ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 грудня 2017 року № 826/1001/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
Державної авіаційної служби України
про
визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач/ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної авіаційної служби України (далі по тексту - відповідач/Державіаслужба), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Державіаслужби від 24.12.2015 року №443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1";
2) визнати протиправним та скасувати наказ Державіаслужби від 25.12.2015 року №447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1" та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державіаслужби;
3) стягнути з Державіаслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про незаконність накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання службових обов'язків, оскільки були відсутні юридичні та фактичні підстави для застосування дисциплінарного стягнення, відповідачем порушено встановлений КЗпП України порядок застосування дисциплінарного стягнення та строк його застосування, а також порушено законодавство, яким встановлено порядок та правові наслідки проведення перевірок Міністерством інфраструктури України. Позивач також стверджує про незаконність її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП, оскільки з дня вчинення проступку минуло більше одного року.
Позивачка під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в ході розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, посилався на те, що в ході проведення перевірки було виявлено факт затвердження позивачем протоколу №6 від 29.10.2015 року засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній, внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 року, що свідчить про порушення позивачем присяги державного службовця в частині суворого дотримання актів законодавства та неналежне виконання позивачем своїх обов'язків. Враховуючи наведене, а також вчинення позивачем вказаного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили, відповідач вважає звільнення позивача правомірним.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла станом на 22.11.2017 року), враховуючи відсутність заперечень з боку сторін, у судовому засіданні 22.11.2017 року судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України з 15.12.2014 року та є державним службовцем 5 рангу третьої категорії.
На виконання наказу Мінінфраструктури від 04.11.2015 року №295-Г, виданого у зв'язку із надходженням службової записки т.в.о. голови Державіаслужби від 02.11.2015 року №1.20-16872, комісією Мінінфраструктури проведено перевірку діяльності Державіаслужби, яка оформлена Актом перевірки від 25.11.2015 року, за результатами якої комісія Мінінфраструктури прийшла до висновку, що в діях начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_1 вбачається порушення присяги державного службовця в частині дотримання актів законодавства України, а саме встановлено зазначення нею в пункті 6.1.1. Протоколу комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року №6 недостовірної інформації, яка не обговорювалась та не голосувалась членами комісії.
Зокрема, з акту перевірки від 25.11.2015 року вбачається, що перевіркою встановлено підписання позивачем протоколу №6 від 29.10.2015 року засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній, внесення до нього інформації, яка не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 року щодо надання ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" прав на експлуатацію повітряної лінії Київ- Амман, чим порушено пп. 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом Державної авіаційної служби України від 24.10.2014 року №686.
17.12.2015 року т.в.о. голови Державіаслужби звернувся до начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_1 із листом вих. №1.11-17, у якому просив надати особисті письмові пояснення щодо надання недостовірної інформації, яка зазначена у Протоколі засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року №6.
Службовою запискою від 18.12.2015 року №11/70-393-15 ОСОБА_1 повідомила т.в.о. голови Державіаслужби, що Протокол засідання комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній від 29.10.2015 року № 6 не містить недостовірної інформації, а його зміст повністю відповідає вимогам наказу Державіаслужби "Про затвердження Авіаційних правил України "Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній" від 24.10.2014 року №686. Також зазначено, що із змісту листа №1.11-17 від 17.12.2015 року не зрозуміло, що мається на увазі під "надання недостовірної інформації", у зв'язку з чим вказано про відсутність можливості надання пояснень в цій частині.
Наказом т.в.о. голови Державіаслужби від 24.12.2015 року №443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1", за неналежне виконання службових обов'язків, що виявилося у підписанні протоколу від 29.10.2015 року №6 засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній, пункт 6.1.1 якого не відповідає рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 року щодо надання ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" прав на експлуатацію повітряної лінії Київ- Амман, чим порушено пп. 1.13 Порядку надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній, затвердженого наказом Державної авіаційної служби України від 24.10.2014 року №686, відповідно до статей 147-149 КЗпП України - оголошено догану ОСОБА_1 - начальнику відділу правового забезпечення.
Підставою для його прийняття зазначено: акт Міністерства інфраструктури України від 25.11.2015 року "Про результати проведення перевірки діяльності Державної авіаційної служби України", протокол від 30.10.2015 року №6, письмове пояснення ОСОБА_3 від 18.12.2015 року №11/70-393-15.
Наказом т.в.о. голови Державіаслужби від 25.12.2015 року №447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1", з 25.12.2015 року звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу правового забезпечення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України та ст. 14 Закону України "Про державну службу".
Підставою для його прийняття зазначено: накази Державіаслужби від 02.10.2015 року №357 о/с, від 24.12.2015 року №443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1", Акт Державіаслужби від 15.12.2015 року "Про результати службового розслідування з питань дотримання вимог чинного законодавства та стану виконання своїх службових обов'язків посадовими особами Державіаслужби при підписанні та виконанні договору від 01.12.2014 року".
Позивач, вважаючи притягнення її до дисциплінарної відповідальності та своє звільнення незаконним, звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи з урахування вищенаведеного спір по суті, суд зазначає наступне.
На момент виникнення спірних відносин (грудень 2015 року) відносини, пов'язані з проходженням державної служби, регулювалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971року (далі - КЗпП України).
Основними обов'язками державних службовців є, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (стаття 10 Закону №3723-XII).
Статтею 14 Закону №3723-XII встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Зі змісту частини 2 статті 14 Закону №3723-XII вбачається, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Слід зазначити, що встановлення Законом №3723-XII додаткових заходів дисциплінарного впливу, які можуть застосовуватися щодо державних службовців, не виключає можливості застосування до них заходів стягнення, передбачених ст. 147 КЗпП України.
В даному випадку до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, тобто дисциплінарне стягнення, передбачене КЗпП України.
Так, статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Згідно частини 1 статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Отже, наведеним законодавством передбачено види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані, та строк застосування стягнення, який обмежується місячним строком з дня виявлення проступку.
Встановлений цією нормою термін для застосування дисциплінарного стягнення не ставиться в залежність від часу, коли про вчинений проступок стало відомо саме посадовій особі, яка має право на застосування дисциплінарного стягнення.
Аналіз положень статті 148 КЗпП України свідчить про те, що нею передбачено обчислення місячного строку для застосування стягнення не з дня виявлення факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення чи є сам по собі такий факт проступком.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", "…судам необхідно з'ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк…".
Із змісту оскаржуваного наказу т.в.о. голови Державіаслужби від 24.12.2015 року №443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, що виявилося у підписанні протоколу від 29.10.2015 року №6 засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що 30.10.2015 року т.в.о. голови Державіаслужби Дьоміним Е.В. було видано наказ №662 "Про надання права на експлуатацію повітряних ліній", відповідно до преамбули якого, підставою для його прийняття став, крім іншого, протокол №6 від 29.10.2015 року засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній, за підписання якого, як вже зазначено вище, позивач притягнена до дисциплінарної відповідальності.
Про обізнаність т.в.о. голови Державіаслужби стосовно оформлення результатів комісії з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній, яке відбулось 29.10.2015 року, та підписання позивачем протоколу цього засідання також свідчить службова записка т.в.о. голови Державіаслужби до Міністра інфраструктури України від 02.11.2015 року №1.20-16872 (т.1 а.с.58), у якій повідомляється, що при підписанні протоколу від 29.10.2015 року №6 засідання з розгляду питань щодо прав на експлуатацію повітряних ліній членами комісії було помічено невідповідність змісту протоколу рішенню, прийнятому комісією на засіданні 29.10.2015 року щодо надання ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" прав на експлуатацію повітряної лінії Київ- Амман.
Наведені обставини, з врахуванням підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, що вказані в оскаржуваному наказі, свідчать, що днем виявлення проступку ОСОБА_1 є 29.10.2015 року, тобто день підписання протоколу позивачем та членами комісії, а також виявлення ними невідповідності змісту протоколу прийнятому рішенню. У всякому разі, станом на 30.10.2015 року та 02.11.2015 року т.в.о. голови Державіаслужби був обізнаний з обставинами підписання позивачем протоколу, зміст якого, як стверджується відповідачем, не відповідав прийнятому на засіданні рішенні.
Посилання же відповідача на те, що про факти порушення присяги державного службовця ОСОБА_1 Державіаслужба дізналась лише із Акту проведеної перевірки Мінінфраструктури від 25.11.2015 року, а також на обставини відібрання 17.12.2015 року пояснень у ОСОБА_1, які остання надала 18.12.2015 року, як на докази застосування стягнення у місячний строк, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в якості підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення не вказано такої підстави як порушення присяги державного службовця. Факт же підписання протоколу, як встановлено вище, був відомий ще 29.10.2015 року.
При цьому суд враховує, що диспозиція статті 148 КЗпП України передбачає лише два виключення, які зупиняють місячний строк, це тимчасова непрацездатність або відпустка працівника. Закон прямо не передбачає подовження граничного терміну для застосування дисциплінарного стягнення, що обчислюється з дня виявлення проступку, у зв'язку з проведенням службового розслідування, перевірки тощо.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ від 24.12.2015 року №443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" був виданий відповідачем з порушенням положень статті 148 КЗпП України в строк, який перевищував місячний термін з дня виявлення проступку, а тому відсутні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Таким чином, оскільки строки для застосування дисциплінарного стягнення та порядок його застосування до позивача дотримані відповідачем не були, суд приходить до висновку про задоволення позивних вимог у цій частині та визнання протиправним і скасування наказу Державіаслужби від 24.12.2015 року №443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1".
Що ж стосується вимог про визнання протиправними та скасування наказу Державіаслужби від 25.12.2015 року №447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1" та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державіаслужби, колегія суддів виходить з наступного.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 було звільнено відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України та ст. 14 Закону України "Про державну службу".
Так, п. 3 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно роз'яснень пункту 23 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.
Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів вчинення позивачем проступку після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно наказу від 24.12.2015 року №443 о/с, а результати службового розслідування дотримання вимог законодавства посадовими особами Державіаслужби при підписанні та виконанні договору від 01.12.2014 року, викладені у Акті Державіаслужби від 15.12.2015 року, які стали однією з підстав для звільнення, як зазначалось вище, стосуються правомірності погодження позивачем договору від 01.12.2014 року №61 "Про закупівлю послуг за державні кошти", тобто дій, вчинених позивачем до притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказом від 24.12.2015 року №443 о/с.
Стосовно же посилання в наказі про звільнення на наказ Державіаслужби від 02.10.2015 року №357 о/с, як на одну з підстав для звільнення, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 року у справі №826/23331/15, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ Державної авіаційної служби України від 02.10.2015 року №357 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1".
При цьому, ні в тексті наказу від 25.12.2015 року №447 о/с, ні в судовому засіданні представником відповідача не наведено конкретної причини, яка стала підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення та послідуючого звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Враховуючи наведені обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами системності невиконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу Державіаслужби від 25.12.2015 року №447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1" підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_1 посадових обов'язків та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог й у частині поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України, з 26 грудня 2015 року.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В даному випадку заява про поновлення на роботі, що підтверджується матеріалами справи, розглядається більше одного року не з вини працівника, а тому виплата середнього заробітку підлягає за весь час вимушеного прогулу.
Так, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (далі-Порядок №100 в редакції, чинній на момент спірних відносин), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
При цьому положеннями абзацу 2 пункту 4 розділу III Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно довідки Державної авіаційної служби України від 07.12.2017 року №87, у жовтні 2015 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плата в сумі 7 346,54 грн, у листопаді 2015 року - 6 947,22 грн.; кількість робочих днів: у жовтні 2015 року - 21, у листопаді 2015 року 14.
Обраховуючи розмір середньоденної заробітної плати, суд виходить з наступного розрахунку: 14 293,76 грн (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні)/35 (фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні) = 408,39 грн.
Весь час вимушеного прогулу з 26.12.2015 року по 27.12.2017 року становить 501 робочий день.
Таким чином, за весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з відповідача - Державної авіаційної служби України 204 603,39 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (501х408,39 грн=204 603,39 грн).
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття даного рішення) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, п. 2 ч. 3 ст. 205, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: 02068, АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1) до Державної авіаційної служби України (адреса: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 37536026) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати накази Державної авіаційної служби України від 24.12.2015 року №443 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" та від 25.12.2015 року №447 о/с "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України з 26 грудня 2015 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної авіаційної служби України 204 603,39 грн. (двісті чотири тисячі шістсот три гривні тридцять дев'ять копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу правового забезпечення Державної авіаційної служби України та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя О.А. Кармазін
Судді: В.П. Катющенко
Т.О. Скочок
