмовив;

20.4. в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року залишив без змін.

21. Задовольняючи позов у частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу Державіаслужби від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », суд першої інстанції виходив із порушення з боку відповідача визначеного статтею 148 КЗпП строку застосування дисциплінарного стягнення.

22. При цьому Окружний адміністративний суд міста Києва зауважив, що днем виявлення проступку ОСОБА_1 є 29 жовтня 2015 року, тоді як стягнення накладено 24 грудня 2015 року.

23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в зазначеній частині й ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд зауважив на безпідставності вищезгаданого висновку та наголосив, що позивачем при підписанні протоколу засідання Комісії від 29 жовтня 2015 року № 6 дійсно допущено неналежне виконання покладених на неї як начальника відділу правового забезпечення ДАСУ службових обов`язків, що доведено відповідачем та підтверджується належними доказами.

24. Також за висновком суду апеляційної інстанції вказане порушення службової дисципліни позивачем виявлено безпосередньо за результатами перевірки, що проводилася Мінінфраструктури, тобто 25 листопада 2015 року, а тому саме з цієї дати слід відраховувати регламентований статтею 148 КЗпП місячний строк притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

25. У частині позовних вимог про скасування наказу Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » і поновлення її на роботі, суди обох інстанцій дійшли висновку про протиправність зазначеного наказу з огляду на те, що відповідач не надав доказів щодо наявності правових підстав для звільненні позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП, зокрема, не довів систематичності невиконання нею своїх службових обов`язків та фактів застосування до неї раніше дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили своєї юридичної сили за строками давності та не погашені в порядку, встановленому законодавством. При цьому суди послались на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/23331/15, яким скасовано наказ Державіаслужби від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с.

26. Вирішуючи питання щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди виходили з того, що розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці роботи, що передували її звільненню (листопад і жовтень 2015 року) складає 408,39 гривень, а час вимушеного прогулу охоплює період з 26 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року та складає 501 робочий день, а тому сума компенсації за такий прогул становить 204603,39 гривень (408,39 х 501).

27. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив аргументи позивача про те, що після її звільнення із займаної посади введено нові умови оплати праці працівників державних органів, відповідно до яких посадовий оклад підвищено, а тому розмір належного їй відшкодування за час вимушеного прогулу, на її думку, має складати 549145,24 гривень, покликаючись на те, що вказані твердження суперечать вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок № 100).

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

28. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку судів матеріального права в частині визначення суми компенсації за час вимушеного прогулу і наголошує, що суди безпідставно не застосували приписи пункту 10 Порядку № 100.

29. Також позивач наголошує на безпідставності висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 24 грудня 2015 року № 443 о/с.

30. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року скасувати частково й ухвалити нове рішення в частині визначення суми середнього заробітку та стягнути на її користь із відповідача 549163,72 гривень.

31. Державіаслужба також подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у цій справі рішення частково й ухвалити нове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

32. Так, відповідач у своїй скарзі зауважив, що суди, визначаючи суму компенсації за час вимушеного прогулу, не звернули увагу на те, що позивач після звільнення з посади працевлаштувалась, а тому рішення про стягнення на її користь 204603,39 гривень є безпідставним.

33. Також автор цієї касаційної скарги наполягає на необґрунтованості висновків судів про незаконність звільнення ОСОБА_1 наказом Державіаслужби від 25 грудня 2015 року № 447 о/с.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

34. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

36. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

37. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

38. Згідно зі статтею 341 КАС України у згаданій редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Щодо наказу від 24 грудня 2015 року № 443 о/с

39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Згідно зі статтею 5 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі - Закон № 3723-ХІІ), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, державний службовець повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов`язки;

шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

41. Стаття 147 КЗпП визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

42. Відповідно до статті 14 Закону № 3723-ХІІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

попередження про неповну службову відповідність;

затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

43. Аналіз обставин справи, установлених судами першої й апеляційної інстанцій у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, дає підстави для висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними, допустимими та достовірними доказами факту неналежного виконання позивачем службових обов`язків, що стало притягненням її до відповідальності у виді догани відповідно до наказу відповідача від 24 грудня 2015 року № 443 о/с.

44. Відповідно до статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

45. Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції та зазначає, що у випадку, що розглядається, порушення з боку ОСОБА_1 виявлено за результатами перевірки, що проводилася Мінінфраструктури, а саме 25 листопада 2015 року. Своєю чергу, спірний наказ № 443 о/с видано 24 грудня 2015 року, тобто з дотриманням вимог статті 148 КЗпП.

46. Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував у цій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.

Щодо наказу від 25 грудня 2015 року № 447 о/с

47. Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 3723-ХІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

2) недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

48. Отже, загальні підстави для звільнення державного службовця із займаної посади регулюються нормами КЗпП.

49. За змістом пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

50. Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він учинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, і щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

51. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

52. Під час вирішення питання щодо правомірності наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП.

53. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 та інших.

54. Як уже зазначено, підставою для прийняття наказу від 25 грудня 2015 року № 447 о/с визначено накази Державіаслужби від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с, від 24 грудня 2015 року № 443 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », акт Державіаслужби від 15 грудня 2015 року «Про результати службового розслідування з питань дотримання вимог чинного законодавства та стану виконання своїх службових обов`язків посадовими особами Державіаслужби при підписанні та виконанні договору від 01.12.2014 р.».

55. Однак, наказ Державіаслужби від 2 жовтня 2015 року № 357 о/с щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та який увійшов у систему для звільнення, визнано протиправним і скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 826/23331/15, яка набрала законної сили.

56. За таких обставин наказ від 25 грудня 2015 року № 447 о/с не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону, а тому суди дійшли цілком правильного висновку про наявність підстав для його скасування із поновленням її на посаді.

Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу

57. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

58. Передусім Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, судами не було враховано, що після звільнення позивач була працевлаштована та отримувала певний дохід, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

59. Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

60. Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

61. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

62. За приписами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

63. Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

64. Відповідно до висновку про застосування норм права, наведеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

65. Як убачається з матеріалів справи та зазначено вище, суди першої й апеляційної інстанцій, визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пункт 10 Порядку № 100 не застосовували.

66. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

67. Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

68. В іншій частині касаційну скаргу позивача, а також касаційну скаргу Державіаслужби, слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін на підставі статті 350 КАС України як законні та обґрунтовані.

VІI. Судові витрати

70. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 260, 341, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі № 826/1001/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

4. Справу № 826/1001/16 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

5. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі № 826/1001/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова